Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №573/967/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/967/26

Номер провадження 1-кс/573/118/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Білопілля

Слідчий суддя Білопільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 , з участю секретаря с/з ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 , погоджене начальником Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби без застосування електронного засобу контролю відносно підозрюваного

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою технічною освітою, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, не одруженого, раніше не судимого

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , завідомо знаючи про те, що придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу є протиправними діями, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність, в середині лютого 2026 року, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та день, перебував на польовій дорозі, розташованій за адресою: с. Коршачина, Сумського району Сумської області. Проходячи по польовій дорозі ОСОБА_4 , побачив гранату, котру в подальшому підібрав та поклав до кишені своєї куртки, тобто таким чином придбав бойовий припас.

У подальшому, ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу на носіння бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, цього ж дня переніс бойовий припас до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у такий спосіб умисно переніс бойовий припас.

Надалі, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , у порушення вимог всупереч вимогам п.п. 9, 11, 15 "Положення про дозвільну систему", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, а також п.п. 9.1, 9.2 "Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів", затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.1998 № 622, достовірно знаючи, що він не має передбаченого законом дозволу на зберігання бойових припасів, умисно зберігав гранату на території домоволодіння за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме у сараї, щоб про знахідку не дізнались його батьки.

09.05.2026 у вечірній час доби близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_4 виніс зі свого домоволодіння гранату для здійснення погроз ОСОБА_7 під час сварки, таким чином переніс її, та після чого знову заніс до себе додому, де продовжив її зберігати до 10 травня 2026 року, тобто, до моменту її вилучення працівниками поліції, у порядку передбаченому КПК України.

Відповідно до висновку судової вибухово–технічної експертизи № СЕ-19/119-25/7608-ВТХ від 15.05.2026 надані на дослідження об`єкти, виявлені та вилучені в ході проведення санкціонованого обшуку в АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 є:

- об`єкт дослідження №1 – корпус ручної осколково-фугасної гранати RGD-5 (виробництво Болгарія), який споряжається вибуховою речовиною RDX, масою 80 грамів.;

- об`єкт дослідження №2 – засіб підриву (детонування) – запалом ДВМ до ручної осколково-фугасної гранати RGD-5 (виробництво Болгарія).

При конструктивному поєднанні наданих на дослідження об`єктів утворюється вибуховий пристрій промислового виготовлення, військового призначення, а саме: при конструктивному поєднанні корпусу ручної осколково-фугасної гранати RGD-5 (виробництво Болгарія) та засіб підриву (детонування) – запалу ДВМ до ручної осколково-фугасної гранати RGD-5 (виробництво Болгарія) – утворюється остаточно споряджений вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення – одну осколково-фугасну ручну гранату RGD-5 (виробництво Болгарія), яка належить до категорії бойових припасів.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_4 , розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Таким чином ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім цього, у ході досудового розслідування встановлено, що 09.05.2026 близько 12:00 год. ОСОБА_4 перебував у с. Коршачина Сумського району Сумської області, де в нього виник словесний конфлікт із сусідкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала біля місця мешкання своєї матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 з приводу того що ОСОБА_4 , на передодні гучно слухав музику. Близько 18:40 год. 09.05.2026 ОСОБА_4 пішов до сусідки з вимогою повернути ключі від автомобілю останньому, так як ОСОБА_4 був переконаний, що ключі від автомобіля взяла без дозволу сусідка ОСОБА_7 , з якою напередодні виник конфлікт.

У подальшому ОСОБА_4 , розуміючи, що у нього є в наявності ручна осколково-фугасна граната RGD-5 (виробництво Болгарія), у нього виник умисел на залякування потерпілої ОСОБА_7 , та погрози вбивством шляхом демонстрації вищезазначеного вибухового пристрою.

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на погрозу вбивством ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що ця погроза може викликати у ОСОБА_7 реальне побоювання за своє життя, у ході словесної сварки, продемонстрував гранату з кільцем у своїй руці, яка згідно висновку експерта Сумського НДЕКЦ МВС України СЕ-19/119-25/7608-ВТХ від 15.05.2026 являє собою вибуховий пристрій промислового виготовлення, військового призначення, яка перебувала на лавці біля будинку АДРЕСА_1 . У цей час на вулиці біля будинку АДРЕСА_2 перебувала ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати ОСОБА_4 , до якої почала кричати ОСОБА_7 , щоб остання забрала свого сина ОСОБА_4 , оскільки в руках у останнього була граната.

Демонстрацією вибухового пристрою промислового виготовлення військового призначення а саме гранатою та залякування, які ОСОБА_4 , вчинив по відношенню до ОСОБА_7 , виходячи з обстановки що склалася, та агресивної поведінки ОСОБА_4 , сприйняла як реальну та дійсну погрозу позбавлення їх життя.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, які виразилися у погрозі вбивством шляхом демонстрації вибухового пристрою промислового виготовлення військового призначення, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погроза вбивством, під час якої були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

18.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 09.05.2026, протокол опиту потерпілої ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , висновком судово вибухотехнічної експертизи № СЕ-19/119-25/7608-ВТХ від 15.05.2026, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України.

При виборі запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України, надано оцінку в сукупності всім обставинам, у тому числі:

1) вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України.

2) віку підозрюваного ОСОБА_4 та стану його здоров`я;

4) соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_4 , способу життя, позитивній характеристиці, а також, що останній здійснює догляд за батьком – ОСОБА_10 , який є інвалідом ІІ групи;

5) відсутності у підозрюваного ОСОБА_4 офіційного місця роботи;

6) майновий стан підозрюваного.

У ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, з метою запобігання переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_7 .

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать такі обставини: ОСОБА_4 має соціальні зв`язки у місці фактичного проживання, не працевлаштований, що певною мірою свідчить про можливість зміни ним свого місця проживання. Крім того, за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України передбачено безальтернативне покарання у виді від 3 до 7 років позбавлення волі. Вказані обставини з високим ступенем імовірності можуть свідчити про наявність ризику можливого переховування від органу досудового розслідування.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать такі обставини: ОСОБА_4 проживає в межах одного населеного пункту з потерпілою ОСОБА_7 , а тому в ході спілкування може впливати на неї з метою зміни свідчень на свою користь.

Також зібрано докази, що свідчать про його відповідну негативну репутацію та ризики, передбачені п. 1 та 3 ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки враховуючи вищевикладене, неможливо запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім як домашнього арешту у певний час доби.

Отже, зважаючи на вищевикладене, існує необхідність застосувати запобіжний захід, який певним чином обмежить свободу пересування підозрюваного та забезпечить реальне виконання покладених на нього процесуальним законом обов`язків.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з мотивів, зазначених вище.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти застосування домашнього арешту в нічний час доби.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Конституції України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини, ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри відносно підозрюваного суд керується не лише положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а й відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини з цього приводу, відображену в рішеннях «Чеботарь проти Молдови», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, ОСОБА_4 пред`явлена підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, яка має місце та на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого. Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадженні відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України, одним із запобіжних заходів є домашній арешт.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до наказу Коменданта Сумської ОВА від 27.04.2026 комендантська година триває з 00:00 год. по 05:00 год.

У зв`язку з цим, з метою запобігання зазначеним у клопотанні ризикам до підозрюваного ОСОБА_4 суд приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний час доби, а саме: з 00:00 год. до 05:00 год. за місцем за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронного засобу контролю

Інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

З метою забезпечення дієвості цього запобіжного заходу є доцільним покладення на підозрюваного ОСОБА_4 наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду, прокурора та слідчого за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; уникати спілкування з потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_7 .

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Суд вважає, що на даному етапі вказана міра запобіжного заходу є такою, що в достатній мірі забезпечить виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, як сторони кримінального провадження.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 181, 199, 202, 205, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 , погоджене начальником Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби без застосування електронного засобу контролю відносно підозрюваного ОСОБА_4 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою технічною освітою, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, не одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме з 00:00 год. до 05:00 год. за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронного засобу контролю, поклавши на нього відповідні обов`язки:

- прибувати до суду, прокурора та слідчого за першою вимогою;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- уникати спілкування з потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_7 .

Строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків визначити терміном на 60 діб з дня винесення даної ухвали, але не більше строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Виконання даної ухвали та контроль за поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 покласти на слідчого СВ відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя