Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №641/3500/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/527/2026 Справа № 641/3500/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221150000233 від 04.02.2024, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Куп`янськ Харківської області, розлученого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

1)13 листопада 1998 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КПК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, зі штрафом у розмірі 680 грн.;

2)18 жовтня 2001 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 141 КК України до 4 років позбавлення волі, 26 грудня 2003 року звільнений із Харківського слідчого ізолятору №27 умовно-достроково на 1 рік 3 місяці;

3)06 грудня 2004 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст.185, ст. 304, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 27 лютого 2008 року звільнений із Дергачівської виправної колонії Харківської області №109 умовно-достроково на 6 місяців 3 дні;

4)29 квітня 2009 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

5)30 листопада 2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 06 червня 2013 року звільнений із Жовтневої виправної колонії Харківської області №17 за відбуттям призначеного строку покарання;

6)08 квітня 2014 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі;

7)21 грудня 2015 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, строк відбуття покарання відраховувався з 04 січня 2014 року на підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2016 року зараховано у строк відбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2015 року строк попереднього ув`язнення у період з 04 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року включно та з 08 грудня 2014 року по 21 березня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, звільненого 23 червня 2017 року з Харківської виправної колонії №43 за відбуттям строку покарання;

8)13 квітня 2020 року Жовтневим районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 12 серпня 2022 року у зв`язку із відбуттям строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях вправлення не став та вчинив ряд умисних злочинів за наступних обставин.

Так, 03 лютого 2024 року у період часу з 20.30 до 21.00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , який перебував хостелі за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний (Гагаріна), 167/1, знаючи, що біля даного будинку припаркований автомобіль марки «RENAULT», модель «LAGUNA», бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , 2004 року випуску, номер кузова VIN: НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним автомобілем.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, всупереч волі ОСОБА_6 , діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, зайшов до кімнати № 5 у вищезазначеному хостелі, у якій спав ОСОБА_6 . Упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв ключі від автомобілю марки «RENAULT», модель «LAGUNA», вийшов з хостелу за вищезазначеною адресою та сів за кермо вказаного автомобілю, завів двигун, чим встановив контроль над транспортним засобом і отримав можливість перемістити його від первинного місцезнаходження, а саме: від будинку АДРЕСА_3 до будинку № 6/19 по проспекту Байрона у м. Харкові, тим самим розпорядився транспортним засобом на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 171480 грн.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Крім того, 03 лютого 2024 року у період часу з 20.30 до 21.00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в хостелі за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний (Гагаріна), 167/1, в кімнаті № 5, яку в той час винаймав ОСОБА_6 , де реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, дочекавшись поки ОСОБА_6 засне, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв зі столу мобільний телефон марки «VІVO», моделі «Y12S DUОS», IMEІ: НОМЕР_4 ; IMEІ2: НОМЕР_5 , вартістю 3500,00 грн., який належить ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_5 з вищевказаним майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, чим заподіяв майнову шкоду потерпілому ОСОБА_6 на суму 3500 грн.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4

ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро покаявся та пояснив суду, що дійсно ввечері 03 лютого 2024 року він в хостелі за адресою: м. Харків, пр. Аерокосмічний, 167/1, розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_6 . Після 20-00 години, дочекавшись поки ОСОБА_6 засне, він взяв його мобільний телефон та ключі від автомобілю. Вийшовши із хостеля в стані алкогольного сп`яніння він вирішив прокатитися на автомобілі, сів за кермо та проїхав до пр. Байрона в м. Харкові, де його і залишив.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень (злочинів), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а також за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів, а також вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 289 та ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжкими злочинами.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення проти власності, строк покарання за які відбув, однак судимості не зняті та не погашені, на розгляді в Основ`янському районному суді міста Харкова на теперішній час перебувають два обвинувальні акти за ч. 4 ст. 185 КК України та за ч. 1 ст. 122 КК України відповідно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, розлучений, офіційно не працевлаштований, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, беручи до уваги ступінь суспільної небезпеки, обставини та характер скоєних злочинів, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд призначає ОСОБА_5 покарання

-за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього належного обвинуваченому майна;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років,

що сприятиме досягненню мети покарання та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним, так і іншими особами.

При призначенні остаточного покарання ОСОБА_5 суд вважає необхідним застосувати ч. 1 ст. 70 КК України, обрати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією у дохід держави усього належного обвинуваченому майна.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 в розмірі нижче від найнижчої межі судом не встановлено.

Запобіжний захід, який обирався обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення (фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України), а саме з 06 години 01 хвилини 09 квітня 2026 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Доля речових доказів вирішуються в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати по залученню експерта.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання

-за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього належного обвинуваченому майна;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначити покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного обвинуваченому майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення за ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме з 06 години 01 хвилини 09 квітня 2026 року до дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор (№27)».

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 12.02.2024, на автомобіль марки "RENAULT", модель "LAGUNA", бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . 2004 року випуску, номера кузова VIN: НОМЕР_3 та ключ від автомобілю "RENAULT", модель "LAGUNA", який поміщено до крафт пакету, - зняти.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 04.03.2024, на мобільний телефон марки «VIVО», моделі «Y12S DUOS», чорного-кольору в прозорому силіконовому чохлі з ІМЕІ1: НОМЕР_4 ; ІМЕІ2: НОМЕР_6 , запакований в сейф-пакет PSP1258045, - зняти.

Речові докази: автомобіль марки "RENAULT", модель "LAGUNA", бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 . 2004 року випуску, номера кузова VIN: НОМЕР_3 та ключ від автомобілю "RENAULT", модель "LAGUNA", передані 20.03.2024 під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 , вважати повернутими за належністю власнику.

Речові докази: мобільний телефон марки «VIVО», моделі «Y12S DUOS», чорного-кольору в прозорому силіконовому чохлі з ІМЕІ1: НОМЕР_4 ; ІМЕІ2: НОМЕР_6 , переданий 25.03.2024 під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_6 , вважати повернутим за належністю власнику.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом на ньому з назвою: Файл № 1 «Зернова-6_04_02_2024 07.00.00» в кількості 1 штука – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз, а саме:

-№ СЕ-19/121-24/4373-АВ від 20.02.2024 в сумі 1514,56 грн.;

-№ СЕ-19/121-24/4590-Д від 21.02.2024 в сумі 3029,12 грн.;

-№ СЕ-19/121-24/6816-ТВ від 14.03.2024 в сумі 2271,84 грн.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1