Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №583/1982/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/1982/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/694/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 335

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді - доповідача - ОСОБА_3 ,

суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження №12023200460000578 від 17.07.2023 за апеляційними скаргами заступника керівника Охтирської міськрайонної прокуратури ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2025, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лугівка Великописарівського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого - ОСОБА_11 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ),

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ),

УСТАНОВИЛА:

Вироком Охтирського міськрайонного суду від 13.11.2025 ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах, установах, організаціях лісової галузі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком один рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили вирішено не обирати.

Повністю задоволено цивільний позов Державної екологічної інспекції у Сумській області та стягнуто зі ОСОБА_8 на користь держави до спеціального фонду місцевого бюджету Сумської області збитки в сумі 148507,97 грн.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави 9844,64 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи.

Також вирішено питання про скасування арешту на майно та подальшу долю речових доказів.

Як установлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» №43 від 21.03.2023 «Про припинення Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Великописарівський агролісгосп»» Великописарівське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Великописарівський агролісгосп» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп», код згідно ЄДРПОУ 45142063, з 26.05.2023, яке є правонаступником прав та обов`язків ДП «Великописарівський агролісгосп».

Згідно із статутом, затвердженим 08.02.2023, Охтирське дочірнє лісогосподарське підприємство «Охтирський лісгосп» (далі – ДП «Охтирський лісгосп») є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області. Управління майном здійснює Сумська обласна рада через Засновника. Засновником Дочірнього підприємства є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс».

Дочірнє підприємство створене наказом генерального директора Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» №20 від 08.02.2023.

Відповідно до наказу директора Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Великописарівський агролісгосп» №38-к від 12.11.2020 ОСОБА_8 прийнято на роботу майстром лісу з 12.11.2020.

Наказом голови комісії з припинення ДП «Великописарівський агролісгосп» №38-к від 25.05.2023, у зв`язку із припиненням діяльності Великописарівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Великописарівський агролісгосп»» шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп», ОСОБА_8 переведено у Охтирське дочірнє лісогосподарського підприємство «Охтирський лісгосп».

Наказом директора ДП «Охтирський лісгосп» №4 «К» від 26.05.2023 ОСОБА_8 зараховано з 27.05.2023 до штатного складу Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп» майстром на лісозаготівельних роботах.

Наказом директора ДП «Охтирський лісгосп» №3 від 27.05.2023 майстра на лісозаготівельних роботах ОСОБА_8 призначено відповідальним за відпуск деревини на майстерській дільниці №8 Великописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп», до складу якої входить квартал 46 вказаного лісгоспу.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої директором ДП «Охтирський лісгосп» 26.05.2023, майстер на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» відноситься до категорії інженерно-технічного складу і є матеріально-відповідальною особою. Майстер на лісозаготівельних роботах безпосередньо підпорядковується головному лісничому підприємства.

Отже, ОСОБА_8 , будучи майстром на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп», був наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

28.11.2022 ДП «Охтирський лісгосп» було видано лісорубний квиток серії СУ ЛРК №009148, відповідно до якого Великописарівському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Великописарівський агролісгосп» було надано дозвіл на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 46 виділ 3 на площі 9,3 га в загальній кількості 375 куб. метрів (спосіб обліку – по пеньках) на підставі матеріалів лісовпорядкування. При цьому не вимічені в рубку дерева вирубуванню не підлягали. Строк закінчення заготівлі за лісорубним квитком закінчився 31.12.2022. Строк закінчення вивезення зрубаної деревини закінчився 31.12.2022.

ОСОБА_8 , який є майстром на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» та відповідальним за відпуск деревини на майстерській дільниці №8 Великописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп», до складу якої входить квартал 46 вказаного лісгоспу, будучи обізнаним про квартал та виділ, в якому за лісорубним квитком надано дозвіл на використання лісових ресурсів, а також про обсяги заготовлюваної деревини, який відповідно до посадової інструкції, затвердженої директором ДП «Охтирський лісгосп» 26.05.2023, зобов`язаний проводити відпуск лісопродукції з ділянки, що передана йому під розробку; здійснювати організаційне керівництво на лісосіці відповідно до вимог технологічної карти, неналежно виконав свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них під час організації та контролю робіт у кварталі 46 виділ 3 Великописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп».

А саме, у липні 2023 року майстер на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» ОСОБА_8 , який є відповідальним за відпуск деревини на майстерській дільниці №8 Великописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп», до складу якої входить квартал 46 вказаного лісгоспу, який був обізнаний про те, що термін дозволу на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 46 виділ 3 та термін вивезення зрубаної деревини закінчився у 2022 році, неналежно виконав покладені на нього обов`язки щодо відпуску лісопродукції з ділянки, що передана йому під розробку, допустив проведення лісозаготівельних робіт у кварталі 46 виділі 3 ДП «Охтирський лісгосп» після закінчення строку дії лісорубного квитка СУ ЛРК №009148, термін якого сплив 31.12.2022.

Так, у липні 2023 року на території кварталу 46, виділу 3 ДП «Охтирський лісгосп» було виявлено незаконну порубку 16 дерев породи акація після закінчення строку дії лісорубного квитка СУ ЛРК №009148, термін якого сплив 31.12.2022, а також автомобіль ЗІЛ-131, д.н.з. НОМЕР_1 із 7,5 м? деревини, що, згідно з супровідними документами, мала бути заготовлена у межах іншого кварталу.

Перебуваючи на території кварталу 46 виділу 3 ДП «Охтирський лісгосп», 17.07.2023 ОСОБА_8 , будучи відповідальним по контролю за законністю та документальним оформленням лісозаготівельних робіт, неналежно перевірив законність походження та правильність документального оформлення деревини, допустив оформлення товарно-транспортної накладної САБ №010041 від 17.07.2023 на вивезення 7,5 м? деревини породи акація, у якій відсутні реквізити лісорубного квитка та дані про місце заготівлі деревини, номер кварталу і виділу, де заготовлена деревина.

Крім того, прикріплена до вказаної партії деревини пластикова бирка СОКАП №240043300 відносилася до іншої лісосіки (квартал 63, виділ 5), що свідчить про порушення вимог Інструкції з ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міндовкілля №621 від 27.09.2021, а також п. 8 Порядку моніторингу, затвердженого постановою КМУ №1142 від 04.12.2019.

У результаті неналежного контролю з боку ОСОБА_8 допущено проведення робіт після закінчення строків дії лісорубного квитка та незаконний поруб деревини, що спричинило істотну шкоду інтересам держави.

Крім того, ОСОБА_8 не забезпечив внесення достовірних даних до електронного обліку та порушив вимоги п. 8 Порядку моніторингу, затвердженого постановою КМУ №1142 від 04.12.2019, та п. 28, 36 Інструкції з ведення електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міндовкілля №621 від 27.09.2021.

Зазначені обов`язки, які неналежно виконав ОСОБА_8 , покладені на нього Посадовою інструкцією майстра на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп», затвердженої директором ДП «Охтирський лісгосп» 26.05.2023, зокрема такими пунктами:

п. 4.1. приймає лісосіку під розробку у майстра лісу даної дільниці;

п. 4.2. несе повну матеріальну відповідальність за збереження та вихід під час розробки лісосіки, згідно з матеріальною грошовою оцінкою лісосіки, до моменту передачі залишків лісопродукції майстру даної дільниці;

п. 4.4. зобов`язаний проводити відпуск лісопродукції з ділянки, яка передана йому під розробку;

п. 4.5. здійснює організаційне керівництво на лісосіці відповідно до вимог технологічної карти.

Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/119-24/1034-ФХЕД від 26.02.2024 розмір шкоди, що завданий навколишньому природному середовищу в результаті незаконного порубу 16 сироростучих дерев породи акація на території лісового масиву поблизу с. Ямне Охтирського р-ну Сумської області у кварталі 46 виділ 3 ДП «Охтирський лісгосп», становить 148507,97 грн (сто сорок вісім тисяч п`ятсот сім гривень 97 коп.), що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та, згідно з приміткою 3 до ст. 364 КК України, є істотною шкодою.

Не погодившись з вироком Охтирського міськрайонного суду від 13.11.2025, заступник керівника Охтирської міськрайонної прокуратури ОСОБА_7 та захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в яких:

- прокурор просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 вважати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях лісової галузі на строк 1 рік. В іншій частині вирок суду першої інстанції просив залишити без змін;

- захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 просив скасувати зазначений вирок та визнати ОСОБА_8 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 246 КК України та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні цих кримінальних правопорушень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, не оскаржуючи вирок в частині доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, зазначив, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом основного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вирок суду винесений з порушенням вимог закону, зокрема при застосуванні ст. 75 КК України. Призначаючи ОСОБА_8 покарання та звільняючи від його відбування з випробуванням, суд послався на те, що ним вчинено нетяжкий необережний злочин, а також те, що він раніше не судимий, не працює, на обліку у психіатра не перебуває, має посередню характеристику, перебуває у цивільному шлюбі, а також врахував вік засудженого. Водночас судом не враховано те, що ОСОБА_8 винуватість у вчинені кримінального правопорушення не визнав, шкоду, завдану злочином, не відшкодував, тобто належних висновків останній для себе не зробив. Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , судом не установлено. Тому незрозумілим є те, які саме дані про особу обвинуваченого та обставини справи дали можливість суду дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування основного покарання у виді обмеження волі. Допущені судом порушення закону України про кримінальну відповідальність обумовили постановлення неправосудного судового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 зазначив, що суд не забезпечив повноту, всебічність та неупередженість судового розгляду, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме:

- згідно з протоколом про результати аудіо, відео, контролю за особою від 25.09.2023 за фактом зустрічі та розмови керівника підприємства ОСОБА_12 обговорювалося питання щодо можливості створення лишків під час проведення рубки шляхом фактичного відпуску замовникам деревини у меншому об`ємі, ніж зазначалась у відпускних документах, що призвело для подальшої вирубки саме цих дерев. Отже, цей протокол підтверджує факт відсутності незаконного порубу лісу та невинуватість ОСОБА_8 ;

- фактично грошові кошти за дрова ДП «Охтирський лісгосп» отримані від ОСОБА_13 , тому не зрозуміла позиція сторони обвинувачення щодо того, яким чином ОСОБА_8 зловживав своїм службовим становищем з метою покращення свого власного матеріального становища та отримання неправомірної вигоди на користь ОСОБА_13 ;

- прокурор не довів, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді майстра лісозаготівельних робіт ДП «Охтирський лісгосп», у точно невстановлений день липня 2023 року, але не пізніше 17.07.2023, дав указівку здійснити поруб дерев ліснику ДП «Охтирський лісгосп» ОСОБА_14 та іншим невстановленим особам у кварталі 46 виділ 3 Виликописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп» поблизу с. Ямне Охтирського району, запевнивши при цьому ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб у тому, що для цієї порубки, вивезення та розпорядження зрубаною деревиною є усі необхідні повноваження та дозвільні документи. Оскільки ОСОБА_14 не працював у ДП «Охтирський лісгосп» та був звільнений в кінці травня 2023 року з ДП «Великописарівський агролісгоп». У судовому засіданні сторона обвинувачення не забезпечила допит цього свідка та не наполягала на його допиті. А в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_14 та інші невстановлені робітники не були обізнані про злочинний намір ОСОБА_8 та погодилися виконувати його вказівку про здійснення порубу та вивезення деревини у зазначеному кварталі. Але на момент затримання автомобіля 17.07.2023 на місці ОСОБА_14 не було, що вказує на безпідставність версії сторони обвинувачення;

- в обвинувальному акті вказано, що у ОСОБА_8 був злочинний намір на незаконну порубку лісонасаджень і що він був її організатором, тобто надав указівки де і які саме дерева спилювати, контролював кількість зрубаної деревини та подальше її зберігання, розпоряджався незаконно спиляною деревиною з місць рубки. Але прокурор не довів цього в суді, так само як не довів і намір ОСОБА_8 збагатитись, бо кошти за деревину надходили до каси підприємства, що підтверджується письмовими доказами в матеріалах кримінального провадження;

- в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_8 відповідно до свого злочинного плану з участю ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб у точно невстановлений день липня 2023 року, але не пізніше 17.07.2023, організував незаконну порубку 16 сироростучих дерев породи акація на території лісового масиву поблизу с. Ямне Охтирського району Сумської області у кварталі 46 виділ 3 ДП «Охтирський лісгосп». 17.07.2023 працівниками поліції у цьому лісовому масиві був затриманий автомобіль ЗИЛ 131, д.н.з. НОМЕР_1 , у кузові якого навантажені відрізки колод деревини породи акація у сирому стані, що незаконно порубані унаслідок організованих ОСОБА_8 злочинних дій. Для маскування своєї злочинної діяльності останній видав водію ОСОБА_15 товарно-транспортну накладну, до якої не вніс інформацію про спеціальні дозволи на використання лісових ресурсів (лісорубний квиток), інформацію щодо номеру лісорубного квитка, породу дерев, кварталу та виділу, де заготовлена деревина. Окрім того, видав на відвантаження незаконно зрубаної деревини пластикову бирку, яка не відповідала місцю здійснення порубу. Але прокурор указаного не довів. Окрім того, під час огляду місця події 18.07.2023 зроблені фотознімки, а саме фото №2 до протоколу, де є зрізаний пеньок та ця фотографія була використана у фототаблиці до протоколу огляду місця поді від 02.08.2023 – фото №5, тобто де це саме фото. Також у цьому протоколі не вказано про застосування фотофіксації під час огляду, однак вказано, що огляд здійснюється на підставі ЄРДР, хоча у судовому засіданні стороною обвинувачення не надано доказів наявності кримінального провадження за фактом злочину від 02.08.2023, що вказує на незаконну слідчу дію. Матеріали справи не містять доказів звернення ДП «Охтирський лісгосп» до правоохоронних органів із заявою про нестачу чи викрадення лісопродукції, що вказує на надумані мотиви сторони обвинувачення. КПК майстра не завжди вибиває правильні накладні і у судовому засіданні надавалися докази того, що майстер лісу виправляв помилки ручкою, де було вказано не правильний квартал та виділ, а інші дані були правильними.

Отже, на думку захисника ОСОБА_9 , обвинувачення від 29.04.2024, висунуте ОСОБА_16 у кримінальному провадженні №12023200460000578 від 17.07.2023, не знайшло свого підтвердження, а тому обвинувачений підлягає виправданню. Крім того, в подальшому прокурором змінено обвинувачення на ч. 1 ст. 367 КК України, але фактично шкоди нікому не завдано. Прокурор фактично відмовився від обвинувачення за ч. 4 ст. 246 КК України, оскільки у зміненому обвинувальному акті дії зі ст. 364 КК України перекваліфіковані на ст. 367 КК України. Проте прокурором не зазначено на яку статтю Кримінального кодексу він перейшов зі ст. 246 КК України. По даному кримінальному провадженню не проведена інвентаризація загальної кількості пеньків на ділянці квартал 46 виділ 3 площа 9,3 га в ДП «Охтирський лісгосп». Вказує, що стороні захисту незрозуміло якими документами підтверджується поруб деревини. Посилаючись на викладені вище обставини, захисник просить скасувати вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2025 та визнати невинуватим ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 246 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні цих кримінальних правопорушень.

Інші учасники провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

05.01.2026 до апеляційного суду надійшли заперечення захисника ОСОБА_9 на апеляційну скаргу прокурора, в якій останній зазначає, що винуватість обвинуваченого не доведена поза розумним сумнівом, обставини, вказані у обвинувальному акті, надумані та спростовані доказами під час судового розгляду, висунуте обвинувачення від 29.04.2024 не знайшло свого підтвердження, тому обвинувачений підлягає виправданню. Також захисник вважає, що прокурор, незаконно змінивши обвинувачення, фактично відмовився від обвинувачення за ч. 4 ст. 246 КК України. З обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 367 КК України вони також не згодні.

Подане адвокатом ОСОБА_9 заперечення на апеляційну скаргу прокурора за змістом відтворює подану ним апеляційну скаргу на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2025.

11.02.2026 надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про доповнення апеляційної скарги, у якому останній зазначив:

- стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження того, що поруб здійснено 17.07.2023. А суд першої інстанції не установив, де саме був спиляний ліс відповідно до лісорубного квитка та який саме, в якій кількості. Згідно з протоколом огляду місця події від 17.07.2023 огляд проведено з участю ОСОБА_15 та без участі свідків на підставі ст. 615 КПК України. Сторона обвинувачення повинна була забезпечити безперервну відеозйомку на підставі вимог абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України, так як проводився огляд автомобіля, належного ОСОБА_15 , а тому цей доказ суд не мав права брати до уваги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України. Крім того, до вказаного протоколу огляду не надано відео чи фото файл, який підтверджував факт самовільної рубки. Також не були залучені як свідки присутні на місці огляду особи, а саме ОСОБА_17 , які навантажували дрова на автомобіль та бачили все, що відбувалося на місці пригоди. Старший слідчий СВ Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_18 під час огляду місця події провів огляд автомобіля, але по невідомим обставинам не провів огляд речових доказів - пеньків від зрізаних дерев;

- суд першої інстанції, всупереч матеріалам кримінального провадження, вирішив, що автомобіль та деревина в автомобілі були речовими доказами, хоча ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 20.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України. Тому не було жодних законних підстав для визнання цього майна речовими доказами. Вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які розписки щодо зберігання майна, як зазначено у вироку;

- суд першої інстанції фактично не врахував наявність акту освідчення місць рубок від 30.12.2022, яким установлена відповідність кількості виміченої деревини до рубки кількості наявних пнів, а саме 1363 дерева. Однак, цьому не надано жодної оцінки, хоча фактично станом на 30.12.2022 проведено інвентаризацію та з цього приводу не було жодних нарікань;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_19 , який під час допиту в судовому засіданні пояснив, що коли він прибув на місце, то більша частина пеньків уже була спиляна за словами працівників поліції, які була на місці пригоди;

- суд також не взяв до уваги, що відповідно до протоколу огляду місця події від 18.07.2023 на фото відсутні зображення щодо вимірювання повіреною рулеткою зрізів, а є лише експертна лінійка, по якій неможливо встановити розміри зрізів. У даному протоколі не вказано, який розмір, а саме товщина проведених зрізів по кожному пеньку, так як на даний час не можливо встановити їх схожість;

- судом першої інстанції не перевірена законність звернення з відповідним позовом у цьому кримінальному провадженні саме екологічною інспекцією та визнання її потерпілим, оскільки необхідно було повідомити ДП «Охтирський лісгосп» про цей факт, які фактично повинні були бути визнані потерпілими. Працівники екологічної інспекції ОСОБА_20 та експерт ОСОБА_21 , які приймати участь під час огляду місця події 02.08.2023, не мали права приймати участь у цій слідчій дії, бо виступали на боці потерпілої сторони та не могли бути спеціалістами, а тому цей протокол суд не міг взяти як допустимий доказ;

- на даний час невідомо куди поділося звинувачення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 246 КК України, так як прокурор заявив у судовому засіданні клопотання щодо зміни обвинувачення, а фактично відмовився від підтримання обвинувачення за ч. 4 ст. 246 КК України, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до обвинувального акту від 29.04.2024 ОСОБА_8 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 246 та ч. 1 ст. 364 КК України. В подальшому, у ході судового розгляду стороною захисту доведено відсутність факту самовільного порубу та зловживання службовим становищем. Після цього прокурор змінив обвинувачення на ч. 1 ст. 367 КК України. На час зміни обвинувачення прокурором не прийнято рішення щодо зміни обвинувачення з ч. 4 ст. 246 КК України на будь-яку іншу статтю Кримінального кодексу, у зв`язку з чим це обвинувачення повинно бути у зміненому обвинуваченні, так як прокурор від нього не відмовився, що не взято до уваги судом першої інстанції. Тому ОСОБА_8 слід виправдати за ч. 1 ст. 367 та ч. 4 ст. 246 КК України.

24.02.2026 від прокурора ОСОБА_7 надійшли заперечення на доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , у яких зазначено, що суд першої інстанції дослідив усі докази, допитав свідків, оцінив експертний висновок, проаналізував службові повноваження обвинуваченого та установив причинний зв`язок між діями ОСОБА_8 та незаконною порубкою. Доводи сторони захисту є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Також у доповненні до апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 просив оглянути речові докази, а саме зрізи з пеньків, повторно дослідити письмові докази, допитати свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , експерта ОСОБА_27 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 уточнив апеляційну скаргу і просив закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 367 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо суті оскарженого вироку та поданих апеляційних скарг, доводи прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора, просили вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з ухваленням нового вироку, заперечували проти поданої захисником апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника – адвоката ОСОБА_9 , які апеляційну скаргу захисника підтримали та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та частково дослідивши докази, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо клопотання захисника про дослідження доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або із порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

За відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов`язково має відповідати положенню ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства (Постанова ВС від 21.12.2022 у справі №759/5737/17 (провадження № 51-2899км20).

Колегія суддів з цього питання зауважує, що розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони захисту з письмовими доказами та показаннями свідків у справі не є підставою для повторного дослідження цих доказів. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 10.02.2021 в справі №127/14811/17.

Згідно з оскарженим вироком, судом першої інстанції в присутності прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника – адвоката ОСОБА_9 були досліджені письмові докази в повному обсязі, допитані свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 . Обвинувачений та його захисник не були обмежені чи позбавлені права та можливості ставити питання цим свідкам, висловлювати свої заперечення щодо їх показань та письмових доказів чи заявляти клопотання.

Показанням свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 суд першої інстанції у вироку надав ґрунтовний аналіз.

Захисник ОСОБА_9 , в свою чергу, взагалі не обґрунтував необхідність повторного допиту цих свідків.

Щодо клопотання захисника в частині допиту свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_27 , то апеляційний суд зазначає таке.

Вивченням матеріалів кримінального провадження установлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ці свідки та експерт не допитувалися, стороною захисту не заявлялось клопотань про їх допит. Доказів протилежного захисник апеляційному суду не надав, також не довів того, що інформація про цих свідків та експерта йому стала відома лише після ухвалення вироку.

На підставі викладеного, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні клопотання захисника в частині допиту вказаних вище свідків та експерта.

Щодо дослідження речових доказів, то в цій частині клопотання захисника обґрунтовано тим, що апеляційному суду слід пересвідчитися у тому, які саме зрізи були зроблені та чи відповідають вони фото, зробленим з місця пригоди.

Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції зрізи з пеньків не оглядались, сторона захисту клопотань про їх огляд судом не заявляла.

Доказів протилежного захисник апеляційному суду не надав, також не довів того, що інформація про наявність зрізів з пеньків йому стала відома лише після ухвалення вироку.

Окрім того, апеляційний суд відмічає, що зрізи з пеньків здійснені 18.07.2023, тобто майже 3 роки тому. Отже, на теперішній час установити чи свіжими були зрізи цих пеньків, чи задавнені, їх розміри (з часом вони усихають, трухнуть тощо) на теперішній час неможливо.

Тому апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання захисника про дослідження зрізів з пеньків.

Заявляючи вимогу про повторне дослідження письмових доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, захисник взагалі не обґрунтував, з чим це пов`язано.

Але колегія суддів зауважує, що принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли перед апеляційним судом стороною захисту ставиться питання про скасування обвинувального вироку і постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку з невинуватістю ОСОБА_8 , а прокурором – скасування вироку і постановлення нового вироку з призначенням більш суворого покарання, то апеляційний суд у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд.

Тому, враховуючи вимоги апеляційних скарг захисника та прокурора, з метою забезпечення повноти в оцінці всіх обставин справи, колегія суддів частково задовольнила клопотання захисника та повторно дослідила такі докази:

-протокол огляду місця події від 17.07.2023 з додатками (том 1 а. с. 53-59);

-ухвалу слідчого судді від 20.07.2023 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна (том 1 а. с. 62-63);

-протокол огляду місця події від 18.07.2023 з додатками (том 1 а. с. 67-72);

-лісорубний квиток №43 від 28.11.2022 (том 1 а. с. 77-78);

-акт №29 освідчення місць рубок від 30.12.2022 (том 1 а. с. 81);

-протокол огляду місця події від 02.08.2023 з додатками (том 1 а. с. 98-104);

-висновок судово інженерно-екологічної експертизи №СЕ 19/119-24/1034-ФХЕД від 26.02.2024 (том 1 а. с. 117-132);

-обов`язки майстра лісу ДП «Великописарівський агролісгосп» ОСОБА_8 (том 1 а. с. 157);

-посадова інструкція майстра на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» (том 1 а. с. 161-164).

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Колексу.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника.

За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судом першої інстанції та викладених у вироку, перевірених апеляційним судом, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підтверджені доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.

На переконання колегії суддів вказані вимоги закону суд першої інстанції в цілому дотримав, оскільки дійшов правильного висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, враховуючи таке.

Згідно з матеріалами справи, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 за обставин, викладених у зміненому прокурором обвинувальному акті, свою винуватість не визнав, цивільний позов також не визнав та пояснив таке.

Починаючи з кінця 2020 року, він працював у Великописарівському агролісгоспі на посаді майстра лісу. У його посадові обов`язки входило, серед іншого, організація роботи на лісосіках, відпуск-приймання деревини та ін. У липні 2023 року до нього звернувся інженер з техніки безпеки на підприємстві ОСОБА_13 з приводу придбання деревини для опалення неподалік від його місця проживання, а мешкає останній у с. Ямне. Він погодився, так як на старій рубці були залишки об`ємом на вантажівку напиляної неділової деревини. Він повідомив ОСОБА_13 щоб той знайшов вантажівку та на вказаному місці завантажив дрова. Згодом ОСОБА_13 йому зателефонував та повідомив, що на місце приїхала поліція та висуває претензії. Прибувши на місце, він помітив найнятий замовником вантажний автомобіль ЗІЛ, що вже був наполовину завантажений неділовою деревиною породи акація. Водієм указаного авто був ОСОБА_15 . На місці поліцейський попросив пред`явити накладну на відпуск продукції, але він повідомив про те, що вона ще не виписана, оскільки не відбулось повне завантаження. Поліцейські заявили про те, що на місці відбувся самовільний поруб, але він не погодився із цим. Попросив водія, щоб скоріше завантажили авто, бо потрібно було оформити документ на відпуск продукції. Після повного завантаження він виписав товарно-транспортну накладну. Проте поліцейські вилучили у водія документи на деревину як такі, що незаконно виписані. Він пояснював, що це залишок деревини після рубки. На місце приїжджали як працівники агролісгоспу, так і екологи, проте його на місце ніхто не запрошував. Плутанину з бирками та об`ємом відпущеної сировини зазначеним у накладній та наявній фактично пояснює тим, що у вказаний період відбувалась реорганізація шляхом з`єднання їхнього підприємства з Охтирським агролісгоспом. Залишки сировини після рубок були переведені на віртуальні склади та їм були присвоєні бирки з новими номерами. Він дійсно міг допустити помилку при оформленні ТТН, у тому числі щодо об`єму відпущеної продукції через поспіх, так як здійснював оформлення документів та вимірювання деревини вже у присутності поліції, перебуваючи під певним тиском. Міг також мати місце збій обладнання при оформленні щодо зазначення місця порубу, оскільки такі збої у програмному забезпеченні мали місце в минулому і йому доводилось кульковою ручкою зазначати уточнену інформацію з цього приводу. Наразі деревина не зберіглась і встановити її точний об`єм неможливо. Стверджує, що деревина залишилась після старої рубки, ніякого незаконного порубу він не організовував. Йому інкримінується у провину та обставина, що він організував для незаконного порубу лісника ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб. Проте на той час ОСОБА_14 взагалі не працював на вказаному підприємстві. На місці події поліцейськими не було виявлено та вилучено будь-яких знарядь спилювання. Твердження обвинувачення про те, що спилювання були свіжі, не відповідають дійсності. Після завершення рубки у відповідних документах було зазначено про кількість спиляних дерев, однак поліцейські не перераховували пеньки і не переконались у тому, що пеньків на місці не побільшало.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 пояснив, що 17.03.2023 він зателефонував до ОСОБА_8 як до працівника лісгоспу з приводу виписки дров, на що останній надав згоду і пояснив, що потрібно проїхати в с. Ямне, де знаходиться порубка і саме там можна виписати дрова. Обговорювали, що потрібна машина дров породи акація. Він поїхав на автомобілі ЗІЛ-131, яким користується за довіреністю. В с. Ямне зустрівся зі ОСОБА_8 , який на своєму автомобілі провів їх на місце. Це була заросла кущами та акацією місцевість. У лісі ОСОБА_8 вказав на деревину і сказав завантажувати, а він випише документи. Деревина була потемніла, давно спиляна, свіжого спилу свідок не бачив. Вони завантажили половину кузова, після чого приїхали працівники поліції та почали вимагати документи. Але на той час автомобіль не був повністю завантажений, об`єм не вимірювався, а тому документи не виписувалися. Потім підійшов майстер, обміряв деревину та виписав документи. Однак працівники поліції не дозволили йому їхати. Поліцейські говорили, що це територія Гетьманського парку і рубка тут заборонена. Автомобіль пробув у лісі три доби. За судовим рішенням віддали автомобіль та деревину. За дрова він сплатив на рахунок через банк. Зазначив, що товарно-транспортні накладні виписувалися на ОСОБА_28 з с. Ямне, який казав, що укладав договір з лісництвом. Оплатив за дрова він, бо хвилювався за затриманий автомобіль. Деревину відвіз ОСОБА_13 . На дровах була забита одна бирка.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працює інженером з охорони праці в ДП «Охтирський лісгосп». На початку 2022 року вони уклали договір із ДП «Охтирський лісгосп» про виписку деревини для опалення. Ціну договору не пам`ятає, на 15 кубів - це дві машини. Він попросив ОСОБА_15 приїхати в с. Ямне на рубку та забрати дрова. Приїхав він додому до ОСОБА_8 і той на власному автомобілі провів його до місця, де були складені порубані дерева. З водієм було ще два чоловіки. Повернувся через 1,5 години та побачив багато поліцейських. Рубка була закритою, це вже була неділова деревина. Пеньки були проклеймовані на підставі лісорубного квитка. Це була зимова рубка, пеньки не свіжі. Він був присутній при огляді, поліцейські говорили, що рубка свіжа, проте це не відповідало дійсності. Клейма були на всіх пеньках. Річні кільця не рахували. Відповідно до акту №29 від 30.12.2022 зрубано 1363 пні, пред`являють 16 незаконних. Однак загальну кількість пеньків ніхто не обраховував. Специфічних ознак за формою зрізу не помічав. Клейма були ідентичними. Свіжих клейм він не бачив. За деревину сплатив через касу Ощадбанку. Обмежень у вивезені деревини після закриття рубки не передбачено. Оглядалася ділянка біля загрузки. 27.05.2023 його перевели з ДП «Великописарівський агролісгосп» до ДП «Охтирський лісгосп», чи передавалися документи до нової установи сказати не може.

Допитаний у судовому засіданні у суді першої інстанції як свідок начальник відділу державного екологічного контролю ПЗФ, лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів ОСОБА_20 пояснив, що у 2023 році на підставі постанови слідчого він був відряджений до лісового масиву, де разом із представником агролісгоспу заміряв пеньки та проводив обрахунок заподіяної шкоди. Із власного досвіду встановив, що обраховані пеньки мали ознаки свіжого зпилу. Вони істотно відрізнялись від старих пеньків. Чи були клейма на пеньках не пам`ятає. Кількість кілець на пеньках ніхто не рахує. Оглядалась уся ділянка, але загальну кількість пеньків на території ніхто не рахував.

Допитаний у суді першої інстанції як свідок ОСОБА_19 , інженер лісового господарства, пояснив, що був запит від поліції з приводу незаконної порубки і йому було доручено провести перевірку документів. Коли прибув до лісового масиву поблизу села Ямне, помітив вантажний автомобіль ЗІЛ, завантажений деревиною. На його прохання працівники агролісгоспу надали дозвільні документи на вирубку деревини. На завантаженій до кузова деревині виявив бирки, дані про які були занесені до товарно-транспортної накладної. На його прохання була надана довідка з електронного обігу деревини, у якій зазначаються лісорубний квиток та кожна бирка. З довідки було виявлено, що бирки із інших кварталів. ОСОБА_8 пояснював, що це відбувається через реорганізацію. До документації вноситься перевізник, хто проводив відпуск деревини, квартал та виділ лісу, вид рубки, об`єм, номер бирки. Самі бирки видаються майстрам лісу. Поліцейськими проводився контрольний зріз пеньків. Точної кількості не пам`ятає, приблизно 15 шт. До розрізу було видно, що там мали місце свіжі зрізи. Інші пеньки були не свіжі. У даному випадку рубка була закрита і термін вивезення деревини закінчився. Лісорубний квиток мав продовжуватись. Свіжі пеньки відрізнялись за зрізом. Перелік усіх пеньків не проводився.

Також на підтвердження визнаного доведеним обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 , судом першої інстанції та частково апеляційним судом були досліджені надані стороною обвинувачення письмові докази, а саме:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у цьому кримінальному провадженні, де зафіксовано, що 17.07.2023 близько 14:45 год у лісовому масиві поблизу с. Ямне Охтирського району Сумської області працівниками ГРПП ВПД №1 (с. Велика Писарівка) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області виявлено автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_15 , у який останній здійснював завантаження незаконно зрубаної деревини працівниками Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп». Майстер на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» ОСОБА_8 у липні 2023 року вчинив зловживання своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди на користь ОСОБА_15 (том 1 а. с. 48-49);

-протокол огляду місця події від 17.07.2023 з фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто ділянку місцевості, розташовану в лісовому масиві поблизу с. Ямне Охтирського району, квартал 46, виділ 3, де було виявлено свіжоспиляні пеньки дерева акації, на яких маються клейма синього кольору, свіжозрізані пеньки дерев породи акація із свіжою тирсою навколо них з такими середніми діаметрами: пеньок №1 – 20 см, пеньок №2 – 40 см, пеньок №3 – 40 см, пеньок №4 – 24 см, пеньок №5 – 40 см, пеньок №6 – 44 см, пеньок №7 – 25 см, пеньок №8 – 26 см, пеньок №9 – 30 см, пеньок №10 – 18 см, пеньок №11 – 35 см, пеньок №12 – 19 см, пеньок №13 – 39 см, пеньок №14 – 41 см, пеньок №15 – 40 см, пеньок №16 – 42 см. Крім того, виявлено вантажний автомобіль марки «ЗІЛ-131» з кабіною зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові якого знаходиться деревина у відрізках в сирому стані породи акація загальним об`ємом близько 7,5 м3. Під час проведення огляду був присутній ОСОБА_15 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль марки «ЗИЛ-131», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_29 ( АДРЕСА_2 ). По завершенню складання слідчим протоколу ОМП ОСОБА_15 надав товарно-транспортну накладну серії САБ №010041 від 17.07.2023 про відпуск деревини об`ємом 7,5 м3 Охтирським дочірнім лісогосподарським підприємством «Охтирський агролісгосп», підписану майстром лісу ОСОБА_8 як особою, яка відпустила деревину. У накладній не зазначені відомості про номер лісорубного квитка та вид рубки. Зазначені номери бирок 240043083, 240043300 (том 1 а. с. 53-60);

-протокол огляду місця події від 18.07.2023 з фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто ділянку місцевості, розташовану в лісовому масиві поблизу с. Ямне Охтирського району, квартал 46, виділ 3, де було виявлено свіжоспиляні пеньки дерева акації в кількості 16 шт., з яких було зроблено зрізи, з такими середніми діаметрами: зріз з пенька №1 – 20 см, зріз з пенька №2 – 40 см, зріз з пенька №3 – 40 см, зріз з пенька №4 – 24 см, зріз з пенька №5 – 40 см, зріз з пенька №6 – 44 см, зріз з пенька №7 – 25 см, зріз з пенька №8 – 26 см, зріз з пенька №9 – 30 см, зріз з пенька №10 – 18 см, зріз з пенька №11– 35 см, зріз з пенька №12 – 19 см, зріз з пенька №13 – 39 см, зріз з пенька №14 – 41 см, зріз з пенька №15 – 40 см, зріз з пенька №16 – 42 см (том 1 а. с 67-72);

-лісорубний квиток серії СУ ЛРК №009148, виданий 28.11.2022 ДП «Охтирський лісгосп», відповідно до якого Великописарівському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Великописарівський агролісгосп» було надано дозвіл на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 46, виділ 3, на площі 9,3 га в загальній кількості 375 кубічних метрів (спосіб обліку – по пеньках) на підставі матеріалів лісовпорядкування. Вирубуванню не підлягають дерева не вимічені в рубку. Строк закінчення заготівлі - 31.12.2022. Строк закінчення вивезення зрубаної деревини - 31.12.2022 (том 1 а. с. 77-78);

-роздруківка з інформацією щодо бирки 240043300, а саме: дата - 17.07.2023; операція – реалізація, ТТН САБ010041 від 17.07.2023, 8:44; номер лісорубного квитка – не зазначено; продукція – 1 група, деревина дров`яна; порода – твердолистяні; сорт - не зазначено; довжина - 1.0; діаметр – не зазначено; об`єм – 1,500 КПК -003; відповідальний - не зазначено; статус – реалізація (том 1 а. с. 79-80);

-акт освідчення місць рубок №29 від 30.12.2022, складений та підписаний майстром лісу ОСОБА_8 , у якому зазначено, що за лісорубним квитком №009148 від 28.02.2022 у кварталі 46, виділ 3, фактично заготовлено 1363 дерев масою 380 кубічних метрів (320 дрова, 60 хмиз). За результатами огляду місць рубок порушень не виявлено та залишку недорубу немає (том 1 а. с. 81);

-технологічна карта на розробку лісосіки проміжного використання, затверджену 28.11.2022 головним лісничим ОСОБА_30 , яка розроблена відповідно до лісорубного квитка №009148 щодо технологічного процесу розроблення лісосіки у ДП «Великописарівський агролісгосп», квартал 46, виділ 3 (том 1 а. с. 82-83);

-польова відомість контрольного переліку дерев по ДП «Великописарівський агролісгосп», лісосіка 2022 р., від 20.11.2022 щодо кварталу 46, виділ 3, що складена головним лісничим ОСОБА_30 та підписана майстром ОСОБА_8 , лісником ОСОБА_14 (том 1 а. с. 84);

-підсумкова відомість матеріально грошової оцінки лісосіки, набраної майстром лісу ОСОБА_8 (том 1 а. с. 89);

-нумераційна відомість дерев, призначених для вибіркової санітарної рубки по ДП «Великописарівський агролісгосп», за підписами головного лісничого ОСОБА_31 , майстра лісу ОСОБА_8 , лісника ОСОБА_14 , інженера ОСОБА_13 (том 1 а. с. 85-88, 90-91);

-наказ Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумоблагроліс» від 21.03.2023 №43, відповідно до якого припинено Великописарівське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Великописарівський агролісгосп» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп» (том 1 а. с. 92-95);

-протокол огляду місця події від 02.08.2023 з фототаблицею до нього, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану в лісовому масиві поблизу с. Ямне Охтирського району, квартал 46, виділ 3, де було виявлено свіжоспиляні пеньки дерева акації в кількості 16 шт., з яких за участю спеціаліста ОСОБА_20 було повторно зроблено заміри пеньків дерев породи акація. Діаметр пеньків складає: пеньок №1 – 36 см, пеньок №2 – 44 см , пеньок №3 – 42 см, пеньок №4 – 44 см, пеньок №5 – 32 см, пеньок №6 – 24 см, пеньок №7 – 26 см, пеньок №8 – 18 см, пеньок №9 – 36 см, пеньок №10 – 40 см, пеньок №11– 20 см, пеньок №12 – 38 см, пеньок №13 – 34 см, пеньок №14 – 38 см, пеньок №15 – 30 см, пеньок №16 – 32 см (том 1 а. с. 98-104);

-висновок судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/119-24/1034-ФХЕД від 26.02.2024, відповідно до якого розмір шкоди, завданий навколишньому природному середовищу в результаті незаконного порубу 16 сироростучих дерев породи акація на території лісового масиву поблизу с. Ямне Охтирського району Сумської області, у кварталі 46, виділ 3, ДП «Охтирський лісгосп», становить 148507,97 грн. Екологічна шкода, що завдана в результаті незаконного порубу дерев на території лісового масиву поблизу с. Ямне Охтирського району Сумської області у кварталі 46 виділ 3 ДП «Охтирський лісгосп» більше ніж у шістдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та, відповідно до п. 2 примітки до ст. 246 КК України, є тяжкими наслідками (том 1 а. с. 117-133);

-протокол про результати аудіо, відео, контролю за особою від 25.09.2023, яким зафіксовано зустріч і розмова керівника підприємства ОСОБА_12 з іншими особами, що відбувалась 24.07.2023 у період з 12:53 год по 13:11 год, в ході якої він обговорював факт незаконної реалізації незаконно зрубаної деревини на території Великописарівської селищної ради Охтирського району разом із працівником Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» та Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп». Серед можливих версій події керівництво обговорювало можливість створення лишків під час проведення рубки шляхом фактичного відпуску замовникам деревини у меншому об`ємі, ніж зазначалось у відпускних документах, що призвело до подальшого вирубу саме цих дерев (том 1 а. с. 140-145);

-статут Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп», затверджений 08.02.2023, згідно з яким ДП «Охтирський лісгосп» є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області. Управління майном здійснює Сумська обласна рада через Засновника, яким є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс». Основною метою діяльності ДП «Охтирський лісгосп» є реалізація державної та регіональної політики розвитку лісового господарства, раціональне використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих Засновником обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу. Предметом діяльності підприємства для реалізації зазначеної мети є: спеціалізоване ведення лісового господарства у районі; господарська діяльність, яка здійснюється відповідно до законодавства України. Видами господарської діяльності підприємства, серед іншого, є: лісозаготівлі; надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; вирощування інших багаторічних культур; лісогосподарська та лісопереробна діяльність; надання послуг погрузки та перевезення лісопродукції (том 1 а. с. 147-152);

-наказ від 12.11.2020 №38-к, відповідно до якого ОСОБА_8 прийнято на роботу майстрем лісу ДП «Великописарівський агролісгосп» з 12.11.2020 (том 1 а. с. 153);

-наказ голови комісії з припинення ДП «Великописарівський агролісгосп» від 25.05.2023 №38-к, яким ОСОБА_8 переведено у ДП «Охтирський лісгосп» (том 1 а. с. 154);

-наказ від 26.05.2023 №4 «К» «Про зарахування до штатного складу підприємства у зв`язку з реорганізацією», яким ОСОБА_8 з 27.05.2023 зараховано до штатного складу ДП «Охтирський лісгосп» майстром на лісозаготівельних роботах (том 1 а. с. 155-156);

-посадова інструкція майстра на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп», затверджену 26.05.2023, згідно з якою майстер на лісозаготівельних роботах наділений повноваженнями, пов`язаними із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій (том 1 а. с. 161-164).

За клопотанням сторони захисту судом першої інстанції були досліджені у судовому засіданні інші товарно-транспортні накладні, згідно з якими продовжувався відпуск деревини з кварталу 46, виділ 3, поза межами строку закінчення заготівлі та строку закінчення вивезення зрубаної деревини - 31.12.2022, у т.ч. на вивіз водію ОСОБА_15 , на декількох накладних маються аналогічні виправлення кульковою ручкою кварталу та виділу, з яких проводився відпуск.

Аналізуючи здобуті сторонами кримінального провадження та перевірені судом першої інстанції та частково апеляційним судом докази, колегія суддів погоджується з їх належністю та допустимістю, а також, попри доводи апеляційної скарги захисника, з висновком суду про те, що вони у своїй сукупності доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 367 КК України.

Сторона захисту стверджувала про недоведеність незаконного зрубування дерев, посилаючись як на показання обвинуваченого, так і на показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 .

Але суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у липні 2023 року майстер на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» ОСОБА_8 , будучи відповідальним за відпуск деревини на майстерській дільниці №8 Великописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп», до складу якої входить квартал 46 вказаного лісгоспу, та обізнаним, що термін дозволу на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 46 виділ 3 та термін вивезення зрубаної деревини закінчився у 2022 році, допустив проведення лісозаготівельних робіт після закінчення строку дії лісорубного квитка, а саме порубку 16 дерев породи акації, які згідно з супровідними документами, мали бути заготовлені у межах іншого кварталу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що показання обвинуваченого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_13 , який є набувачем деревини, свідка ОСОБА_15 , водія затриманого автомобіля з деревиною, в частині того, що порубка візуально була задавненою, в ході судового розгляду свого об`єктивного підтвердження не знайшли та суперечать сукупності інших досліджених в судовому засіданні доказів. Суд правильно не врахував показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , бо вони є відповідно замовником та виконавцем робіт по перевезенню незаконно зрубаної деревини, а отже заінтересованими особами.

Окрім того, наявність свіжої порубки 16 сироростучих дерев породи акація підтверджується показаннями свідка - інженера лісового господарства ОСОБА_19 , які є логічними й послідовними, узгоджуються з дослідженими письмовими доказами, зокрема із зазначеними протоколами огляду місця події. Останній зазначив, що точної кількості зрізаних дерев не пам`ятає, приблизно 15 шт., по розрізу було видно, що там мали місце свіжі зрізи, інші пеньки були не свіжі, на цій ділянці рубка була закрита і термін вивезення деревини закінчився, а лісорубний квиток повинен був продовжуватись.

Усупереч доводам сторони захисту щодо не надання оцінки показанням свідка ОСОБА_19 , суд першої інстанції належним чином дослідив їх та надав їм оцінку, що знайшло своє відображення у вироку.

Захисник також зазначив, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження того, що поруб здійснено 17.07.2023, суд першої інстанції не установив, де саме був спиляний ліс відповідно до лісорубного квитка та який саме і в якій кількості.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що у вироку суду не зазначено, що поруб здійснено саме 17.07.2023, там указано, що поруб 16 дерев відбувся у липні 2023 року, не пізніше 17.07.2023, бо точна дата не установлена, при цьому зазначено конкретно де, а саме: на території кварталу 46, виділу 3 ДП «Охтирський лісгосп», за який відповідальний саме ОСОБА_8 , якому інкримінується не незаконна порубка 16 дерев, а те, що у липні 2023 року він, будучи відповідальним за відпуск деревини на майстерській дільниці №8 Великописарівського підрозділу ДП «Охтирський лісгосп», до складу якої входить квартал 46 вказаного лісгоспу, обізнаним про те, що термін дозволу на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 46 виділ 3 та термін вивезення зрубаної деревини закінчився у 2022 році, неналежно виконав покладені на нього обов`язки щодо відпуску лісопродукції з ділянки, що передана йому під розробку, допустив проведення лісозаготівельних робіт у кварталі 46 виділі 3 ДП «Охтирський лісгосп» після закінчення строку дії лісорубного квитка СУ ЛРК № 009148, термін якого сплив 31.12.2022. А 17.07.2023 він неналежно перевірив законність походження та правильність документального оформлення деревини та допустив оформлення товарно-транспортної накладної САБ №010041 від 17.07.2023 на вивезення 7,5 м? деревини породи акація, у якій відсутні реквізити лісорубного квитка та дані про місце заготівлі деревини, номер кварталу і виділу, де заготовлена деревина.

Отже, вказані доводи захисника не знайшли свого підтвердження.

З приводу аргументів захисту про те, що у протоколі огляду місця події від 17.07.2023 не зазначені поняті та огляд проведено без їх участі, без відеозйомки, хоча був здійснений огляд автомобіля, що належить ОСОБА_15 , не оглянуті самі пеньки, то вони також не знайшли свого підтвердження та спростовані доводами, що зазначені у вироку.

Також апеляційний суд зазначає, що 17.07.2023 проведений огляд місця події, а саме територія лісу, де були виявлені 16 свіжоспиляних пеньків, автомобіль, кузов якого завантажений відрізками дерев.

Окрім того, у матеріалах кримінального провадження є заява ОСОБА_15 від 17.07.2023 про те, що він дозволяє працівникам поліції оглянути його автомобіль марки «ЗІЛ» 131, д.н.з. НОМЕР_1 (том 1 а. с. 52).

Але апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд автомобіля під час указаної слідчої дії не проводився, слідчий лише вказав у протоколі про його виявлення.

Як зазначив Верховний Суд у своїх постановах №473/2485/17 від 10.12.2020, №202/3884/23 від 29.01.2025, КПК України не передбачає обов`язкової участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні. Чинний КПК України також не передбачає вимоги щодо обов`язкової безперервної відеофіксації такої слідчої дії як огляд місця події, який здійснюється у нежитловому приміщенні.

Не долучення фото пеньків до протоколу від 17.07.2023 також не свідчить про те, що слідчий їх не оглядав. У протоколі вказано, що виявлені 16 свіжоспиляних пеньків, проведені їх заміри, розміри пеньків описані у протоколі. 18.07.2023 повторно був проведений огляд цього місця події, під час якого також виявлені ті самі свіжоспиляні пеньки з аналогічними середніми діаметрами, з яких були зроблені зрізи. Заміри пеньків були здійснені рулеткою «Р5УЗК» довжиною 5 м, а не експертною лінійкою, як зазначив захисник у доповненнях до апеляційної скарги. Ця рулетка пройшла повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку №73/11.2-08.2 від 12.05.2024 (том 1 а. с. 69).

Відсутність фото вимірювання пеньків у протоколі 18.07.2023 та не зазначення у ньому товщини зрізів з пеньків не вплинули на законність цієї слідчої дії.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові №737/641/17 від 26.09.2022, за змістом ч. 1 ст. 87 КПК доказ має бути визнаний недопустимим лише за умови, якщо він отриманий виключно в результаті дій, що становили істотне порушення прав та свобод людини. Водночас, якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від такого порушення прав підозрюваного, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина «неминучого виявлення» є одним із виключень з доктрини «плодів отруйного дерева»).

Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що відсутність понятих, відеофіксації та фото пеньків під час проведення оглядів місця події не свідчать про істотне порушення прав та свобод обвинуваченого і не тягнуть за собою визнання цих доказів недопустимими, як зазначив захисник.

Що стосується доводів захисника про те, що суд першої інстанції, всупереч матеріалам кримінального провадження, вирішив, що автомобіль та деревина в автомобілі були речовими доказами, хоча ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 20.07.2023 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, і тому не було жодних законних підстав для визнання даного майна речовим доказом, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які розписки щодо зберігання майна, як зазначено у вироку суду, то апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, постановою слідчого від 17.07.2023 речовим доказом був визнаний автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 завантажений деревиною породи акація об`ємом 7,5 м3 (том 1 а. п. 61).

Ухвалою слідчого судді від 20.07.2023 у накладенні арешту на вказаний автомобіль з деревиною було відмовлено (том 1 а. п. 62).

Відповідно до розписок від 21.07.2023 ОСОБА_15 отримав від слідчого автомобіль ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 з деревиною у відрізках об`ємом 7,5 м3, претензій ні до кого не має (том 1 а. п. 65, 66).

Слід зазначити, що суд першої інстанції у вироку не посилався на вказані вище постанову про визнання речовими доказами, ухвалу слідчого судді, розписки як докази винуватості ОСОБА_8 . Лише у резолютивній частині вироку зазначив, що речовий доказ - автомобіль марки «ЗІЛ», д.н.з. НОМЕР_1 , завантажений деревиною породи акація об`ємом 7,5 м3, що згідно з розпискою про збереження були передані водію ОСОБА_15 , після вступу вироку у законну силу вважати повернутими власнику.

Отже, вказані вище захисником ОСОБА_9 обставини жодним чином не вплинули на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку та не спростовують винуватості ОСОБА_8 .

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що суд першої інстанції не врахував акт освідчення місць рубок №29 від 30.12.2022, яким установлена відповідність кількості виміченої деревини до рубки кількості наявних пеньків, а саме 1363 дерева.

Згідно з оскарженим вироком, відповідно до лісорубного квитка серії СУ ЛРК №009148, виданого 28.11.2022 ДП «Охтирський лісгосп», Великописарівському дочірньому агролісогосподарському підприємству «Великописарівський агролісгосп» було надано дозвіл на проведення вибіркової санітарної рубки у кварталі 46, виділ 3, на площі 9,3 га в загальній кількості 375 кубічних метрів (спосіб обліку – по пеньках) на підставі матеріалів лісовпорядкування. Строк закінчення заготівлі - 31.12.2022. Строк закінчення вивезення зрубаної деревини - 31.12.2022 (том 1 а. с. 77-78).

Після закінчення вказаних робіт ОСОБА_8 30.12.2022 був складений та підписаний акт освідчення місць рубок №29, у якому зазначено, що за лісорубним квитком №009148 від 28.11.2022 у кварталі 46, виділ 3, фактично заготовлено 1363 дерев масою 380 кубічних метрів (320 дрова, 60 хмиз). За результатами огляду місць рубок порушень не виявлено та залишку недорубу немає (том 1 а. с. 81).

Отже, вказаний акт освідування місць рубок свідчить про те, що проведення санітарної рубки у грудні 2022 року проведено без порушень відповідно до лісорубного квитка №009148, виданого 28.11.2022.

А у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що у результаті неналежного виконання покладених на нього посадовою інструкцією майстра на лісозаготівельних роботах ДП «Охтирський лісгосп» обов`язків у липні 2023 року, не пізніше 17.07.2023, допустив проведення робіт після закінчення строків дії лісорубного квитка та незаконний поруб деревини, що спричинило істотну шкоду інтересам держави.

Отже, всупереч доводам захисника, суд першої інстанції дослідив та надав належну оцінку як доказу акту освідчення місць рубок №29 від 30.12.2022.

Також суд першої інстанції надав належну оцінку аргументам сторони захисту щодо того, що хоча начальник відділу державного екологічного контролю ПЗФ, лісів та рослинного світу, тваринного світу та біоресурсів ОСОБА_20 оглядав пеньки після проведення контрольних зрізів, проведених слідчим, але обставини незаконної порубки підтверджуються зазначеними вище протоколами огляду місця події від 17.07.2023, 18.07.2023 та показаннями свідка ОСОБА_19 . Зафіксована наявність на вказаних пеньках проставлених клейм не спростовує ту обставину, що зрізи були свіжими, тобто спилювання дерев відбулось поза межами строку дії лісорубного квитка. Твердження сторони захисту про те, що слідством не обрахована загальна кількість пеньків на території рубки згідно із зазначеним лісорубним квитком, не спростовує ту обставину, що мав місце незаконний вируб деревини, який підтверджується зафіксованою свіжістю спиляних 16 дерев.

Також захисник ОСОБА_9 указав, що працівники екологічної інспекції ОСОБА_20 та експерт ОСОБА_21 , які приймали участь під час огляду місця події 02.08.2023, не мали права приймати участь у цій слідчій дії, бо виступали на боці потерпілої сторони та не могли бути спеціалістами, а тому цей протокол суд не міг прийняти як допустимий доказ.

Суд першої інстанції дослідив протокол огляду місця події від 02.08.2023 з фототаблицею до нього, визнав його належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_8 , з чим погоджується і апеляційний суд.

Згідно із цим протоколом, була оглянута ділянка місцевості, розташована в лісовому масиві поблизу с. Ямне, Охтирського району, квартал 46, виділ 3, де виявлені свіжоспиляні пеньки дерева акації в кількості 16 шт., з участю спеціалістів – представника Державної екологічної інспекції у Сумській області ОСОБА_20 та криміналіста СКЗ СВ, капітана поліції ОСОБА_21 (том 1 а. с. 98-104).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Щодо ОСОБА_21 , то вона до потерпілої сторони, а саме до Державної екологічної інспекції у Сумській області, не має ніякого відношення.

Щодо ОСОБА_20 , то на момент здійснення огляду місця події 02.08.2023 з його участю Державна екологічна інспекція у Сумській області, в якій він працює, ще не мала статусу потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані особи мали власний процесуальний інтерес у цьому кримінальному провадженні, а тому були заінтересованими особами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що залучення ОСОБА_20 та ОСОБА_21 до проведення 02.08.2023 слідчої дії, а саме огляду місця події, як спеціалістів призвело до порушення вимог ст. 86, 237 КПК України.

Щодо доводів захисника про те, що протокол про результати аудіо, відео, контролю за особою від 25.09.2023, яким зафіксовано зустріч і розмова керівника підприємства ОСОБА_12 з іншими особами, підтверджує факт відсутності незаконного порубу дерев та невинуватість обвинуваченого, то вони не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції правильно установив, що в ході вказаної розмови обговорювався факт незаконної реалізації незаконно зрубаної деревини на території Великописарівської селищної ради Охтирського району ОСОБА_12 разом із працівником Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» та Охтирського дочірнього лісогосподарського підприємства «Охтирський лісгосп». Серед можливих версій події керівництво обговорювало можливість створення лишків під час проведення рубки шляхом фактичного відпуску замовникам деревини у меншому об`ємі, ніж зазначалось у відпускних документах, що призвело до подальшого вирубу саме цих дерев.

Захисник ОСОБА_9 зазначив, що фото №2 у додатку до протоколу огляду місця події від 18.07.2023 відповідає фото №5 до протоколу огляду від 02.08.2023, у протоколі огляду від 02.08.2023 не вказано про застосування фото фіксації, у матеріалах провадження відсутній витяг з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення саме 02.08.2025, а тому ця слідча дія проведена незаконно. Але суд першої інстанції також це питання дослідив і зазначив у вироку, що не погоджується із доводами сторони захисту з огляду на те, що будь-які невідповідності у додатках до протоколу не тягнуть за собою недопустимості як доказу основного документу. Відсутність у протоколі даних про наявність фото фіксації та наявність у додатку ідентичного фото не спростовує законності проведення цієї слідчої дії, адже вона відбулась в рамках розслідування зазначеного кримінального правопорушення. Повторного внесення відомостей в ЄРДР за даним фактом закон не вимагає. З цим погоджується і колегія суддів.

Щодо доводів захисника про плутанину з бирками та об`ємом відпущеної сировини, зазначеним у накладній, на підтвердження чого він надав товарно-транспортні накладні, згідно з якими після 31.12.2022 продовжувався відпуск деревини з кварталу 46, виділ 3, поза межами строку закінчення заготівлі та строку закінчення вивезення зрубаної деревини - 31.12.2022, у т.ч. на вивіз водію ОСОБА_15 , на декількох накладних маються аналогічні виправлення кульковою ручкою кварталу та виділу, з яких проводився відпуск, то вони також були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Проте, вказане не знайшло свого підтвердження. Суд першої інстанції правильно зазначив, що така версія сторони захисту ґрунтується на припущеннях та спрямована на виправдування неналежного виконання ОСОБА_8 своїх службових обов`язків під час організації та контролю лісозаготівельних робіт на ділянці у кварталі 46 виділ 3 ДП «Охтирський лісгосп», за яку він був відповідальний, після закінчення строку дії лісорубного квитка, термін якого сплив 31.12.2022. Та обставина, що після закінчення дії лісорубного квитка фактично продовжувався відпуск деревини, що підтверджується дослідженими ТТН, не спростовує тих обставин, які інкримінуються обвинуваченому.

Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді майстра лісозаготівельних робіт ДП «Охтирський лісгосп», не міг давати вказівок ОСОБА_14 , оскільки в кінці травня 2023 року останнього звільнено з ДП «Великописарівський агролісгосп» у зв`язку з ліквідацією юридичної особи, а також те, що у момент затримання автомобіля 17.07.2023 останній був відсутній, що вказує на надуману версію сторони обвинувачення, а також, що у судовому засіданні сторона обвинувачення не забезпечила допит останнього як свідка, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі зміненим обвинувальним актом та вироком суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 , відомості про ОСОБА_14 у них відсутні, а тому доводи захисника ОСОБА_32 про надуману версію сторони обвинувачення є необґрунтованими.

Крім того, останній зазначає, що сторона обвинувачення не забезпечила допит ОСОБА_14 як свідка, однак колегія суддів відмічає, що як сторона обвинувачення, так і сторона захисту не позбавлені права заявляти клопотання про допит свідків у справі на підтвердження своїх доводів та заперечень. Але в суді першої інстанції ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту клопотань про допит цього свідка не заявляли.

Захисник ОСОБА_33 також стверджує, що матеріали справи не містять доказів звернення ДП «Охтирський лісгосп» до правоохоронних органів із заявою про нестачу чи викрадення лісопродукції, що вказує на надумані мотиви сторони обвинувачення. КПК майстра не завжди вибиває вірні накладні і у судовому засіданні надавалися докази того, що майстер лісу виправляв помилки КПК ручкою, де було вказано не правильний квартал та виділ, а інші дані були правильними, з чим не погоджується колегія суддів.

Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, із повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення може звернутися будь-яка особа, яка самостійно виявила з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, або є потерпілою неправомірних дій. У даному випадку законодавець не зобов`язує ДП «Охтирський лісгосп» звертатися до правоохоронних органів із заявою про нестачу чи викрадення лісопродукції, що спростовує доводи захисника.

Відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів звернення ДП «Охтирський лісгосп» до правоохоронних органів із заявою про нестачу чи викрадення лісопродукції, не вказує на надумані мотиви сторони обвинувачення, а є лише способом захисту ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів не погоджується також з твердженнями захисника ОСОБА_9 про те, що саме КПК майстра не завжди вибиває вірні накладні та майстер лісу виправляє помилки КПК ручкою, де було вказано не правильний квартал та виділ, а інші дані були правильними.

КПК, яким майстер лісу користується у своїй роботі, як і будь-який електронний технічний пристрій відтворює механічні дії людини, яка нею користується, в тому числі з помилками, допущеними нею, що спростовує доводи захисника у цій частині. Виправлення помилок у офіційному документі ручкою повинно мати відповідне застереження підписом особи, яка допустила помилку із зазначенням дати виправлення та її посади.

Щодо тверджень захисника про те, що у даному кримінальному провадженні не проведена інвентаризація загальної кількості пеньків на ділянці площею 9,3 га у кварталі 46 виділ 3 ДП «Охтирський лісгосп» та незрозуміло якими документами підтверджується поруб деревини, то колегія суддів зазначає таке.

Як вже неодноразово зазначалося вище, незаконний поруб деревини підтверджується протоколом огляду місця події від 17.07.2023, показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та іншими доказами у їх сукупності. Не проведення інвентаризації кількості пеньків на площі 9,3 га, де дерева були зрубані ще у грудні 2022 року на підставі лісорубного квитка, не спростовує винуватості ОСОБА_8 у службовій недбалості. Окрім того, після закінчення вказаних робіт 30.12.2022 був складений та підписаний акт освідчення місць рубок №29.

Апеляційний суд звертає увагу, що в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 посилається на те, що в обвинувальному акті від 29.04.2024 зазначено, що ОСОБА_8 з метою збагачення організував незаконну порубку дерев та дав незаконну вказівку ОСОБА_14 , іншим невстановленим особам здійснити поруб дерев у липні 2023 року, не пізніше 17.07.2023. Цим він зловживав своїм службовим становищем з метою покращення власного матеріального становища та отримання неправомірної вигоди на користь ОСОБА_13 , який фактично грошові кошти за дрова сплатив ДП «Охтирський лісгосп».

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт.

У той же час, предметом апеляційного оскарження є вирок суду першої інстанції.

Приписами ст. 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку зазначається у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у формулюванні обвинувачення за ч. 1 с. 367 КК України, яке визнане судом доведеним, не зазначено про те, що обвинувачений ОСОБА_8 з метою збагачення був організатором незаконної порубки дерев та дав незаконну вказівку ОСОБА_14 та іншим невстановленим особам здійснити поруб дерев у липні 2023 року, не пізніше 17.07.2023, що зловживав своїм службовим становищем з метою покращення свого власного матеріального становища та отримання неправомірної вигоди на користь ОСОБА_13 .

Апеляційний суд зазначає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 від 29.04.2024, у якому останній обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 364 КК України, був змінений прокурором під час судового розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі зміненим обвинувальним актом від 28.10.2025, який до суду надійшов 30.10.2025, прокурор обвинувачував ОСОБА_8 лише у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Саме в обсязі зміненого обвинувачення суд першої інстанції надав правову оцінку діям ОСОБА_8 і установив, що в його діяв наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Представник потерпілого – Державної екологічної інспекції у Сумській області ОСОБА_11 погодився із зміною обвинувачення (том 2 а. п. 93-96).

У подальшому судовий розгляд в суді першої інстанції продовжився лише в межах нового обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 367 КК України.

Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 не погодилися із зміненим обвинувальним актом. На думку захисника, прокурор фактично відмовився від обвинувачення за ч. 4 ст. 246 КК України, так як у зміненому обвинувальному акті дії обвинуваченого із ст. 364 КК України перекваліфіковані на ст. 367 КК України. Проте прокурором не зазначено, на яку статтю Кримінального кодексу він перейшов зі ст. 246 КК України. Тому він просив апеляційний суд виправдати ОСОБА_8 як за ч. 1 ст. 367, так і за ч. 4 ст. 246 КК України.

Окрім того, захисник ОСОБА_9 вважає, що оскільки фактично мала місце відмова від обвинувачення прокурора, то суд першої інстанції повинен був прийняти відповідне рішення в цій частині про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 246 КК України.

Апеляційний суд посилання захисника на те, що зміна обвинувачення фактично є відмовою прокурора від підтримання обвинувачення і суд повинен був закрити кримінальне провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, відхиляє з таких підстав.

Верховний Суд у постановах від 08.12.2022 у справі №463/4137/13, від 04.07.2024 у справі №405/5221/23 вже зауважував, що головною відмінністю між зміною обвинувачення в суді і відмовою від підтримання державного обвинувачення є форма процесуального рішення: змінений обвинувальний акт (стаття 338 КПК України), вмотивована постанова прокурора (стаття 340 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 338 КПК України, дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Частиною третьою цієї статті визначено, що у разі якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов`язаний роз`яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі.

Поряд із цим, частиною першою статті 340 КПК України встановлено, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження.

При цьому головною відмінністю між зміною обвинувачення у суді і відмовою від підтримання державного обвинувачення є форма процесуального рішення: змінений обвинувальний акт (стаття 338 КПК України), вмотивована постанова прокурора (стаття 340 КПК України).

Від форми процесуального рішення прокурора (новий обвинувальний акт чи постанова) також залежить специфіка подальшої процесуальної процедури розгляду справи у суді.

Так, після одержання від прокурора обвинувального акта, яким змінено обвинувачення (стаття 338 КПК України), залежно від постановлених у ньому питань суд, для забезпечення прав потерпілого у разі, коли ставиться питання про застосування норми кримінального права, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, роз`яснює останньому його право підтримувати обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі, викладеному в первинному обвинувальному акті, що надійшов до суду. Якщо потерпілий вирішив скористатися правом підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, то в подальшому під час судового провадження обвинувачення особи здійснюється: прокурором на підставі зміненого обвинувального акта, а потерпілим – у раніше пред`явленому обсязі.

Отже, у продовженому судовому розгляді обвинувачений захищається від обох обвинувачень, а суд ухвалює рішення з урахуванням всіх з`ясованих обставин та перевірки їх доказами.

Натомість у разі відмови прокурора від підтримання пред`явленого особі обвинувачення (стаття 340 КПК України), якщо потерпілий висловив згоду на подальше підтримання обвинувачення в суді, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за відповідною процедурою.

Згідно з пунктом 2 частини другої, абзацом другим частини сьомої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Як вже зазначалося вище, у цій справі первинний судовий розгляд кримінального провадження №12023200460000578 розпочався за обвинувальним актом, згідно з яким ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 364 КК України.

Надалі, під час судового розгляду, з урахуванням встановлених нових фактичних обставин кримінального правопорушення, прокурор у порядку статті 338 КПК України склав новий обвинувальний акт від 28.10.2025 зі зміненим обвинуваченням та остаточно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 367 КК України.

При цьому прокурор не виносив умотивовану постанову про відмову від підтримання обвинувачення щодо ОСОБА_8 за частиною 4 статті 246 КК України як того вимагає частина перша статті 340 КПК України, зокрема з мотивів відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б доводили винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а суд першої інстанції не постановляв ухвалу про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 284 КПК України.

Отже, в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції відбулася зміна обвинувачення шляхом звернення прокурора із зміненим обвинувальним актом відповідно до вимог статті 338 КПК України, а не відмова від обвинувачення у розумінні вимог статті 340 КПК України, як про це помилково зазначає захисник ОСОБА_9 .

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд зазначає, що доводи захисника ОСОБА_9 щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_8 спростовані під час розгляду в суді першої інстанції, де з достовірністю установлено, що в результаті неналежного виконання ним своїх службових обов`язків були проведені роботи після закінчення строків дії лісорубного квитка та незаконний поруб деревини, що спричинило істотну шкоду інтересам держави.

Щодо доводів захисту про те, що суд першої інстанції не перевірив законність звернення з позовом саме Державної екологічної інспекції у Сумській області та визнання її потерпілим у цьому кримінальному провадженні, оскільки необхідно було повідомити ДП «Охтирський лісгосп» про цей факт, яке фактично і повинно було бути визнано потерпілим у справі, то апеляційний суд зазначає таке.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту взагалі не заявляла будь-яких заперечень з приводу неналежного потерпілого та щодо незаконності цивільного позову.

Згідно з матеріалами справи, потерпілим у кримінальному провадженні визнана Державна екологічна інспекція у Сумській області, якою заявлено цивільний позов до ОСОБА_8 про стягнення 148507,97 грн шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (том 1 а. п. 16-18).

Потерпілою вона визнана ще під час досудового розслідування, коли ОСОБА_8 була пред`явлена підозра за ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 364 КК України.

Під час судового розгляду прокурор змінив обвинувачення на ч. 1 ст. 367 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Апеляційний суд зазначає, що у цьому кримінальному провадженні установлено, що злочинними діями ОСОБА_8 , що виразилися у службовій недбалості, шкода завдана навколишньому природному середовищу в результаті незаконного порубу 16 сироростучих дерев.

Докази заподіяння шкоди ДП «Охтирський лісгосп» злочинними діями ОСОБА_8 у провадженні відсутні. З цього приводу захисник постійно наголошував на тому, що грошові кошти за дрова ДП «Охтирський лісгосп» отримало від ОСОБА_13 .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про рослинний світ» охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 10 Закону України «Про рослинний світ», спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Відповідно до п. а ч. 11 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про природно – заповідний фонд України.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 №43, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області, зокрема вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Отже, діюче законодавство покладає на підприємства, установи, організації і громадян обов`язок, щодо збереження умов місцезростання об`єктів рослинного світу, до якого відносяться і дерева.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства - це сукупність правових засобів, встановлених законодавством, які застосовуються у випадках порушення вимог охорони довкілля та екологічної безпеки населення, умов та режиму використання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Стаття 66 Конституції України зазначає, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з вимогами ст. 40 Закону України «Про рослинний світ», порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Цивільна відповідальність за порушення екологічного законодавства передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, Державна екологічна інспекція у Сумській області мала законне право звернутися з позовом до суду про відшкодування шкоди, що заподіяна навколишньому природному середовищу.

Щодо обґрунтованості та законності цивільного позову, з яким не згодна сторона захисту, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 128, 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальна правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Водночас, згідно з положеннями ст. 91, 92 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, серед іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову.

Суд першої інстанції дослідив та перевірив цивільний позов та дійшов правильного висновку, що він є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі, з чим погоджується і апеляційний суд. Розмір шкоди, завданий навколишньому природному середовищу в результаті незаконного порубу 16 сироростучих дерев породи акація на території лісового масиву поблизу с. Ямне, Охтирського району, Сумської області, у кварталі 46, виділ 3, ДП «Охтирський лісгосп»,підтверджений висновком інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/119-24/1034-ФХЕД від 26.02.2024 та становить 148507,97 грн. Службова недбалість обвинуваченого ОСОБА_8 знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з указаною шкодою. За цивільним позовом кошти стягнуті не на користь Державної екологічної інспекції у Сумській області, а на користь держави до спеціального фонду місцевого бюджету Сумської області з початковим зарахуванням стягуваної суми на рахунок Великописарівської селищної територіальної громади Сумської області, що узгоджується з вимогами Бюджетного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_9 та погоджується з висновком суду першої інстанції, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, знайшла своє підтвердження, а його дії правильно кваліфіковані судом як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним державним інтересам.

Також суд першої інстанції дотримався вимог закону під час вирішення цивільного позову в цьому кримінальному провадженні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 слід відмовити.

Щодо апеляційної скарги прокурора, то апеляційний суд зазначає таке.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи вирок у частині доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, зазначив, що вирок є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом основного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а вирок суду винесений з порушенням вимог закону, зокрема при застосуванні ст. 75 КК України.

Колегія судді відмічає, що частиною 1 ст. 367 КК України передбачена відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. За вказане діяння передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років (ч. 3, 4 ст. 75 КК України).

Так, згідно із статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання.

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином дослідити та оцінити всі обставини, які мають значення для справи, та застосовувати положення вказаної статті лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Указаних вимог суд першої інстанції у повній мірі не дотримався.

Визнавши ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 367 КК України, суд призначив йому основне покарання в межах санкції зазначеного злочину у виді одного року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк один рік, та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України

Судом ураховано, що застосування до ОСОБА_8 більш м`яких основних видів покарання, передбачених санкцією ч. 1 ст. 367 КК України, а саме: штрафу, виправних робіт є недоцільним, оскільки він не працює та не має якихось джерел доходів, з чим погоджується і апеляційний суд.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 367 КК України основне покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу винуватого, який перебуває у цивільному шлюбі, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його вік, сімейний стан, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів зазначає, що, звільнивши ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та з установленням іспитового строку, суд першої інстанції, всупереч вимогам Закону, належним чином не дослідив та не оцінив усі обставини, які мають значення для справи, застосував кримінальний закон за відсутності умов і підстав для його застосування та не умотивував належним чином своє рішення.

Зокрема, судом першої інстанції не в повній мірі враховані відомості про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює своєї винуватості у вчиненому не визнав у повному обсязі, не розкаявся та критично не засудив свої дії,не відшкодував завдану злочином шкоду. Також не врахована відсутність обставин, що пом`якшують покарання.

Колегія суддів дійшла висновку, що таке покарання не відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і може потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, а тому вважає доводи прокурора в цій частині слушними.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м`яким покаранням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

У разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК).

Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інсатнції ухвалив вирок із недотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при призначенні основного покарання застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК України, при цьому не надав відповідної оцінки обставинам вчинення злочину, не обґрунтував свого висновку щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність (застосування закону, який не підлягав застосуванню – ст. 75 КК) з ухваленням нового вироку, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 неправильно звільнений від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

На підставі статей 50 та 65 КК України апеляційний суд при призначенні покарання враховує: ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 діяння, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів; відомості про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; винуватість у вчиненому не визнав, не розкаявся; завдані збитки не відшкодував; критично не засудив своїх дій.

За таких обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання в межах, установлених санкцією ч. 1 ст. 367 КК України, а саме у виді обмеження волі на строк один рік.

На переконання апеляційного суду, саме таке основне покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також таким, що не буде становити особистий надмірний тягар для нього, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

В іншій частині, а саме щодо додаткового покарання, правильність призначеного покарання прокурором в апеляційній скарзі не оскаржується.

Підстави для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 апеляційним судом відсутні, відповідних клопотань учасниками судового розгляду не заявлено.

Отже, враховуючи викладене, за підсумками апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України з ухваленням нового вироку.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника керівника Охтирської міськрайонної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2025 відносно ОСОБА_8 в частині звільнення від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі на строк 1 (один) рік.

Строк відбуття основного покарання у виді обмеження волі ОСОБА_8 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_34 ОСОБА_35 ОСОБА_36