Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №127/14013/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14013/26

Провадження № 2-а/127/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р.м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

секретаря судового засідання Тягун А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковальчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції НП України про скасування постанови серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

24.04.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026.

Позов мотивовано тим, що 23.04.2026 інспекторами поліції Колосок Мар`яною Ігорівною та Гудзоном (відповідно до постанови серії ЕНА №7076460 – Гудзовом) Іллею Андрійовичем винесено постанову серії ЕНА №7076460 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за нібито порушення п.15.10 ПДР України.

Позивач зазначив, що вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Транспортний засіб позивача був припаркований на земельній ділянці, яка складається з двох суміжних частин: частини, що перебуває у власності позивача та частини, що перебуває у спільній власності трьох осіб без визначення меж. Ширина ділянки, що перебуває у спільній власності становить приблизно 310-330 см. Автомобіль Олексюка А.Ю. був розміщений таким чином, що залишався вільний проїзд шириною 237-250 см. Інспекторами поліції було здійснено замір, відповідно до якого ширина проїзду становила 235 см, що підтверджує достатність простору для руху транспортних засобів. Позивач звертає увагу, що вказана територія не є дорогою загального користування.

Разом з тим, позивач зазначає, що інші автомобілі безперешкодно проїжджають вказаною територією, що підтверджується долученими до позову відеозаписами.

Окрім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи повідомив інспекторів про намір надати письмові пояснення, однак така можливість надана не була, що є порушенням права на захист, передбаченого ст. 268 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Підставою для постановлення наведеної ухвали стало те, що позивач на стадії пред`явлення позовної заяви не зазначив у ній особу, до якої пред`являються позовні вимоги (не зазначив відповідача).

28.04.2026 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача. В наведеному клопотанні позивач зазначив відповідачем у справі – Департамент патрульної поліції НП України, ЄДРПОУ 40108646.

Ухвалою суду від 30.04.2026 суд прийняв клопотання позивача про заміну відповідача в якості заяви про усунення недоліків позовної заяви, та вважав, що наведені в ухвалі суду від 27.04.2026 недоліки позовної заяви усунуто та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції НП України про скасування постанови серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив, додатками до якого долучено відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції №470795 та №264819. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на переконання представника відповідача, вимоги позивача є безпідставними. Так, під час патрулювання 23.04.2026 року на службовий планшет надійшов виклик по спецлінії 102 «Порушення ПДР» по вул. Зарічна, 55в у м. Вінниця. Прибувши на місце події поліцейським роти №1 БУПП у Вінницькій області ДПП Гудзовом І.А. було помічено автомобіль Мазда д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснив стоянку автомобіля, що суттєво перешкоджало виїзду іншим транспортним засобам із прибудинкової території, чим порушив п. 15.10 «д» ПДР України.

Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33, 248 КУпАП поліцейським було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7076460 за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідно до п. 15.10 «д» ПДР України стоянка забороняється: у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Відповідно до запису з портативного відеореєстратора поліцейського встановлено, що транспортний засіб позивача був припаркований посеред прибудинкової території, чим унеможливлював вільний проїзд.

Також представник відповідача звертає увагу, що надані позивачем фото- та відеоматеріали не дають можливості достовірно встановити, що саме у момент, коли заявниця не могла здійснити проїзд та звернулась на спецлінію «102», транспортний засіб не був розміщений іншим чином. Крім того, навіть із відеоматеріалів позивача вбачається, що інші транспортні засоби змушені здійснювати проїзд впритул до припаркованого автомобіля, зупинятися, оцінювати можливість безпечного об`їзду та лише після цього продовжувати рух. З огляду на викладене, таке розміщення транспортного засобу створює перешкоди для руху та може унеможливити оперативний проїзд спеціалізованих служб, зокрема карети швидкої медичної допомоги або пожежної техніки, що є порушенням вимог пункту 15.10 (д) Правил дорожнього руху України, а саме – зупинки у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів.

З огляду на наведене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.05.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав з тих же підстав, що наведені у позовній заяві. Разом з тим зауважив, що відповідач не навів жодного належного доказу, який би підтверджував факт створення перешкоди дорожньому руху. Натомість матеріали справи містять обставини, які свідчать про протилежне, а саме: інспекторами поліції зафіксовано ширину проїзду 235 см; на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зафіксовано безперешкодний проїзд автомобіля Land Rover Range Rover, ширина якого відповідно до технічних характеристик виробника становить близько 220 см; відсутні будь-які докази того, що конкретний транспортний засіб фактично не зміг здійснити проїзд. Враховуючи викладене, просив суд врахувати наведені доводи при вирішенні справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідач не представив доказів, що транспортний засіб позивача перешкоджав проїзду інших транспортних засобів. Також зауважив, що подія відбулася на земельній ділянці, яка перебуває у приватній та спільній власності фізичних осіб, при цьому позивачу належить 1/3 відповідної земельної ділянки. Вказана земельна ділянка не відноситься до доріг загального користування.

Представник відповідача Ковальчук Д.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав що наведені у відзиві. На запитання суду щодо особи, яка звернулась з заявою по спецлінії 102 «Порушення ПДР» повідомити не зміг. На відповідне запитання суду, не зміг зазначити яким нормативно-правовим актом, чи критеріями, керувались працівники поліції, коли визначали, що ширина проїзду 2 м. 32 см. є недостатньою для проїзду інших транспортних засобів.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.04.2026 поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшим сержантом Гудзовом Іллею Андрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7076460, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 23.04.2026 року о 19:14 год в м. Вінниця, по вул. Зарічна, 55в водій ОСОБА_1 здійснив стоянку автомобіля, що суттєво перешкоджало іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10 «д» ПДР України – Порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 122 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшим сержантом Гудзовом Іллею Андрійовичем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною третьою статті 122 КУпАП.

За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржувану постанову мотивовано тим, що 23.04.2026 року о 19:14 год в м. Вінниця, по вул. Зарічна, 55в водій ОСОБА_1 здійснив стоянку автомобіля, що суттєво перешкоджало іншим учасникам дорожнього руху.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Як зазначено вище, частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Положеннями пункту 15.10. «д» ПДР України визначено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №7076460, представником відповідача надано суду компакт-диск з відеозаписами.

Дослідивши вказані відеозаписи, зокрема відео з нагрудних бодікамер працівників поліції ID 470795 та ID 264819, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 здійснив стоянку автомобіля Мазда д.н.з. НОМЕР_1 на прибудинковій території, а саме на земельній ділянці, за адресою: вул. Зарічна, 55в у м. Вінниця. Із представлених відеозаписів не вбачається, що транспортний засіб Мазда д.н.з. НОМЕР_1 , що стоїть, робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів. Зокрема, на 12:33 хв відеозапису з відеореєстратора ID 470795 зафіксовано як працівник полії здійснює замір території між парканом та автомобілем за допомогою рулетки і відстань становить 2 м 32 см, водночас інспектор зазначив, що відстань має бути мінімум 2 м 50 см відповідно до Правил дорожнього руху України та іншого законодавства, проте не послався на відповідну норму, у якій це зазначено. Разом з тим, судом теж не встановлено яким нормативно-правовим актом керувались працівники поліції, коли визначали, що ширина проїзду 2 м 32 см є недостатньою для проїзду інших транспортних засобів.

Водночас, позивачем до позовної заяви долучено відеозаписи, з яких вбачається, що інші транспортні засоби безперешкодно, хоч і повільно та обережно, проїжджають вказаною територією.

Суд звертає увагу, що подія відбулась на земельній ділянці, яка перебуває у спільній частковій власності фізичних осіб, при цьому позивачу належить 1/3 частка відповідної земельної ділянки. Вказана земельна ділянка не відноситься до доріг загального користування та не є в розумінні закону проїжджою частиною.

Окрім того, твердження ОСОБА_1 , що під час розгляду справи працівниками поліції було порушено його право на захист, а саме було проігноровано клопотання про надання письмових пояснень, судом до уваги не приймаються, адже з долученого відеозапису з відеореєстратора ID 470795 вбачається, що на 15:11 хв вказаного відеозапису поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшим сержантом Гудзовом Іллею Андрійовичем було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КАСУ, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права тощо, однак позивачем було заявлено клопотання про надання пояснень вже після розгляду і винесення оскаржуваної постанови.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, на переконання суду, постанова серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Вінницького міського суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією №3888-5335-5723-7633 від 24.04.2026 року.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції НП України про скасування постанови серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – задовольнити.

Постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого сержанта Гудзова І.А. серії ЕНА №7076460 від 23.04.2026 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. - скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повний текст рішення суду складено 18.05.2026 року.

Суддя: