Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №127/10270/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10270/26

Провадження № 2/127/3038/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свій позов тим, що 19.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у кредит №6457765, в електронній формі, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. строком на 348 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,95%, комісії – 17,25% від суми наданого кредиту.

Позивач виконав умови кредитного договору та надав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 . Проте ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 20137,50 грн., яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн.; заборгованості за процентами – 4275,00 грн.; заборгованості за комісією – 862,50 грн. та заборгованості за пенею/неустойкою – 10000,00 грн. Враховуючи викладене вище, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» звернулося до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

На виконання вимог ухвали суду представник відповідача надіслала суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. До позовної заяви не додано жодного належного документу, який би підтверджував додержанням позивачем процедури верифікації відповідача за допомогою технології ВаnkID або іншим способом, до підписання договору або під час його підписання, передбаченої як чинним законодавством, так і положенням договору про надання коштів у кредит №6457765 від 19.10.2025 року. Матеріали справи не містять підтверджень передачі за згодою відповідача її персональних даних. Таким чином, позивачем не було доведено належними доказами підписання кредитного договору. Щодо вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, то матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно напрравив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав. Відносно розміру заборгованості за договором, то позивачем не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення видачі кредиту та нарахувань по договору. Картка, на яку здійснювалося перерахування коштів відповідно до долученого листа неможливо ідентифікувати, оскільки не лише її власник не зазначений, а навіть немає її повного номеру. Щодо розміру відсотків, то їх нарахування в розмірі більше 50% тіла кредиту відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення. Позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спокукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Нараховані позивачем сума по відсотках - 4275,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів та перевищує суму заборгованості за кредитом. Щодо комісії за надання кредиту, то ця вимога є нікчемною відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та задоволенню не підлягає. З приводу стягнення неустойки, то вона задоволенню не підлягає через введення в Україні воєнного стану. Витрати позивача на правничу допомогу є значно завищеними та не відповідає критеріям реальності наданих послуг та розміру їх вартості. На підстві викладеного представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача надіслала суду відповідь на відзив, згідно з якою доводи відповідача не заслуговують на увагу. Спірний кредитний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора – є неможливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. Також в матеріалах справи містяться докази отримання ОСОБА_1 коштів за договором. Твердження представника відповідача, стосовного того, що відповідачем не отримано вимогу про дострокове погашення кредиту, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано вимогу про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, а також довідку про ідентифікацію, яка підтверджує доставку електронного листа на електронну пошту відповідача, яку вона самостійно вказала у договорі кредиту. нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору. З приводу нарахування комісії, то вона прямо передбачена положеннями договору кредиту, з якими позичальник була належним чином ознайомлена, погодилася при його укладенні та прийняла на себе обов`язок їх виконання. Щодо нарахування процентів, то фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Щодо витрат відповідача на правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн., то на думку позивача зазначені вище витрати у малозначній справі є значно завищеним, оскільки не потребують значної витрати часу. Також, представником відповідача не надано жодної платіжної інструкції про сплату гонорару відповідачем, а тому дана сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу – не підлягає задоволенню. Відповідачем доказів на спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було. Просив позовні вимоги товариства задовольнити в повному обсязі та відмовити відповідачу в компенсації витрат на правничу допомогу.

Відповідач своїм правом на надання суду заперечення не скористався.

Також, після відкриття провадження у справі, представником позивача надіслано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з отриманням заперечення відповідача проти нарахування пені/неустойки позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені. Таким чином, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 10137,50 грн., з яких: 5000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 4275,00 грн. – сума заборгованості за процентами, 862,50 грн. – сума заборгованості за комісією, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. Судом було прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до провадження, оскільки це не суперечить вимогам ст.ст. 13, 49 ЦПК України.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 19.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (Надійний) №6457765 (а.с. 5 на звороті-12).

Відповідно до п.п. 2.1. п 2 договору, кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.п. 2.2.1.-2.2.3. п. 2 договору, сума кредиту – 5000,00 грн. Строк кредитування - 348 днів (дата повернення – 01.10.2026 року). Розмір першого обов`язкового платежу – 2240,00 грн.

Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 862,50 грн. Процентна ставка за день (фіксована) – 0,95%, неустойка – 250,00 грн. (п.п. 2.2.8. п. 2 договору).

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (п.п. 2.8. п. 2 договору).

За змістом п.п. 5.5., 5.6. п. 5 договору, договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до полодень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір в електронній формі та його підписання сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.

У разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав. В такому разі позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості (п.п. 6.13. п. 6 договору).

Отже, договір кредитної лінії (Надійний) №6457765 від 19.10.2025 року було підписано відповідачем ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 404671, що підтверджується довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію (а.с. 13).

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що при укладенні спірного договору кредиту його сторони узгодили всі істотні умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір кредитної лінії між сторонами не був би укладений. Тому укладення договору відповідало внутрішній волі відповідача.

Висновок суду про укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі № 732/670/19.

19.10.2025 року на виконання умов договору, відповідач отримала на вказаний нею банківський картковий рахунок грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» за №КД-000036749 від 16.02.2026 року (а.с. 13 на звороті) та копією платіжної інструкції (а.с. 15), яка є первинним бухгалтерським документом.

Стороною відповідача не спростовано вказаний вище переказ коштів за кредитним договором на її банківських рахунок.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та допустила заборгованість за договором № 6457765 від 19.10.2025 року.

Згідно з наданими позивачем розрахунків заборгованість відповідача за Договором кредитної лінії №6457765 від 19.10.2025 року, борг ОСОБА_1 станом на 24.02.2026 року становить 20137,50 грн., з яких: заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн.; заборгованості за процентами – 4275,00 грн.; заборгованості за комісією – 862,50 грн. та заборгованості за пенею/неустойкою – 10000,00 грн. (а.с. 4 на звороті - 5). Вказана сума боргу заявлена позивачем до стягнення.

З приводу заперечення відповідача щодо несправедливого розміру відсотків за договором, то слід зазначити, що між сторонами договору було досягнуто згоди щодо всіх умов надання кредиту, в тому числі розміру процентів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2026 року на електронну адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення кредиту (а.с. 24 на звороті). Таким чином, у позивача виникло право на стягнення дострокового розміру боргу, тому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо дострокового погашення боргу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконала обов`язку за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, не надала суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню.

Разом з тим, щодо стягнення нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 862,50 грн., то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за наданням кредиту є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що під час розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплаті відсотків належним чином не виконувала, а отже зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 9275,00 грн. (5000,00 грн. – тіло кредиту + 4275,00 грн. – проценти), у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (46,06%) в розмірі 1226,12 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 року (а.с. 16-19), витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги (а.с. 20 на звороті-22), ордер (а.с. 23), копію довіреності (а.с. 24), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 23 на звороті), платіжну інструкцію про оплату правничої допомоги (а.с. 22 на звороті).

Згідно з п.4. 1. договору, за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду у нижчезазначеному розмірі. Вивчення наявних у клієнта документів – 500,00 грн. Складання позовної заяви – 4000,00 грн.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого розміру, проте не довів не співмірності цих витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Згідно з висновком Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Щодо відсутності детального опису робіт, то Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Оцінюючи розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката (4500,00 грн.) на предмет їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору по малозначній справі, а також з огляду на розумну необхідність судових витрат (4500,00 грн.) позивача для цієї конкретної справи, суд вважає співмірним з урахуванням незначної складності справи; обсягу наданих адвокатом послуг; ціни позову, тому вважає, що підлягає до задоволення пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2072,70 грн. шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 6, 203, 205, 207, 215, 526, 610-612, 625, 629, 638, 639, 1046, 1047,1048, 1049, 1050, 1077 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» суму заборгованості за договором кредиту №6457765 від 19.10.2025 року в розмірі 9275,00 грн. (дев`ять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 00 коп.).

В решті позовнихз вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» витрати на оплату судового збору в розмірі 1226,12 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість гривень 12 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2072,70 грн. (дві тисячі сімдесят дві гривні 70 коп).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 18.05.2026 року.

Суддя: