Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №945/698/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/698/26

Провадження № 1-кп/945/516/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026152260000011 від 08.01.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Н-Володимирівка Казанківського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102- IX, в Україні введено особливий правовий режим - воєнний стан, який триває дотепер.

Зокрема, 03.03.2022 прийнято Закон України № 2117-IХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», відповідно до якого внесені зміни до Кримінального кодексу України, а саме до ч. 4 ст. 185 КК України після слів «у великих розмірах» доповнено словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Так, у другій декаді листопада 2024 року, у вечірній час, ОСОБА_4 проходив поблизу території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_5 та перебуває у фактичному користуванні його сина ОСОБА_6 , де через відсутню огорожу помітив, що у дворі вказаного домоволодіння нікого з мешканців не має, а на подвір?ї домоволодіння знаходиться двигун від автомобілю марки «Mercedes-Benz», модель «S 500», чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний намір на незаконне збагачення шляхом заволодіння двигуном від автомобілю марки «Mercedes-Benz», модель «S 500», чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_2 з подальшим його оберненням на свою користь.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, маючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у другій декаді листопада 2024 року, у вечірній час, більш точних дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про введення в Україні воєнного стану, через відсутню огорожу, шляхом вільного доступу, проник на територію подвір?я домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно, в умовах воєнного стану, вчинив крадіжку двигуна від автомобілю марки «Mercedes-Benz», модель «S 500», чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 50317 гривень 58 копійок, який належить ОСОБА_7 .

У подальшому, заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 50317 гривень 58 копійок.

Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просив суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, документів, що стосуються процесуальних витрат та долі речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти такого порядку та обсягу дослідження доказів не заперечував.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд роз`яснив учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо порядку та обсягу дослідження доказів, суд здійснив судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються процесуальних витрат та речових доказів.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини чи визнає їх під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування у кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. В суді дав показання по суті висунутого проти нього обвинувачення, які повністю відповідають обставинам, викладеним у цьому вироку, з приводу часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Окрім показань обвинуваченого, судом досліджено матеріали, які характеризують його особу, а також документи, щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Вина ОСОБА_4 у скоєному доведена у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання та досудову доповідь.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та щиро розкаявся. Його позиція щодо повного визнання вини і надання детальних показань щодо вчиненого є послідовною, сформована під час досудового розслідування і підтверджена у судовому засіданні. Обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Як вбачається з досудової доповіді від 11.05.2026 та Витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, Миколаївським районним відділом № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній. Враховуючи отриману інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.

Від потерпілого ОСОБА_8 надійшла заява від 23.03.2026 в якій він просив проводити судовий розгляд без його участі у зв`язку з сімейними обставинами, повідомив, що матеріальна шкода не відшкодована, просив призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

На підставі вищевикладеного, Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Проте Суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час його судового розгляду, не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Так, стягненню з ОСОБА_4 підлягають судові витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу № 174-34-26 від 06.02.2026 у сумі 6785,28 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 185, статтями 65, 67, 75, 76 КК України, статтями 124, 349, 368-371, 373-374, 377 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судові витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу № 174-34-26 від 06.02.2026 у сумі 6785,28 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Роз`яснити право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

20.05.2026