Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №127/15724/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15724/26

Провадження № 2-а/127/160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову №R506859 від 30 квітня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу 17000,00 грн. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27 квітня 2026 року із застосунку «Резерв+» йому стало відомо про вчинення ним адміністративного правопорушення пов`язаного з порушенням військового обліку, а саме: не постановку на військовий облік за новою адресою. Через застосунок ним було подано заяву про розгляд справи та ініційовано винесення оскарженої постанови. 30 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №R506859, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Позивач із даною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у ній не наведено жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема доказів виникнення обов`язку повторної постановки на військовий облік, належного повідомлення позивача чи доказів його вини.

Позивач також зазначає, що фактично місце проживання ним не змінювалося та переїзду між адміністративно-територіальними одиницями він не здійснював. Відбулися лише зміни адміністративного характеру, а саме перейменування вулиці М. Заньківецької на вул. Соломії Крушельницької у с. Лука-Мелешківська. Надалі вулиця була приєднана до м. Вінниці. Наразі позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, обов`язок щодо повторної постановки на військовий облік у нього не виникав, оскільки він не змінював місця свого проживання.

Крім того, оскаржувану постанову винесено 30 квітня 2026 року з порушенням тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП, з урахуванням того, що днем виявлення правопорушення є 11 вересня 2025 року, дата початку розшуку. Отже, строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності пропущено, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. Також під час розгляду справи відповідачем не було надано позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі, а також витребувано ряд додаткових доказів.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався. При цьому, відповідач був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що з 03 грудня 1996 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний, звання солдат радіотехнічного обладнання крилатих ракет і безпілотних літальних апаратів, начальник станції радіорозвітки, ВОС256474, номер в реєстрі оберіг 070220220693564000006. У витягу із застосунку «Резерв+» також наявний запис «Порушення правил військового обліку», що підтверджується копією військово-облікового документа сформованого 28 квітня 2026 року о 08:15.

Із витягів із застосунку «Резерв+» слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В розділі деталі справи зазначено: «Не стали на військовий облік за новою адресою».

З паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницької області на ім`я ОСОБА_1 , слідує, що останній 22 жовтня 2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же день був знятий за адресою: АДРЕСА_2 .

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 через застосунок «Резерв+» звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій останній повідомив про те, що ним було порушено правила військового обліку, а саме у семиденний строк після зміни проживання він не став на військовий облік та не повідомив ТЦК та СП про зміну свої персональних даним, чим порушив вимоги законодавства, відповідальність за що передбачена ст. 210 КУпАП. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності у його відсутність.

30 квітня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову №R506859, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Як зазначено в постанові: « ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку».

Вирішуючи даний спір та оцінюючи оскаржувану постанову на предмет правомірної поведінки, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу, а саме невиконання вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачає обов`язок після прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначає, що він не змінював місця проживання, мало місце лише перейменування вулиці та включення її до адресної схеми м. Вінниці.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (надалі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (абзац п`ятий).

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Таким чином, військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-ХІІ, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Отже, військовозобов`язані в разі зміни адреси місця проживання (перебування), зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (в подальшому - Порядок №1487) визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Пунктом 23 Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Пунктом 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487 (в подальшому - Правила військового обліку), визначено зокрема, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Таким чином, військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

З паспортний даних позивача ОСОБА_1 слідує, що останній з 22 жовтня 2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же день ОСОБА_1 був знятий за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас слід врахувати, що відповідно постанови Верховної Ради України від 19 червня 2003 року №1014-ІУ «Про зміну меж міста Вінниця Вінницької області», яка є в загальному доступі, в межі міста Вінниця Вінницької області включені, зокрема 11,2 гектара земель Луко-Мелешківської сільської ради, а постановою Верховної Ради України від 13 травня 2015 року №401-УІІІ «Про зміну та встановлення меж міста Вінниці та Вінницького району Вінницької області» збільшена територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 495,19 гектара земель - Луко-Мелешківської сільської ради.

Орган місцевого самоврядування в свою чергу почергово приводив у відповідність адресну схему переліку назв вулиць, проспектів, бульварів, провулків, площ м.Вінниці.

Зокрема, як слідує з рішення 66 сесії Вінницької міської ради 6 скликання №2261 від 28 серпня 2015 року, яке є в загальному доступі, затверджено назви вулиць, які включені до адресної схеми м. Вінниці, серед яких є бувші назви АДРЕСА_2 , а саме АДРЕСА_2 . Крім того, 29 квітня 2016 року рішенням 7 сесії Вінницької міської ради 7 скликання №246 при прийняті вулиць, зокрема Луко-Мелешківської сільської ради перейменовано в м. Вінниці прийняту вулицю Заньковецької на вулицю Соломії Крушельницької.

Наведені обставини свідчать про те, що мало місце зміна найменування вулиці, де мешкає позивач, та включення її до меж та адресної схеми м. Вінниці. Разом з тим, зміна найменування вулиці або коригування адресної схеми населеного пункту не є зміною фактичного місця проживання особи, оскільки у такому випадку не відбувається переміщення особи до іншої адміністративно-територіальної одиниці чи зміна її фактичного проживання.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживанням є житло особи, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.

В даному випадку фактично особа продовжує проживати за тією ж самою адресою, в тому ж житловому приміщенні, у тих самих житлово-побутових умовах, без будь-якого переїзду чи зміни місця проживання як юридичного факту.

Відтак, саме лише перейменування вулиці та подальше включення її до меж та адресної системи м. Вінниці є технічною та адміністративною зміною адресних реквізитів, а не зміною місця проживання у розумінні законодавства про військовий облік.

За таких умов відсутні передбачені законом підстави для виникнення у військовозобов`язаного ОСОБА_1 обов`язку відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» стати на військовий облік за новим місцем проживання (новою адресою).

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не порушував правила військового обліку, які йому інкримінуються, що в свою чергу виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У постанові Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15-а міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Що стосується інших доводів позивача, в тому числі і стосовно пропущення строку накладення адміністративного стягнення, суд позбавлений можливості надати їм оцінки через ненадання їх суду відповідачем.

Щодо твердження позивача, що відповідачем не було надано позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, суд оцінює критично. Зокрема, позивачем було надіслано відповідачу заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій він визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Разом з тим, суд зазначає, що сам факт визнання вини не звільняє відповідача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу для притягнення позивача до відповідальності. Визнання вини не може розцінюватися як безумовне підтвердження всіх фактичних даних, викладених у оскаржуваній постанові, оскільки доказування у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на принципах об`єктивності, повноти та достатності доказів.

Суд також звертає увагу, що принцип верховенства права передбачає необхідність забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, який неможливий без ретельного дослідження всіх доказів. Формальний підхід до встановлення факту вчинення правопорушення створює ризик ухвалення необґрунтованого рішення, що суперечить як вимогам законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини.

Слід також зазначити, що положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України), витребував матеріали, які були підставою винесення оскаржуваної постанови.

Відповідач ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2026 року отримав у електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставку до електронного кабінету від 14 травня 2026 року.

Крім того, позивач направив відповідачу, а останній отримав позовну заяву та додані до неї документи, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані витребуваних матеріалів.

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

З огляду на задоволення позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.210, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487, ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R506859 від 30 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Суддя: