Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №643/11288/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/286/26

Справа № 643/11288/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120242211770002325 від 06.07.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Харкова, громадянки України, яка не одружена, офіційно не працевлаштована, має неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима згідно з вироком Київського районного суду міста Харкова від 11.06.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 14.11.2024 звільнена від відбування покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 11.06.2024 у зв`язку із усуненням караності діяння

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України

ВСТАНОВИВ

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 (обвинувачена) 01.07.2024 приблизно о 04-30 год., точний час не встановлений, знаходилась у квартирі АДРЕСА_2 , де перебував раніше знайомий їй ОСОБА_6 , у якого при собі була сумка, яка не представляє цінності для потерпілого. В цей час у обвинуваченої виник злочинний прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та важливими особистими документами.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, з метою подальшого використання в особистих цілях, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла у ОСОБА_6 , який у цей момент спав у кімнаті на ліжку за вищевказаною адресою, тобто таємно викрала у нього, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_1 , виданий Московським РВ УМВС України в Харківській області; закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_6 , серія GE1, орган, що видав 6311; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата першої реєстрації 25.10.2022 на ім`я ОСОБА_6 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «HORSE HL50QN-21», мопед з реєстраційним номером НОМЕР_3 , дата першої реєстрації 02.06.2017 на ім`я ОСОБА_7 ; військовий квиток, виданий на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_4 , виданий 22.10.1986 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; посвідчення члена сім`ї загиблого, видане на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_5 , видане 10.01.2023 Управлінням соціального захисту населення Полтавської РДА, тим самим незаконно заволоділа та привласнила паспорта та інші важливі особисті документи з метою їх подальшого використання, оскільки їх втрата істотно ускладнює реалізацію потерпілим своїх прав. Після цього ОСОБА_4 залишила місце вчинення правопорушення.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнана обвинувачена

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, а саме незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами.

Обвинувачення, визнане судом доведеним

01.07.2024 приблизно о 04-30 год., точний час не встановлений, ОСОБА_4 знаходилась у квартирі АДРЕСА_2 , де перебував раніше знайомий їй ОСОБА_6 , у якого при собі були особисті цінні речі. У цей час у обвинуваченої виник злочинний прямий умисел, направлений на викрадення, привласнення офіційного документу.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний прямий умисел, направлений на викрадення, привласнення офіційного документу, із корисних мотивів, відкрито, з метою подальшого використання в особистих цілях для власного збагачення, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла у ОСОБА_6 , який у цей момент спав в кімнаті за вищевказаною адресою, платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 , держателем якої є потерпілий ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що дана картка є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000, з метою її подальшого використання у злочинних цілях, а саме заволодіння грошовими коштами.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнана обвинувачена

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Обвинувачення, визнане судом доведеним

01.07.2024 приблизно о 04-30 год., точний час не встановлений, ОСОБА_4 знаходилась у квартирі АДРЕСА_2 , де перебував раніше знайомий їй ОСОБА_6 . У цей час у обвинуваченої виник злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих спонукань, таємно, з метою власного збагачення, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала у ОСОБА_6 мобільні телефони: «Ксіомі Редмі 10-С» вартістю 4212,50 грн. та «Ксіомі Редмі 8» вартістю 2298,00 грн., тим самим спричинила матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 6510,50 грн.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачення, визнане судом доведеним

01.07.2024 приблизно о 04-30 год., точний час не встановлений, ОСОБА_4 знаходилась у квартирі АДРЕСА_2 , де перебував раніше знайомий їй ОСОБА_6 . У цей час у обвинуваченої виник злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів із банківської картки АТ «ПриватБанк», держателем якої є ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, в той же день, заздалегідь з`ясувавши персональний пароль від банківської картки ОСОБА_6 , який він повідомив в ході спілкування, направилась до магазину АТБ, де 01.07.2024 о 05:11 за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнинців, буд. 50/29, здійснила розрахунок на суму 255,45 грн. та 453,96 грн. за придбані товари, які саме, встановити не виявилось можливим, скориставшись при цьому банківською карткою Сидорова № НОМЕР_6 .

Після цього ОСОБА_4 01.07.2024 о 06:45 здійснила зняття готівки в банкоматі Install за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнинців, буд 50/29, де здійснила зняття на суму 11000,00 грн., скориставшись при цьому банківською карткою Сидорова № НОМЕР_6 .

Після цього ОСОБА_4 01.07.2024 об 07:17 здійснила зняття готівки в банкоматі відділення банку за адресою: м. Харків, вул. Нескорених (раніше - Героїв Праці), буд. 28, де здійснила зняття на суму 8000,00 грн. скориставшись при цьому банківською карткою Сидорова № НОМЕР_6 .

Після цього ОСОБА_4 01.07.2024 о 09:58 здійснила зняття готівки в банкоматі 6996953 за адресою: м. Харків, вул. вул. Нескорених (раніше - Героїв Праці), буд. 10, де здійснила зняття на суму 20000,00 грн., скориставшись при цьому банківською карткою Сидорова № НОМЕР_6 .

Після цього ОСОБА_4 01.07.2024 о 12:58 здійснила зняття готівки в банкоматі супермарету «Класс» за адресою: м. Харків, вул. Леся Сердюка, буд. 36, де здійснила зняття на суму 10000,00 грн., скориставшись при цьому банківською карткою Сидорова № НОМЕР_6 .

Після цього ОСОБА_4 01.07.2024 об 20:23 здійснила зняття готівки в банкоматі супермаркету «РОСТ» за адресою: м. Харків, вул. вул. Нескорених (раніше - Героїв Праці), буд. 15, де здійснила зняття на суму 3000,00 грн., скориставшись при цьому банківською карткою Сидорова № НОМЕР_6 , та в подальшому розпорядилась викраденими коштами на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 незаконно заволоділа коштами потерпілого на загальну суму 53000,00 грн., якими розпорядилась на власний розсуд.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачена свою вину у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень визнала у повному обсязі, щиро розкаялася. Надала показання, згідно з якими підтвердила вчинення нею кримінальних правопорушень за обставин, вказаних вище. Зазначила, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчинених нею кримінальних правопорушень. Показала, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомилась з його матеріалами і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснила, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до неї не застосовувалось.

Представник потерпілого – адвокат ОСОБА_8 надала заяву, відповідно до якої обвинувачення щодо ОСОБА_4 підтримує в повному обсязі відповідно до зміненого обвинувального акту.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченої та представника потерпілого, суд дійшов висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченої від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченою своєї вини, неоспорення нею фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченою вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченої

ОСОБА_4 офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обвинувачена у судовому засіданні неодноразово зазначала, що щиро розкаюється у скоєному, шкодує про вчинення нею кримінальних правопорушень, зобов`язується змінити поведінку та більше не вчиняти кримінальних правопорушень. Крім того, обвинувачена визнала цивільний позов та показала, що зобов`язується відшкодувати потерпілому завдану шкоду.

Ураховуючи наведене, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає її щире каяття.

У судовому засіданні 19.05.2026 прокурор зазначила на відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої.

Ураховуючи наведене, обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).

Мотиви призначення покарання

При призначенні обвинуваченій покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної і призначає покарання у межах санкції статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення.

Остаточне покарання суд визначає на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Ураховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які не відносяться до особливо тяжких злочинів та не пов`язані з насильством, особу винної, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, який є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачена довела своє виправлення.

Таке звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за її поведінкою, на переконання суду, відповідатиме засадам гуманізму, буде співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо цивільного позову

Потерпілим ОСОБА_6 пред`явлений цивільний позов, згідно з яким він просить стягнути з обвинуваченої на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 59510,50 грн.

Обвинувачена цивільний позов визнала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 0306/7567/12, коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, враховуючи, що визнання обвинуваченою цивільного позову не суперечить закону та засадам диспозитивності кримінального судочинства, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання обвинуваченою цивільного позову та задовольнити вказаний позов у повному обсязі.

Щодо інших питань

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України

УХВАЛИВ

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 3 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік більш суворим покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_6 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 59510,50 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот десять гривень п`ятдесят копійок).

Речові докази, а саме два DVD-R диски, які приєднані до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Речові докази, а саме закупівельний акт від 01.07.2024 на два мобільних телефони, а саме Redmi 10 C IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 , сума якого становить 750,00 грн, та Redmi 8, сума якого становить 750,00 грн., складений ОСОБА_9 - зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Речові докази, а саме банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_6 НОМЕР_2 , водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_7 НОМЕР_3 , військовий квиток на ім`я ОСОБА_6 № НОМЕР_4 , посвідчення члена сім`ї загиблого на ім`я ОСОБА_6 № НОМЕР_5 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1611-7000797937, закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_6 № НОМЕР_9 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 № НОМЕР_1 , передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – вважати повернутими законному володільцю.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1