Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №191/2272/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5447/26 Справа № 191/2272/25 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»

на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

13.05.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №4279639 від 08.01.2024 року у розмірі 92497,69 грн, також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та сплачені ним при подачі позову до суду та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, 08.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4279639 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2. договору сума кредиту складає 10000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 08.01.2024 року по 01.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4279639 від 08.01.2024 року загальна сума заборгованості склала 67497,69 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 9999,99 грн., заборгованості за процентами – 57497,70 грн.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 4279639 строк кредиту 360 днів: з 08.01.2024 року по 01.01.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії договору №4279639 від 08.01.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 24.09.2024 року по 01.01.2025 року (100 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 25000 грн (9999,99 грн * 2,5% = 250 грн*100 календарних дні).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», заборгованість за Кредитним договором №4279639 від 08.01.2024 року у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн, яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту – 10000,00 грн; заборгованості за процентами – 10000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 523,72 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 2162,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

10.03.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року в частині стягнутих процентів та винесення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 57400,00 грн із залишенням іншої частини рішення без змін.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції фактично самостійно визначив розмір процентів в сумі 10000,00 грн без урахування законодавчо визначених денних процентних ставок та жодного економіко-правового розрахунку.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 92497,69 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено:

08.01.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4279639 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з умовами договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у сумі 10000,00 грн на строк 360 днів (з 08.01.2024 року по 01.01.2025 року) під 2,50 % в день (стандартна процентна ставка), які застосовуються в межах всього строку кредиту.

Договір укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «83791», що, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кошти кредиту в сумі 10000,00 грн були перераховані на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 . Факт зарахування коштів підтверджується інформаційним листом №462-0310 від 03.10.2024 року, наданим ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яким підтвердив, що ОСОБА_1 було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 08.01.2024 року 10:26:09 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 329139952, призначення платежу: Зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1. та п. 1.4.1. договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,5 % в день на залишок фактичної заборгованості.

23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №23/09/2024, за яким право грошової вимоги до відповідача за договором №4279639 від 08.01.2024 року перейшло до позивача.

Загальна сума заборгованості становить 92497,69 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9999,99 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором – 57497,70 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 100 календарних днів 25000,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» уклало з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір №4279639 від 08.01.2024 року та позичальник отримав кредитні кошти в сумі 9999,99 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 82497,70 грн, суд першої інстанції керувався наступним.

Договором №4279639 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.01.2024 року визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 10000,00 грн., строк кредитування 360 днів, стандартна процента ставка становить 2,50% в день. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 100000,00 грн.

Суд першої інстанції вважав, що нарахування такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 10000,00 грн, який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 82497,70 грн не є співмірною сумі кредиту 10000,00 грн за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» залишити без задоволення.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: