Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №197/1115/25 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/1115/25

провадження №2/197/136/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представниці позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю, та

встановив:

У жовтні 2025 представниця позивачки звернулася до Широківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю про визнання права власності за набувальною давністю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 20.08.2008 року зареєстрована та фактично проживає в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок був придбаний позивачкою у власниці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки у позивачки наявні документи на право приватної власності на даний будинок за 2006 рік, то інформація про право власності на спірний будинок відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За час свого самостійного проживання позивачка вчасно оплачує всі комунальні послуги, провела ремонт в будинку, встановила лічильники, таким чином, зазначає, що відкрито, добросовісно та безперервно володіє будинком та несе тягар його утримання в повному обсязі, а тому просить суд визнати право власності на зазначене домоволодіння за набувальною власністю.

Провадження у справі відкрито 23.10.2025.

Представниця позивачки та позивачка в судове засідання не з`явилися, просили розглянути справу у їх відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю, наполягають на їх задоволенні.

Широківська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області, як відповідач по справі явку свого представника не забезпечила, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачка з 20.08.2008 року зареєстрована та фактично проживає в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок, зі слів позивачки, був придбаний нею у власниці будинку - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 08.11.2018, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12110567 відт 10.10.2006 власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , значиться ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину / ВЕВ №865615 / 14.09.2006/ Широківська державна нотаріальна контора, зареєстровано в реєстрі №3142.

Згідно з інформацією, наданою Широківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області від 15 грудня 2025 року №734/01-16, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , у Широківській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області, спадкова справа не заводилась.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п.1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини 4 статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Зі змісту статті 344 ЦК України вбачається, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а тому встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК України).

Встановлено, що позивачка просить визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за набувальною давністю.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12110567 відт 10.10.2006 власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , значиться ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину / ВЕВ №865615 / 14.09.2006/ Широківська державна нотаріальна контора, зареєстровано в реєстрі №3142.

Отже, єдиною власницею домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 08.11.2018, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В позовній заяві представниця позивачки зазначила, що обставини, наведені у позовній заяві, можуть підтвердити численні свідки, однак явку таких до суду не забезпечила, відомості про них не надала.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року явку позивачки в судове засідання, призначене на 13 квітня 2026 року об 11:00 годині, було визнано обов`язковою для з`ясування усіх обставин справи, повного та об`єктивного її розгляду та дачі пояснень, необхідних для встановлення фактів і обставин, які можуть бути відомі лише позивачці.

До судового засідання позивачка та її представниця 13 квітня 2026 року на 11:00 годину не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомили.

На судове засідання 14 травня 2026 року на 11:40 годину позивачка та її представниця повторно не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомили, заяв та клопотань до суду не надавали.

З наведеного вище вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою не доведені факти, викладені в позовній заяві, свідки не залучені та не опитані, ухвала суду про обов`язкову явку позивачки останньою не виконана, всі обставини справи за наявними матеріалами, що містяться в позовній заяві не з`ясовані, жодного документу, який би підтвердив придбання будинку позивачка до суду не надала.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.16, 328, 344, 392 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви представниці позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Широківської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складений 20.05.2026.

С у д д я О.Г. Геря