Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №185/14648/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4804/26 Справа № 185/14648/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар: Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції ГоловінВ.О.),

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Мотуза Олександра Володимировича звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 245 000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1211 20 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Мойсеєнко Г.В., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скарга мотивована тим, що В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували життєві обмеження ОСОБА_1 . Позивач не надав жодних доказів на підтвердження його моральних та порушення його звичного образу життя внаслідок професійних захворювань.

Суд 1-ї інстанції не зазначив, які саме показники моральної шкоди ним встановлені та на підставі яких доказів. Крім того, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив ступінь моральних страждань, що спричинені мені внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачеві шкоди, оскільки 65% втрати професійної працездатності свідчать про безповоротність втрати здоров`я та неможливість відновлення стану здоров`я до нормального, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування отриманих моральних страждань.

Зазначено, що практично всю свою трудову діяльність позивач провів на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Позивач отримав травму на виробництві відповідача та в подальшому зазнав суттєвого погіршення свого здоров`я ще й внаслідок набутих профзахворювань, втратив працездатність, і це є незворотними змінами в його житті, у зв`язку з чим для нього є важливим отримання справедливого відшкодування за ті втрати, які він не зможе повернути.

Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися. В матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій на підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку Відповідача. Позивачем не надано жодних доказів про наявність постанови чи вироку суду про притягнення посадових осіб Відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Однак, згідно Акту Н-1 від 17.07.2014р. Позивача визначено як особу, яка порушила вимоги законодавства з охорони праці. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а значущістю негативних змін в житті особи внаслідок заподіяння йому шкоди та впливом наслідків цього правопорушення для його особистість, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

ОСОБА_2 , просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 60 000 грн.

Від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасних випадків на виробництві, порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, а також працювати та забезпечувати собі гідне життя. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих травм, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отримані травми мають негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута внаслідок виробничих травм, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 14 грудня 1992 року по 26 вересня 2014 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом №18 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 17 липня 2014 року та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком форми Н-5 від 17 липня 2014 року (копії додаються). П. 6 акту №18 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 05.06.2014 року в 4 зміну помічником начальника дільниці ремонтно - відновлювальних робіт №1 ОСОБА_4 був виданий наряд в 00 годин 30 хвилин ланці робітників з 4-х гірників з ремонту гірничих виробок та 1-го гірника підземного на доставку решітки з Конвеєрного квершлагу №4 на заїзд №1 Конвеєрного квершлагу №2 пласта С10 та розвантаження піску; зачистку гірничої маси на ходовому відділенні, рихтовку рейкової колії, розкоску рами Східного магістрального відкотного штрека пласта С10. Керував роботами в зміні виконуючий обов`язки гірничого майстра ОСОБА_5 . Машиністу електровозу підземному дільниці ВШТ-1 ОСОБА_6 був виданий наряд на доставку одного вагону піску з 1021 розминовки на Конвеєрний квершлаг №4 та маневрові роботи. О 01 годині 50 хвилині машиніст електровозу підземний дільниці ВШТ-1 ОСОБА_6 доставив робітників дільниці РВР №1 на ПК-171 Східного магістрального відкотного штрека. Під час виконання наряду машиніст електровозу підземний ОСОБА_6 з 2- х годин 30 хвилин до 2-х годин 55 хвилин виконав маневрові роботи на 1021 розминовці і вагон з піском відвіз на Конвеєрний квершлаг №4. На Конвеєрному квершлагу №4 на нього чекав гірник з ремонту гірничих виробок дільниці РВР-1 ОСОБА_1 . Разом вони завантажили решітку і машиніст електровозу підземний ОСОБА_7 приїхав на ПК- 180 Східного магістрального відкотного штрека (на цей пікет йому вказав гірник з ремонту гірничих виробок дільниці РВР-1 ОСОБА_1 ), поставив вагон з піском на башмаки для завантаження доскою, розчепився та поїхав до місця, де встановлений телефон для звітування підземному диспетчеру. Відзвітувавшись, ОСОБА_6 подав сигнал та поїхав до місця встановлення вагонетки. Електровоз був розгорнений в положенні кабіною в сторону ствола, згідно п.3 гл.4 р.7 «Правил безпеки у вугільних шахтах» (локомотив з однією кінцевою кабіною повинен розташовуватися в гірничій виробці кабіною до ствола). Під`їжджаючи до ПК—180 Східного магістрального відкотного штрека батареєю вперед, машиніст дивився на ходове відділення виробки, що й стало причиною того, що він не побачив гірника з ремонту гірничих виробок дільниці РВР-1 ОСОБА_1 , який в цей час завантажував дошку, що була складована з монтажної сторони Східного магістрального відкотного штрека, обернувшись спиною до електровозу. О 3 годині 00 хвилині при під`їзді машиніст електровозу підземний почув крик. ОСОБА_6 зупинив електровоз, вийшов з нього та побачив ОСОБА_1 , що був зажатий між електровозом та рамами аркового кріплення. ОСОБА_6 спробував самотужки вивільнити ОСОБА_1 , але не зміг. Тоді він побіг на робоче місце дільниці РВР №1 за допомогою. Разом з виконуючим обов`язки гірничого майстра ОСОБА_5 та гірником з ремонту гірничих виробок ОСОБА_8 машиніст електровозу підземний ОСОБА_6 вивільнили постраждалого ОСОБА_1 . Вони завантажили потерпілого на електровоз. Машиніст електровозу підземний ОСОБА_6 зателефонував підземному диспетчеру та сповістив про нещасний випадок з гірником з ремонту гірничих виробок ОСОБА_1 . Про нещасний випадок гірничого диспетчера ОСОБА_9 та начальника дільниці РВР №91 Газізова С.3. сповістив виконуючий обов`язки гірничого майстра дільниці РВР №1 ОСОБА_5 . Гірничий диспетчер викликав бригаду РПГ в 3 годині 10 хвилин. Бригада РПГ прибула на шахту о 04 годині 00 хвилин.

Сповіщення бригади РПГ здійснюється згідно розпорядження по ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ» за №14 від 02.01.2014р. Терміново ОСОБА_1 був виданий із шахти, та бригадою РПГ доставлений в Комунальний заклад «Павлоградської міської лікарні 4» ДОР». Гірничий диспетчер терміново сповістив про нещасний випадок на підприємстві директора «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», територіальне Держгірпромнагляду у Донецькій області; прокуратуру міста Тернівка; ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Тернівка; голову первинної профспілкової організації ППРВП ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУПЛЛЯ» та Технічного інспектора Дніпропетровської територіальної організації ППРВП. Згідно п.6 акту форми Н-5 комісією встановлено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 вересня 2014 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80% по трудовому каліцтву.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 31 серпня 2022 року серії 12 ААА №061948 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% по трудовому каліцтву.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 31 серпня 2022 року серії 12 ААВ №152593 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою від 22.03.2023р., випискою від 06.10.2023р. Відповідно до виписки від 06.10.2023р. позивач має скарги на загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, частий кашель з виділенням слизового мокротиння, біль і тяжкість в грудній клітині, який посилюється при диханні, кашлі, незначному фізичному навантаженні, стійкі болі і обмеження рухів в грудному і попереково-крижовому відділі хребта, з іррадіацією в нижні та верхні кінцівки, оніміння кінцівок, порушення ходи, кульгавість, судоми литкових м`язів. У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах.

На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.

Частково задовольняючи позовні вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також принципи розумності та справедливості, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві, грошову компенсацію в розмірі 120000грн.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про охорону праці умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У справі встановлено, що За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом №18 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 17 липня 2014 року та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком форми Н-5 від 17 липня 2014 року (копії додаються). П. 6 акту №18 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 05.06.2014 року в 4 зміну помічником начальника дільниці ремонтно відновлювальних робіт №1 ОСОБА_4 був виданий наряд в 00 годин 30 хвилин ланці робітників з 4-х гірників з ремонту гірничих виробок та 1-го гірника підземного на доставку решітки з Конвеєрного квершлагу №4 на заїзд №1 Конвеєрного квершлагу №2 пласта С10 та розвантаження піску; зачистку гірничої маси на ходовому відділенні, рихтовку рейкової колії, розкоску рами Східного магістрального відкотного штрека пласта С10. Керував роботами в зміні виконуючий обов`язки гірничого майстра ОСОБА_5 . Машиністу електровозу підземному дільниці ВШТ-1 ОСОБА_6 був виданий наряд на доставку одного вагону піску з 1021 розминовки на Конвеєрний квершлаг №4 та маневрові роботи. О 01 годині 50 хвилині машиніст електровозу підземний дільниці ВШТ-1 ОСОБА_6 доставив робітників дільниці РВР №1 на ПК-171 Східного магістрального відкотного штрека. Під час виконання наряду машиніст електровозу підземний ОСОБА_6 з 2- х годин 30 хвилин до 2-х годин 55 хвилин виконав маневрові роботи на 1021 розминовці і вагон з піском відвіз на Конвеєрний квершлаг №4. На Конвеєрному квершлагу №4 на нього чекав гірник з ремонту гірничих виробок дільниці РВР-1 ОСОБА_1 . Разом вони завантажили решітку і машиніст електровозу підземний ОСОБА_7 приїхав на ПК- 180 Східного магістрального відкотного штрека (на цей пікет йому вказав гірник з ремонту гірничих виробок дільниці РВР-1 ОСОБА_1 ), поставив вагон з піском на башмаки для завантаження доскою, розчепився та поїхав до місця, де встановлений телефон для звітування підземному диспетчеру. Відзвітувавшись, ОСОБА_6 подав сигнал та поїхав до місця встановлення вагонетки. Електровоз був розгорнений в положенні кабіною в сторону ствола, згідно п.3 гл.4 р.7 «Правил безпеки у вугільних шахтах» (локомотив з однією кінцевою кабіною повинен розташовуватися в гірничій виробці кабіною до ствола). Під`їжджаючи до ПК—180 Східного магістрального відкотного штрека батареєю вперед, машиніст дивився на ходове відділення виробки, що й стало причиною того, що він не побачив гірника з ремонту гірничих виробок дільниці РВР-1 ОСОБА_1 , який в цей час завантажував дошку, що була складована з монтажної сторони Східного магістрального відкотного штрека, обернувшись спиною до електровозу. О 3 годині 00 хвилині при під`їзді машиніст електровозу підземний почув крик. ОСОБА_6 зупинив електровоз, вийшов з нього та побачив ОСОБА_1 , що був зажатий між електровозом та рамами аркового кріплення. ОСОБА_6 спробував самотужки вивільнити ОСОБА_1 , але не зміг. Тоді він побіг на робоче місце дільниці РВР №1 за допомогою. Разом з виконуючим обов`язки гірничого майстра ОСОБА_5 та гірником з ремонту гірничих виробок ОСОБА_8 машиніст електровозу підземний ОСОБА_6 вивільнили постраждалого ОСОБА_1 . Вони завантажили потерпілого на електровоз. Машиніст електровозу підземний ОСОБА_6 зателефонував підземному диспетчеру та сповістив про нещасний випадок з гірником з ремонту гірничих виробок ОСОБА_1 . Про нещасний випадок гірничого диспетчера ОСОБА_9 та начальника дільниці РВР №91 Газізова С.3. сповістив виконуючий обов`язки гірничого майстра дільниці РВР №1 ОСОБА_5 . Гірничий диспетчер викликав бригаду РПГ в 3 годині 10 хвилин. Бригада РПГ прибула на шахту о 04 годині 00 хвилин.

Сповіщення бригади РПГ здійснюється згідно розпорядження по ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ» за №14 від 02.01.2014р. Терміново ОСОБА_1 був виданий із шахти, та бригадою РПГ доставлений в Комунальний заклад «Павлоградської міської лікарні 4» ДОР». Гірничий диспетчер терміново сповістив про нещасний випадок на підприємстві директора «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», територіальне Держгірпромнагляду у Донецькій області; прокуратуру міста Тернівка; ВВД ФСС НВ та ПЗ України в м. Тернівка; голову первинної профспілкової організації ППРВП ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ТЕРНІВСЬКЕ» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУПЛЛЯ» та Технічного інспектора Дніпропетровської територіальної організації ППРВП. Згідно п.6 акту форми Н-5 комісією встановлено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 26 вересня 2014 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80% по трудовому каліцтву.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 31 серпня 2022 року серії 12 ААА №061948 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% по трудовому каліцтву.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 31 серпня 2022 року серії 12 ААВ №152593 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності по трудовому каліцтву.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою від 22.03.2023р., випискою від 06.10.2023р. Відповідно до виписки від 06.10.2023р. позивач має скарги на загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, частий кашель з виділенням слизового мокротиння, біль і тяжкість в грудній клітині, який посилюється при диханні, кашлі, незначному фізичному навантаженні, стійкі болі і обмеження рухів в грудному і попереково-крижовому відділі хребта, з іррадіацією в нижні та верхні кінцівки, оніміння кінцівок, порушення ходи, кульгавість, судоми литкових м`язів.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з дня первинного встановлення МСЕК втрати професійної працездатності. Тобто, позивач має право на компенсацію моральної шкоди саме за первинно встановлену втрату працездатності.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер нещасного випадку, що стався з позивачкою, та їх наслідки для здоров`я останнього, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, встановивши, що позивач працював на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем з його вини на виробництві відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60% із встановленням ІІІ групи інвалідності. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано стягнув із відповідача моральну шкоду у розмірі 120000 грн..

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини отримання ОСОБА_1 виробничої травми під час виконання ним робіт згідно з отриманим нарядом на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а також наслідки, спричинені нещасним випадком на виробництві, які полягають у втраті позивачем 60 % працездатності та необхідності тривалого лікування, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачу, у розмірі 120 000 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, останній на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк