Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №473/1512/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 травня 2026 р.

Справа: №473/1512/26

Суддя: Булкат М. С.

Справа № 473/1512/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"20" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої – судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 994 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 вересня 2021 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» уклало з відповідачем договір про відкриття кредитної лінії № 0804-1545. Відповідно до вказаного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрило на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з кредитним лімітом у 8 200,00 грн зі строком користування коштами протягом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальника (який складається з базових періодів кредитування строком 14 календарних днів кожен), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 19 липня 2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 2,00 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (знижена процентна ставка), у розмірі 3,00 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (стандартна процентна ставка).

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 25 994 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 8 200 грн, заборгованість за процентами в розмірі 17 794 грн.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №02/10/2021 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №0804-1545 від 23 вересня 2021 року.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

При цьому суд встановив, що 23 вересня 2021 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» уклало з відповідачем договір про відкриття кредитної лінії № 0804-1545. Відповідно до вказаного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрило на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з кредитним лімітом у 8 200,00 грн зі строком користування коштами протягом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальника (який складається з базових періодів кредитування строком 14 календарних днів кожен), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 19 липня 2022 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 2,00 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (знижена процентна ставка), у розмірі 3,00 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (стандартна процентна ставка).

Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, в тому числі й щодо встановлення процентів.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник, погодившись з ними, підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) вона не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинна повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Матеріалами справи, а саме випискою з особового рахунку відповідача, що була надана АТ КБ «Приватбанк», підтверджено успішне зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 0804-1545 на платіжну картку ОСОБА_1 в сумі 8 200 грн.

В той же час, матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов`язань на користь позивача.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитом становить 8 200 грн, заборгованість за процентами – 17 794 грн. Вказана заборгованість нарахована у повній відповідності до умов кредитного договору. Нараховані проценти відповідають умовам кредитного договору, зокрема такі нарахування здійснені за узгодженими в кредитному договорі процентними ставками та в межах встановленого строку кредитування, підтверджуються випискою з рахунку позичальника.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2662,40 грн судового збору.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представницею позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року № 02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс»» та АО «Лігал Ассістанс», з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, копію заявки на надання юридичної допомоги № 660 від 02 лютого 2026 року, копію витягу з акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року. Згідно вказаних документів вартість наданих послуг становить 9000,00 грн (надання усної консультації, вартість послуги 3000,00 грн (виходячи з потраченого часу - 2 год. та вартості послуги у 1500,00 грн за 1 год. роботи), складання позовної заяви, вартість послуги 6000,00 грн (виходячи з потраченого часу у 2 год. та вартості послуги у 3000,00 грн за 1 год. роботи)).

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас надання усної консультації з вивченням документів мають організаційний характер, є складовими підготовки складення позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, ціні позову, а тому, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок, 6, офіс 521, ідентифікаційний код 42640371)заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 0804-1545 від 23 вересня 2021 року в розмірі 25 994 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 8 200 грн, заборгованість за процентами в розмірі 17 794 грн., а також судові витрати в розмірі 4 662,40 грн.(правнича допомога та судовий збір).

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М. С. Булкат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua