Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №639/3083/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/3083/25 Головуючий суддя І інстанції Рубіжний С. О.

Провадження № 22-ц/818/1983/26, 22-ц/818/1983/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Зайцевої Ольги Олександрівни, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків,-

в с т а н о в и в :

06 травня 2025 року до Новобавасрького районного суду міста Харкова звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в особі свого представника адвоката Богданович М.Ю. з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

У позовній заяві просили суд:

- стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання матері на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на місяць, починаючи від дня пред`явлення позову та довічно.

- стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання батька на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на місяць, починаючи від дня пред`явлення позову та довічно.

В обґрунтування позовної заяви зазначають, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 . Позивачі перебувають в зареєстрованому шлюбі та разом мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі сумлінно виконували батьківські обов`язки щодо Відповідача, з самого народження Відповідача і до досягнення ним повноліття піклувалися про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальне забезпечення.

На теперішній час позивачі досягли пенсійного віку та за станом здоров`я не мають можливості працювати, ОСОБА_2 3 2006 року має статус пенсіонерки, розмір пенсії становить 6866,78 грн., ОСОБА_3 пенсіонер з 2008 року, розмір пенсії становить 5216,64 грн.. На сьогодні єдином доходом Позивачів є пенсія.

Позивачі є особами похилого віку та мають ряд хронічних захворювань, потребують щоденного медикаментозного лікування, тому більша частина пенсії витрачається саме на лікування.

Окрім щомісячних витрат на лікарські засоби, продукти харчування, побутову хімію, Позивачам необхідно здійснювати оплату комунальних послуг, що підтверджуються відповідними квитанціями надавачів послуг.

Таким чином, пенсії, яку отримують Позивачі не достатньо для можливості належним чином забезпечувати себе усім необхідним, у тому числі одягом, ліками, продуктами харчування. Будь-яких інших доходів окрім пенсії позивачі не мають. Отже, на сьогодні Позивачі вимушені виживати на свою пенсію.

Відповідач не піклується про Позивачів та не допомагає Позивачам фінансово, на усні звернення допомогти батькам ніяк не реагує, через що Позивачі вимушені звернутись до суду.

Позивачам відомо, що їх син - відповідач є працевлаштований за кордоном, а отже отримує дохід та має можливість сплачувати аліменти.

Позивачі мають ще одного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний момент проживає неподалік від Позивачів в одному місті, Мерефа, Харківської області та регулярно надає їм всебічну допомогу у вирішенні різноманітних побутових питань.

Протокольною ухвалою суду від 14 листопада 2026 року було відмовлено сторонам у задоволенні заяв позивачів про затверджені мирової угоди, яка передбачає, що відповідач зобов`язується сплачувати кожному з позивачів аліменти на утримання у розмірі 1/10 частини від свого доходу на місяць після отримання з цього доходу податків, зборів та інших платежів, починаючи від дня пред`явлення до суду позовної заяви по цій справі та довічно. Сплату аліментів відповідач зобов`язується здійснювати періодичними платежами не рідше один раз на чотири місяці сумарно за декілька місяців разом, які передували сплаті. Першу сплату відповідач зобов`язався провести протягом тридцяти календарних днів чинності ухвали суду, якою вона затверджена. У разі сплати аліментів готівкою, відповідачі зобов`язані надати письмові розписку. Обов`язок по сплаті аліментів можу бути припинений або розмір аліментів змінений у разі зміни матеріального стану однієї зі сторін, а також – за згодою сторін. Судові витрати, які понесла кожна зі сторін, несуть сторони самостійно (а.с. 47-48, 52, 116 на звороті т. 2). При цьому суд вказав, що вона не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням позовну Новобаварського районного суду м.Харкова від 19 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 , аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_2 , у розмірі 1/20 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 05 травня 2025 року і довічно.

Стягнуто з ОСОБА_4 , аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_3 , у розмірі 1/20 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 05 травня 2025 року і довічно.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано наступним.

Вказано, що суд припустився істотної помилки - в резолютивній частині рішення не виклав власноручно визначеного та обґрунтованого в мотивувальній частині рішення припису щодо обчислення 1/20 частки, належної до стягнення на утримання батьків ОСОБА_4 , з попереднім відрахуванням від усіх видів доходів Відповідача 1/6 частини, яка належить до першочергової сплати на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_7 .

У порушення приписів ч. 1 ст. 205 СК України, при визначенні розміру та способу стягнення з Відповідача аліментів на утримання непрацездатних батьків, залишено поза увагою обґрунтований доказами та не спростований Позивачами факт володіння ними на праві власності, окрім помешкання, значним обсягом нерухомого майна: трикімнатною квартирою АДРЕСА_2 , отриману 14.05.2018 року в дарунок від Відповідача, ОСОБА_4 , житловим будинком літ “А-2” з господарськими спорудами, загальною площею 206,7 кв. м, двома земельними ділянками, розташованими за тією ж адресою, площею 0,01 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.

Суд при розрахунку розміру аліментів безпідставно взяв до уваги відомості про доходи Відповідача за минулий 2023 рік, які не є актуальними на момент подання позову у травні 2025 року.

Вважає, що позивачі зловживають правом на звернення до суду з цим позовом з корисливою метою зменшення розміру аліментів, які вже присудженні стягуваних на утримання неповнолітньої ОСОБА_7 , яка перебуває на утриманні апелянта.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять протокольну ухвалу суду від 14 листопада 2025 року та рішення від 19 листопада 2025 року скасувати, затвердити мирову угоду, а у разі відмови у затвердженні мирової угоди змінити рішення шляхом виключення з мотивувальної частини наступних висновків, як таких що грутуються на неправильному застосуванні норм матеріального права: «як зазначено вище, за 2023 рік відповідач отримав чистий дохід 179825 доларів США, сума аліментів за 2023 рік на утримання ОСОБА_8 склала 29971 доларів США.

Залишок після оплати вирахування аліментів складає 149854 доларів США, відповідно 1/20 частка складає 7491,70 доларів США, що відповідно на місяць складає 624,40 доларів США.

За інформацією з сайту Національного Банку України на дату звернення до суду з позовом 05.05.2025 офіційний курс гривні щодо іноземних валют складає 41,7091 грн до 1 долара США. Що в перерахунку становить 26043,16 грн (624,40х41,7091)».

Викласти абзац другий та третій резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 05 травня 2025 року і довічно.

Стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_3 у розмірі 1/10 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 05 травня 2025 року і довічно».

Апеляційна скарга мотивована тим, що між позивачами та відповідачем було укладено мирову угоду, було визначено порядок її виконання. На виконання вимог ЦПК України позивачем та відповідачем було складено заяви про затвердження мирових угод в яких було викладено ідентичні умови мирової угоди щодо укладення якої вони досягли згод та подано такі заяви до суду.

Вказано, що умови мирових угод не є невиконуваними, оскільки чітко передбачають розмір аліментів, порядок та спосіб їх сплати та у разі добровільної несплати відповідачем аліментів позивачі вправі подати судове рішення, яких затвердження мирові угоди до органів примусового виконання судових рішень для примусового стягнення аліментів.

Вважає, що судом порушено принцип диспозитивності та право сторін на укладення мирових угод.

Вважають розмірі аліментів, що підлягає сплати на користь позивачів не є достатнім та не забезпечує гідний рівень життя для позивачів, а тому є вкрай необґрунтованим.

Вказує що у мотивувальній частині судом неправильно здійснено розрахунок аліментів, здійснення якого суперечить як нормам Сімейного кодексу України, Закону країни «Про виконавче провадження», так і резолютивній частині самого рішення суду.

Вірним розрахунком розміру аліментів, є стягнення частки від розміру загальних доходів відповідача після утримання з такого доходу податків. Зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, замість стягнення частки доходів від суми залишку, після здійснення відрахувань аліментів, що підлягають стягненню на користь третьої особи.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, чия явка не визнана обов`язковою, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга відповідачів не підлягає задоволенню, а скарга апелянта – має бути задоволена частково, з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду про відмову у затвердженні мирової угоди відповідає, а оскаржене рішення суду першої інстанції - відповідає не повністю.

Колегія суддів погоджується з тим, що укладені сторонами мирові угоди не відповідають вимогам нормам цивільного процесуального права, та правовим висновками касаційного суду, які зазначені нижче, про те, що мирова угода не має вирішувати права третіх осіб, які не є учасниками цієї угоди.

Відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угоди сторін передбачає наступне:

1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

3. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

5. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як роз`яснено Верховним Судом від 11 серпня 2023 року у справі № 761/9347/21 (провадження № 61-452св23) при визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

В ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 592/2651/20 (провадження № 61-15461св2) Верховним Судом вказано, що обов`язковою умовою затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами, в тому числі з виходом за межі предмета спору, є та умова, що така мирова угода не повинна порушувати прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24) зазначила, що «мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

У даному випадку вказані мирові угоди стосуються прав та обов`язків апелянта - ОСОБА_1 , яка також отримує аліменти від відповідача на утримання доньки, тобто у неї конкуруючі інтереси з позивачами у даній справі, але не була учасником цих мирових угод, з якими вона не згідна.

Тому колегія суддів погоджується з судовим рішення про відмову у затверджені мирових угод.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції навів наступні мотиви.

Позивачі з огляду на їх вік та матеріальний стан потребують матеріальної допомоги, яка передбачена законом, яку їм відповідач може надавати, але не надає. При цьому суд першої інстанції взяв до уваги рівень доходу відповідача станом на 2023 рік та пояснення представника відповідача, що цей рівень доходів не змінився.

Суд також врахував, що у позивачів є інший син, який має обов`язок по їх утриманню, що на утриманні відповідача є троє дітей, та він сплачує на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за рішенням суду аліменти в розмірі 1/6 частки доходів, які складають за 2023 рік 29 971 доларів США.

Суд виходив з того, що залишок його доходів після сплати вирахування аліментів складає 149 854 доларів США, відповідно 1/20 частка складає 7492,70 доларів США, що відповідно на місяць складає 624, 40 доларів США.

За інформацією з сайту Національного Банку України, на дату звернення до суду з позовом 05.05.2025 офіційний курс гривні щодо іноземних валют складає 41,7091 грн. до 1 долара США., що в перерахунку становить 26 043,16 грн. (624, 40х41,7091).

З цих підстав суд стягнув з відповідача на користь кожного з позивачів аліменти у сумі 1/20 від його щомісячного доходу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду щодо присудженого розміру аліментів, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 03.08.1973 (том №1 а.с. 17).

ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №373 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 17.11.1981 року. Батьками зазначені позивачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том №1 а.с. 16).

З 2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 має статус пенсіонерки, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 26.04.2006 та посвідченням № НОМЕР_4 від 03.05.2006 (том №1 а.с. 24, 25).

З 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має статус пенсіонера, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 від 02.04.2008 та посвідченням № НОМЕР_6 від30.01.2020 (том №1 а.с. 23, 26).

Розмір пенсії ОСОБА_2 становить 6866,78 грн., що підтверджується довідкою про доходи №2396 6186 5033 2329 від 16.01.2025. Інших доходів/джерел надходження коштів в неї немає, що підтверджується формою ОК-7 з Пенсійного фонду України та відомостями з Державної податкової служби (том №1 а.с. 33, 34, 77).

Розмір пенсії ОСОБА_3 становить 5216,64 грн., що підтверджується довідкою про доходи № 636 6137 8069 2325 від 16.01.2025. Інших доходів/джерел надходження коштів в нього немає, що підтверджується формою ОК-7 з Пенсійного фонду України та відомостями з Державної податкової служби (том №1 а.с. 32, 35,76).

Згідно з копіями консультативних висновків, виписок з медичних карток, позивачі мають ряд хронічних захворювань та потребують щоденного медикаментозного лікування (том №1 а.с. 36-42).

На підтвердження вартості ліків, медичного обстеження та операції, відповідно до призначень лікарів долучені скріншоти та копії чеків (том №1 а.с. 43-60).

На підтвердження витрат позивачів надані копії квитанцій та платіжних інструкцій про сплату комунальних послуг (а.с. 61, 62, 68-75).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Наведене свідчить, що апелянт ОСОБА_1 не довела, що позивачі мають інші джерела доходу, ніж було встановлено судом, та спростувала встановлені судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів обставини про те, що позивачі є особами пенсійного віку, непрацездатні, та внаслідок вкрай низького доходу, який складається з незначної суми пенсії, яка не задовольняє їх поточні потреби на утримання житла, харчування та лікування, - потребують матеріальної допомоги, що відповідно до ст. 202 СК України надає їм право на її отримання за рахунок своїх повнолітніх дітей, зокрема відповідача, які зобов`язані в такій ситуації їх утримувати.

При цьому суд першої інстанції покликався на те, що у позивачів є інший син, який має обов`язок по їх утриманню, що на утриманні відповідача інтереси троїх дітей відповідача, та що він сплачує на утримання доньки ОСОБА_7 , 25.06.2011 року за рішенням суду аліменти в розмірі 1/6 частки доходів, які отримує апелянт ОСОБА_1 в інтересах доньки, та складають за 2023 рік 29 971 доларів США.

Апелянт ОСОБА_1 не довела, що дохід відповідача після 2023 року на день розгляду справи змінився, тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.

Відповідно до ст. 205 СК України:

1. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

2. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Разом з тим, суд у своїх розрахунках щодо розміру аліментів не достатньо врахував, що позивачів має можливість утримувати ще один повнолітній син, інтереси доньки ОСОБА_7 , та обов`язок відповідача утримувати ще двоє дітей, а тому колегія суддів відповідно до вказаної норми ст. 205 СК України, у поєднанні із загальним принципом цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, вважає, що в результаті зважування інтересів учасників справи справедливий розмір аліментів має складати 1/25, а не 1/20 частку доходу відповідача.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а розмір аліментів, які мають сплачуватися позивачам зменшенню – до 1/25 частки від доходу відповідача.

Таким чином, оскільки у вказаній частині висновки суду не повністю відповідають обставинам справи, а також вказаним нормам матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зайцевої Ольги Олександрівни задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 , аліменти на утримання непрацездатної матері ОСОБА_2 , у розмірі 1/25 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 05 травня 2025 року і довічно.

Стягнути з ОСОБА_4 , аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_3 , у розмірі 1/25 частки всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи стягнення з 05 травня 2025 року і довічно.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Новобаварського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2025 року залишити без задоволення.

Ухвалу Новобаварського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 19 травня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді Ю.М.Мальований.

Н.П.Пилипчук.