Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №488/1970/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1970/25

Провадження № 2/488/413/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2026 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Болюбаш Ірини Олександрівни звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 17 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Миколаєва було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 520.

У шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився син – ОСОБА_3 . Під час спільного проживання відповідач періодично виїжджав на заробітки до Естонської Республіки, де працював за контрактом у місті Таллінн.

З квітня 2023 року шлюбні відносини між сторонами фактично були припинено. З цього часу позивачка проживає окремо зі спільним сином, спільного господарства з відповідачем не ведуть, подружніх стосунків та спілкування не підтримують.

31 липня 2024 року Корабельним районним судом м. Миколаєва шлюб сторін офіційно розірвано.

Представник позивача, наголосила, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання спільного сина, матеріальної допомоги не надає.

Зазначила, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Позивач самостійно забезпечити цей рівень не в змозі, що створює значний фінансовий тягар.

У червні 2023 року позивач звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів.

23 червня 2023 року судом видано судовий наказ, яким було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Після отримання судового наказу позивач з`ясувала, що відповідач не повернувся в Україну і має намір постійно проживати за кордоном, де він отримав посвідку на проживання в Естонській Республіці. Оскільки на території України боржник не мав ні майна, ні роботи, позивачка не могла розпочати виконавче провадження.

Представник також зазначила, що згідно зі статтями 40–41 Договору між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 1995 року та Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном (Наказ Міністерства юстиції України № 121/5 від 29.12.2006), виконання судових рішень у іншій державі можливе лише за умови належного повідомлення боржника про судове засідання.

Так, 29 вересня 2023 року позивач звернулась до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з клопотанням про визнання та виконання судового наказу в Естонській Республіці, а 3 жовтня 2023 року клопотання передано компетентному органу Естонії.

Проте, 27 листопада 2024 року позивач отримала постанову Гар`юського повітового суду (Таллінн), якою залишено клопотання без задоволення через відсутність доказів належного повідомлення боржника про судове засідання, що зробило виконання судового наказу неможливим.

Враховуючи викладене, 9 квітня 2025 року Корабельним районним судом м. Миколаєва було задоволено заяву позивачки про визнання судового наказу від 23.06.2023 таким, що не підлягає виконанню. Ухвала набрала законної сили 24 квітня 2025 року, що надало позивачу право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів у позовному провадженні.

Представник позивача зазначила, що неповнолітній син проживає разом із матір`ю, оскільки позивач несе основний тягар виховання та фінансового забезпечення дитини, виникає дисбаланс між зусиллями обох батьків.

Відповідач є працездатним, має стабільний дохід за основним місцем роботи у Естонській Республіці. Він має можливість і обов`язок надавати грошову допомогу на утримання свого єдиного сина, однак ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

У зв`язку з цим, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина з метою забезпечення належного рівня життя дитини та його всебічного розвитку.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26.05.2025 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Копію ухвали надіслано учасникам справи та викликано останніх у судове засідання.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.05.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката – Болюбаш Ірини Олександрівни про витребування доказів у справі було задоволено, витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про дату перетину державного кордону та виїзду за межі України громадянином України ОСОБА_2 .

09.06.2025 року до суду надійшла відповідь від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, з якої вбачається, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 18.01.2022 року здійснив виїзд за межі України, пункт пропуску: Київ (Жуляни); характеристика ТЗ: 6285 Київ- Таллінн.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.07.2025 було зобов`язано Міністерство юстиції України забезпечити повідомлення відповідача - ОСОБА_2 про відкриття провадження у цивільні справі, а також зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали суду, нотаріально засвідчений переклад ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками (англійською/естонською мовою) та судової повістки про виклик (англійською/естонською мовою), по два примірники кожного документу, при цьому даною ухвалою було визначено зупинення провадження у справі до надходження відповіді від суду на судове доручення.

08.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача – адвокатом Болюбаш І.О. була подана заява про збільшення розміру позовних вимог.

17.09.2025 року позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано нотаріально засвідчені переклади документів у необхідній кількості примірників.

19.09.2025 року на адресу Головного територіального управління Міністерства юстиції у Миколаївській області було направлено пакет документів для організації виконання судового доручення щодо вручення судових документів відповідачу.

09.10.2025 року до суду надійшов лист за підписом заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Анатолія Буряченка від 06.10.2025 року щодо надання міжнародної правової допомоги, в якому повідомлено про направлення пакета документів компетентному органу Естонської Республіки.

12.02.2026 року судом було направлено лист із проханням повідомити про стан виконання судового доручення та, у разі його виконання, надіслати до Корабельного районного суду м. Миколаєва підтвердження вручення судових документів відповідачу та інші документи для приєднання до матеріалів справи.

20.03.2026 року судом направлено лист із проханням поінформувати суд про стан виконання судового доручення та у разі його виконання надіслати підтвердження вручення судових документів відповідачу та інші матеріали, складені під час виконання доручення, для долучення до матеріалів справи.

04.05.2026 року від Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшов пакет документів щодо вручення судових документів ОСОБА_6 на території Естонської Республіки.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.05.2026 року провадження по справі було поновлено та призначено до судового розгляду.

Позиції учасників справи

Представник позивача – адвокат Болюбаш І.О. через підсистему «Електронний суд» направила заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Позовні вимоги, викладені у позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог, позивач підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з урахуванням витрат, понесених на правничу допомогу, про які було зазначено у заяві про збільшення позовних вимог від 08.08.2025 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом виконання міжнародного судового доручення, у межах якого компетентними органами Естонської Республіки йому було вручено судові документи, зокрема копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами та судову повістку. Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Мотивувальна частина

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, про що складено актовий запис № 520.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 12.06.2014 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 354.

Під час спільного проживання відповідач періодично виїжджав на роботу до Естонської Республіки, де працював за контрактом у місті Таллінн.

З квітня 2023 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони спільного господарства не ведуть, разом не проживають та подружніх стосунків не підтримують.

Так, рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31.07.2024 року шлюб між сторонами було розірвано. Неповнолітній син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю та перебуває на її повному утриманні, яка забезпечує дитину усім необхідним для її проживання, навчання та розвитку, самостійно несе витрати на її утримання та виховання.

Водночас, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо матеріального забезпечення дитини, добровільної матеріальної допомоги на її утримання не надає, участі у забезпеченні належного рівня життя дитини не бере.

З метою захисту прав та інтересів дитини, позивач у червні 2023 року звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

23.06.2023 року Корабельним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ у справі № 488/2036/23 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 22.06.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується копією відповідного судового наказу.

Як встановлено судом, після отримання судового наказу позивач дізналась, що відповідач постійно проживає та працює на території Естонської Республіки, має там постійне місце роботи, житло та посвідку на проживання, а на території України не має офіційного місця роботи, майна, на яке могло б бути звернуто стягнення.

У зв`язку з проживанням відповідача за межами України позивач 29.09.2023 року звернулась до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про визнання та виконання на території Естонської Республіки судового наказу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.06.2023 року у справі № 488/2036/23.

03.10.2023 року зазначені документи були направлені до Міністерства юстиції України для подальшого скерування компетентним органам Естонської Республіки.

Пізніше, постановою Гар`юського повітового суду, Талліннського будинку суду від 19.11.2024 року у задоволенні клопотання про визнання та виконання в Естонській Республіці судового наказу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.06.2023 року було відмовлено.

У подальшому, з метою реалізації права на судовий захист та можливості звернення до суду із позовом про стягнення аліментів, позивач звернулась до Корабельного районного суду м. Миколаєва із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.04.2025 року заяву позивача було задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ від 23.06.2023 року у справі № 488/2036/23, що підтверджується копією ухвали суду, яка набрала законної сили 25.04.2025 року.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач є працездатною особою, має офіційне працевлаштування та стабільний дохід на території Естонської Республіки, у зв`язку з чим об`єктивно спроможний брати участь у матеріальному забезпеченні свого неповнолітнього сина шляхом сплати аліментів.

При цьому суд враховує, що дитина відповідно до вимог законодавства потребує належного рівня матеріального забезпечення, необхідного для її фізичного, духовного, морального та соціального розвитку, а також те, що фактично весь обсяг витрат, пов`язаних із її утриманням та вихованням, покладений на позивача, що свідчить про порушення балансу між обов`язками батьків щодо участі в утриманні дитини.

Норми права, використані судом

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси.

Згідно з ст. ст. 180, 182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Оцінюючи надані докази та враховуючи, що батьки несуть обов`язок щодо утримання дітей рівноцінно, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу складають 7200,00 грн. і підтверджуються наступними доказами: Договором № ПД-108 про надання правової допомоги від 07.05.2025 року; Детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Фігель Л.І № 1 від 28.05.2025 року; квитанцією до прибуткового касового ордеру № 41 від 28.05.2025 року; свідоцтвом серія МК №001075 про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.03.2017 року.

Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для позивача, а тому підлягає задоволенню. Підстав для зменшення розміру заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу суд не вбачає.

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, позивачзвернулась до Бюро перекладів «ЛІНГМАКС», м. Миколаїв, вул. Московська, 37, з метою здійснення перекладу процесуальних документів з української мови на естонську мову для подальшого їх направлення та вручення відповідачу в порядку міжнародного судового доручення. Зазначені витрати підтверджуються квитанцією від 22.07.2025 року, згідно з якою вартість наданих послуг з перекладу становить 17 617 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані із залученням перекладача.

Аналізуючи надані суду докази, положення чинного законодавства та принцип рівності прав і обов`язків батьків, передбачений Сімейним кодексом України, згідно з яким обидва батьки зобов`язані брати участь у матеріальному забезпеченні дитини незалежно від того, з ким із них вона проживає, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

З відповідача належить стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 13.05.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, враховуючи подані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність складності справи, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо їх відшкодування, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 000 грн. витрат на правничу допомогу та витрати на послуги з перекладу у розмірі 17 617 грн.

Суд також зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення вимоги щодо стягнення аліментів, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: Естонська Республіка, м. Таллін) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх його видів заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: Естонська Республіка, м. Таллін) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: Естонська Республіка, м. Таллін) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на здійснення перекладу пакету документів, необхідних для направлення в країну за місцем фактичного проживання відповідача в розмірі 17 617 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: Естонська Республіка, м. Таллін) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: Естонська Республіка, м. Таллін.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська