Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №490/7604/25 — Миколаївський апеляційний суд

18.05.26

33/812/224/26

Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 33/812/224/26 Головуючий суду І інстанції

Суддя Дірко І.І.,

Категорія: ч. 1 ст. 483 МК України Суддя апеляційного суду

Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,

за участю секретаря – Савчук В.В.

розглянула, клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Миколаїв, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу штрафу в розмірі 100 % вартості товару, безпосереднього предмету порушення митних правил, тобто в сумі 2 455 217 грн. та конфіскації товару: «Соєві боби, не для сівби, неподрібнені, українського походження, врожаю 2020 року, згідно ДСТУ 4964:2008.Торговельна марка/знак відсутня» загальною вагою 184 820,00 кг, загальною вартістю 2 455 217 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 511, ч. 2 ст. 541 МК України, виконання постанови в частині конфіскації вищевказаного товару, постановлено здійснити шляхом стягнення з особи, яка вчинила порушення митних правил його вартості, тобто грошових коштів у сумі 2 455 217 грн.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, безпосереднього предмету порушення митних правил, тобто в сумі 2 455 217 грн. та конфіскації товару: «Соєві боби, не для сівби, неподрібнені, українського походження, врожаю 2020 року, згідно ДСТУ 4964:2008.Торговельна марка/знак відсутня» загальною вагою 184 820,00 кг, загальною вартістю 2 455 217 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 511, ч. 2 ст. 541 МК України, виконання постанови в частині конфіскації вищевказаного товару, постановлено здійснити шляхом стягнення з особи, яка вчинила порушення митних правил його вартості, тобто грошових коштів у сумі 2 455 217 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. Одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції зазначивши, що строк пропустив з поважних причин.

Зазначає, що не був присутній при оголошенні оскаржуваної постанови, копію постанови отримав в суді першої інстанції 29.04.2026 р.

Вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали провадження відносно ОСОБА_1 , надійшли до суду першої інстанції 12.09.2025 р., судове засідання у даній справі було призначено на 15.10.2025 р. про що завчасно та належним чином повідомлено ОСОБА_1 , в подальшому судові засіданні у даній справі не одноразово відкладались, а саме на 02.11.2025 р., 20.11.2025 р., 12.03.2026 р. ОСОБА_1 з`явився лише у судове засідання 15.10.2025 р., де надав свої контактні дані у виді актуальної адреси місця мешкання та номеру мобільного телефону, просив перенести судове засідання на іншу дату у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. В подальші судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся, про дати, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за наданим ним мобільним номером. Згідно Довідок про доставку повідомлення у додаток "Viber" завчасно отримав електронні смс-повістки. Ознайомлення із матеріалами справи здійснено його захисником - адвокатом Іванішиним І.В., також захисником подано до суду заперечення щодо складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.

У зв`язку з неодноразовою неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судом справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 .

Копію оскаржуваної постанови судом було направлено 12.03.2026 р. на електронну адресу захисника та поштову адресу за місцем проживання ОСОБА_1 .

Згідно штампу вхідної кореспонденції Центрального районного суду м. Миколаєва, апеляційна скарга на вищевказану постанову подано особисто ОСОБА_1 до місцевого суду 08.05.2026 р. Тобто, апеляційна скарга подана особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із значним пропуском десятиденного строку на оскарження постанови суду, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Разом з тим, апелянтом не надано апеляційному суду будь яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Посилання апелянта, на те, що він не був присутній при оголошенні оскаржуваної постанови, не може свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 був обізнаний, що, в проваджені Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа відносно нього, про призначення судових засідань у даній справі його повідомляли завчасно та належним чином, крім того, ним реалізовано право на захист та залучено захисника. Проте, в судове засідання не з`являвся без поважних причин, таким чином скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні та надавати суду пояснення на власний розсуд.

Доводи клопотання про необхідність поновлення строку на оскарження постанови, у зв`язку з тим, що копію оскаржуваного рішення він отримав лише 29.04.2026 року , є неспроможними, оскільки виходячи з вимог ст. 294 КУпАП постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а не з дня отримання копії.

За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р., застосовується як джерело права.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини, «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 р. в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 р. у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу, що є принципом остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

При прийнятті рішення про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами та те, що пропущений строк на апеляційне оскарження є значним. Апелянтом не наведено доводів, які ґрунтуються на вимогах закону про поважність причин пропуску строку і не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. Також апеляційний суд враховує, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.

Таким чином, апелянтом не надано апеляційному суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню.

Керуючись ст. 289, 294 КУпАП,

постановила:

відмовити в задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва