Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №521/20813/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/20813/25

Номер провадження № 2/521/1839/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Поліщук І. О.,

при секретарі Коржеван В.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ватренко Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності з припиненням його права власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що йому належить 1/2 частки у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі – квартира), однак він та його родина не отримують від квартири жодної користі. Фізичне володіння квартирою здійснює одна із співвласників, відповідач ОСОБА_2 , яка замінила замки у вхідних дверях. За доводами позову, позивач та ОСОБА_2 мають взаємно неприязні стосунки, а технічна можливість виділу частки позивача у натурі відсутня. Позивач зазначає, що у разі неможливості фізичного поділу майна співвласник має право на грошову компенсацію вартості його частки з припиненням права на таку частку. Просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить у рівних частках інша половина у праві спільної власності на квартиру, відповідну грошову компенсацію вартості його частки, посилаючись на фінансову спроможність відповідачів здійснити виплату такої компенсації, оскільки їм у рівних частках належить низка інших об`єктів нерухомості, тому виплата не стане для них надмірним тягарем.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 746 477,75 грн компенсації вартості половини його 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру з припиненням з дня фактичного отримання такої компенсації права ОСОБА_1 на половину його 1/2 частки у праві спільної часткової власності на зазначену квартиру та визнанням такого права за ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 746 477,75 грн компенсації вартості його частки у праві спільної часткової власності на квартиру з припиненням з дня фактичного отримання такої компенсації права ОСОБА_1 на половину його 1/2 частки у праві спільної часткової власності на зазначену квартиру та визнанням такого права за ОСОБА_3 . Позивач також просить здійснити розподіл судових витрат, включаючи витрати на оплату судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи та проведення оцінки квартири.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні пред`явлених до неї вимог. Відповідач вказує, що позивач вимагає виплати компенсації за свою 1/2 частку квартири, виходячи з її поточної ринкової вартості, яка включає проведений капітальний ремонт, меблі та побутову техніку, хоча нерухомість купувалася спільно з позивачем у стані «від забудовника». Оскільки позивач не надав жодних документів, які б підтверджували його фінансову участь у подальшому ремонті чи придбанні меблів, відповідач вважає справедливим розраховувати компенсацію виключно з оцінки квартири без ремонту (у стані «від забудовника»). Відповідач зазначає, що позивач є рідним братом її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , після розлучення з яким та судового поділу майна вона отримала 1/4 частки цієї квартири, і вважає, що позов ОСОБА_1 подано з метою змусити її продати майно, яке вона набула у результаті поділу майна подружжя. Відповідач вказує, що не має фінансової можливості виплатити грошову компенсацію позивачу, оскільки самостійно виховує малолітнього сина ОСОБА_4 і не має доступу до іншого майна, присудженого їй під час поділу. Відповідач заперечила проти розподілу витрат позивача на судову будівельно-технічну експертизу, оскільки вона визнає факт неподільності квартири, і необхідності у проведенні такої експертизи немає, та вважала необґрунтованим проведення оціночної-будівельної експертизи при паралельному виконанні робіт з незалежної оцінки квартири.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що після розлучення ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_3 вона перестала бути членом сім`ї для інших співвласників квартири – колишнього чоловіка та його брата ОСОБА_1 . Квартира є двокімнатною, має загальну площу 54,5 кв. м, житлову 27,1 кв. м, не може бути поділена, при цьому визначення порядку користування нею людьми, які не мають порозуміння, неминуче призведе до нових судових спорів. Квартира є єдиним житлом для ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_5 , однак залишатися власником цієї квартири для ОСОБА_2 немає можливості та сенсу. Якщо квартира залишиться у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що мають між собою порозуміння і можуть домовитись, вірогідність подальших судових спорів мінімальна. ОСОБА_2 також зазначає, що її частка (1/4) є значно меншою за частку ОСОБА_1 (1/2), тому виплатити компенсацію їй значно легше, ніж навпаки. Отримання компенсації надасть їй можливість придбати окреме житло для проживання разом з малолітнім сином.

Посилаючись на звіт про оцінку ринкової вартості квартири, ОСОБА_2 у зустрічному позові просить стягнути з інших співвласників грошову компенсацію за свою 1/4 частку квартири в її первісному стані («від забудовника»), що становить 11 329,12 доларів США (477 750 грн) у такій пропорції: 2/3 від цієї суми, а саме 7 552,75 доларів США (318 500 грн) – з ОСОБА_1 , 1/3 від цієї суми, а саме 3 776, 37 доларів США (159 250 грн) – з ОСОБА_3 . Крім того, просить стягнути з інших співвласників грошову компенсацію за суттєве збільшення вартості квартири внаслідок капітального ремонту, який подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зробило за власні кошти у період шлюбу. Вартість частки ОСОБА_2 у цих покращеннях (ремонт, меблі, техніка) складає 409 000 грн, які вона просить стягнути з інших співвласників у такій пропорції: 2/3 від цієї суми, а саме 272 666,67 грн – з ОСОБА_1 , 1/3 від цієї суми, а саме 136 333,33 грн – з ОСОБА_3 . Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частини квартири після отримання компенсації за вартість частки та вартість капітального ремонту, придбання меблів та побутової техніки в квартиру. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 судові витрати.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов, в якому він заперечує проти тверджень ОСОБА_2 , що він не брав участі в облаштуванні квартири, зазначаючи, що надав 15 000 доларів США на капітальний ремонт, меблі та техніку. Вважає, що вартість його частки має розраховуватися з урахуванням всіх поліпшень квартири, зроблених за спільної участі всіх співвласників. Зазначає, що не заперечував проти тимчасового проживання у квартирі родини свого брата (його самого, його дружини та їх сина), яка згодом планувала придбати для себе житло більшої площі. Оскільки безпосередньо проживали у квартирі вони, то вони і займалися організацією ремонту та замовленням необхідних речей, обладнання та послуг, а він брав участь фінансово. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як і планувалося, придбали для себе майнові права на житло більшої площі, однак через початок повномасштабної війни, від`їзд їх сім`ї за кордон, згодом повернення ОСОБА_2 з дитиною до України та припинення шлюбних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , переїзд їх сім`ї до новопридбаної квартири не відбувся. ОСОБА_2 із сином залишилася проживати у квартирі, при цьому вона без погодження з іншими співвласниками здійснила заміну замків. Через неприязні стосунки спільне користування квартирою є неможливим, наразі нею з усіх співвласників користується тільки ОСОБА_2 . Зауважує, що задоволення зустрічного позову призведе до ситуації, коли ОСОБА_2 отримає кошти, але продовжить користуватися квартирою, оскільки там зареєстрований і проживає її малолітній син, якого ніхто не виселить на вулицю. Заперечує проти доводів ОСОБА_2 щодо її фінансової неспроможності виплатити йому компенсацію. Зазначає про необґрунтованість розрахунку сум компенсації у доларах США за курсом НБУ.

Від представника ОСОБА_3 надійшли пояснення, відповідно до яких відповідач вважає справедливими вимоги свого брата ОСОБА_1 , оскільки квартира була придбана та відремонтована спільним коштом всіх трьох співвласників, проте ОСОБА_1 не має доступу до квартири, колишня дружина ОСОБА_3 ОСОБА_2 самовільно змінила замки у вхідних дверях, відповідно, ОСОБА_1 має повне право отримати грошову компенсацію за його частку у майні, яким він не може користуватися. Зазначає, що він сам та ОСОБА_2 мають достатню фінансову можливість виплатити цю компенсацію у рівних частинах. Водночас, він не погоджується із зустрічним позовом ОСОБА_2 , вважаючи його необґрунтованим та спрямованим на зловживання. Вказує, що права ОСОБА_2 жодним чином не порушуються іншими співвласниками, оскільки з усіх співвласників тільки вона проживає у квартирі, а справжня мета її зустрічного позову – уникнути виплати своєї частини компенсації ОСОБА_1 та водночас отримати гроші від інших співвласників без реального звільнення квартири. Вважає, що ОСОБА_2 маніпулює тим фактом, що з нею проживає їхній спільний малолітній син, якого неможливо виселити на вулицю, адже інша квартира, майнові права на яку вони придбали у 2021 році, перебуває у непридатному для проживання стані. Зазначає, що сам він проживає за кордоном, не заперечує проти того, щоб ОСОБА_2 з сином продовжували користуватися квартирою, адже у хлопчика немає іншого придатного житла. Вважає, що найкращим рішенням, яке відповідатиме інтересам усіх сторін та малолітньої дитини, буде спільна виплата ним та ОСОБА_2 , які несуть батьківський обов`язок забезпечити свою дитину місцем для проживання, грошову компенсацію ОСОБА_1 замість його частки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року справу розподілено для розгляду головуючому судді Поліщук І. О.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданою разом з позовною заявою, відмовлено.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу від 02 грудня 2025 року про відмову у забезпеченні позову, яку постановою Одеського апеляційного суду задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужувати їх 1/4 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, в іншій частині заяву залишено без задоволення.

29 грудня 2025 року представником ОСОБА_2 подано заяву про внесення РНОКПП представника до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи.

05 січня 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву та її зустрічна позовна заява.

05 січня 2026 року ОСОБА_1 та представником ОСОБА_2 подані заяви/клопотання про проведення підготовчого засідання 05 січня 2026 року без їх участі.

Ухвалою суду від 05 січня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 . Призначено нову дату підготовчого засідання 06 лютого 2026 року.

01 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на отримання звіту про оцінку майна від 29 січня 2026 року та висновку експерта від 05 січня 2026 року за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи, про які він заявляв у первісному позові. Просив долучити до матеріалів справи копії відповідних звіту та висновку, а також докази судових витрат з оплати експертизи та проведення оцінки.

02 лютого 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_2 .

У підготовчому засіданні 06 лютого 2026 року судом прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12 березня 2026 року для надання учасникам часу на ознайомлення із заявою.

10 лютого 2026 року представником ОСОБА_3 подано заяву про надання доступу до електронної справи.

10 лютого 2026 року від представника ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення.

12 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з веденням сторонами переговорів щодо можливості мирного врегулювання спору. Судом призначено нову дату підготовчого засідання 02 квітня 2026 року.

01 квітня 2026 року ОСОБА_1 подано клопотання про долучення доказів.

01 квітня 2026 року представником ОСОБА_2 подано додаткові пояснення у справі.

02 квітня 2026 року ОСОБА_2 подано письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 02 квітня 2026 року судом задоволено клопотання ОСОБА_1 від 01 квітня 2026 року про долучення доказів. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27 квітня 2026 року.

У судовому засіданні 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 надали пояснення, аналогічні тим, що викладалися ними у письмових заявах. Щодо проведених ними переговорів з мирного врегулювання спору зазначили, що попередньо погоджували відчуження частки ОСОБА_1 у спірній квартирі на користь ОСОБА_2 за рахунок відчуження її частки в іншому об`єкті нерухомості з тим, щоб у спірній квартирі продовжували проживати ОСОБА_2 з дитиною, що відповідало бажанню ОСОБА_2 , однак переговори було зірвано через конфлікт навколо забезпечення спілкування батька ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_6 . Судом оголошено перерву до 19 травня 2026 року.

У судовому засіданні 19 травня 2026 року ОСОБА_1 просив задовольнити вимоги первісного позову, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ватренко Н.Б. в судовому засіданні 19 травня 2026 року просила відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов її довірительки задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Томашевський Р.М. в судовому засіданні 19 травня 2026 року участі не приймали.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 адвоката Ватренко Н.Б. дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази та позиції сторін в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності у наступних частках: ОСОБА_1 – 1/2 частка, ОСОБА_2 – 1/4 частка, ОСОБА_3 – 1/4 частка, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 470898094 від 01.04.2026.

Сторонами визнаються обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є братами, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – колишнім подружжям.

Первісно майнові права сторін на квартиру були набуті шляхом участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у будівництві через Споживче товариство «Будова-Оптіма».

05 листопада 2015 року між ОСОБА_7 (Пайщик) та СТ «Будова-Оптіма» (Товариство) було укладено Договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/78. Згідно з умовами договору, Пайщик зобов`язувався внести еквівалент 32 586 доларів США, що за курсом НБУ на момент укладання договору становило 752 130 грн, згідно з графіком для фінансування будівництва, а Товариство зобов`язувалося забезпечити будівництво будинку, здати його в експлуатацію та передати Пайщику закріплену за ним квартиру.

18 травня 2016 року було підписано Угоду про заміну сторони у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/78 від 05 листопада 2015 року, за якою всі права та обов`язки Пайщика перейшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

16 лютого 2018 року СТ «Будова-Оптіма», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли згоди внести зміни у договір, виклавши Додаток № 1 до нього (специфікацію квартири) у новій редакції.

26 лютого 2018 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Декодер групп» договір на розробку концепції попереднього ескізного оформлення інтер`єру (дизайн-проєкту) квартири.

20 березня 2018 року СТ «Будова-Оптіма», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уточнили розмір внесків за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/78 від 05 листопада 2015 року, встановивши розмір паю у сумі 800 583,67 грн та цільового внеску у сумі 8 495,33 грн.

20 березня 2018 року було підписано Акт прийому-передачі квартири, відповідно до якого у зв`язку з введенням в експлуатацію житлового будинку СТ «Будова-Оптіма» передало, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли у рівних частках квартиру у власність.

Довідкою про виплату паю від 03 травня 2018 року № 426 СТ «Будова-Оптіма» засвідчило, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю виконали свої фінансові зобов`язання з виплати пайового внеску за квартиру. Сторони підтвердили належне виконання зобов`язань та відсутність претензій одна до одної.

Кошторисом № 131/1 від 07 травня 2018 року ТОВ «Декодер групп» визначило для квартири перелік ремонтно-будівельних робіт та необхідних для них матеріалів на загальну суму 212 988,96 грн.

11 травня 2018 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Декодер групп» договір на виконання ремонтно-будівельних та оздоблювальних робіт у квартирі.

16 травня 2018 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 за розпискою 15 000 доларів США для здійснення ремонту та оснащення квартири, в тому числі оснащення системами підігріву підлоги, кондиціонування, захисту від затоплення, укомплектування технікою та меблями.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних № 332 від 17 травня 2018 року, № 340 від 18 травня 2018 року, № 346 від 21 травня 2018 року, № 449 від 11 червня 2018 року, № 457 від 13 червня 2018 року, № 6642 від 16 червня 2018 року, № 487 від 21 червня 2018 року, № 554 від 06 липня 2018 року, № 557 від 06 липня 2018 року, № 629 від 23 липня 2018 року, № 632 від 24 липня 2018 року, № 763 та № 764 від 13 серпня 2018 року, № 779 від 15 серпня 2018 року, № 791 від 20 серпня 2018 року щодо купівлі будівельних матеріалів та обладнання, кошторисів № 131/1_1 від 21 травня 2018 року, № 131/2 та № 131/3 від 08 серпня 2018 року, складених ТОВ «Декодер групп» на комплекс ремонтно-будівельних робіт та матеріалів за адресою квартири, товарних чеків від 23 травня 2018 року, від 31 жовтня 2019 року, фіскального чека від 25 травня 2018 року щодо купівлі сантехніки, аквасторожу, лічильника МТХ, договору поставки № 05241330 та замовлення № 05241330 від 24 травня 2018 року на поставку дверей, актів здачі-приймання робіт (виконаних послуг) № 422 від 01 червня 2018 року, № 458 від 13 червня 2018 року, № 553 та № 555 від 06 липня 2018 року, № 707 від 02 серпня 2018 року, № 727 від 06 серпня 2018 року, № 766 та № 767 від 13 серпня 2018 року, № 802 від 22 серпня 2018 року, № 894 від 10 вересня 2018 року, № 942 від 24 вересня 2018 року, роздруківки щодо замовлення № 155541640 (Rozetka) від 04 червня 2018 року на ванну акрилову, договору підряду від 13 червня 2018 року, комерційної пропозиції від 29 травня 2018 року щодо виготовлення виробів з ПВХ (Wintech 632), замовлення № 1643 від 15 червня 2018 року щодо кондиціонерів (внутрішній та зовнішній блоки Gree), гарантійного талону № 030255 від 13 вересня 2018 року, накладної № 6-535 від 08 вересня 2018 року щодо купівлі ліжка та текстилю, накладних № 1-Ц та № С1 від 12 липня 2018 року щодо придбання освітлювальних приладів, товарних чеків від 12 липня 2018 року та від 16 липня 2018 року щодо придбання душової кабіни та супутніх товарів, чеків на суми 2 900 грн, 2 500 грн, 1912,20 грн, 4074 грн, 6 825,56 грн, 425 грн, гарантійного сертифікату щодо системи теплої підлоги та терморегулятору, замовлення № ОСН-0000545 магазину «Мир обоев» від 12 липня 2018 року, накладної від 18 липня 2018 року, замовлення покупця № ДМС00007422 (Domus Ceramika) від 19 липня 2018 року, кошторису № 131/1 від 23 липня 2018 року на комплекс ремонтно-будівельних робіт у квартирі на суму 31 078,53 грн, накладної № Л-84310 магазину «Хата Ламината» від 23 липня 2018 року, договору на постачання меблів від 24 липня 2018 року з ескізами, видаткової накладної № Ррз/OD-0146817 та фіскального чеку ТОВ «Епіцентр К» від 30 липня 2018 року, фіскальних чеків ТОВ «Епіцентр К» від 30 липня 2018 року, від 20 серпня 2018 року, від 08 вересня 2018 року, договору на постачання меблів (кухні) № 02/08/18 від 02 серпня 2018 року з ескізами, накладної від 03 серпня 2018 року, договору на монтаж (установку) натяжних стель від 04 серпня 2018 року, товарних чеків від 09 серпня 2018 року та від 22 серпня 2018 року, експрес-накладної ТВ «Нова Пошта» від 17 вересня 2018 року, договору на поставку меблів № 29/08 від 29 серпня 2019 року з ескізами, товарного чеку та гарантійного талону від 12 вересня 2018 року, видаткової накладної № 5698 від 14 вересня 2018 року, замовлення покупця № 09251916 від 25 вересня 2018 року, переліку товарів на суму 47 181,75 грн, акту надання послуг та видаткової накладної № ОТК02201209 від 20 вересня 2018 року, гарантійного талону ROZETKA від 28 вересня 2018 року, видаткової накладної № 642415 – від 06 жовтня 2018 року, комерційної пропозиції ТОВ «Паритет» від 09 жовтня 2018 року, накладної № 000039483 від 19 листопада 2018 року, фіскального чеку ТОВ «БРВ КИЇВ» від 04 листопада 2018 року, товарного чеку № 55307, договору на поставку меблів від 24 листопада 2018 року, замовлення на рулонні штори, товарного чеку від 10 лютого 2019 року, договору-замовлення № 46 від 21 липня 2020 року.

16 липня 2018 року за замовленням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Приватне підприємство «ВТФ «АПЕКС-КО» виготовило технічний паспорт на квартиру.

19 липня 2018 року було зареєстровано право власності на квартиру: за ОСОБА_1 – 1/2 частки, за ОСОБА_2 – 1/2 частки.

Зазначену 1/2 частку ОСОБА_2 було набуто нею у шлюбі з ОСОБА_3 , який було зареєстровано 25 квітня 2015 року та розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/14394/22 від 08 листопада 2022 року. Ці обставини встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року, яке набрало законної сили, у справі № 521/6178/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар Олександр Юрійович, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 його частку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Вказаним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року у справі № 521/6178/24 вирішено:

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення 1030 загальною площею 4,1 кв. м (реєстраційний номер майна 2872021951100), яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення 12/5 загальною площею 7,4 кв. м (реєстраційний номер майна 2911086351100), яке розташоване в будинку АДРЕСА_4 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 ;

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку нежитлового приміщення 1030 загальною площею 4,1 кв. м (реєстраційний номер майна 2872021951100), яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частину нежитлового приміщення 12/5 загальною площею 7,4 кв. м (реєстраційний номер майна 2911086351100), яке розташоване в будинку АДРЕСА_4 ; 1/4 частку квартири АДРЕСА_5 ;

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку нежитлового приміщення 1030 загальною площею 4,1 кв. м (реєстраційний номер майна 2872021951100), яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частину нежитлового приміщення 12/5 загальною площею 7,4 кв. м (реєстраційний номер майна 2911086351100), яке розташоване в будинку АДРЕСА_4 ; 1/4 частку квартири АДРЕСА_5 .

Як вбачається з технічного паспорту від 16 липня 2018 року, відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих сторонами звітів про оцінку квартири та висновку судового експерта, спірна квартира є двокімнатною, має загальну площу 54,5 кв. м, житлову площу 27,1 кв. м, розташована на 14 поверсі 19-поверхового будинку в ЖК «Михайлівське містечко», має оздоблення, інженерне оснащення і меблювання економ-класу.

Відповідно до висновку експерта № 018/25 від 05 січня 2026 року за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночної-будівельної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 21 листопада 2025 року для подальшої подачі до суду по справі № 521/20813/25, виконаного судовим експертом Митніковим Г. П., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення, зокрема, будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз (свідоцтво № 1389 від 20 листопада 2015 року про присвоєння кваліфікації судового експерта, дія якого неодноразово продовжувалася та яке на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10 грудня 2024 року № 3565/5 є безстроковим):

1) виділити 1/2 частку квартири шляхом проведення реконструкції (перепланування і переобладнання) приміщень існуючої квартири з метою влаштування двох ізольованих квартир у відповідності до ідеальних часток співвласників, не вбачається можливим, оскільки виходячи із умови виділення кожному із співвласників окремої квартири для ізольованого користування та заселення однією сім`єю, яка матиме окремий вихід на сходову клітку, неможливо виконати вимоги наступних пунктів: п.п. 3.15, 5.17, 5.19, 5.20, 5.22 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» (із зміною 1); п. 152 «Порядку проведення технічної інвентаризації»;

2) ринкова вартість 1/2 частини квартири станом на 22 грудня 2025 року становить 1 471 282 грн.

Сторонами визнаються обставини, що з усіх співвласників фізичне володіння (користування) квартирою здійснює тільки ОСОБА_2 , яка проживає у квартирі з їх з ОСОБА_3 спільною дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому ОСОБА_2 здійснила заміну замків у вхідних дверях.

Сторонами визнаються обставини, що ОСОБА_3 проживає за кордоном.

Сторонами також визнаються обставини, що квартира є наразі єдиним житлом для малолітнього ОСОБА_8 . Згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Ц1-44955-ф/л від 21 березня 2023 року, місце проживання дитини разом з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано за адресою квартири.

Згідно зі звітом про оцінку ринкової вартості квартири від 23 грудня 2025 року, виконаним ТОВ ОФ «Інюг-Експертиза» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 358/2023 від 14 червня 2023 року, виданий ФДМУ, кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів нерухомого майна (нерухомості) та прав на них» № 3872/25 від 01 грудня 2025 року, № 3861/25 від 01 грудня 2025 року, видані ФДМУ), станом на 23 грудня 2025 року ринкова вартість квартири складає: в стані «від забудовників» – 1 911 000 грн, у фактичному стані на дату дослідження з меблями і крупною побутовою технікою – 2 729 000 грн, у фактичному стані на дату дослідження без врахування меблів і крупної побутової техніки – 2 593 000 грн.

Згідно зі звітом про оцінку майна № 251125/М від 29 січня 2026 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_11 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 97/2023 від 16 лютого 2023 року, виданий ФДМУ, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів нерухомого майна (нерухомості) та прав на них» № 1413/25 від 06 жовтня 2025 року, видане ФДМУ), станом на 29 січня 2026 року ринкова вартість Квартири складає 2 985 911 грн.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23, механізм, встановлений ст. 364 ЦК України, з урахуванням урегульованих у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, повинен враховувати певні критерії, які спонукають суд під час вирішення спорів, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, враховувати баланс інтересів сторін. На переконання Великої Палати Верховного Суду, під час вирішення подібної категорії спорів суд має встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники – відповідачі у справі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачу за таке володіння та користування; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що право на житло має високу соціальну цінність, оскільки становить одну з основоположних засад гідного існування людини, її фізичної та моральної цілісності, а також стабільності сімейних і соціальних звязків. Захист цього права особливо посилюється, коли йдеться про єдине житло особи, втрата якого може призвести до бездомності та істотного погіршення умов життя.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, по`вязані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ст. 176 СК України, батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти – члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінюючи обставини, про важливість яких для вирішення подібних справ зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 466/2128/23, суд звертає увагу на наступне.

На підставі висновку судового експерта № 018/25 від 05 січня 2026 року, який наявний у справі, суд встановив, що виділ часток співвідповідачів квартири у натурі технічно неможливий.

Зазначене надає співвласнику право на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки з припиненням його права на відповідну частку у праві спільної часткової власності.

Суд бере до уваги, що з усіх співвласників квартири повне фізичне володіння нею здійснюється тільки ОСОБА_2 , що свідчить про номінальність володіння ОСОБА_1 часткою у квартирі при відсутності реальної користі від такої частки, тоді як ОСОБА_2 , володіючи часткою, користується всією квартирою. Інші співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наразі доступу до квартири не мають.

Зазначене в контексті оцінки двох аналогічних за правовою природою позовів, що ґрунтуються на положеннях ч. 2 ст. 364 ЦК України, дає підстави для висновку про реальність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 як позивача за первісним позовом, тоді як права та інтереси ОСОБА_2 , якою пред`явлено зустрічний позов, аналогічних порушень не зазнають.

Про сплату матеріальної компенсації з боку ОСОБА_2 , яка єдина з усіх співвласників володіє та користується квартирою, іншим співвласникам за таке володіння та користування, жодний учасник справи не зазначав.

Співвласники квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не складають сім`ю, не проживають спільно, не по`вязані спільним побутом і не несуть взаємні права та обов`язки, що притаманні членам сім`ї. Дитина ОСОБА_8 належить до сім`ї своїх батьків незалежно від місця проживання.

Квартира є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 та малолітньої дитини ОСОБА_8 .

Суд зазначає, що малолітній ОСОБА_8 має право користування квартирою нарівні з його батьками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , і саме на них покладено обов`язок із забезпечення дитини житлом як базовою потребою для нормального життя, виховання та розвитку.

Цю потребу дитини наразі забезпечено квартирою. Суд звертає увагу, що ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 в межах поділу спільного сумісного майна подружжя у справі № 521/6178/24 не заявляли про присудження одному з них всієї спільної частки у квартирі з відповідною компенсацією іншому, їх влаштовувало визнання за кожним права власності на рівні ідеальні частки, відповідне рішення суду ніким не оспорювалося. ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначив, що проживає за кордоном і не заперечує проти користування квартирою ОСОБА_2 та їх спільного сина, у якого немає іншого житла, придатного для проживання. Доводи та докази щодо наявності будь-яких суперечок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу користування квартирою у справі не наводилися.

Суд бере до уваги інтереси малолітнього ОСОБА_8 , для якого спірна квартира наразі є єдиним житлом, а також ту обставину, що забезпечення дитини житлом є обов`язком її батьків – двох співвласників квартири, однак не третього співвласника ОСОБА_1 .

Зазначене підлягає врахуванню в контексті оцінки двох аналогічних за правовою природою позовів, спрямованих на припинення прав на квартиру: припинення майнових прав ОСОБА_1 не зачіпає прав дитини, яка проживає у квартирі, в той час як припинення майнових прав батьків дитини або одного з них позбавляє або звужує обсяг прав дитини.

Суд не може ґрунтувати своє рішення на доводах ОСОБА_2 , що після задоволення зустрічної позовної заяви та фізичного отримання компенсації за її частку вона звільнить квартиру, придбає іншу квартиру та зареєструє місце проживання малолітнього ОСОБА_8 вже там, оскільки це є припущенням.

Оцінюючи спроможність інших співвласників виплатити грошову компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на частку у спільному майні, щодо якої заявлено позовні вимоги, в тому числі у порівняльному ключі з урахуванням двох заявлених у справі позовів, суд вважає необхідним спочатку визначити вартість квартири та часток сторін у ній, а потім проаналізувати, чи не становитиме виплата відповідної грошової компенсації для учасників справи надмірний тягар.

Суд відхиляє посилання ОСОБА_2 на необхідність розраховувати суми компенсацій, виходячи з окремої оцінки вартості квартири без ремонту (у стані «від забудовника») та окремої оцінки вартості квартири у поточному стані, оскільки судом не встановлено, що хтось із співвласників, зокрема ОСОБА_1 , ухилявся від участі у витратах на облаштування квартири.

Розпискою від 16 травня 2018 року підтверджено надання ОСОБА_1 . ОСОБА_3 15 000 доларів США для здійснення ремонту та оснащення квартири, при цьому документами, наданими самою ОСОБА_2 , підтверджується замовлення ремонтно-будівельних робіт у квартирі саме ОСОБА_3 , що спростовує доводи ОСОБА_2 , що з їх з ОСОБА_3 подружжя саме вона як титульний власник квартири повинна була отримувати кошти на ремонт спільного майна. Закон не забороняє одному з подружжя вчиняти правочини, спрямовані на поліпшення їх спільного майна, незалежно від того, за ким таке майно зареєстровано.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо написання зазначеної розписки від 16 травня 2018 року ОСОБА_3 у 2026 році, оскільки на підтвердження цього не надано жодного доказу.

За представленої сторонами доказової бази відсутні підстави для висновків, що надана ОСОБА_1 сума у 15 000 доларів США (еквівалент 393 162,11 грн за курсом НБУ 26,210807 грн за 1 долар США станом на 16 травня 2018 року) була недостатнім чи непропорційним його внеском у загальну суму витрат на поліпшення спільної квартири.

З наявних у справі доказів неможливо встановити фактичну загальну суму затрат на поліпшення квартири (виконання ремонту та оснащення) та, відповідно, пропорцію участі кожного співвласника у таких затратах.

Документи, додані до зустрічного позову, у більшості своїй не дозволяють встановити зв`язок між придбаними товарами, замовленими роботами/послугами із спірною квартирою.

Зміст окремих документів (договору на розробку дизайн-проекту від 26 лютого 2018 року, договору підряду від 11 травня 2018 року, кошторисів на виконання ремонтно-будівельних робіт та матеріалів, деяких видаткових накладних, гарантійного талону № 030255 від 13 вересня 2018 року, договору на монтаж (установку) натяжних стель від 04 серпня 2018 року, договору-замовлення № 46 від 21 липня 2020 року на виготовлення столу та полиць, листа-комплектації до замовлення від 18 жовтня 2018 року, накладної № 000039483 від 19 листопада 2018 року на скло в порічці, документу ТОВ «БРВ КИЇВ» від 04 листопада 2018 року щодо замовлення шафки та комода) підтверджує зв`язок між придбаними товарами, замовленими роботами/послугами із спірною квартирою, однак очевидно не вичерпує всіх поліпшень, здійснених у квартирі, які вбачаються з наданих сторонами оцінок вартості квартири та висновку судового експерта.

Враховуючи значну фінансову участь ОСОБА_1 у таких поліпшеннях та відсутність підстав для оцінки такої участі як недостатньої, суд доходить висновку, що ремонт та облаштування квартири здійснювався за спільною згодою та спільними силами всіх трьох співвласників, відповідно, при розрахунку грошової компенсації за їх частки слід виходити з поточної вартості квартири з усіма її поліпшеннями.

На підставі звіту про оцінку майна № 251125/М від 29 січня 2026 року, за яким оцінку спірної квартири виконано станом на 29 січня 2026 року, що є найбільш актуальною датою з усіх, станом на які в межах справи визначалася вартість квартири, суд встановлює ринкову вартість квартири на рівні 2 985 911 грн.

Суд не вбачає підстав для визначення вартості квартири та часток у ній у доларах США з перерахунком за курсом НБУ на день здійснення розрахунку, оскільки вимоги обох позовів ґрунтуються на положеннях ст. 364 ЦК України, яка не передбачає застосування еквіваленту грошових зобов`язань в іноземній валюті.

Таким чином, розмір грошової компенсації вартості 1/2 частки, яка належить ОСОБА_1 , має складати 1 492 955,50 грн, що з огляду на рівність часток інших співвласників квартири ділиться між ними також в рівних частках – по 746 477,75 грн, а розмір грошової компенсації вартості 1/4 частки, яка належить ОСОБА_2 , має складати 746 477,75 грн, що з огляду на пропорцію часток інших співвласників квартири 2:1 ділиться між ними також у відповідній пропорції – 497 651,83 грн та 248 825,92 грн відповідно.

Наданими позивачем за первісним позовом доказами підтверджено наявність у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інших об`єктів нерухомого майна у м. Одесі: квартири загальною площею 96,6 кв. м. приблизною вартістю 3 353 935,91 грн, нежитлового приміщення приблизною вартістю 125 300 грн та нежитлового приміщення приблизною вартістю 137 100 грн, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не користуються – ОСОБА_2 стверджує, що в неї немає доступу до них, а ОСОБА_3 проживає за кордоном.

Доводи ОСОБА_2 про її неспроможність виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 через відсутність доступу до належного їй іншого нерухомого майна жодним доказом не підтверджено.

Натомість, доказів наявності у власності ОСОБА_1 інших об`єктів нерухомого майна учасниками справи не надано. Наявність у ОСОБА_1 15 000 доларів США на ремонт квартири станом на 16 травня 2018 року, на що звертає увагу ОСОБА_2 , не характеризує поточний, після спливу майже 8 років, фінансовий стан ОСОБА_1 .

У справі відсутні відомості щодо рівня доходів всіх співвласників квартири.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про самостійне утримання нею малолітнього ОСОБА_4 , оскільки позивачем за зустрічним позовом надано докази щомісячного отримання нею від ОСОБА_3 аліментів на утримання сина з лютого 2023 року по червень 2025 року включно, при цьому сама ОСОБА_2 зазначила, що з липня 2025 року сума аліментів значно зросла, однак не надала відомості та докази щодо поточного розміру аліментів.

Суд доходить висновку про доведеність того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають фінансову можливість виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості його частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, зокрема, за рахунок належного їм на праві власності іншого нерухомого майна, і це не становитиме для них надмірний тягар. Аналогічних доказів фінансової можливості ОСОБА_1 у справі не представлено.

Враховуючи всі викладені обставини, принцип справедливості та баланс інтересів учасників справи і малолітньої дитини, яка повинна мати гарантоване житло, суд вирішує задовольнити первісний позов ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад цивільного судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З огляду на задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд розподіляє понесені сторонами судові витрати таким чином.

Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 12 112 грн за подання позовної заяви, а також на оплату послуг судового експерта Митнікова Г. П. у розмірі 33 926 грн, що відповідає заявленому у первісному позові попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які поніс та які очікував понести ОСОБА_1 в зв`язку із розглядом справи, підтверджені наявними у справі доказами і підлягають стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, всього по 23 019 грн з кожного.

Судові витрати інших учасників справи відшкодуванню не підлягають.

Оскільки встановлення технічної можливості або неможливості поділу квартири у натурі вимагає спеціальних знань, при цьому тягар доведення обставин, які покладено в обґрунтування позову, покладається на позивача, який має надати відповідні докази або вчинити дії з їх отримання при поданні позову, незалежно від майбутніх дій відповідачів або одного з них з визнання або невизнання цих обставин, суд відхиляє заперечення ОСОБА_2 щодо розподілу витрат на судову будівельно-технічну експертизу з підстав визнання нею обставини неподільності спірної квартири.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 746 477,75 грн компенсації вартості половини його 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1604299151101, з припиненням з дня фактичного отримання такої компенсації права ОСОБА_1 на половину його 1/2 частки у праві спільної часткової власності на зазначену квартиру та визнанням такого права за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 746 477,75 грн компенсації вартості його частки у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1604299151101, з припиненням з дня фактичного отримання такої компенсації права ОСОБА_1 на половину його 1/2 частки у праві спільної часткової власності на зазначену квартиру та визнанням такого права за ОСОБА_3 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 23 019 (двадцять три тисячі дев`ятнадцять) грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 23 019 (двадцять три тисячі дев`ятнадцять) грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя Ірина Поліщук