Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №462/1014/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності

Дата: 17 травня 2026 р.

Справа: №462/1014/26

Суддя: Постигач О. Б.

Справа № 462/1014/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши заяву захисника ОСОБА_1 – адвоката Винниченка Михайла Петровича про відстрочку виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року у справі № 462/1014/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,

встановив:

адвокат Винниченко М. П. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про розстрочку виплати штрафу за постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року у справі № 462/1014/26.

Заява обґрунтована тим, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває малолітня дитина, а також наявна заборгованість зі сплати аліментів. Крім того, заявник не має стабільного доходу у достатньому розмірі, що позбавляє його можливості сплатити штраф одразу. У зв`язку з цим просить суд врахувати зазначені обставини та задовольнити заяву про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Винниченко М. П. не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали заяви та матеріали справи про адміністративне правопорушення № 462/1014/26, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн без конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення та стягнуто в дохід держави 605,60 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07.04.2026 постанову Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП залишено без змін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Порядок провадження по виконанню постанови про накладення штрафу визначено главою 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Відповідно до положень ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Доказом виконання постанови, а саме сплати штрафу, являється квитанція банківської установи, оригінал якої необхідно надати до суду, у разі добровільної сплати штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП України у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП України та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. Тобто, після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, суд, яким винесено постанову, звертається до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, шляхом надсилання постанови для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, а відділ державної виконавчої служби уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року по справі № 2-54/08 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відстрочення виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення є винятком із загального правила. Воно можливе, наприклад, у зв`язку з тяжкою хворобою особи, яку притягнуто до відповідальності, якщо цей факт підтверджено документом лікувальної установи; у зв`язку зі складними сімейними обставинами або іншими серйозними причинами, що об`єктивно перешкоджають невідкладній реалізації постанови.

Доказами такого майнового стану можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, непрацездатність внаслідок інвалідності або тривалого хронічного захворювання, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 надано суду індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 13.04.2026 року, копію актового запису про народження № 87 відносно ОСОБА_3 та розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 21.01.2026 року.

В той же час, у матеріалах заяви відсутні докази будь-яких обставин, що ускладнюють виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд зазначає, що сама по собі наявність заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини не підтверджує неплатоспроможність заявника, тому є недостатньою підставою для розстрочки виконання постанови суду. Доказів, які би дійсно підтверджували скрутний майновий стан ОСОБА_1 , зокрема непрацездатність, відсутність інших джерел доходу, окрім заробітку, який він отримує у ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)», грошових коштів, зокрема на рахунках, наявність у його володінні нерухомого та рухомого майна, що унеможливлює сплату ним штрафу, суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.

Штраф, як адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особам. По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її майнових прав.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

За таких обставин, задоволення заяви ОСОБА_1 про безпідставне розстрочення сплати штрафу допускає можливість невиконання судового рішення, що суперечить приписам ст. 23 КУпАП про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування реальних підстав для розстрочення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а тому вказана заява про розстрочення виконання постанови задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 23, 33-35, 283, 284, 301-308 КУпАП, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

ухвалив:

у задоволенні заяви захисника ОСОБА_1 – адвоката Винниченка Михайла Петровича про відстрочку виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 03.03.2026 року у справі № 462/1014/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Постигач О. Б.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua