Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №504/942/22 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 504/942/22Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/499/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 504/942/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Варода Павло Борисович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 07 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, у якому, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову від 23.07.2025 просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнyти із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення із позовом в суд, і до досягнення відповідною дитиною повнолітнього віку.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що з 12 червня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2022 року, розірвано. У даному шлюбі народилося троє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказує, що на даний час, діти проживають разом із нею та перебувають на повному її утриманні. Вона самостійно дбає про матеріальне забезпечення дітей, доглядає та виховує їх. Відповідач матеріальної допомоги не надає, угоди про добровільну сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей між ними не досягнуто.

Зазначила, що 01.03.2022 року близько 18 години, відповідач, будучи в неадекватному стані, ввірвався в належний їй будинок та у присутності дітей, вчинив відносно неї домашнє насильство. У березні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Служби у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області для вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір`ю. Згідно Висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради 31.03.2022 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету №415 від 11 квітня 2022 року, визначено місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задоволено частково.

Визначено місце проживання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із матір`ю ОСОБА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей:

- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн., але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку які стягувати щомісячно, починаючи із 27.04.2022 до досягнення дитиною повноліття;

- дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн., але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягувати щомісячно, починаючи із 27.04.2022 до досягнення дитиною повноліття;

- дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн., але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягувати щомісячно, починаючи із 27.04.2022 до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалу про забезпечення позову скасовано.

Стягнуто із ОСОБА_1 у користь держави 1984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Варода П.Б., просить змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2025 року в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 та визначити стягнення з нього аліменти у розмірі 1 756 гривень на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які підлягають стягненню щомісячно, починаючи з 27 квітня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не встановив ключових обставин, які є визначальними для вирішення питання про розмір аліментів, а саме, реального матеріального становища відповідача, розміру його доходів, їх регулярності, стабільності та співвідношення між можливостями платника аліментів і фактичними потребами дітей.

Зазначає, що у рішенні суду відсутні будь-які встановлені судом показники доходу відповідача, не наведено жодного доказу, який би підтверджував його платоспроможність у розмірі визначеного судом щомісячного зобов`язання.

Суд обмежився лише загальним твердженням про працездатний вік відповідача, що саме по собі не є доказом наявності достатнього доходу та суперечить вимогам статті 182 СК України, яка прямо зобов`язує суд враховувати матеріальне становище платника аліментів.

Вважає, що суд першої інстанції визначив суму аліментів довільно, без економічного та доказового обґрунтування, оскільки у рішенні відсутній будь-який розрахунок потреб дітей, аналіз витрат на їх утримання, оцінка доведених витрат чи встановлення реального фінансового навантаження, необхідного для забезпечення їх гармонійного розвитку.

Судом не зазначено, які саме витрати дітей підтверджені доказами, у якій сумі вони становлять щомісячно та яким чином саме визначена судом сума 3500 гривень на кожну дитину відповідає встановленим потребам.

Окрім того, під час розгляду справи не надано належної правової оцінки матеріальному становищу позивачки, яка разом із дітьми перебуває за межами України в Республіці Ірландія та отримує регулярні соціальні виплати, а саме, допомогу на утримання дітей та допомогу по безробіттю у значному розмірі. Ці

обставини мають істотне значення для правильного визначення розміру аліментів, оскільки відповідно до принципу рівності прав та обов`язків батьків утримання дітей покладається на обох батьків пропорційно їх можливостям.

Також посилається на те, що визначений судом розмір аліментів у сукупному розмірі 10 500 гривень щомісячно не ґрунтується на встановлених доходах відповідача та фактично покладає на нього фінансове навантаження, яке судом не перевірене на предмет реальної можливості виконання. Такий підхід суперечить правовій природі аліментних зобов`язань, які повинні бути реальними до виконання, а не створювати передумови для штучного виникнення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Білик Л.С., просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2026 року відмовити.

Вважає, що посилання в апеляційній скарзі про невстановлення судом першої інстанції ключових обставин, які є визначальними для вирішення питання про розмір аліментів, не дослідження матеріального стану відповідача є безпідставними, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач очолює відокремлений підрозділ спортивної організації «Всеукраїнська Федерація фрі-файту контактних єдиноборств змішаних бойових мистецтв» та йому належить квартира.

Вказує, що наявність власної нерухомості, постійного місця роботи відповідача, його працездатність – це обставини, що встановлені у судовому рішенні, тому безпідставним є твердження, що відповідач не може надавати більше коштів на утримання неповнолітніх дітей, ніж встановлений законодавством мінімум.

Крім цього, перебування нерухомості у власності відповідача вже позитивно виокремлює його матеріальний стан з-поміж середньостатистичних можливостей інших осіб.

Також вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі щодо проживання позивачки в Республіці Ірландія та отримання соціальних виплат, оскільки витрати на ведення того способу життя, що відповідав би найкращим інтересам дітей в Республіці Ірландія, також є суттєво вищими, ніж в Україні. Крім того, наявність певної соціальної допомоги з боку уряду іншої країни, яка може бути нестабільна, не скасовує обов`язків батька щодо утримання дитини.

Посилається на те, що народження у апелянта дітей від іншого шлюбу у розумінні ЦПК України, виникли після постановлення оскаржуваного судового рішення, тому не могли бути взяті місцевим судом до уваги. Відповідно, народження дітей у апелянта не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого суду, однак є підставою для подачі позову про зміну розміру аліментів у майбутньому.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів.

З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення аліментів, у іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі по 3500 грн. на кожну дитину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до та від 6 до 18 років, який із 01.01.2024 року становить 3196 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 12 червня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2022 року – розірвано.

У даному шлюбі народилося троє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 17.08.2009 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції), дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 25.05.2011 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області) та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 03.10.2017 р. Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.).

Відповідно до довідки №11-26/03-22/578, виданої 31.03.2022 року Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області ОСОБА_2 проживала (без реєстрації) за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею проживають діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 травня 2022 року представниками служби у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області складено акт обстеження умов проживання неповнолітніх дітей за адресою АДРЕСА_1 , яким встановлено що стосунки, традиції сім`ї доброзичливі, гармонійні. Між матір`ю та дітьми є повне взаєморозуміння, вони часто проводять час разом.

31 березня 2022 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надала висновок, а 11 квітня 2022 року Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області ухвалила рішення №415 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, як вбачається із вказаного рішення №415, при його прийнятті було ураховано бажання самих дітей проживати разом із матір`ю.

Відповідно до інформації, викладеній у листі від 27.04.2022 року № 61.5.1-533 Одеського районного управління поліції № 2 відділу поліції № 4 сектору поліцейської діяльності № 1; талонів повідомлень Єдиного обліку № 2173 та 2550 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (повідомлення служби 102 заявник ОСОБА_2 ); витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12022161200000153: ОСОБА_1 проти волі ОСОБА_2 забрав до себе спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 її місцезнаходження на той час було невідомо.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 травня 2022 року забезпечено позов ОСОБА_2 , якою зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 передати неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2 для проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчались у Фонтанському НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів – гімназія» Лиманської районної ради Одеської області (Довідки №№ 363, 364 від 31.08.2020 року).

Як вбачається із інформації, викладеній у листі Відділу реєстрації проживання особи Тернопільської міської ради №1885/28-03 від 19.10.2022 р., згідно реєстру Тернопільської міської територіальної громади та картотеки переданої Тернопільським МВ УДМС в Тернопільській області за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та за період виконання відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради повноважень з 04.04.2016 по 19.10.2022 р, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по даний час.

ОСОБА_2 на момент розгляду даної справи, у зв`язку із повномасштабним вторгненням РФ на територію України, разом із трьома неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 виїхала за межі території України, у республіку Ірландія. На даний час неповнолітні діти перебувають на її утриманні та проживають разом із нею у місті Listea, вул. Cootehill.Co.Cavan, республіка Ірландія. Також, позивач за період з 01.10.2025 по 01.10.2025 отримала допомогу на утримання дітей у розмірі 420 ЄВРО, а також допомогу по безробіттю у розмірі 2134 ЄВРО, що підтверджено довідкою Департаменту соціального захисту центр Intreo, Каван, Ірландія.

Частиною другою статті 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями статті 141 Сімейного Кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтями 180, 181 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до діючих норм законодавства батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року становить - 3196 гривень.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позивачка звертаючись до суду з позовом просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в сумі 5000 грн, в той же час не долучаючи до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів в підтвердження того, що відповідач має матеріальну можливість на сплату їй аліментів саме в такому розмірі. І судом не було здобуто належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо матеріального стану відповідача.

Тому колегія суддів вважає, що визначаючи розмір аліментів на утримання дітей в сумі по 3500 грн на кожну дитину, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність у відповідача фінансової можливості для сплати аліментів саме в такому розмірі, оскільки при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків.

Суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази матеріального стану відповідача, які б свідчили про реальну його можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі, відсутні докази наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; не доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, тобто ті обставини, які необхідно встановити за вимогами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачка разом із дітьми перебуває за межами України в Республіці Ірландія та отримує регулярні соціальні виплати та допомогу по безробіттю у значному розмірі.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів зі сторони позивача щодо розміру доходів відповідача, на які вона покликається, недоведеність зі сторони позивачки понесення нею витрат на утримання спільних дітей сторін в розмірі по 3500 грн на кожну щомісяця, розмір аліментів, які не заперечує відповідач, а саме по 1756 грн на кожну дитину, колегія суддів приходить до висновку, що достатнім для забезпечення гармонійного розвитку неповнолітніх дітей, будуть становити аліменти в розмірі по 2500 грн на кожну дитину, з врахуванням того, що ОСОБА_8 також повинна брати участь у матеріальному забезпеченні своїх дітей.

Тому, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції щомісячний розмір аліментів необхідно зменшити з 3500 грн до 2500 грн, що відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим сторонами доказам та положенням СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно дост. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 березня 2026 року було зупинено дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, тому дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року слід поновити.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді компенсувати відповідачу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Варода Павло Борисович, задовольнити частково .

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року, задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей:

- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із 3500 до 2500 грн;

- дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 із 3500 до 2500 грн;

- дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 із 3500 до 2500 грн.

В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді компенсувати відповідачу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома