Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №474/432/25 — Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/432/26

Провадження № 1-кп/474/86/26

ВИРОК

Іменем України

20.05.26р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорки ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянув матеріали кримінального провадження, внесеного 28.04.2025р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025153200000019, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с-ща Врадіївка Врадіївського району Миколаївської області, освіта середня, є особою раніше не судимою, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального проступку був курсантом навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані “рекрут”,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

встановив:

29.02.2024р. на виконання Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2024р. “Про загальну мобілізацію”, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності військових частин Збройних Сил України та інших формувань, громадянина України ОСОБА_4 призвано на військову службу по мобілізації.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024р. № 60 рекрута ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з 29.02.2024р., тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 із територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Таким чином, на момент вчинення кримінального проступку, ОСОБА_4 мав статус військовослужбовця по мобілізації.

27.04.2025р., близько 19 год. 30 хв., більш точний час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_4 прийшов до місця проживання своєї колишньої співмешканки ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де й зустрів останню.

У подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт та в цей момент у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 перебуваючи в положенні стоячи навпроти ОСОБА_5 обличчям до неї, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в область голови. В результаті отриманого удару ОСОБА_5 втратила рівновагу та впала на землю, після чого ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, умисно наніс останній ще близько двох ударів обома ногами в область тулуба.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця і садна лівої вушної раковини, синця правого передпліччя, синця лівого плечового суглобу.

Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Суд вважає, що вказана кваліфікація дій обвинуваченого є правильною, так як повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

08.05.2025р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального проступку, а 09.05.2025р. вручено копію обвинувального акту та реєстр матеріалів дізнання.

Під час судового розгляду прокурорка ОСОБА_3 зазначила, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, доведена належними та допустимими доказами, а тому просила визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 850 грн. 00 коп.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, надав показання, які збігаються з іншими доказами, щиро розкаявся, та висловив згоду на призначення йому покарання запропонованого стороною обвинувачення.

Так, обвинувачений надав суду показання, що перебуваючи за місцем проживання потерпілої в ході конфлікту наніс їй удар рукою в область обличчя та удари ногами. Кількість ударів не пам`ятає, оскільки був п`яним. Водночас зазначив про повне визнання обставин вчинення кримінального проступку, які зазначені в обвинувальному акті. Під час вказаного він також розбив мобільний телефон потерпілої, який наступного дня відкупив та попросив пробачення у потерпілої.

В судовому засіданні 30.12.2025р. потерпіла ОСОБА_5 відмовилася від дачі показання, однак зазначила про відсутність у неї претензій до обвинуваченого та просила призначити йому покарання у виді штрафу.

20.05.2026р. потерпіла ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою, в якій просить проводити розгляд кримінального провадження у її відсутність.

Судом після з`ясування думки учасників кримінального провадження вирішено проводити судовий розгляд в порядку, визначеному ст. 325 КПК України, без участі потерпілої ОСОБА_5 .

Крім того, винна обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- висновок судово-медичної експертизи № 112 від 29.04.2025р., згідно якого у ОСОБА_5 виявлено синець і садно лівої вушної раковини, синець правого передпліччя, синець лівого плечового суглобу. Дані тілесні ушкодження могли утворитися 27.04.2025р. від дії тупого (их) твердого (их) предмету (ів) (руки, ноги і т.п. не менше як від 3-х ударів);

- протоколом про проведення слідчого від 03.05.2025р. з фототаблицями до нього за участю потерпілої ОСОБА_5 , яка демонструвала, як обвинувачений ОСОБА_4 наносив їй тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколом про проведення слідчого від 03.05.2025р. з фототаблицями до нього за участю свідка ОСОБА_6 , яка демонструвала, як обвинувачений ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколом про проведення слідчого від 03.05.2025р. з фототаблицями до нього за участю свідка ОСОБА_7 , яка демонструвала, як обвинувачений ОСОБА_4 наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом в порядку, ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням думки учасників судового розгляду, визнано недоцільним дослідження показань свідків щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом також досліджено матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

- вимогу про судимість № 28-28042025/48025 станом на 28.04.2025р., згідно з якою обвинувачений в силу приписів ст. 89 КК України є особою раніше не судимою;

- довідка Комунального некомерційного підприємства “Врадіївська центральна районна лікарня” Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області № 196 від 29.04.2025р., згідно якої обвинувачений на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває;

- довідка-характеристика надана селищним головою Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області ОСОБА_8 № 325-15-01 від 29.04.2025р., згідно якої обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання;

- довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 № 426 від 30.04.2025р., згідно з якою обвинувачений ОСОБА_4 на військовому обліку не перебуває, так як з 29.02.2024р. призваний за контрактом у військову частину НОМЕР_2 , строкову військову службу не проходив.

Обставина, яка відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 : щире каяття.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 : вчинення кримінального проступку щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Перевірив та оцінивши докази в їх сукупності з метою встановлення обставин, що мають значення для даного кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ наданий сторонами з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає вказані докази достатніми та такими, що повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_4 в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 125 КК України. При цьому, суд вважає, що між умисними діями обвинуваченого та тілесними ушкодженнями потерпілої, які були виявлені судовим експертом, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує вчинення ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який є особою раніше не судимою, посередньо характеризується за місцем проживання, соціальні зв`язки обвинуваченого та його рід занять, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального проступку та його наслідків і приходить до висновку про призначення покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що на стадіях досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався запобіжний захід, а також відсутність відповідних клопотань зі сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376, 382 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1