Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №397/797/26 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/797/26

н/п : 3/397/237/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 селище Олександрівка

Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Мирошниченко Д.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Олександрівський район, Кіровоградська область, громадянина України, який одружений, проходить військову службу на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи – заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП - НОМЕР_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ОДК № 103 від 18.05.2026, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проведено перевірку щодо порушення військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) капітаном ОСОБА_1 вимог невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5 та Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532 (далі за текстом - Інструкція).

За результатами проведеної перевірки встановлено наступне.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.08.2025 № 1434 «Про призначення відповідальних осіб за зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів (нагрудних камер), карт пам`яті, обліку, зберігання та видачі інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів (нагрудних камер), ведення відповідної документації» відповідальним за зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів (нагрудних камер), карт пам`яті, обліку, зберігання та видачі інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів (нагрудних камер), ведення відповідної документації у ІНФОРМАЦІЯ_7 призначено начальника відділення обліку мобілізаційної роботи капітана ОСОБА_1 , а за його відсутності начальника групи документального забезпечення майора ОСОБА_2 .

Відповідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.04.2026 № 112 капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з призначенням на посаду начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до записів в журналі видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 22.10.2025 по 14.05.2026 капітаном ОСОБА_1 та майором ОСОБА_2 портативні відеореєстратори старшим груп оповіщення у вказаний період часу не видавались.

Тобто, всупереч вимогам Інструкції, п. п. 52, 53 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі за текстом - Порядок), невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5 капітан ОСОБА_1 , з 22.10.2025 по 22.04.2026 під час виконання своїх службових обов`язків не здійснив заходів з видачі портативних відеореєстраторів старшим груп оповіщення для здійснення заходів оповіщення, у зв`язку з чим у вказаний період часу не використовувались технічні засоби, що мають функції фото- та відеофіксації, тим самим ІНФОРМАЦІЯ_6 не здійснювалась відеофіксація на портативний відеореєстратор - нагрудну камеру, у зв`язку із чим посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідальною за зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів (нагрудних камер), карт пам`яті, обліку, зберігання та видачі інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів (нагрудних камер), ведення відповідної документації не було здійснення збереження інформації з боді камер, у зв`язку з відсутність будь-яких відеоматеріалів за період з 22.10.2025 по 22.04.2026.

Зазначений недолік відображено в Доповіді про перевірку від 14.05.2026 з якою було ознайомлено начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. п. 4, 5 Розділу II Інструкції старші груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 під час здійснення заходів оповіщення зобов`язані:

закріпити портативний відеореєстратор на формений одяг (на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку);

включити портативний відеореєстратор з моменту початку виконання своїх службових обов`язків щодо здійснення заходів оповіщення, перевірки його військово-облікових документів, в той момент відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об`єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов`язаних з виникненням особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК та СП здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів

Відповідно до протоколу службової наради під головуванням Міністра оборони України від 13.08.2025 № 4351/уд/2 щодо обговорення ефективності системи мобілізації, шляхів її удосконалення та визначення цільових орієнтирів на 2025 рік, Міністром оборони України визначено завдання щодо забезпечення у термін до 01.09.2025 застосуванням встановленим порядком спеціально-технічних засобів (нагрудних камер) уповноваженими представниками ТЦК та СП під час здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних.

На виконання протоколу службової наради від 13.08.2025 № 4351/уд/2 невідкладним дорученням Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5 визначено з 01.09.2025 забезпечити здійснення оповіщення військовозобов`язаних представниками ТЦК та СП виключно 3 використанням засобів відеофіксації (нагрудних камер) та дотримання вимог законодавства щодо їх застосування.

Відповідно до вимог розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 15.10.2024 № 20573 та розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 03.06.2025 № 12686/дск органам управління Військової служби правопорядку доручено забезпечувати контроль за дотриманням посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки правопорядку за законністю дій під час проведення заходів оповіщення та призову військовозобов`язаних на військову службу.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» визначено, що початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Відповідно до вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Відтак, будучи військовослужбовцем, капітан ОСОБА_1 , згідно вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей.

Згідно із ст. 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Положеннями ст. ст. 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Поняття особливий період міститься в абзаці 1 Закону України «Про оборону України», у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: або оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент введення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, y зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, після продовження воєнний стан діє і по теперішній час.

За викладених обставин, особливий період, як часовий проміжок, що охоплює у тому числі воєнний час, на даний час не завершився.

Таким чином, капітан ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати накази командирів та покладені на нього службові обов`язки.

Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог ст. 172-15 КУпАП недбале ставлення військовою службовою особою до військової служби, віднесене до військових адміністративних правопорушень.

Приміткою ст. 172-13 КУпАП встановлено, що під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

На капітана ОСОБА_1 , як на визначену наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.08.2025 № 1434 особу, яка являлась відповідальною особою за зберігання, видачу та приймання боді-камер і карт пам`яті для проведення оповіщення, покладались організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а отже, в розумінні положения примітки до ст. 172-13 КУпАП він, на момент скоєння правопорушення, являвся військовою службовою особою - суб`єктом правопорушення передбаченого ст. 172-15 КУпАП.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_9 встановлено, що капітан ОСОБА_1 всупереч наведеним вище статутним обов`язкам та інтересам служби, в порушення вимоги діючого законодавства вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Поряд з цим, з пояснень майора ОСОБА_2 , стало відомо, що порушення виявлені посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_9 в ході перевірки 14.05.2026, а саме порушення допущені в період з 30.08.2025 по 22.04.2026 майором ОСОБА_1 , як особою відповідальною за зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів.

Таким чином, за викладених вище обставин капітан ОСОБА_1 , в період з 22.10.2025 по 22.04.2026 будучи особою відповідальною за зберігання, видачу та приймання боді-камер групам оповіщень, визначеним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.08.2025 № 1434, знаходячись на території АДРЕСА_1 , всупереч вимогам Інструкції, невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5, нехтуючи вимогами керівних документів, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, недбало поставився до військової служби в частині не використання під час здійснення заходів оповіщення нагрудної відеокамери, у зв`язку з чим такі дії призвели до неможливості здійснення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_9 належного та об`єктивного контролю за виконанням уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 своїх посадових обов`язків під час оповіщення військовозобов`язаних та створенню передумов для приховування інформації, тим самим капітан ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що не видавав відео реєстратори у зв`язку з тим, що 6 – й відділ ІНФОРМАЦІЯ_6 взагалі ними не забезпечений.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст. 172-13 КУпАП).

Із суб`єктивної сторони недбале ставлення військової службової особи до військової служби припускає умисел, тобто виражається в умисній формі вини.

З об`єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.

Верховний Суд у постанові у справі № 185/12161/15-к від 21 травня 2021 року вказав, що об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражаються у їх невиконанні або у неналежному виконанні. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.

Обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є наявність у особи реальної можливості виконати покладені на неї обов`язки.

Як встановлено під час розгляду справи, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено факт наявності у віданні 6- го відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 технічних приладів і технічних засобів що мають функції автоматичної фото та відео фіксації. Навпаки, з дослідженого судом витягу з журналу обліку видачі відеореєстраторів прямо вбачається відсутність будь-яких відомостей про наявність таких технічних засобів у 6 – му відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім цього, згідно поданого начальнику 6 – го відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 рапорта інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_6 старшого сержанта ОСОБА_5 від 18.05.2026 встановлено, що станом на 18.05.2026, технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото та відео фіксації відсутні.

Слід звернути увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, яким би підтверджувалося наявність на балансі у ІНФОРМАЦІЯ_10 технічних приладів та технічних засобів, що мають функції автоматичної фото та відео фіксації та якими повинен був забезпечувати ОСОБА_1 уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 при здійсненні ними оповіщення.

Таким чином, виконання такого обов`язку ОСОБА_1 є об`єктивно неможливим без наявності відповідного технічного засобу, тобто сам по собі факт невидачі технічних приладів та технічних засобів, що мають функції автоматичної фото та відео фіксації, за відсутності доказів забезпечення особи необхідними засобами, не може свідчити про недбале ставлення до служби.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна та об`єктивна сторона правопорушення, оскільки не доведено невиконання конкретного обов`язку та відсутня реальна можливість виконання інкримінованих дій.

Фактично ж у даному випадку має місце покладення відповідальності за формально встановлений обов`язок без з`ясування можливості його виконання, що суперечить принципам законності та індивідуальної відповідальності.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КпАП України.

Пунктом 1 частини першої ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, провадження стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 172-15, 247, 279-280, 283-285, 289 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 не винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрівський районний суд Кіровоградської області.

Суддя Д.В. Мирошниченко