Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №505/4681/24 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/4681/24

Провадження № 2/505/1132/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в місті Подільськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виділ майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Позовна заява

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виділ майна, що є у спільній частковій власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Вона є власницею 40/100 частини житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 є власником 20/100 частини вищевказаного житлового будинку, ОСОБА_2 є власником 40/100 частини вищевказаного житлового будинку.

На сьогодні у неї наявна необхідність виділу майна, що є у спільній частковій власності, при цьому відповідачі по справі відмовляються здійснити такий поділ майна в нотаріальному порядку, що змушує її звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна в окреме домоволодіння, наявна технічна можливість провести виділ об`єкта нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, а саме житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 .

Позиція відповідачів

Відповідачами заяви по суті справи до суду не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

27.02.2025 позивачем на виконання ухвали суду від 26.02.2025 усунуто недоліки позову та надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Ухвалою суду від 16.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.01.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Судовий розгляд справи

Позивач у судовому засіданні підтримала вимоги позову та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суду не подимив.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 40/100 частин житлового будинку з надвірними господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підстав договору купівлі-продажу частки житлового будинку, посвідченого 10.09.2024 приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Крисюк Л.В., зареєстровано в реєстрі № 2134.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.11.2024 № 405058619, ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить 20/100 частин житлового будинку з надвірними господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 40/100 частин частин житлового будинку з надвірними господарчими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 99.5, житлова площа (кв.м): 33.2, Опис: житловий будинок літ. “А” загальною площею 32,5 кв.м, в тому числі житловою площею 21,3 кв.м, житловий будинок літ. “А1” загальною площею 31,7 кв.м, в тому числі житловою площею 11,9 кв.м, прибудова літ. “а”, прибудова літ. “а2”, веранда літ. “а3”, прибудова літ. “а4”, сарай літ. “В”, сарай літ. “в1”, літня кухня літ. “Г”, сарай літ. “Д”, сарай літ. “Е”, вбиральня літ. “О”, сарай літ. “П”, вбиральня літ. “Р”, сарай літ. “Ш”, сарай літ. “Э”, погріб літ. “Н”, вимощення І, колодязь питний II, огорожа №2-6.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна в окреме домоволодіння, складеного СПД ОСОБА_5 від 05.11.2024 № 254, за технічними показниками об`єкт може бути виділено в окреме домоволодіння. Склад новоутвореного об`єкту нерухомого майна і його адреса: АДРЕСА_2 в складі: житловий будинок з прибудовами літ. «А,а2,а4» загальною площею 65,9 кв.м, житловою площею 21.3 кв.м, сараї літ. «В,в1,Е», вбиральня літ.«Р», вимощення І, огорожа № 2,5,6.

Відповідно до довідки СПД ОСОБА_5 від 23.10.2025 № 465:

Житловий будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, належить на праві приватної спільної часткової власності:

ОСОБА_1 — 40/100 частини, що складаються з житлового будинку літ. «А» загальною площею 32,5 кв.м, житловою площею 21,3 кв.м (номери приміщень на загальному плані житлового будинку кухня 1 площею 11,2 кв.м, кімната 2 площею 9,2 кв.м, кімната 1 площею 12,1 кв.м), частини житлового будинку літ. «А1», а саме приміщення кухні номер 2 на (стальному плані площею 11,7 кв.м, прибудови до будинку літ. «а2,а4», сараї літ. «В,в1,Е», вбиральня літ. «Р», вимощення І, огорожа №2,5,6. Загалом ОСОБА_6 належать приміщення житлових будинків літ. «А,А1» загальною площею 44,2 кв.м, житловою площею 21,3 кв.м, які на плані для виділу в окремий об`єкт пронумеровані 1,2,3,4. Приміщення прибудови літ. «а2» по плану коридор 5, приміщення прибудови літ. «а4» коридор 6, санвузол 7. Загалом площа приміщень прибудов 21,7 кв.м.

ОСОБА_3 - 20/100 частини, що складаються з частини житлового будинку літ. «А1» загальною площею 20,0 кв.м, житловою площею 11,9 кв.м (за загальним планом приміщення кухня І площею 8,1 кв.м, кімната 2 площею 11,9 кв.м), прибудова літ. «а» (за загальним планом приміщення І площею 5,8 кв.м, приміщення II площею 5,7 кв.м), прибудова літ «а3» за планом приміщення V площею 2,1 кв.м, літня кухня літ. «Г», сараї літ. «Д,П», огорожі №4.

ОСОБА_2 - 40/100 частини, що складаються з житлового будинку літ «Ф» з прибудовою літ. «ф1», навісом літ. «ф2», погребу літ. «Н», вбиральні літ. «О», сараїв літ. «Ш,Э», огорожі №3. Житловий будинок з прибудовою літ. «Ф,ф1» відсутній в правовстановлюючих документах. Відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_7 належить житловий будинок літ. «Б» загальною площею 35,3 кв.м, який знесений, на його місці побудовано новий будинок літ. «Ф», який необхідно ввести в експлуатацію.

Кожний співвласник має свою окрему огороджену земельну ділянку з окремими входами.

Розрахунок часток співвласників будинку проводиться відносно сукупної вартості житлових будинків та господарських будівель на ділянці. Вартість всього нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці і належить всім співвласникам, це 100%. Потім рахується вартість майна кожного співвласника і пропорційно визначається частка.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_2 є відносини, пов`язані із здійсненням права спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме щодо виділу в натурі частки позивача із житлового будинку та господарських споруд, які перебувають у спільній частковій власності сторін, у зв`язку з відсутністю згоди співвласників на добровільний поділ майна в позасудовому порядку.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №707/2516/18, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №463/13099/21).

Частинами першою третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Також, згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до положень ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі №243/6275/16-ц, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №707/2516/18).

Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при виділенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи ст.364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Такий правовий висновок міститься в п.7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року в cправі № 357/3145/20.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 самочинно збудоване майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

Під час вирішення спорів щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила будівництво, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питанням узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання (постанова від 10.06.2021 року у справі № 640/10719/17).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Судом встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 40/100 частин спірного житлового будинку загальною площею 99,5 кв.м, житловою площею 33,2 кв.м.

Разом із тим, згідно з висновком щодо технічної можливості виділу об`єкта нерухомого майна в окреме домоволодіння № 254 від 05.11.2024, позивач просить фактично виділити їй у власність житловий будинок з прибудовами літ. «А, а2, а4» загальною площею 65,9 кв.м, житловою площею 21,3 кв.м, що очевидно не відповідає належній їй частці у праві спільної часткової власності.

Таким чином, розмір частки у результаті виділу у співвласника ОСОБА_1 буде збільшено.

При цьому суд констатує, що позивач не обґрунтувала за рахунок чого збільшилась площа належних їй приміщень у цьому будинку (проведення ремонтних робіт, прибудова), чи вказані роботи проводились з відповідними проектами та дозволами.

Оскільки суду не надано доказів законного збільшення частки позивача у житловому будинку, а тому такі перепланування суд вважає самочинними відповідно до положень ст. 376 ЦК України та усталеної практики Верховного Суду.

За відсутності належних та допустимих доказів законності збільшення площі належних позивачу приміщень, введення в експлуатацію відповідних прибудов та державної реєстрації змін у встановленому законом порядку, суд позбавлений можливості встановити дійсний обсяг прав позивача на спірне майно та здійснити виділ частки у натурі.

Отже, заявлений позивачем спосіб захисту фактично спрямований не на виділ належної їй частки зі спільного майна, а на набуття права власності на майно у більшому розмірі, ніж визначено правовстановлюючими документами, що є недопустимим у межах спору про виділ частки із спільної часткової власності.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що виділ частки у натурі можливий лише за умови дотримання принципу відповідності між розміром ідеальної частки співвласника у праві спільної часткової власності та реально виділеним йому майном. Виділення співвласнику майна, площа та вартість якого істотно перевищують належну йому частку у праві власності, без належного правового обґрунтування та без вирішення питання про зміну часток співвласників чи компенсацію, суперечить правовій природі спільної часткової власності, визначеній статтями 356, 358, 364, 367 ЦК України.

За таких обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, а також проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні передбачені законом підстави для виділу позивачу частки зі спільного майна, оскільки позивачу належить 40/100 частин спірного домоволодіння, тоді як фактично заявлено вимогу про виділ у власність майна, площа якого перевищує розмір належної їй частки, а доказів законного збільшення площі належних позивачу приміщень, введення в експлуатацію прибудов та державної реєстрації відповідних змін суду не надано, що виключає можливість задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Сторони у справі не просили про здійснення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності в розмірі 40/100 ОСОБА_1 на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , загальною площею 99,5 кв. м.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності, та відмовити у визнанні за ОСОБА_1 права приватної власності на житловий будинок з прибудовами літери «А», «а2», «а4» загальною площею 65,9 кв. м, житловою площею 21,3 кв. м, сараї літери «В», «в1», «Е», вбиральню літера «Р», вимощення І, огорожу № 2, 5, 6, за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У зв`язку із надмірним навантаженням судді, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у визначені процесуальні строки, оскільки у Подільському міськрайонному суді Одеської області наразі здійснює судочинство чотири судді, за штатом передбачено дев`ять, та здійсненням головуючим суддею у цій справі повноважень слідчого судді на території Подільського району Одеської області, повне судове рішення складено 20.05.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ