Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №127/32935/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32935/25

Провадження № 2/127/7362/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Іщенко А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ВМР – Мельник В.В.,

представника третьої особи Управління СБУ – Косенка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради, Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання особи такою, що втратила право користування службовим житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради, Управління СБУ у Вінницькій області про визнання особи такою, що втратила право користування службовим житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до рішення керівництва Управління СБУ (наказ № 181 від 29.12.2020 року та протокол ЖПК № 3 від 15.06.2019 року) позивачу та членам його сім`ї - колишня дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано службову двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (жилою площею 30,7 кв.м., загальною площею - 56,2 кв.м.).

На підставі ордера виданого Виконавчим комітетом ВМР №0020 від 15.03.2021, ОСОБА_1 заселився у вищезазначену службову квартиру та 30.03.2021 зареєстрував разом з членами сім`ї своє місце проживання. Всі члени сім`ї мали ключі від службового житла та могли безперешкодно користуватись ним. З моменту отримання службової квартири з березня 2021 року по теперішній час, ОСОБА_4 жодного дня в ній не проживала, з невідомих для позивача причин.

У подальшому між сторонами було розірвано шлюб, у зв`язку із чим на засіданні житлово-побутової комісії Управління було прийнято рішення про зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку (протокол № 5 від 18.09.2024), про що її повідомлено письмово 17.09.2024.

Крім того, 23.12.2020 року, напередодні отримання службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , громадянці України ОСОБА_4 , яка на той час була дружиною співробітника СБ України ОСОБА_1 , під особистий підпис було доведено письмове зобов`язання про те, що у випадку розірвання шлюбу, колишні члени сім`ї військовослужбовця зобов`язанні звільнити службове приміщення у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу. Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлюючи зміст вказаного зобов`язання, власноручно підписала його.

У службовій квартирі також зареєстрована донька - ОСОБА_5 , яка фактично проживає разом з матір`ю - ОСОБА_3 . Разом з тим, питання про виселення ОСОБА_5 та зняття її з обліку не порушується, оскільки вона залишається зареєстрованою у службовому житлі як неповнолітня дитина військовослужбовця.

Разом з тим, позивачу відомо, що починаючи з 2023 року, ОСОБА_3 фактично проживає за іншою адресою - АДРЕСА_2 . Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін, та запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

14.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що вказана позовна заява не підлягає до задоволенню, а тому просить вімовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування зазначив, що ОСОБА_3 набула права користування житлом квартирою АДРЕСА_3 та припинення сімейних відносин з ОСОБА_1 не позбавило її права користування жилим приміщенням. ОСОБА_1 навмисно не враховує тієї обставини, що площа спірної квартири, яка була ним отримана як службова, була визначена, враховуючи кількість усіх членів сім`ї на момент її отримання, у тому числі, і ОСОБА_3

01.12.2025 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив щодо обставин викладених в відзиві, та просив задоволити його позов в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо заявлених позовних вимог, підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Вінницької міської ради – Мельник С.С. в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи Управління Служби Безпеки України – Косенко М.С. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд їх задоволити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Згідно витягу з протоколу засідання ЖПК Управління Служби безпеки України у Вінницькій області №3 від 03.06.2019, позивач, його дружина – ОСОБА_7 , та донька – ОСОБА_5 , перебували на квартирному обліку, на першочергових підставах. Календарна вислуга на військовій службі складає понад 23 років, та має статус учасника бойових дій. (а.с.9-10).

Відповідно до витягу з наказу Управління СБУ у Вінницькій області № 181 від 29.12.2020 року та витягу з протоколу засідання ЖПК Управління СБУ у Вінницькій області № 3 від 15.06.2020 року, ОСОБА_1 та членам його сім`ї - дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_5 , надано службову двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (жилою площею 30,7 кв.м., загальною площею - 56,2 кв.м.). (а.с.11-12).

ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення №0020 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 15.03.2021, за адресою АДРЕСА_1 , жилою площею 30,7 кв.м., склад сім`ї: квартиронаймач – ОСОБА_1 , дружина – ОСОБА_7 , донька – ОСОБА_5 (а.с.13).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2024 року у цивільній справі № 127/6691/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано (рішення суду набрало законної сили 13.09.2024 року). (а.с.14-16).

Згідно витягу з протоколу №5 засідання ЖПК Управління СБУ у Вінницькій області від 18.09.2024 року, прийнято рішення про зняття ОСОБА_8 з квартирного обліку, про що її повідомлено письмово, вих. № 53/16/52-7015В1 від 17.09.2024 року. (а.с.17-19).

23.12.2020 року, напередодні отримання службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , громадянці України ОСОБА_4 , яка на той час була дружиною співробітника СБ України ОСОБА_1 , під особистий підпис було доведено письмове зобов`язання про те, що у випадку розірвання шлюбу, колишні члени сім`ї військовослужбовця зобов`язанні звільнити службове приміщення у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу. Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлюючи зміст вказаного зобов`язання, власноручно підписала його. (а.с.21).

Згідно акту про фактичне не проживання особи за місцем реєстрації у службовому житлі від 02 жовтня 2025 року, а також довідкою ОСББ «Міраж-54-A» про зареєстрованих осіб від 07 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_4 жодного разу не з`являлась у вказаній квартирі, не проживає та не проживала в ній, не бере участі у веденні побуту та, відповідно, не сплачує комунальні послуги. (а.с.22-23, 28).

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції за оплату комунальних послуг за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року, з яких вбачається що платником є ОСОБА_1 (а.с.32-51).

Судом в судовому засіданні встановлено, що скріншоти з соціальної мережі Instagram, в матеріалах справи, які надав позивач, демонструють що ОСОБА_3 фактично проживає за іншою адресою, яка облаштована усім необхідним для проживання, що є підтвердженням того факту, що в квартирі з зареєстрованим місцем проживання остання не проживає. (а.с.26-27).

Крім того, в матеріалах справи наявні фото квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , які містяться на а.с.24,25,25а.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.70).

Як вбачається зі Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 14.09.2023 року, ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_9 ». (а.с.71).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2024 року у цивільній справі № 127/15200/24 вирішено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 нерухомим майном (житлом), а саме квартирою АДРЕСА_3 шляхом вселення її у квартиру та зобов`язання ОСОБА_1 надати доступ до квартири та передати ключі до вхідних дверей зазначеної квартири.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 03.12.2024 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/15200/24 від 18.09.2024 року залишено без змін, а апеляційну скарга ОСОБА_1 без задоволення.

ОСОБА_3 01.10.2025 року уклала договорів №00013112 із ФОП ОСОБА_10 на проведення ремонту у квартирі АДРЕСА_3 . (а.с.79-80).

Однак, доказів щодо виконанння даного договору не надано, тому суд критично відноситься до наданого доказу.

14.11.2025 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 із листом про те, що вона бажає проводити ремонт та просить надати безперешкодний доступ для майстра. (а.с.81).

Згідно довідки від 19.01.2026 №53/19/48265-85, вбачається що квартирі АДРЕСА_3 перебуває у житловому стані. (а.с.114).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2026 року, вбачається наявність у ОСОБА_3 житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 (житлова площа 41,6 кв.м., загальна площа 104,6 кв.м.), дата державної реєстрації 29.01.2026 року. (а.с.126-127).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх ав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Конституція України у частині третій статті 47 проголошує, зокрема, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що «згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем» (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», заява № 30856/03, § 40).

Відповідно до частини першої статті 31 ЖК України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

У частині першій статті 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно зі статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Вимогами статті 118 ЖК України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Відповідно до п. 5.11 наказу Служби безпеки України від 06.11.2007 року № 792 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень», службові житлові приміщення надаються у межах не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті, визначеному в установленому порядку, але не більше 13,65 квадратного метра житлової площі на одну особу .

Згідно з п. 3.16 Інструкції у разі розірвання шлюбу на обліку разом із військовослужбовцем залишаються тільки члени його сім`ї, які згідно з рішенням суду залишилися з ним, а в разі, коли ці члени сім`ї повнолітні, - за їх письмовою згодою.

Пунктом 7 Порядку № 1081 закріплено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Пунктом 2 Постанови № 37 закріплено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудовихвідносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Пунктом 15 Постанови № 37 зазначено, що службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов' язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

Пунктом 5.1. Інструкції № 792 закріплено, що співробітники та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності за місцем проходження служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби житла для постійного проживання, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (відповідно до переліку таких населених пунктів, що визначається згідно із законодавством), забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Пунктом 5.3. Інструкції № 792 закріплено, що службове житлове приміщення надається незалежно від перебування співробітника на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.

Пунктом 5.14.Інструкції № 792 закріплено, що користування службовими житловими приміщеннями здійснюється відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 N 1081.

Також, приписами пункту 5.21 Інструкції № 792 закріплено, що за бажанням співробітника або особи, звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа:

а) має вислугу на військовій службі 20 років і більше;

б) звільнена з військової служби за вислугою років, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, унаслідок інвалідності, захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби;

в) перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року N 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"і належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення.

Підстави та порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням закріплені приписами статей 71,72 ЖК України.

Зокрема, статтею 71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Відповідно до фактичних обставини справи, судом встановлено, що відповідачка добровільно обрала інше місце для проживання, ведення побуту, створення родини, має житло у приватній власності, в спірне житло ніколи не вселялась за адресою АДРЕСА_1 , в ньому не проживала більше ніж шість місяців.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів наявність достатніх та переконливих підстав для визнання особи такою, що втратила право користування службовим житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення, отже права відповідача ніяким чином не порушено, оскільки в неї є інше житло для проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідачку.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 263-265, 268, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування службовим житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_3 з службового житлового приміщенням, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Зняти ОСОБА_3 з реєстрації в службовому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ – 25512617, місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Соборна, 59

Третя особа: Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ – 20001473, місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Грушевського, 27.

Повний текст судового рішення складено 11.05.2026.

Суддя: