Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №522/20488/20 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/20488/20

Провадження №1-кп/522/768/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160500002466 від 07.07.2020 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кишинів, Республіка Молдова, з вищою освітою, працевлаштованої, не заміжньої, має сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 року приблизно о 21:25 год. у нічний час доби в умовах увімкненого зовнішнього міського електричного освітлення, необмеженої видимості і сухого дорожнього покриття водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , здійснювала рух по середній смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Велика Арнаутська у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Рішельєвської в напрямку вул. Преображенської, на якій організовано односторонній рух по трьом смугам руху у її напрямку руху, що поділені відповідною дорожньою розміткою 1.1 та 1.5 згідно з Правилами дорожнього руху України.

При під`їзді до регульованого перехрестя вул. Велика Арнаутська –вул. Катерининська, режим проїзду транспортних засобів на якому та режим руху пішоходів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався в першу чергу автоматичними світлофорами, що працювали у справному штатному режимі та дорожньою розміткою 1.1, 1.12, 1.5, 1.14.2 згідно з Правилами дорожнього руху України, нанесеною на проїзній частині перед даним перехрестям по ходу напрямку руху автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , видимість та оглядовість яких для водія ОСОБА_4 була необмеженою, водій ОСОБА_4 будучи не уважною і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, при увімкненні у її напрямку руху зеленого миготливого сигналу світлофора, що інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух, проігнорувала вимоги вказаного сигналу світлофору, перебуваючи при цьому ще до в`їзду на перехрестя та продовжила рух у напрямку перехрестя.

Далі водій ОСОБА_4 перед продовженням свого руху та виконанням маневру проїзду даного перехрестя у прямому напрямку руху, тобто по вул. Великій Арнаутській, не переконалася в безпеці маневру, у тому що її маневр буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, продовжила рух без зупинки на заборонені жовтий та червоний сигнали світлофору у своєму напрямку руху, та маючи об`єктивну можливість, не зупинила керований нею транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 згідно з Правилами дорожнього руху України та перед перехрещуваною проїзною частиною вул. Катерининська, в`їхала на перехрестя вул. Велика Арнаутська – вул. Катерининська, де не обрала безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті, та продовжила проїжджати дане перехрестя у прямому напрямку руху, в результаті чого допустила зіткнення з мотоциклом «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який здійснюючи рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Катерининська з боку вул. Базарної в напрямку вул. Мала Арнаутська, при увімкнені у його напрямку руху дозвільного зеленого сигналу світлофору в`їхав на перехрестя вул. Велика Арнаутська –вул. Катерининська, для проїзду його у прямому напрямку руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.

Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузову легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та мотоцикла) 06.07.2020 року, і відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Також під час досудового розслідування встановлено, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди швидкість руху автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 перед зіткненням з мотоциклом «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , складала 56.4 км/год.

В мовах даної дорожньо-транспортній ситуації швидкість руху мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , перед зіткненням з автомобілем «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , складала 28 км/год.

В умовах даної дорожньо-транспортної обстановки водію автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , при русі в населеному пункті необхідно було рухатися зі швидкістю, дозволеною в населених пунктах, а з моменту включення забороненого сигналу на світлофорі, він повинен був зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), що регламентовано вимогам п. 8.7.3, п. 8.10, п. 12.4, п. 12.9 «б», та п. 16.3 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної дорожньо-транспортної обстановки, при виконанні належних дій, регламентованих вимогами п. 8.7.3, п. 8.10, п. 12.4, п. 12.9 «б», та п. 16.3 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти даній події.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням сформованої дорожньої обстановки, водій мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , з моменту увімкнення дозвільного сигналу світлофора відповідно до вимог п. п. 8.7.3; 10.1 Правил дорожнього руху України міг починати рух і слідувати в наміченому напрямку.

З моменту коли водій мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , мав об`єктивну можливість виявити, що автомобіль «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , який рухався на заборонений сигнал світлофору, знаходячись на відстані шляху гальмування від ліній дорожньої розмітки, яка поділяє праву та ліву смуги руху не наддасть йому перевагу для руху, необхідно було розцінити дорожню обстановку як небезпечну для руху та негайно застосувати заходи для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого мотоциклу, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , діючи відповідно до вимог п. п. 8.7.3; 10.1 Правил дорожнього руху у момент виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого мотоциклу, тобто діями відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної дорожньо-транспортної обстановки, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п. 8.7.3, п. 8.10, п. 12.4, п. 12.9 «б», та п. 16.3 Правил дорожнього руху України, створювали умови і знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної події.

В умовах даної дорожньо-транспортної обстановки, з технічної точки зору, у діях водія мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням даної події, відсутні.

Таким чином, водій ОСОБА_4 своїми необережними діями допустила порушення вимог п. п. 2.3 (б); 8.7.3 (в, ґ, е); 8.10; 10.1; 12.1; 12.4; 12.9 (б); 16.3 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 8.7.3 ПДР «Сигнали світлофора мають такі значення:

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

п. 8.10 ПДР «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62, якщо їх немає — не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках — перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 12.1 ПДР «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу»;

п. 12.4 ПДР «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

п. 12.9 ПДР «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

п. 16.3 ПДР «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні — перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів».

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ТЯЖКЕ тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, розкаялась у вчиненні вказаного злочину, підтвердила обставини злочину, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.

Обвинувачена ОСОБА_4 дала суду показання про те, що вона 06.07.2020 року приблизно о 21:25 год. везла сина у лікарню, оскільки у нього в око попала невідома речовина, та в умовах увімкненого зовнішнього міського електричного освітлення, необмеженої видимості і сухого дорожнього покриття здійснювала рух по середній смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Велика Арнаутська у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Рішельєвської в напрямку вул. Преображенської, при під`їзді до регульованого перехрестя вул. Велика Арнаутська –вул. Катерининська, вона через неуважність не помітила, що у її напрямку руху увімкнувся зелений миготливий сигнал світлофора, що інформує про те, що незабаром буде увімкнено сигнал, який забороняє рух, проігнорувала вимоги вказаного сигналу світлофору, перебуваючи при цьому ще до в`їзду на перехрестя та продовжила рух у напрямку перехрестя. Далі вона перед продовженням свого руху та виконанням маневру проїзду даного перехрестя у прямому напрямку руху, тобто по вул. Великій Арнаутській, не переконалася в безпеці маневру, в результаті чого допустила зіткнення з мотоциклом «Yamaha Ybr 125», під керуванням водія ОСОБА_8 , який здійснюючи рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Катерининська з боку вул. Базарної в напрямку вул. Мала Арнаутська, при увімкнені у його напрямку руху дозвільного зеленого сигналу світлофору в`їхав на перехрестя вул. Велика Арнаутська –вул. Катерининська, для проїзду його у прямому напрямку руху. ОСОБА_4 зазначила, що вона відразу викликала «швидку допомогу» та перебувала поруч з потерпілим, зателефонувала родичам, щоб вони відвезли сина до лікарні. Потім, поки потерпілий лікувався, вона відшкодовувала йому кошти на ліки, зараз сплачує гроші у відшкодування моральної шкоди, наразі нею сплачено 68400 тис. грн., про що суду надано відповідні квитанції.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Визнаючи себе повністю винною у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та не оспорюючи фактичні обставини справи, ОСОБА_4 не заперечувала щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Прокурор заявив усне клопотання щодо допиту обвинуваченої, дослідження характеризуючих особу обвинуваченої матеріалів, інші учасники судового розгляду не заперечували.

Вислухавши думку учасників судового провадження, користуючись правом, наданим ч. 3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються і вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідженням проведених у кримінальному провадженні матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 . При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Прокурор в судових дебатах зазначив, що під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, вчинено обвинуваченою, що доведено належними доказами. Прокурор просив визнати обвинувачену ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права керувати транспортними засобами. Зазначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 і співрозмірності із вчиненим.

Захисник ОСОБА_11 , діючий в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , у судових дебатах зазначив, що ОСОБА_4 визнає свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, щиро кається у скоєному, просила вибачення за ті обставини, які внаслідок порушення ПДР, призвели до тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого. При призначенні судом покарання обвинуваченій захисник просив врахувати наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме: визнання провини, щире каяття, часткове відшкодування шкоди у розмірі 68400,00 гривень, відсутність обтяжуючих обставин, та те, що ОСОБА_4 позитивно характеризується, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, має міцні соціальні зв`язки, офіційно працевлаштована, від явки до суду не ухилялась. При цьому захисник зазначив, що шкода відшкодована ОСОБА_4 у розмірі, що відповідає її заробітку, відшкодувати шкоду у розмірі, який бажає потерпілий, вона не має фінансової можливості. Таким чином, сторона захисту вважає, що справедливим буде призначити ОСОБА_4 покарання зі звільненням від його відбування в порядку ст. 75 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судових дебатах в повному обсязі визнала свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просила суворо її не карати, врахувати, що вона жодного разу навіть не притягалась до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, цей випадок єдиний і пов`язаний з тим, що вона дуже нервувала за здоров`я свого сина, вибачалась за скоєний злочин, зазначила, що у неї не було умислу на його вчинення.

Потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його представник адвокат ОСОБА_9 , у судовому засіданні наполягали на задоволенні цивільного позову, просили суд при призначенні покарання обвинуваченій врахувати, що вона до теперішнього часу відшкодувала лише дуже малу частину - 68400,00 грн., завданої нею шкоди, хоча потерпілий внаслідок ДТП потребує дороговартісного лікування, яке триває до теперішнього часу. Вважали, що ОСОБА_4 не виказала співчуття до потерпілого та її розкаяння не є щирим, вона не має права на застосування до неї звільнення від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України, а напроти заслуговує найтяжчого покарання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ТЯЖКЕ тілесне ушкодження.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Метою покарання є не тільки виправлення винного, а й запобігання вчиненню злочинів як винним, так й іншими особами – це так зване загальне запобігання злочинів. Застосовуючи покарання до засудженого, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними і всі особи зобов`язані уникати їх вчинення.

Варто зазначити, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд враховує, що указані обставини мають значення під час вибору заходу примусу та для забезпечення його мети.

При цьому суд враховує, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа № 166/1065/18, провадження № 51 - 3392 км 19).

Щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Відповідну позицію висловила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року по справі №283/2169/19.

Суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_4 , що вона щиро кається, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_4 вперше вибачилась перед потерпілим під час судових дебатів, пояснивши це тим, що в неї такий характер, вона не вміє вибачатись «на словах» та виказувати співчуття, проте вона відшкодовувала кошти під час лікування потерпілого безпосередньо після ДТП, а це краще показує її відношення до скоєного.

Проте суд, не може погодитись з такою позицією обвинуваченої, та вважає, що хоча і не існує чітко визначених, усталених вербальних або невербальних форм прояву щирості, але людяне ставлення до потерпілого, розуміння його страждань, які завдані злочином та готовність відповідати за свої помилки, мають бачити і інші люди, відсутність цього не можна пояснювати особливостями характеру.Тобто, щирість - це емоція, яка має бути зрозумілою не тільки винній особі, але й оточуючим, у першу чергу - потерпілому. При цьому, відшкодування вартості лікування - це обов`язок винної у злочині особи перед потерпілим, і не може бути єдиним вираженням (доказом) того, що людина кається у скоєному.

Крім того, суд враховує, що відшкодовувати моральну шкоду ОСОБА_4 почала тільки тоді, коли розгляд справи наближався до завершення, на теперішній час нею відшкодовано в рахунок моральної шкоди потерпілому 68400,00 грн.

На протязі судового розгляду справи потерпілий неодноразово зазначав, що він не відчуває, що обвинувачена бажає якось залагодити свою провину, оскільки вона навіть не вибачилась перед ним, і вибачення під час судових дебатів він також не вважає щирими.

В свою чергу, щодо позиції потерпілого про призначення обвинуваченій найтяжчого покарання, суд зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК, спрямовано проти безпеки руху, а тому його позиція про вид і розмір покарання враховується судом під час призначення покарання, однак не є визначальною, оскільки в цьому випадку питання покарання стосується інтересів не тільки потерпілого, а й усіх учасників дорожнього руху.

Також суд не бере до уваги доводи ОСОБА_4 , що пом`якшуючою обставиною має виступати те, що вона вчинила кримінальне правопорушення у зв`язку зі збігом тяжких особистих та сімейних обставин - знаходилась у стані емоційного стресу, оскільки везла сина до лікарні. За приписами чинного законодавства автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, і відповідно, як водій, ОСОБА_4 мала розуміти, що у такому стані збільшується вірогідність потрапляння у ДТП, і не сідати за кермо транспортного засобу. Емоційний стан, який призвів до помилки під час керування автомобілем, вважається виною водія, а не обставиною, що пом`якшує відповідальність та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевказане, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , стан її здоров`я, те, що вона раніше не судима, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, має міцні соціальні зв`язки, офіційно працевлаштована, враховуючи обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої, а саме: часткове відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обтяжуючих обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе при призначенні їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень у майбутньому. При цьому, за конкретних обставин скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення та його наслідків, а саме - спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, звільнення винної від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не сприятиме її виправленню та попередженню вчинення нових злочинів як нею, так й іншими особами.

З урахуванням вимог ст.ст. 55, 65 КК України, зважаючи на те, що в результаті дій обвинуваченої, що мали місце у громадському місці, наступили тяжкі наслідки, які спричинили тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого, у суду наявні підстави для висновку, що до ОСОБА_4 має бути застосовано додаткове покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2020 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, (р/р UA768201720313251001201000586 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02883110) на загальну суму 12258,00 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень, з яких:

- судова транспортно-трасологічна експертиза, вартістю 3268,80 гривень;

- судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , вартістю 1307,52 гривень;

- судова авто-технічна експертиза технічного стану мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , вартістю 1307,52 гривень;

- комплексна судова авто-технічна та відео-технічна експертиза за обставинами ДТП, вартістю 6374,16 гривень.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Обвинуваченій запобіжний захід не обирався.

Враховуючи те, що суд призначає обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, яке вона має відбувати реально, з метою виконання вироку, забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченої ухилитися від суду, відносно неї слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Представником потерпілого ОСОБА_8 адвокатом ОСОБА_12 до суду було подано цивільний позов до ОСОБА_4 , ПрАТ «Європейський страховий альянс» про стягнення з ПрАТ «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_8 майнової шкоди у розмірі 170930,75 грн., стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 500000,00 грн. У подальшому, представником позивача до цивільного позову подавались уточнення, у прийнятті яких було відмовлено судом.

ПрАТ «Європейський страховий альянс» надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з розрахунками позивача та частково визнає позов, а саме на суму 151014,26 грн. Також представник ПрАТ «Європейський страховий альянс» надав до суду заяву, в якій просив проводити судові засідання за його відсутності.

Відповідно до ст.ст. 22-26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку; у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною з інвалідністю - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Стаття 206 ЦПК України передбачає, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь – якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивач від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивач від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Визнання позову є одностороннім вільним волевиявленням відповідача, шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на безумовне визнання позовних вимог та їх задоволення.

Визнання відповідачем позову означає безумовну згоду з вимогами позивача та з можливим ухвалення судом рішення на користь позивача незалежно від наявності й доведеності фактів та обставин, що належать до підстав позову.

Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариствои «Європейський страховий альянс» визнано позовні вимоги позивача у тому числі і щодо тих вимог, які до нього не заявлялися - щодо відшкодування моральної шкоди, яка відповідно до матеріалів справи становить 6309,82 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», ЄДРПОУ 19411125, на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , суму страхового відшкодування в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 144704,44 (сто сорок чотири тисячі гривень 44 коп.) грн., тобто за винятком суми моральної шкоди.

Щодо іншої частини позовних вимог – до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 19916,49 грн., у судовому засіданні суд зобов`язав потерпілого та його представника надати до суду документи, які б в повному обсязі підтверджували обґрунтованість зазначених позовних вимог. Проте, під час судового розгляду документи до суду потерпілим та його представником надані не були.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_8 в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 19916,49 грн., має бути залишений без розгляду, оскільки позивач не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення цивільного позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред`являла цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Отже, вищевказані вимоги можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства.

Щодо вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Захисником обвинуваченої до суду надано відзив на позов, відповідно до якого, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс», то саме страхувальник має відшкодувати потерпілому як матеріальну, так і моральну шкоду.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілому було заподіяно у тому числі моральну шкоду, завдання моральної шкоди потерпілому також підтверджується судово-психологічною експертизою, наданою цивільним позивачем.

Доводи позивача щодо спричинення йому моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, які наведені у позовній заяві, є достатньо обґрунтованими.

В свою чергу, суд вважає, шо сума, визначена цивільним позивачем у якості відшкодування моральної шкоди, є недостатньо обґрунтованою.

Так, ОСОБА_8 зазначає, що він до теперішнього часу погано себе почуває, потребує дороговартісного лікування, що спричиняє йому моральні страждання. Проте, як встановлено судом, інвалідність 2 групи була встановлена ОСОБА_8 на певний термін, строк дії інвалідності закінчився у 2022 році, і на теперішній час вона не продовжена, жодних доказів потреби у лікуванні станом на теперішній час суду надано не було, як і доказів того, що моральні страждання потерпілого тривають до теперішнього часу.

Судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_4 та завданою ОСОБА_8 моральною шкодою.

Потерпілим доведено, що неправомірними діями ОСОБА_4 йому завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я (тяжкі тілесні ушкодження).

Таким чином, установивши, що порушення законних інтересів ОСОБА_8 призвели до моральних страждань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка була спричинена йому ОСОБА_4 внаслідок ДТП, можливо визначити у розмірі 250000,00 грн.

Одночасно цивільна відповідальність ОСОБА_4 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію.

З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_4 злочином, передбаченим ч. 2 ст.286 КК, потерпілий подав позов, визначивши як відповідачів обвинувачену та страхову компанію, в якій остання застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, проте позовні вимоги до страхової компанії про стягнення моральної шкоди не заявив.

Враховуючи викладене стягнення моральної шкоди у повному об`ємі з обвинуваченої без урахування відповідальності страховика, визначеної договором страхування та посвідченої відповідним полісом, суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, відповідно до ст. 26-1 вказаного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи викладене, як вбачається з матеріалів справи, суду в рахунок відшкодування моральної шкоди належало стягнути зі страховика 6309,82 грн., а іншу суму з ОСОБА_4 .

Проте, оскільки потерпілий не забажав, аби страхова компанія відшкодовувала йому моральну шкоду, то суд повинен зменшити визначений ним розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 250000,00 грн на суму 6309,82 грн.

Зазначена правова позиція підтверджена практикою Верховного Суду (постанова від 27 липня 2021 року у справі № 431/1397/20 та ін.).

Крім того, суд враховує, що станом на теперішній час ОСОБА_4 відшкодовано ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 68400,00, а тому задовольняє цивільний позов в частині цих вимог на суму 175290,18 грн., тобто за винятком суми моральної шкоди, яка мала б бути стягнута зі страховика, у разі заявлення відповідних позовних вимог, та за винятком вже сплачених ОСОБА_4 коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Беручи до уваги співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд дійшов висновку, що заявлені адвокатом вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 38400,00 підлягають частковому задоволенню, що буде співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг (складання позовної заяви, юридичні консультації, участь у судовому розгляді, кількість судових засідань).

Крім того, суд стягує з цивільного відповідача – обвинуваченої ОСОБА_4 на користь цивільного позивача – потерпілого ОСОБА_8 витрати на проведення експертного дослідження мотоцикла у розмірі 3500,00 грн. та на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 15000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 128, 129, 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_4 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на неї обов`язків прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або перебування, роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 10.07.2020 року на автомобіль «MAZDA 3», р/н НОМЕР_1 , який на підставі талону про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 та мотоцикл «YAMAHA», р/н НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Речові докази: CD-R диск, об`єм 700 МВ, марка Verbatim, серійний номер N1244XE30D31013420A1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження, автомобіль «MAZDA 3», р/н НОМЕР_1 , та мотоцикл «YAMAHA», р/н НОМЕР_2 - вважати такими, що повернуті власникам майна.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судові витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, (р/р UA768201720313251001201000586 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02883110) на загальну суму 12258,00 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень, з яких:

- судова транспортно-трасологічна експертиза, вартістю 3268,80 гривень;

- судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , вартістю 1307,52 гривень;

- судова авто-технічна експертиза технічного стану мотоцикла «Yamaha Ybr 125», р.н. НОМЕР_2 , вартістю 1307,52 гривень;

- комплексна судова авто-технічна та відео-технічна експертиза за обставинами ДТП, вартістю 6374,16 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 170930,75 грн., та до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», ЄДРПОУ 19411125, на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , суму страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 144704,44 (сто сорок чотири тисячі гривень 44 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , моральну шкоду у розмірі 175290,18 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень 18 коп.)

Цивільний позов ОСОБА_8 в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 19916,49 грн., залишити без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснити цивільному позивачу його право на звернення з позовними вимогами, які були залишені судом без розгляду, в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на проведення експертного дослідження мотоцикла у розмірі 3500,00 (три тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1