Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №185/10914/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4365/26 Справа № 185/10914/25 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар: Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Бондаренко В.М.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 240 000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 160 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1600 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодився представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Єлістратов Р.В. та подав апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що відповідальність за стан свого здоров`я та наслідки такої поведінки покладається виключно на Позивача, а індивідуальна програма реабілітації та докази її виконання можуть свідчити про вказані обставини та вплинути результат прийнятого судом рішення.

Причина нещасного випадку – невиконання посадових обов`язків. Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці – Сумароков Вадим Володимирович прохідник дільниці підготовчих робіт №4 ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», порушив вимоги п.3.2 «Паспорту проведення та закріплення ЗМВШ гор. 340м.», п.1.11 «Інструкції з охорони праці №4 безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника».

Судом першої інстанції не визначено відсутність інших хвороб, що впливають на фізичні страждання позивача , виключаючи всі обставини на які посилається як позивач у своїй позовній заяві так і суд першої інстанції

Позивачем не надано обґрунтування/розрахунку щодо розміру моральної шкоди та залишаються невідомими мотиви та обґрунтування суду щодо розміру стягнутої за оскаржуваним рішенням суду суми.

ОСОБА_2 , просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 80 000 грн.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивач ОСОБА_1 працював у ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді прохідника, та був звільнений 18.06.2020 року відповідачем за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст.40 КЗпП України).

18.03.2020 директором ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Гусєвим О.С. затверджений акт розслідування нещасного випадку, що стався 10 березня 2020 року о 02 годині 35 хвилин із ОСОБА_1 , прохідником, (форма Н-1/П) в забої Західного магістрального відкаточного штреку горизонту 340 метрів шахти «Дніпровська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем, а саме, під час виконання трудових обов`язків 10 березня 2020, о 02 годині 35 хвилин, прохідник ОСОБА_1 , стоячи на дерев`яному полу на висоті 0,8 м над поверхнею ґрунту, закладаючи чергову залізобетонну затяжку масою 25,1 кг оступився та впав. При падінні ОСОБА_1 вдарився обличчям об грунт виробки.

Причини нещасного випадку: основа: порушення технологічного процесу: порушення пункту п.3.2. та п. 3.2.8. «Паспорта проведення та кріплення ЗМВШ гор.340»; супутні: невиконання вимог інструкції з охорони праці: порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці № 4, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника»; невиконання посадових обов`язків: порушення п. 2.2.19 «Посадової інструкції помічника начальника дільниці підготовчих робіт № 4, порушення п. 4.2 «Положення про дільницю підготовчих робіт № 4, порушення п. 4.3 «Посадової інструкції гірничого майстра підготовчих робіт № 4.

Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці: крім інших працівників, ОСОБА_1 , прохідник дільниці підготовчих робіт № 4 ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», який порушив п. 3.2.8. «Паспорта проведення та кріплення ЗМВШ гор.340», що зобов`язує укладати дерев`яний полок на спеціальні приставні дробини та стрілу виконавчого органу комбайна; п. 1.11 «Інструкції з охорони праці № 4, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника», що зобов`язує знати та виконувати вимоги нормативних актів і технічних документів з безпечної технології робіт і охорони праці, які стосуються його професії та робочого місця; виконувати роботи тільки передбачені змінним нарядом; нести особисту відповідальність за забезпечення безпечних умов праці на своєму робочому місці.

Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана голови, відповідно до Висновку про важкість виробничих травм № 30 від 10.03.2020 КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради».

Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ, № 589348; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА, № 076559 від 12.06.2020 ОСОБА_1 первинно з 12.06.2020 до 01.07.2021 встановлено другу групу інвалідності, а також 80% втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом. Рекомендовано постійне медикаментозне та стаціонарне лікування.

Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 006424 від 26.05.2023 ОСОБА_1 повторно з 01.07.2023 до 01.07.2025 встановлено другу групу інвалідності за трудовим каліцтвом. Рекомендовано постійне медикаментозне лікування.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 152/25/1635/В від 14.05.2025, ОСОБА_1 повторно з 01.07.2025 до 01.07.2027 встановлено 2 групу інвалідності, а також 80% відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом, відповідно до акту Н-1/П від 18.03.2020, за травмою 10.03.2020, основний діагноз: F07.2.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникає з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Частково задовольняючи позовні вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також принципи розумності та справедливості, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві, грошову компенсацію в розмірі 160000грн.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про охорону праці умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У справі встановлено, що 18.03.2020 директором ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Гусєвим О.С. затверджений акт розслідування нещасного випадку, що стався 10 березня 2020 року о 02 годині 35 хвилин із ОСОБА_1 , прохідником, (форма Н-1/П) в забої Західного магістрального відкаточного штреку горизонту 340 метрів шахти «Дніпровська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем, а саме, під час виконання трудових обов`язків 10 березня 2020, о 02 годині 35 хвилин, прохідник ОСОБА_1 , стоячи на дерев`яному полу на висоті 0,8 м над поверхнею ґрунту, закладаючи чергову залізобетонну затяжку масою 25,1 кг оступився та впав. При падінні ОСОБА_1 вдарився обличчям об грунт виробки.

Причини нещасного випадку: основа: порушення технологічного процесу: порушення пункту п.3.2. та п. 3.2.8. «Паспорта проведення та кріплення ЗМВШ гор.340»; супутні: невиконання вимог інструкції з охорони праці: порушення п. 1.11 «Інструкції з охорони праці № 4, безпечному виконанню робіт і поведінці в шахті прохідника»; невиконання посадових обов`язків: порушення п. 2.2.19 «Посадової інструкції помічника начальника дільниці підготовчих робіт № 4, порушення п. 4.2 «Положення про дільницю підготовчих робіт № 4, порушення п. 4.3 «Посадової інструкції гірничого майстра підготовчих робіт № 4.

Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці: крім інших працівників, ОСОБА_1 , прохідник дільниці підготовчих робіт № 4 ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана голови, відповідно до Висновку про важкість виробничих травм № 30 від 10.03.2020 КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради».

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 152/25/1635/В від 14.05.2025, ОСОБА_1 повторно з 01.07.2025 до 01.07.2027 встановлено 2 групу інвалідності, а також 80% відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом, відповідно до акту Н-1/П від 18.03.2020, за травмою 10.03.2020, основний діагноз: F07.2.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер нещасного випадку, що стався з позивачкою, та їх наслідки для здоров`я останнього, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, встановивши, що позивач працював на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем з його вини на виробництві відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 80% із встановленням ІІ групи інвалідності. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано стягнув із відповідача моральну шкоду у розмірі 160000 грн..

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини отримання ОСОБА_1 виробничої травми під час виконання ним робіт згідно з отриманим нарядом на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а також наслідки, спричинені нещасним випадком на виробництві, які полягають у втраті позивачем 80 % працездатності та необхідності тривалого лікування, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачу, у розмірі 160 000 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, останній на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк