Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №345/1732/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1732/26

Провадження № 3/345/202/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 року м.Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сухарник І.І., в присутності: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Коваленко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , , громадянина України, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

05.03.2026 поліцейським Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738150, згідно якого 18.02.2026 близько 21:30 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно сестри домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, в ході якого ображав нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, внаслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

20.05.2026 захисником ОСОБА_1 адвокатом Коваленко О.В. подано суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Зазначено, що сам по собі конфлікт між повнолітніми родичами, які не проживають спільно та не ведуть спільного побуту, не свідчить автоматично про наявність складу домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ст.173-2 КУпАП. Обов`язковою ознакою є існування сімейних чи близьких побутових відносин та відповідного домашнього середовища. ОСОБА_2 постійно проживає за іншою адресою, спільного побуту із ОСОБА_1 не веде, однією сім`єю вони не проживають. 18.02.2026 року ОСОБА_2 самостійно прийшла у вечірній час до будинку батька, де між сторонами виник звичайний побутовий конфлікт. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 була або могла бути завдана шкода фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої. Відсутні будь-які медичні документи, висновки спеціалістів, відомості про звернення за медичною чи психологічною допомогою. Окрім самого протоколу та пояснень заявниці, інших належних доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а наявний між сторонами конфлікт не може автоматично кваліфікуватися як домашнє насильство.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз`яснення ст. 268 КУпАП, просив про закриття провадження у справі з підстав, які зазначено у письмовому клопотанні.

В судовому засіданні захисник Коваленко О.В. після роз`яснення ст. 271 КУпАП, просила про закриття провадження у справі з підстав, які зазначено у письмовому клопотанні.

В судове засідання також викликалася ОСОБА_2 (потерпіла згідно протоколу про адміністративне правопорушення), однак вона до суду не прибула. Згідно відмітки на поштовому конверті, ОСОБА_2 відмовилася від отримання судової повістки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, приходжу до наступних висновків.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738150 від 05.03.2026, згідно якого 18.02.2026 близько 21:30 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно сестри домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, в ході якого ображав нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, внаслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілої (а.с.1); заяву до поліції від ОСОБА_2 та її письмові пояснення (а.с.3,4); форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с.); відеозаписи на диску, на яких зафіксовано складання поліцейським процесуальних документів та ознайомлення з документами ОСОБА_1 (а.с.9).

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Диспозиція ст. 173-2 КУпАП є бланкетною, тобто вона відсилає до іншого законодавства, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою,стосовно якої він винесений, не проходженні колекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:

- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);

- спричинення шкоди;

- порушення прав і свобод людини;

- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2671-VIII від 17.01.2019, ВВР, 2019, № 18, ст.73 № 2849-IX від 13.12.2022}.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеного Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

При цьому, слід зазначити, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 738150 від 05.03.2026, 18.02.2026 близько 21:30 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив відносно сестри ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, в ході якого ображав нецензурною лайкою, шарпав за верхній одяг, внаслідок чого було завдано шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Разом з тим, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 , захисника, та досліджених матеріалів справи не представилося можливим встановити в діях останнього наявності умислу на заподіяння шкоди потерпілій шляхом порушення її прав і свобод. Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживає за іншою адресою, спільного побуту із ОСОБА_1 не веде, однією сім`єю вони не проживають. 18.02.2026 року ОСОБА_2 самостійно прийшла у вечірній час до будинку батька, де між сторонами виник побутовий конфлікт. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій ОСОБА_1 була або могла бути завдана шкода фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої. Окрім самого протоколу та письмових пояснень заявниці, інших належних доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

ОСОБА_2 в судове засідання не прибула та пояснень по справі суду не надала, хоча її було викликано повісткою.

Суд вважає, що сукупність досліджених доказів свідчить, що дії ОСОБА_1 не виходили за межі звичайних конфліктних відносин між братом та сестрою, не містять відповідних ознак домашнього насильства та не вказують на їх навмисний характер та наявність наміру, спрямованого на заподіяння шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, не свідчать про порушення прав і свобод останньої з використанням значної переваги в силі, яка дозволяє досягти бажаного результату.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч.2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що правопорушення вчинено 18.02.2026, тоді як протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 лише 05.03.2026 (через 15 днів). Незрозумілими є причини пропущення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП не пізніше 24-х годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Частиною 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Водночас сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов`язків.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, керуючись принципом доведеності вини поза розумним сумнівом, суд вважає недоведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та приходить до переконання закрити вказане провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: