Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №473/1438/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1438/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"20" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеран КДК» про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Ветеран КДК» про стягнення заборгованості за договором позики, в якому вказував, що 18 червня 2025 року він уклав з відповідачем Договір позики б/н.

За умовами договору ОСОБА_1 передав ТОВ «Ветеран КДК» безвідсоткову позику у розмірі 10 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути позикодавцю позику до 31 грудня 2025 року, однак взяті на себе зобов`язання не виконав.

Посилаючись на те, що ТОВ «Ветеран КДК» ухилилося від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення коштів, а тому ОСОБА_1 просив стягнути з нього борг у розмірі 10 000 грн, а також понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача – ТОВ «Ветеран КДК» в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивач ОСОБА_1 не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 18 червня 2025 року сторони уклали між собою в простій письмовій формі Договір позики б/н.

За умовами договору ОСОБА_1 передав ТОВ «Ветеран КДК» безвідсоткову позику у розмірі 10 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути позикодавцю позику до 31 грудня 2025 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законом, зокрема з договорів та інших правочинів.

З положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника або інший документ, який є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка чи інший документ про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Разом з тим, розрахунки за участю юридичних осіб, в тому числі ті, що виникають з позикових відносин, мають свої особливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.

Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами (ст. 1088 ЦК України).

Отже, стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних.

Документальне оформлення позики залежить від форми, в якій вона надається: безготівковим шляхом; готівковими коштами.

Про факт отримання та повернення коштів (позики) безготівковим шляхом свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а про внесення готівкових коштів до каси товариства - прибуткові та видаткові касові ордери.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 16 червня 2021 року у справі №359/9825/17-ц та від 12 квітня 2022 року у справі № 191/4508/19.

Таким чином, факт укладення договору позики та передачі коштів за правочином безготівковим шляхом за участю юридичної особи – позичальника може бути підтверджений наступними доказами в сукупності: письмовим договором позики; банківською випискою про зарахування коштів на поточний рахунок позичальника.

На підтвердження укладення та виконання договору позики, а також його умов позивач надав:

- копію Договору позики від 18 червня 2025 року б/н (а.с. 7-8);

- копію Квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів від 18 червня 2025 року №9, згідно якої ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок ТОВ «Ветеран КДК» № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 000 грн (а.с. 4);

- копію виписки АТ «Державний ощадний банк України» по банківському рахунку ТОВ «Ветеран КДК» № НОМЕР_1 про рух коштів за 18 червня 2025 року, у якому відображена операція із зарахування грошових коштів на рахунок відповідача у розмірі 10 000 грн (а.с. 9).

За встановлених обставин, позивачем доведено належними та допустимими доказами як факт укладення договору позики з ТОВ «Ветеран КДК», так і факт передачі відповідачу коштів на умовах позики у загальному розмірі 10 000 грн.

Доказів повернення відповідачем цих коштів матеріали справи не містять.

Проте, положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Тому на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України з ТОВ «Ветеран КДК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню борг за договором позики у розмірі 10 000 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути 1 331,20 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеран КДК» про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеран КДК» (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Європейська, 1; код ЄДРПОУ 45695617) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) борг за Договором позики від 18 червня 2025 року б/н у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, а також 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну гривню) 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вуїв