Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №185/862/26 — Зміївський районний суд Харківської області

185/862/26

2/621/1574/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 травня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Мерцалов М. Ю.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши за відсутності учасників справи в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

в с т а н о в и в:

18.12.2025 адвокат Мерцалов М. Ю., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , подав до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області позовну заяву до ОСОБА_2 з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за розпискою від 09.08.2025 у розмірі 35 000 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн 00 коп. моральної шкоди; стягнути з відповідача на користь позивача 6 000 грн 00 коп витрат за надання правничої допомоги та 1 211 грн 20 коп витрат по сплаті судового збору.

На обґрунтування позову зазначив, що 09.01.2025 в м. Павлоград по вул. Дніпровській відбулося ДТП, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. У даній ситуації водії після дорожньо-транспортної пригоди дійшли усної домовленості щодо порядку відшкодування завданої шкоди без залучення поліції, без складання протоколу та без оформлення матеріалів ДТП. Законодавство України не забороняє сторонам врегульовувати наслідки дорожньої пригоди шляхом добровільної згоди, якщо внаслідок ДТП не було завдано шкоди життю чи здоров`ю осіб та не спричинено значних ушкоджень майна третьої особи.

Досягнення сторонами добровільної домовленості щодо компенсації завданих збитків є допустимим способом урегулювання спору, оскільки кожна зі сторін має право самостійно вирішувати питання відшкодування шкоди, не звертаючись до правоохоронних органів або страхової компанії. Така домовленість може мати форму усної згоди, і за умови її виконання обома сторонами не порушує вимог закону.

На виконання досягнутої домовленості винувата сторона, а саме відповідач ОСОБА_2 власноруч написав розписку від 09.08.2025, за умовами якої визнав свою вину у спричиненні шкоди автомобілю позивача та зобов`язався сплатити 60 000 грн 00 коп. на відшкодування завданих збитків до 10.09.2025.

Однак, до вказаного строку відповідач виконав свої зобов`язання частково, а саме: повернув позивачу 25 000 грн 00 коп., про що сторони не заперечують. Разом з тим решта суми - 35 000 грн 00 коп. залишилась не виплаченою.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою добровільно виконати взяті на себе зобов`язання та повернути залишок боргу. Однак, відповідач спочатку давав обіцянки здійснити оплату пізніше, а згодом повністю відмовився виплачувати решту суми.

Таким чином, відповідач порушив умови розписки, не виконав добровільно взяте на себе зобов`язання щодо повного відшкодування завданих збитків, у зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення невиплаченої частини боргу у розмірі 35 000,00 грн, а також судових витрат.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, з моменту пошкодження належного позивачу автомобіля, останнього ніяк не полишають постійні, нав`язливі думки щодо його ремонту та наявності реальної можливості це зробити відповідно до вимог виробника. Мимоволі, позивач постійно міркує про те, як відновити свій транспортний засіб, і не просто відновити, а зробити це якісно. До якого спеціаліста краще звернутися, як не потрапити на ремонтників-шахраїв, де придбати якісні деталі, як віднайти потрібний баланс між ціною та якістю ремонтних робіт, тощо — всі ці думки хвилюють позивача повсякчас, тим самим спричиняючи йому постійний душевний дискомфорт.

А ось, що найбільше хвилює позивача, так це питання де взяти кошти на ремонт свого автомобіля, оскільки вартість ремонту є великою, що в свою чергу, як і всі інші обставини - негативно впливає на його самопочуття та викликає у нього сильне душевне хвилювання, нервозність та дратівливість.

Зазначені ним вище обставини та стан справ що склалися, внесли суттєві вимушені зміни в звичайний перебіг життя позивача, тим самим створивши для позивача дискомфорт з цілою низкою незручностей і проблем, на вирішення яких він має витрачати свій дорогоцінний час, який, за звичайних обставин, із задоволенням міг би витратити на сім`ю (відпочинок, або ж на ту саму роботу. До цього ще треба додати й ті додаткові обов`язки, які з`явилися.).

Вказані обставини у своїй сукупності, вже тривалий час завдають позивачеві значних моральних страждань та душевних переживань, що в свою чергу, негативно відображається на його психіко-емоційному здоров`ю, стосунках з оточуючими його людьми, як близькими та рідними та просто знайомими людьми.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, вважав розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

26.01.2026 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача у порядку, передбаченому частинами 6, 7 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 позовну заяву направлено за територіальною підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області.

05.03.2026 матеріали справи надійшли до Чугуївського міського суду Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 09.03.2026 направлено за територіальною підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області.

16.04.2026 матеріали справи надійшли до Зміївського районного суду Харківської області.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 20.05.2026.

20.05.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Мерцалов М. Ю. до позовної заяви долучив заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій повідомив, що частково визнає позовну заяву, а саме в частині повернення коштів по розписці, однак заперечував проти стягнення з нього моральної шкоди, оскільки заявлений розмір моральної шкоди взагалі є невиправданим, безпідставним, недоведеним і очевидно надмірно завищеним, отже сума моральної шкоди не доведена. Також просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000 грн 00 коп., а також у зв`язку з визнанням позову в частині стягнення боргу просив стягнути з нього 50 % судового збору. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Даними копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , підтверджується, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5-8).

Даними копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 , відповіді № 2273226 від 26.01.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 11,12, 26, 50).

З копій посвідчення офіцера НОМЕР_3 , посвідчення серія НОМЕР_4 , вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а. с. 13, 52).

09.08.2025 відповідач ОСОБА_2 склав розписку, в якій повідомив, що потрапив в ДТП та зобов`язався відшкодувати ОСОБА_1 60 000 грн 00 коп. до 10.09.2025. Копія розписки долучена до матеріалів справи. Відповідач ОСОБА_2 у заяві повідомив про визнання вказаних обставин складання розписки та наявності зобов`язання по поверненню коштів (а. с. 10).

До позовної заяви долучені фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів (а. с. 14-20).

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Положеннями статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Представником позивача надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку із складанням 09.08.2025 відповідачем ОСОБА_2 розписки щодо відшкодування позивачу ОСОБА_1 60 000 грн 00 коп. як шкоди, завданої внаслідок ДТП, термін виконання зобов`язання визначений до 10.09.2025, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором на суму 35 000 грн.

Відповідач визнав позов в цій частині.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що протиправною є бездіяльність відповідача у відшкодуванні коштів, за наслідком чого змінився перебіг життя позивача і він зазнав душевних страждань внаслідок пошкодження його транспортного засобу.

Проте такі твердження представника позивача не підтверджені належними і допустимими доказами.

Суду не надано доказів щодо належності позивачу певного транспортного засобу, а також не надано доказів із встановленим розміром збитків.

Крім того, позивач та відповідач погодили на місці ДТП розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню за пошкодження майна.

Отже, представник позивача не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, яка згідно ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування коштів за розпискою у розмірі 35 000 грн 00 коп.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: звіту про надання правової допомоги згідно договору від 21.11.2025, довідку про отримання коштів по договору від 21.11.2025 про надання правової допомоги щодо стягнення боргу за розпискою, ордер на надання правничої допомоги Серія АЕ № 1452228, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 5311 (а. с. 20 зворот-23).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічний правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".

У цій справі підтвердженою сумою витрат на професійну правничу допомогу є сума 6 000 грн 00 коп. Зі змісту наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу вбачається, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

У заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу поданої 01.05.2025, відповідач хоча й зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем є не пропорційними предмету спору, недоцільними та такими, що не відповідають критерію практики ЄСПЛ та національного законодавства, однак будь-яких аргументів та доказів на підтвердження своєї позиції не надав.

За викладених обставин, згідно зі статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 211, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 770 (сімсот сімдесят) грн 68 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) грн 80 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позову належить відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Повне рішення складене 20.05.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко