Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №438/338/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/338/26

Провадження № 3/438/159/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 травня 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В., за участю секретаря Валькович Г.К., захисника – адвоката Мар`яш Л.В., розглянувши в режимі відеоконференції матеріали, які надійшли від ВП № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП,

встановив:

До Бориславського міського суду Львівської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 597032 та додані матеріали відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 597032 вбачається, що 20 лютого 2026 року о 20:33 у місті Борислав по вулиці Шевченка, 20, водій громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mazda 5, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим здійснив дане правопорушення повторно протягом року, чим порушив пункт 2.1.а ПДР, та відповідальність за яке, передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.

Судове засідання призначено на 19 березня 2026 року.

10 та 12 березня 2026 року надійшли клопотання захисника ОСОБА_1 – Прасолова І.В. про ознайомлення з матеріалами справи.

18 березня 2026 року надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 – Прасолова І.В. про відкладення розгляду справи. Судове засідання призначено на 2 квітня 2026 року.

Поставною суду від 24 березня 2026 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_1 -адвоката Мар`яш Л.В. проведення судового засідання в режимі відеоконференції –.

Постановою суду від 29 квітня 2026 року залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Мар`яш Л.В., про виклик поліцейського. Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Мар`яш Л.В., про витребування повного відеозапису – задоволено. Витребувано у строк до 6 травня 2026 року з ВП № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області повну версію відеозапису, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 597032 відносно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Судове засідання 12 травня 2026 року на 18 травня 2026 року відкладено у зв`язку з невиконанням вказаної постанови.

13 травня 2026 року ВП № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відеозапис, витребуваний судом.

15 травня 2026 року від захисника ОСОБА_1 – адвоката Мар`яш Л.В. про направлення матеріалів справи на належного дооформлення та доопрацювання та клопотання про закриття провадження у справі, оскільки у справі відсутні докази повторності вчинення адміністративного правопорушення та докази неотримання посвідчення водія.

У судовому засідання адвокат підтримала вказані клопотання та просила закрити провадження у справі.

Судом відмовлено у клопотанні про направлення на доопрацювання, оскільки вказані доводи будуть оцінені судом під час розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 2.1 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП визначена відповідальність, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій, серед іншого, зобов`язаний:

- мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 597032 водій громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив правопорушення повторно протягом року, чим порушив пункт 2.1а ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.

На підтвердження що вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП до матеріалів справи долучено наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 597032, який складено відповідно до вимог статей 254, 256 КУпАП;

- DVD-R диск на якому міститься відеофіксація адміністративного правопорушення з якого вбачається що ОСОБА_1 ,

- витяг з ІПНП, про те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 31 травня 2025 року серії ЕПР1 № 347547 на ОСОБА_2 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн;

- довідка заступника начальника СРПП ВНП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Магура Р. від 20 лютого 2026 року, в якій вказано, що згідно інформаційно-комунікаційного порталу системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягався 31 травня 2025 року до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу;

- довідка інспектора САП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Г. Кузьмич від 15 квітня 2026 року, з якої вбачається, що згідно з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», підсистеми «Пошук посвідчення водія», відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія на території України громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо клопотання про визнання відеозапису недопустимим доказом, суд зазначає наступне. У відеозаписах зафіксовано події, які мали місце 20 лютого 2026 року, тому у задоволенні вказаного клопотання захиснику слід відмовити.

Крім того у вказаному клопотання зазначено, що «надані суду відеодокази через втручання в них сторонніх осіб є недопустимими, оскільки не містять повного перебігу обставин та подій, які б могли слугувати доказами вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 130 КУпАП», що явно не стосується даної справи.

Доводи захисту про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не можуть бути підставою для визнання відеозапису недопустимим, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню.

На переглянутих відеозаписах на з автомобільного відеореєстратора автомобіля поліції та нагрудної камери поліцейського зафіксовано як 20 лютого 2026 року о 20:33 поліцейські зупинили транспортний засіб марки Mazda 5, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Поліцейський представився водію, пояснив причину зупинки та попросив посвідчення подія, на що останній не відповів. При цьому ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом.

Щодо посилання захисника на те, що на те що копія постанови від 31 травня 2025 року не місить підпису уповноваженої особи, яка склала її, слід зазначити, що до матеріалів додано витяг з ІПНП, про те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 31 травня 2025 року серії ЕПР1 № 347547 на ОСОБА_2 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн та довідку заступника начальника СРПП ВНП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Магура Р. від 20 лютого 2026 року, в якій вказано, що згідно інформаційно-комунікаційного порталу системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягався 31 травня 2025 року до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно частин 1-3 статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу. Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Разом з тим, у матеріалах долучених до протоколу про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року серії ЕПР1 № 597032 відсутні відомості про набрання постановою від 31 травня 2025 року серії ЕПР1 № 347547 законної сили, а також відсутні будь-які докази з яким стаття 291 КУпАП пов`язує набрання нею законної сили.

Відсутня така інформація і в довідці заступника начальника СРПП ВНП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області капітана поліції Магура Р. від 20 лютого 2026 року.

Відсутність відомостей про набрання постанова за частиною 2 статті 126 КУпАП законної сили, позбавляє суд можливості перевірити і визнати доведеними обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині того, що правопорушення вчинено повторно і має бути кваліфіковано саме за частиною 5 статті 126 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Збирання доказів судом з власної ініціативи призведе до порушення права на справедливий суд, яке гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

У відповідності до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною за принципами поза розумним сумнівом та балансом ймовірностей, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Оскільки, сукупністю досліджених судом доказів не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП поза розумним сумнівом, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 23, 126, 247, 251, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 20 травня 2026 року.

Суддя Олена ДУДАР