Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 19 травня 2026 р.
Справа: №487/3117/26
Суддя: Лагода А. А.
Справа № 487/3117/26
Провадження № 2/487/2521/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого-судді А.А. Лагоди
секретаря К.Е. Мамчур
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4314522 від 21.12.2020 в сумі 61056,00 грн. в т.ч. сума прострочених платежів по тілу кредиту 9000,00 грн., сума прострочених платежів по процентах 52056,00грн. на підставі договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025. Також, просив стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту №4314522 в електронному вигляді, який підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що надісланий на номер мобільного телефону відповідача та отримав кошти на картковий рахунок в сумі 9000 грн. 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025. На підставі цих договорів відбулось відступлення прав вимоги до позивача за договором № 4314522 від 21.12.2020. Всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов`язання, що спонукало позивача звернутись до суду.
Ухвалою суду від 23.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в позові просить розглянути справу за його відсутністю на підставі наявних доказів, що додані до позову, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань до суду не надходило, відзив до суду не подано.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №4314522 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.2.-1.4. договору, за цим договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні. Сума кредиту складає 9000,00 грн., кредит надається позичальнику у вказаній сумі в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.
Пунктами 1.5., 1.7. договору передбачено, що за цим договором позичальник сплачує суму кредиту, проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) та компенсацію, які можуть нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: п.1.7.1. у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,40% від визначеної в п.1.3. цього договору суми кредиту; п.1.7.2., 1.7.3. у випадку використання позичальником лояльних умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредитку та сплати процентів за користування кредитом протягом 22 календарних днів з 21.12.2020 до 12.01.2021 (включно) процентна ставка складає 1,28% за один день (акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)), в спеціальний період (п. 2.41. Правил) з 13.01.2021 до 11.07.2021 (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил)).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 21.12.2020 до кінцевої дати виконання договору 11.07.2021.
Зазначений договір укладений в електронній формі та підписаний сторонами електронним підписом, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 договір підписано за допомогою електронного одноразового ідентифікатора PS4314522. Відповідно до додатку №1 Графік платежів до договору за базовим періодом з 21.12.202 по 12.01.2021 загальна сума платежу 11533,40грн. в т.ч. 8999грн. основна сума, 2534,40грн. проценти за користування кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка 467,20%, абсолютне значення подорожчання кредиту 2534,40грн., за спеціальним періодом загальна сума платежу 6,40грн. в т.ч. 1,00грн. основна сума, 5,40грн. проценти за користування кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1095,00%, абсолютне значення подорожчання кредиту 5,40грн. відповідач отримав інформацію до укладення договору, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, який як і додаток №1 підписано ідентифікатором PS4314522.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, що підтверджує ТОВ «ФК «Елаєнс» довідкою від 02.11.2024, в якій зазначається: номер в системі FONDY 330684038, номер операції 05329973947207163975894625154620, дата проведення платежу 21.12.2020, призначення платежу transfer_funds, сума платежу 9000.00, валюта платежу: UAH, статус платежу: approved, платіжний метод карта MASTERCARD, номер карти НОМЕР_1 , банк картки отримувача SOME BANK IN UA COUNTRY.
Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором. Згідно розрахунку заборгованості за договором нараховано за період з 22.12.2020 по 10.08.2021 борг в розмірі 61056,00грн., який складається з суми кредиту 9000грн. та 52056,00грн. процентів за користування кредитом.
Також, 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено договір факторингу №29/10-2025.
Згідно з п.1.1. договору факторингу №29/10-2025, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату.
Відповідно до пп.2.1.3 договору факторингу №29/10-2025, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання відповідного реєстру прав вимоги.
На виконання договору факторингу №29/10-2025 ТОВ «Секвоя Капітал» сплатив на рахунок ТОВ «Алекскредит» 2000000грн., що підтверджується платіжним дорученням №339 від 30.10.2025.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №29/10-2025 до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги по договору в сумі 61056,00грн.
Також, 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу №ДФ-31102025.
Згідно з п.1.1. договору факторингу №ДФ-31102025, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату.
Відповідно до пп.2.1.3 договору факторингу №ДФ-31102025, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання відповідного реєстру прав вимоги.
На виконання договору факторингу №ДФ-31102025 ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатив на рахунок ТОВ «Секвоя Капітал» 2071261,13грн., що підтверджується платіжним дорученням №1118 від 05.11.2025.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу №ДФ-31102025 до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право вимоги по договору в сумі 61056,00грн.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
За встановлених обставин з відповідача підлягає стягненню сума боргу за тілом кредиту в розмірі 9000грн.
Щодо розміру боргу за відсотками в розмірі 52056грн. суд виходить з наступного.
За умова договору нарахування процентів обмежується строком надання кредиту/дії договору з 21.12.2020 по 11.07.2021. За наданим розрахунком боргу заявлено період з 22.12.2020 по 11.08.2021, що перевищує строк нарахування на 24 календарних днів за щомісячними нарахуваннями по 270грн., яка загалом складає 6480грн. та нарахована безпідставно (52056 – 6480 = 45576грн. сума відсотків нарахована в межах дії договору).
Щодо нарахування процентів суд зазначає наступне.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Разом з тим, згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання»
Згідно з умовами договору реальна річна ставка при базовому періоді за користування кредитом становить 467,20% річних, реальна річна ставка при спеціальному періоді за користування кредитом становить 1095,00% річних, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача, як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру суми заборгованості по кредиту, а саме до 9000,00 грн.
Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн. та заборгованість за відсотками 9000,00 грн., а всього 18000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн. Ціна позову 61056,00грн, позов задоволено на суму 18000,00грн, тобто на 29,48% (18000,00:61056,00х100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 784,87грн. судового збору (2662,40/100х29,48%).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно матеріалів справи ТОВ «ФК «Солвентіс» 02.01.2026 уклало договір про надання правової допомоги №43657029/03 з адвокатом Міньковською А.В. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги 43657029/03 від 02.01.2026 з додатковою угодою №4314522 від 27.03.2026, акт наданих послуг від 27.03.2026 на суму 6000грн.
Згідно з ч. 2ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд вважає, що ця справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.
Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, часткового задоволення позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу позивача мають становити 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,280,282,352,354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 4314522 від 21.12.2020 у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., а також понесені судові витрати в загальному розмірі 3784 (три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», адреса: 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл., код ЄДРПОУ 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.А. Лагода
Оригінал: reyestr.court.gov.ua