Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №225/6781/19 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/71/26 Справа № 225/6781/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)

обвинуваченого: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)

захисника: ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 18 листопада 2021 року у кримінальному провадженні №12019050220000780 за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 152, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 189 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 18 листопада 2021 р.

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дзержинськ Донецької області, громадянина України, має середню освіту, одруженого, на час затримання працюючого КП "Торецьккомсервіс" наглядачем кладовища "Нове", зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19 червня 1996 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, ст. 86-1, ч.1 ст. 89, ст. 42 КК України до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна;

- 26 грудня 2006 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч.3 ст. 357 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 12 грудня 2012 року Броварським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 357 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

- 17 вересня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харькова за ч. 1 ст. 391 КК України до 5 років 1 місяці позбавлення волі;

- 28 квітня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 391 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 26 січня 2018 року Кіровоградським міським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 190, ст. 71, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 12 травня 2018 року;

- 12 лютого 2020 року Дзержинським міським судом Донецької області за ч.2,3 ст. 185, ст. 70 ч.1 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

-08 квітня 2020 року Артемівським міськрайоним судом Донецької області за ч.2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

визнано невинуватим та виправдати у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.189, ч.3 ст.152 КК України, у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. На підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням за ч.3 ст.152, ч.2 ст.189 КК України закрито, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.185 ч.3 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень за даним вироком і за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року за ст.185 ч.2, 71 КК України виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців визначити шляхом часткового складання призначених покарань, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років. В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховано покарання частково відбуте за попереднім вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року за правилами ст.72 КК України. Строк відбуття покарання обчислено з 18 листопада 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в особі НДЕКЦ при МВС України в Донецькій області документально підтверджені судові витрати на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 628 (шістсот двадцать вісім) грн. 04 коп. Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду, в ранці 6 липня 2019 року, обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи біля будівлі Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області, познайомився з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_9 . В ході бесіди у обвинуваченого ОСОБА_7 виник злочинний умисел, з корисливих мотивів, спрямований на зоволодіння будь-яким майном, яке належить неповнолітньому ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_10 прослідував за неповнолітнім потерпілим ОСОБА_9 , після чого в цей же день, приблизно о 10 годині 30 хвилин, з метою заволодіння чужим майном, а саме, грошовими коштами, скориставшись тим, що вхідні двері не були зачінені на ключ, незаконно проник до квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи у приміщенні кухні - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачений ОСОБА_7 побачив, що неповнолітній ОСОБА_9 , сховав грошові кошти на балконі вище вказаної квартири під металевим підвіконником. Реалізуючи свій раніше виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаної квартири, а саме, грошових коштів, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, переконавшись, що ОСОБА_9 відволікся та за його діями ніхто не спостерігає, пройшов на балкон вказаної квартири та таємно викрав з підвіконника грошові кошти, загальною сумою 2500 гривень, які належать ОСОБА_11 та поклав їх до чоловічої сумочки, яка знаходилась при ньому, спричинивши потерпілої ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 2500 грн.

Він же, 06 липня 2019 року, приблизно о 11 годині 10 хвилин, знаходячись у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до якої він раніше незаконно проник, діючи з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужого майна, побачив в залі на столі мобільний телефон марки «Sony» модель «ST 26і», що належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 .

Після чого, ОСОБА_7 , реалізуючи свій єдиний раніше виниклий злочинний умисел, спрямованний на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з вищевказаної квартири, впевнившись в тому, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, у тому числі для неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , підійшов до столу у зальній кімнаті вище вказаної квартири та таємно викрав з нього мобільний телефон марки «Sony» модель «ST 26і», ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , вартістю 398,33 гривень, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора ТОВ «Лайфселл», номер НОМЕР_3 , вартістю 35 гривень.

Після цього, ОСОБА_7 зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим спричинивши неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 433,33 гривень.

Згідно обвинувального акту зміненого в порядку 338 КПК України, 06.07.2019 приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , з метою заволодіння матеріальними цінностями, а саме грошовими коштами, скориставшись тим, що двері не були зачинені на ключ, проник до квартири АДРЕСА_3 . Увійшовши до квартири, ОСОБА_7 висловив вимогу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо передачі йому грошових коштів, проте ОСОБА_9 йому не відповів.

В цей час у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), у відношенні неповнолітньої особи, проник через незачинені вхідні двері до приміщення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходився неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Далі, ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні вище вказаної квартири, відразу направився до зальної кімнати де знаходився ОСОБА_9 , та достовірно знаючи про неповнолітній вік останнього, діючи умисно, незаконно, із застосуванням, фізичного насильства, з метою подавити волю до можливого супротиву, двома руками схопив ОСОБА_9 за шию, коли той тільки піднявся з дивану. Після цього, ОСОБА_7 , тримаючи ОСОБА_9 за шию двома руками, проти волі останнього, силою затягнув його до спальної кімнати та посадив на ліжко. У приміщенні спальні на ліжку, ОСОБА_7 , продовжуючи подавляти волю ОСОБА_9 до можливого супротиву, роздягнув його, а саме зняв з нього кофту, джинси та труси, та поклав його животом на ліжко. В цей час, ОСОБА_9 намагався вирватися від ОСОБА_7 , та хотів вдарити його лівою рукою по обличчю, але його спроба була безуспішна у зв`язку з перевагою ОСОБА_7 у фізичній силі. Після цього, ОСОБА_7 , зажавши праву руку ОСОБА_9 між стіною та ліжком, а ліву його руку тримаючи у своїй руці, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, направлених на статеву недоторканість особи, приниження її честі та гідності, а також здоров`я, без добровільної згоди потерпілого, із застосуванням фізичного насильства, вчинив дії сексуального характеру у відношенні неповнолітнього ОСОБА_9 , пов`язаних з анальним, проникнення в тіло із використанням геніталій.

В результаті вище вказаних протиправних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 синець в області шиї з ліва, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 06.07.2019 приблизно о 10 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , після вчинення зґвалтування неповнолітнього ОСОБА_9 за вище вказаних обставин, знаходячись у приміщенні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи повторно, маючи умисел на вимагання передачі чужого майна, з корисливих мотивів, пред`явив вимогу неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати йому грошові кошти в сумі 500 гривень, але ОСОБА_9 відмовився надавати ОСОБА_7 вказану ним суму. Після цього, ОСОБА_7 почав чинити відносно ОСОБА_9 моральний тиск, а саме висловив погрозу ОСОБА_9 , що у разі ненадання грошей розголосить відомості щодо факту його зґвалтування, які ОСОБА_9 не бажав розголошувати. Сприймаючи погрозу реальною, ОСОБА_9 був вимушений надати грошові кошти ОСОБА_7 . Попросивши останнього вийти в кухню, ОСОБА_9 взяв грошові кошти, які знаходились під килимом в зальній кімнаті вище вказаної квартири, які на праві приватної власності належать його мамі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передав ОСОБА_7 , із загальної суми грошових коштів 3000 гривень, одну купюру номіналом 500 гривень.

Після цього ОСОБА_7 розпорядився незаконно отриманими грошовими коштами на власний розсуд, тим самим завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень.

Крім цього, 06.07.2019 приблизно о 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні кухні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до якої він раніше проник з корисливим мотивом за вищевикладених обставин, побачив, що неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сховав грошові кошти на балконі під металевим підвіконником. Реалізуючи свій єдиний раніше виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення матеріальних цінностей з вищевказаної квартири, а саме грошових коштів, діючи умисно, таємно, повторно, із корисливих мотивів, переконавшись, що ОСОБА_9 відволікся та за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 пройшов на балкон вказаної квартири та таємно викрав з підвіконника грошові кошти, загальною сумою 2500 гривень, які на праві приватної власності належать ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та поклав їх до чоловічої сумочки, яка знаходилась при ньому, тим самим спричинивши ОСОБА_11 матеріального збитку на загальну суму 2500 гривень.

Крім цього, 06.07.2019, приблизно o 11 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до якої він раніше проник з корисливим мотивом за вищевикладених обставин, побачив в залі на столі мобільний телефон марки «Sony» модель «ST 26і», що належить неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, ОСОБА_7 , реалізуючи свій єдиний раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) з вищевказаної квартири, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, впевнившись в тому, що його дії є непомітними для сторонніх осіб у тому числі для потерпілого ОСОБА_9 , підійшов до столу у зальній кімнаті вище вказаної квартири та таємно викрав з нього мобільний телефон марки «Sony» модель «ST 26і», ІМЕІ: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , вартістю 398,33 гривень, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора ТОВ «лайфселл», номер НОМЕР_3 , вартістю 35 гривень, тим самим спричинивши ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 433,33 гривень.

На вказаний вирок суду прокурором ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує про не згоду з висновками суду щодо виправдання обвинуваченого за ч.3 ст.152, ч. 2 ст. 189 КК України оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що «показання неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 в частині того, що відносно нього були вчинені дії сексуального характеру, пов`язані з анальним проникненням в тіло, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні», є помилковим й таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що висновок суду про недоведеність вчинення обвинуваченим з потерпілим ОСОБА_9 насильницького статевого акту анальним способом є хибним та таким, що суперечить фактичним обставинам кримінального провадження, та спростовуються наявними доказами по справі, а саме висновками експертиз. Вважає, що висновки суду першої інстанції, що обставини за епізодом за ч.2 ст.189 КК України є похідними від обставин, на підставі яких обвинувачення ґрунтувалось за ч. 2 ст. 152 КК України зроблено без урахування показів потерпілого ОСОБА_9 . Також вважає, що призначене обвинуваченому покарання необґрунтованим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок скасувати та ухвалити вирок, яким ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч.3 ст. 152 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 189 КК України у вигляді 7 років позбавлення золі, за ч. 3 ст. 185 КК України - у вигляді 4 років позбавлення волі. Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_12 покарання у вигляді 14 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень за даним: вироком і за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року за ч. 2 ст. 185, 71 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначивши ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.

Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Заслухавши суддю - доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила задовольнити вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Відповідно до ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Вирок суду першої інстанції у частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 189 КК України є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зроблені внаслідок неповної та однобічної оцінки доказів, а також без належного врахування їх сукупності.

Суд першої інстанції, фактично відкинувши частину доказів сторони обвинувачення та дійшовши висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зґвалтування неповнолітнього потерпілого та вимагання грошових коштів, не навів переконливих мотивів, чому показання потерпілого, які узгоджуються з іншими доказами, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Висновки суду першої інстанції про недопустимість або недостатність доказів у цій частині є передчасним.

Колегія суддів вважає, що викладені у судовому рішенні висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і ця обставина є підставою, відповідно до п.2 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.411 КПК України, для скасування вироку суду як такого, що не відповідає критеріям ст.370 КПК України та для ухвалення, відповідно до ст.420 КПК України, нового вироку судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду прокурор у судовому засіданні 17 вересня 2024 року повідомила, що потерпілі проживали у м. Торецьку, наразі триває евакуація населення, потерпілі як внутрішньо переміщені особи зареєстровані у Черкаській області, однак фактично за адресою реєстрації не перебувають, а встановити їх місцезнаходження неможливо. У зв`язку з цим прокурор відмовилась від клопотання про допит потерпілих у суді апеляційної інстанції. Сторона захисту проти такої відмови не заперечувала.

Разом з тим неможливість забезпечити явку потерпілих до суду апеляційної інстанції сама по собі не є підставою для визнання недопустимими їхніх показань, наданих під час судового розгляду в суді першої інстанції. Показання потерпілих були надані безпосередньо суду, у межах цього кримінального провадження, за участю сторін, із забезпеченням стороні захисту можливості ставити запитання та перевіряти достовірність таких показань.

Колегія суддів бере до уваги правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 06 січня 2025 року у справі №317/3658/20, відповідно до якої показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду. Положення ч. 4 ст. 95 КПК України не можуть тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа надавала перед іншим складом суду в тій же справі, якщо сторона захисту мала можливість брати участь у такому допиті та ставити запитання.

За таких обставин апеляційний суд оцінює показання потерпілих, надані ними під час судового розгляду в суді першої інстанції.

Показання потерпілого ОСОБА_9 наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, колегія суддів визнає належним та допустимим доказом.

Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 06 липня 2019 року приблизно о 10 годині він пішов до відділу поліції на відмітку. Біля міського відділу поліції він познайомився з раніше йому незнайомим ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_7 пішов до міського відділу, а він до кафе «Магбургер», оскільки там був безкоштовний вай-фай. Він сидів біля кафе з мобільним телефоном, коли до нього знову підійшов ОСОБА_7 та попросив телефон, щоб подзвонити. Надавши йому телефон, потерпілий пішов додому. З відділу поліції додому він ішов пішки, через ДАІ та дамбу, на маршрутному таксі не їхав. Дорогою він оглядався та бачив, що ОСОБА_7 увесь час ішов за ним. Коли він зайшов до квартири, двері залишив незачиненими. Приблизно через 20 хвилин почув, як відчинились двері, а також стук ногою у двері. До квартири зайшов ОСОБА_7 .

У квартирі ОСОБА_7 почав питати, де гроші, ходив по квартирі, після чого схопив його за шию та почав душити. Це відбувалося біля спальної кімнати, біля ліжка. Потерпілий пояснив, що ОСОБА_7 поволок його до спальної кімнати, знімав з нього одяг, штани та нижню білизну. Обвинувачений зняв свої штани, припустив їх до колін. Статевий акт відбувся проти його волі.

Потерпілий зазначив, що він хотів чинити опір, однак не міг, оскільки одна його рука була зажата між ліжком та стіною, а іншу руку обвинувачений тримав за його головою. Через це він не міг рухатись. На шиї у нього залишились тілесні ушкодження від того, що обвинувачений його душив.

Після цього ОСОБА_7 став казати, щоб потерпілий віддав йому 500 грн, щоб він нікому не розповідав про те, що між ними відбулось. Потерпілий пояснив, що гроші обвинувачений вимагав саме для того, щоб не розповідати про ці обставини. Він узяв гроші із кишені під ковдрою та віддав ОСОБА_7 500 грн. Коли він діставав гроші з-під ковдри, ОСОБА_7 цього не бачив, оскільки пішов до кухні. Решту коштів потерпілий переховав на балконі. Він вважає, що обвинувачений у дзеркало побачив, як він заховав гроші.

Як саме ОСОБА_7 забрав мобільний телефон, потерпілий не бачив. Також пояснив, що обвинувачений курив, а недопалки забрав собі до кишені.

Після цього ОСОБА_7 сказав, що купить йому морозиво, тому потерпілий вийшов разом із ним на вулицю. На ринку ОСОБА_7 сказав йому йти додому, після чого потерпілий пішов додому, а обвинувачений викликав таксі та поїхав. Коли потерпілий повернувся до квартири, то подумав, що мама прийде додому, а грошей і телефону немає, через що порізав собі вени. Потім він злякався та викликав швидку допомогу. У лікарні його заспокоїли. На наступний день він усе розповів оперуповноваженому ОСОБА_13 .

Показання потерпілого є деталізованими, містять опис послідовності подій, місця їх вчинення, способу застосування насильства, причин неможливості чинити опір, обставин передачі 500 грн та подальшого викрадення іншого майна. Ці показання підтверджуються іншими доказами у кримінальному провадженні.

Висновок суду першої інстанції про те, що показання потерпілого нібито суперечать іншим доказам, є помилковим. Окремі неточності в деталях, на які звернув увагу суд першої інстанції, не стосуються суті пред`явленого обвинувачення та не спростовують головних обставин: перебування ОСОБА_7 у квартирі потерпілих, застосування до ОСОБА_9 фізичного насильства, вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди, вимагання 500 грн під погрозою розголошення відомостей, а також подальше викрадення коштів і мобільного телефону.

Показання потерпілої ОСОБА_11 також є належним і допустимим доказом. Вона підтвердила, що 06 липня 2019 року перебувала на роботі, а ввечері їй повідомили з лікарні про необхідність прибути до сина. У лікарні вона побачила, що у сина були порізані вени, які вже зашили. Потерпілий повідомив їй про викрадення з квартири грошей та телефону. Також ОСОБА_11 звернула увагу на незвичний психологічний стан сина, висловила припущення про можливе зґвалтування, після чого це питання було з`ясовано з працівником поліції.

Її показання підтверджують поведінку потерпілого після події, його пригнічений стан, факт самопошкодження, наявність у квартирі грошових коштів у сумі 3000 грн, належність цих коштів їй, а також обставини зникнення грошей та мобільного телефону. Те, що потерпілий не одразу повідомив матері та правоохоронним органам усі деталі події, не спростовує його показань, а навпаки узгоджується з характером інкримінованих дій, оскільки відомості про сексуальне насильство є надзвичайно чутливими, такими, що потерпілий міг не бажати розголошувати.

Суд першої інстанції безпідставно розцінив несвоєчасне звернення потерпілих до поліції як обставину, що підриває достовірність їхніх показань. Саме небажання потерпілого розголошувати відомості про зґвалтування, його неповнолітній вік, психологічний стан після події та факт самопошкодження об`єктивно пояснюють, чому потерпілі звернулися до правоохоронних органів не одразу.

У судовому засіданні суду першої інстанції у пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_7 провину визнав частково та пояснив, що він дійсно вчинив крадіжку грошей та мобільного телефону, в частині скоєння зґвалтування неповнолітнього ОСОБА_14 , вимагання коштів він винним себе не визнає. Обвинувачений пояснив, що він зранку 06 липня 2019 року, прийшов до відділу поліції де побачив неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 . Він раніше був з ним знайомий та спитав його, що він тут робить. У нього в руках була їжа, яку йому було потрібно віднести до дружини за місцем її роботи на хлібозавод. Вони пішли разом із потерпілим та почали розмову. Потерпілий розповів, що він був на заробітках у м. Київі, та зароботав там гроші. Він йому все так красиво розповів, що потерпілий погодився віддати йому добровільно 500 грн. Вони разом пішли на хлібозавод. Потім коли вони заходили у під`їзд, потерпілий йому сказав в яку квартиру заходити, вказавши де він живе. Він спочатку покурив, а після піднявся у квартиру. Потерпілий його впустив в квартиру. Він сказав потерпілому, щоб той брав гроші і запропонував піти. Потерпілий відповів йому, щоб він вийшов, для того, щоб не показувати де знаходяться гроші. Він погодився, але почув дзвін металевого підвіконня на балконі, звідки потерпілий доставав гроші. Після чого він поняв де знаходяться гроші і щоб відволікти потерпілого, запропонував йому випити чаю, сказав щоб той поставив чайник. Потім він пішов на балкон та викрав гроші. Після чого він відмовився від чаю та сказав потерпілому, що можно ідти. Вони разом вийшли на вулицю. На вулиці, він попросив у потерпілого мобільний телефон, якоби для того, щоб подзвонити, але не бажав повертати йому телефон, викликав таксі та поїхав. Слідчий під час досудового слідства казав, що він його все одно посадить. Усі слідчі експеременти проводилась без його участі. Слідчий йому казав, щоб він виніс будь-яку рубашку та шорти. Він і віддав речі. Відкіля на кофті потерпілого узялось його ДНК, він не розуміє. Усі його знають як нормальну людину, він узяв в квартирі 2200 грн., дві купюри по 500 грн., а інші по 200 грн. У нього був намір лише вчинити крадіжку у потерпілого, а інших дій він не вчиняв. Коли вони йшли разом із потерпілим, він ще по дорозі зірвав три рози та віддав потерпілому, щоб він подарив їх матері. Усього він знаходився у квартирі хвилин 15. Потерпілий відразу запропонував йому чай, але він відмовився, а потім, щоб відволікти його увагу від крадіжки, сам запропонував випити чаю. Крім того, його бачили сусіди, коли він стояв та курив на балконі у потерпілого. Рози потерпілий приніс додому. Просить його покарати лише за викрадення грошей та мобільного телефону.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 надав ідентичні покази, провину визнав частково та пояснив, що він дійсно вчинив крадіжку грошей та мобільного телефону, в частині скоєння зґвалтування неповнолітнього ОСОБА_14 , вимагання коштів він винним себе не визнає.

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 в частині не визнання вини, колегія суддів оцінює критично. ОСОБА_7 визнав факт перебування у квартирі потерпілих, факт заволодіння грошовими коштами та мобільним телефоном, однак заперечив зґвалтування та вимагання. Його пояснення про те, що 500 грн потерпілий передав добровільно, а він мав намір лише вчинити крадіжку, спростовуються показаннями потерпілого, показаннями потерпілої, медичними даними про тілесні ушкодження, висновками експертів, обставинами виявлення на кофті потерпілого біологічних слідів, а також поведінкою потерпілого після події.

Водночас власні показання ОСОБА_7 підтверджують обставини, які мають істотне значення для доведення його винуватості: він був разом із потерпілим 06 липня 2019 року, перебував у квартирі ОСОБА_14 , знав про наявність у квартирі грошей, заволодів грошима та мобільним телефоном, а після цього залишив місце події.

Апеляційний суд зазначає, що заперечення обвинуваченого стосуються лише найбільш тяжких епізодів, його пояснення в цій частині, суд розцінює як спосіб захисту, покази в цій частині не узгоджуються із сукупністю доказів.

Крім показів потерпілих та обвинуваченого вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується письмовими доказами по справі, які були дослідженні у апеляційному суді, а саме:

Протоколом огляду місця події від 08 липня 2019 року огляд квартири по АДРЕСА_4 , із фіксацією приміщень квартири, місця зберігання грошей, балкону, спальні, ліжка; також оглянуто штани, труси, кофту ОСОБА_9 , ковдру, які вилучено та визнано речовими доказами.

Вказаний протокол огляду місця події від 08 липня 2019 року підтверджує обстановку у квартирі, місця, про які повідомляли потерпілі, а також вилучений одягу потерпілого та інших речей в подальшому досліджувалися експертами.

Цей доказ узгоджується з показаннями ОСОБА_9 щодо місця застосування насильства, переміщення до спальної кімнати, місця, де зберігались гроші, та місця, куди він переховав частину коштів.

Під час слідчого експерименту 09 липня 2019 року, проведеного у присутності понятих, обвинувачений ОСОБА_7 дав покази, які підтверджують ті обставини, що він був у квартирі ОСОБА_14 , заволодів мобільним телефоном, грошовими коштами і під час якого він добровільно видав мобільний телефон, показавши місце, де його сховав.

Протокол слідчого експерименту від 09 липня 2019 року за участю ОСОБА_7 підтверджує, що обвинувачений перебував у квартирі потерпілих, заволодів мобільним телефоном та грошовими коштами, а також добровільно видав мобільний телефон, показавши місце, де він його сховав. Цей доказ є належним та допустимим, проведений за участю понятих, і його зміст у частині перебування ОСОБА_7 у квартирі та заволодіння майном узгоджується як із показаннями потерпілих, так і з іншими письмовими доказами.

Протокол огляду мобільного телефону від 09 липня 2019 року підтверджує, що мобільний телефон марки «Sony Xperia J ST 26i», який належав потерпілому ОСОБА_9 , був виявлений після добровільної видачі ОСОБА_7 , а в телефоні вже була вставлена сім-картка ОСОБА_7 , тобто обвинувачений фактично користувався викраденим телефоном. Цей доказ підтверджує не лише факт викрадення телефону, а й те, що після події ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Протокол огляду мобільного телефону від 10 липня 2019 року за участю понятих, підозрюваного ОСОБА_15 та його захисника та протокол огляду мобільного телефону від 25 липня 2019 року за участю понятих та потерпілого ОСОБА_9 додатково підтверджують ознаки та ідентифікаційні дані викраденого телефону, “Sony Xperia J ST 26i”, ІМЕІ НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_4 , із фіксацією подряпин і тріщин, що узгоджується з показаннями потерпілого про належність йому саме цього телефону.

Довідка від 24 вересня 2019 року про вартість сім-картки оператора ТОВ «Лайфселл» підтверджує вартість сім-картки у розмірі 35 грн.

Висновок судово-товарознавчої експертизи №2/20-754 від 12 серпня 2019 року підтверджує ринкову вартість мобільного телефону марки «Sony» модель «ST 26і» станом на 06 липня 2019 року у розмірі 398,33 грн.

Протокол пред`явлення особи для впізнання від 07 жовтня 2019 року підтверджує, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 у присутності законного представника, впізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила щодо нього кримінальні правопорушення. Цей доказ узгоджується з тим, що сам ОСОБА_7 не заперечував факту перебування з потерпілим та у квартирі потерпілих.

Висновок судово-медичної експертизи №20 від 10 липня 2019 року підтверджує, що у потерпілого ОСОБА_9 при обстеженні виявлено синець в області шиї зліва, який виник у результаті дії тупого предмета, міг утворитися у строк та за обставин, зазначених потерпілим, і відноситься до легких тілесних ушкоджень. Цей доказ прямо узгоджується з показаннями потерпілого про те, що ОСОБА_7 схопив його за шию та душив, застосовуючи фізичне насильство для подолання опору.

Відсутність тілесних ушкоджень на руках потерпілого не спростовує його показань про намагання чинити опір. З показань потерпілого вбачається, що його руки були знерухомлені: одна рука була затиснута між ліжком і стіною, іншу руку утримував обвинувачений. Саме тому відсутність видимих ушкоджень на руках не може розцінюватися як доказ добровільності статевого акту або відсутності фізичного насильства.

Висновок судово-медичної експертизи №20/23 від 10 липня 2019 року свідчить, що наявність болю в анальному каналі, болю при акті дефекації та слабкість сфінктера можуть вказувати на проникнення в анальний канал стороннього предмета, яким міг бути як чоловічий статевий орган у стані ерекції, так і інший предмет циліндричної форми. Експерт не виключив можливості утворення такого стану за обставин, про які повідомляв потерпілий ОСОБА_9 .

Суд першої інстанції помилково надав вирішального значення тому, що експертиза не дала категоричної відповіді про механізм утворення зазначеного стану та не виявила видимих пошкоджень у ділянці заднього проходу. Експертиза була проведена 10 липня 2019 року, тобто через чотири дні після події, а відсутність видимих тілесних ушкоджень не виключає факту анального проникнення.

На думку апеляційного суду висновок експерта у цій частині не спростовує показань потерпілого, а навпаки свідчить про відсутність суперечностей між висновком експерта та показаннями потерпілого.

Згідно протоколу слідчої дії від 10 липня 2019 року були оглянуті речі ОСОБА_7 , огляд чорних бриджів з сірими лампасами та чоловічої сорочки бежевого кольору, ОСОБА_7 пояснював, що ці речі належать йому.

Відповідно до висновку експерта № 1058/1 від 20 серпня 2019 року Кров підозрюваного ОСОБА_7 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно Висновку експерта №1058 від 20.08.2019 кров ОСОБА_16 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При подальшому дослідженні зразка його крові виявлений супутній антиген H.

Питання слідчого : « - чи є на наданому на дослідженні одязі, а саме на бриджах та сорочці, які належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , слина, сперма, потожирові накладення?»

Відповідь експерта: На сорочці (об`єкти №№2-4) та на бриджах (об`єкт №12) ОСОБА_7 встановлена наявність поту. В одному сліді на бриджах (об`єкт №9) встановлена наявність слини. На сорочці (об`єкт №1) та в більшості слідів на бриджах (об`єкти №№5-11) наявність поту не встановлена. На сорочці (об`єкт №1) та в більшості слідів на бриджах (об`єкти №№5-8,10,11) наявність слини не встановлена. На сорочці (об`єкт №1) та на бриджах (об`єкти №№5-11) сперматозоїди не знайдені. На сорочці (об`єкти №№2-4) та на бриджах (об`єкт №№ 9,12) наявність крові не встановлена.

Питання слідчого:

« - якщо так, яка її групова приналежність?»

Відповідь експерта: при серологічному дослідження поту на сорочці (об`єкти №№2-4) та на бриджах (об`єкт №12) виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості походження поту у зазначених об`єктах від особи (осіб) виділенням та груповій характеристиці крові якої характерний виявлений антиген, тобто від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. При серологічному дослідженні слини на бриджах (об`єкт №9) виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості походження слини у зазначеному об`єкті від особи (осіб) виділенням та груповій характеристиці крові якої характерний виявлений антиген, тобто від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В.

Питання слідчого :

«- чи можуть вказані сліди походити від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 або від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?»

Відповідь експерта: Враховуючи результати серологічного дослідження поту на сорочці (об`єкти №№2-4), на бриджах (об`єкт №12) та слини на бриджах (об`єкт №9) і групову властивість крові та виділень підозрюваного ОСОБА_7 не виключена можливість походження поту та слини у зазначених об`єктах від нього, оскільки виявлений антиген Н властивий його виділенням та груповій характеристиці крові. Оскільки, антиген В, який є одним із основних групоспецифічних антигенів, що характерні для крові підозрюваного ОСОБА_9 в слідах поту об`єктів №№2-4,12 та в сліді слини об`єкт №9 не виявлений, даних про присутність поту та слини потерпілого в вказаних слідах не отримано.

Відповідно до висновку експерта № 1058 від 20 серпня 2019 року Кров ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВО. При подальшому дослідженні його зразка крові виявлений супутній антиген Н.

Згідно Висновку експерта №1058/1 від 20.08.2019р. кров підозрюваного ОСОБА_7 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, за ізосерологічною системою АВ0.

Питання слідчого:

чи є на наданих на дослідження об`єктах, а саме на одязі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на трусах-шортах чорного кольору, брюках чорного кольору, кофті біло-помаренчевого кольору, слина, сперма, потожирові накладення?

Відповідь експерта:

На доставленій для дослідження кофті ОСОБА_9 (об`єкти №№15,18) знайдена сперма без домішки крові; в частині об`єктів на кофті (об`єкти №№16-18) встановлена наявність слини без домішки крові, в об`єкті №18 домішкою сперми. 3

На трусах (об`єкти №№7-10), кофті (об`єкти №№19-21), брюках (об`єкти №№27-30) ОСОБА_9 , встановлена наявність поту.

На трусах і брюках ОСОБА_9 наявність сперми і слини не встановлена.

Питання слідчого:

якщо так, яка її групова приналежність?

Відповідь експерта:

При серологічному дослідженні слідів сперми на кофті (об`єкти №№15,18), слідів слини на кофті (об`єкти №№16-18) і слідів поту на трусах, кофті і брюках (об`єкти №№7-10,19-21,27-30) виявлені антигени В і Н, що не виключає можливості походження вищевказаних слідів від особи (осіб), виділенням якої властиві обидва виявлені антигени В і Н, тобто, особи з групою крові В з Ізогемаглютиніном анти-А, супутнім антигеном Н.

Також, в даних слідах (об`єкти №№7-10,15-21,27-30) не виключена можливість змішення виділень осіб з виявленими антигенами. Так, у випадку змішаного сліду, а саме в об`єкті № 18 на кофті не виключається можливість змішення виділень (сперми і слини) особи або осіб з виявленими антигенами В iH.

Питання слідчого:

чи можуть вказані сліди походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

Відповідь експерта:

Одержаний результат дослідження не виключає можливості походження слідів сперми на кофті ОСОБА_9 (об`єкти №№15,17), слідів слини на кофті - ОСОБА_9 (об`єкти №№16-18), слідів поту на трусах ОСОБА_9 (об`єкти №№7-10), слідів поту на кофті ОСОБА_9 (об`єкти №№19-21), слідів поту на брюках ОСОБА_9 (об`єкти №№27-30) від самого потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , крові і виділенням якого властиві виявлені в слідах антигени В і Н. Присутність в даних слідах (об`єкти №№7-10, 15-21,27-30, в тому числі в слідах сперми об`єкти №№ 15,18) виділень підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , крові і виділенням якого властивий антиген Н, можлива в якості домішки.

Відповідно до висновку експерта № 1058/2 від 20 серпня 2019 року згідно «Висновку експерта» №1058 від 20.08.2019р., кров ОСОБА_9 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. При подальшому дослідженні в його зразку крові виявлено супутній антиген Н за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно «Висновку експерта» №1058/1 від 20.08.2019р., кров підозрюваного ОСОБА_7 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Питання слідчого :

« - чи є на наданих на дослідження об`єктах, а саме на ковдрі сіро-синього кольору, наволочці, простирадлі, слина, сперма, потожирові накладення?»

Відповідь експерта:

На наволочці (об`єкти №№ 54, 55, 56, 58, 59, 64, 67), на простирадлі (об`єкти №№ 73, 75) встановлено наявність поту без домішки крові. На ковдрі (об`єкти №№ 1-50), на наволочці (об`єкти №№ 51-53, 57, 60-63, 65, 66, 68), на простирадлі (об`єкти №№ 69-72, 74, 76, 77) наявність поту не встановлена. На ковдрі (об`єкти №№ 1-50), на наволочці (об`єкти №№ 51-68), на простирадлі (об`єкти №№ 69-77) наявність слини і сперми не встановлено.

Питання слідчого :

« - якщо так, яка її групова приналежність?»

Відповідь експерта:

При серологічному дослідження поту на наволочці (об`єкти №№ 54, 55, 56, 58, 59, 64, 67), на простирадлі (об`єкти №№ 73, 75) виявлено антигени В і Н, що не виключає можливості походження поту у зазначених об`єктах від особи (осіб), виділенням та груповій характеристиці крові якої характерні виявлені антигени, тобто від особи (осіб) групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н, або суміші поту осіб, у яких містяться виявлені антигени, а саме: групи В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н (або без нього); групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Питання слідчого :

«- чи можуть вказані сліди походити від потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?»

Відповідь експерта:

Враховуючи отримані результати дослідження і групову приналежність крові осіб, що проходять по справі, не виключається можливість походження поту на наволочці (об`єкти №№ 54, 55, 56, 58, 59, 64, 67), на простирадлі (об`єкти №№ 73, 75) від потерпілого ОСОБА_9 . Можливість походження поту в слідах зазначених об`єктів від ОСОБА_7 , не виключається тільки у якості домішу, при умові присутності в цих слідах поту, в якому міститься антиген В, що не властивий ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта № 816 від 13 вересня 2019 року

Питання слідчого:

Який генотип сперми в об. №15 та генотип сперми з домішками слини в об. №18, виявленої на кофті потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході проведення судово-медичної експертизи речових доказів №1058 від 07.08.2019?

Який генотип потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Який генотип ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

Відповідь експерта:

Із сліду сперми (об. №151) та сліду слини (об. № 18і) на кофті потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримані препарати ДНК чоловічої статевої належності, встановлені їх генотипи.

Із зразків крові потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримані препарати ДНК, встановлені їх генотипи.

Питання слідчого:

Чи збігається генотип, встановлений в слідах об. №№ 15, 18, з генотипом потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або генотипом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

Відповідь експерта:

Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу сліду сперми на кофті з генотипом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ДНК цього сліду сперми може походити від ОСОБА_7 з ймовірністю не менше 99,99999999999999993%. Частота поширення подібної комбінації генетичних ознак складає 0,7*10-18. Це означає, що вказана комбінація генетичних ознак зустрічається у 0,7 чоловіків на квінтильйон.

Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу сліду зі слиною на кофті з генотипом потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ДНК цього сліду може походити від ОСОБА_9 з ймовірністю не менше 99,999999999999999939%. Частота поширення подібної комбінації генетичних ознак складає 0,61*10-18. Це означає, що вказана комбінація генетичних ознак зустрічається у 0,61 чоловіків на квінтильйон.

Висновки експерта №1058 від 20 серпня 2019 року, №1058/1 від 20 серпня 2019 року та №1058/2 від 20 серпня 2019 року суд першої інстанції оцінив неповно та ізольовано від інших доказів у кримінальному провадженні.

Зазначені висновки мають серологічний характер та встановлюють наявність або відсутність біологічних слідів, а також їх групові ознаки, однак самі по собі не вирішують питання індивідуальної належності таких слідів конкретній особі. Тому висновки суду першої інстанції про те, що ці експертизи нібито спростовують показання потерпілого або ставлять їх під сумнів, є передчасними та необґрунтованими.

Так, висновок експерта №1058 щодо одягу ОСОБА_9 підтверджує наявність на кофті потерпілого сперми без домішки крові, а також слини, у тому числі в об`єкті №18 з домішкою сперми. Ці дані не спростовують показань потерпілого, а навпаки підтверджують наявність біологічних слідів саме на його одязі.

Висновок експерта №1058/1 щодо речей ОСОБА_7 не містить даних, які б виключали його перебування у квартирі потерпілих, контакт із потерпілим або вчинення інкримінованих йому дій. Відсутність сперматозоїдів на одязі ОСОБА_7 сама по собі не спростовує обвинувачення, оскільки істотні для справи біологічні сліди були виявлені саме на одязі потерпілого.

Висновок експерта №1058/2 щодо ковдри, наволочки та простирадла також не спростовує показань потерпілого. Відсутність сперми чи слини на постільних речах не виключає факту вчинення дій сексуального характеру, оскільки біологічні сліди сперми були виявлені на кофті ОСОБА_9 .

Отже, апеляційний суд вважає, що висновки експерта №1058, №1058/1 та №1058/2 не є доказами, які спростовують версію обвинувачення. Їх значення полягає у фіксації біологічних слідів та їх групових ознак, а тому вони підлягають оцінці не окремо, а у сукупності з іншими доказами.

У цьому зв`язку особливе значення має висновок експерта №816 від 13 вересня 2019 року, який, на відміну від серологічних досліджень, містить результати молекулярно-генетичного дослідження та встановлює походження сліду сперми на кофті потерпілого від ОСОБА_7 з імовірністю не менше 99,99999999999999993 %.

Таким чином, у сукупності висновки експерта №1058, №1058/1, №1058/2 та №816 не спростовують, а взаємно доповнюють один одного. Серологічні експертизи підтверджують наявність біологічних слідів на одязі потерпілого, а молекулярно-генетична експертиза індивідуалізує походження сліду сперми саме від ОСОБА_7 . У поєднанні з показаннями потерпілого, висновками судово-медичних експертиз, протоколом огляду місця події та іншими доказами ці висновки підтверджують обставини, викладені в обвинуваченні, та не дають підстав для сумніву у достовірності показань ОСОБА_9 .

Доводи сторони захисту про незрозуміле походження ДНК ОСОБА_7 на кофті потерпілого колегія суддів вважає неспроможними, оскільки обвинувачений не навів переконливого альтернативного пояснення появи його сперми на одязі потерпілого. При цьому сам факт перебування ОСОБА_7 у квартирі потерпілих, його контакт із потерпілим та подальше заволодіння майном не заперечуються самим обвинуваченим.

Протокол освідування ОСОБА_7 від 03 жовтня 2019 року підтверджують, що на статевому члені ОСОБА_7 під шкірою було виявлено інородне тіло округлої форми розміром 2х1 см.

Апеляційний суд вважає, що ця обставина узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який під час допиту повідомляв, що бачив на статевому органі обвинуваченого «бородавку».

Висновок суду першої інстанції про те, що потерпілий не міг бачити статевий орган обвинуваченого, оскільки під час статевого акту лежав на животі, є припущенням. Потерпілий описував не лише момент самого проникнення, а всю сукупність подій у спальні, включно з роздяганням, переміщенням, фізичним контактом та діями обвинуваченого до і після акту. Тому встановлена під час освідування анатомічна особливість ОСОБА_7 підтверджує обізнаність потерпілого про таку особливість, що також вказує на достовірність показань потерпілого.

Рапорт інспектора-чергового ЧЧ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області колегія суддів визнає належним та допустимим доказом у частині перевірки часу та змісту первинного звернення потерпілої ОСОБА_11 до правоохоронних органів. Із цього рапорту вбачається, що ОСОБА_11 звернулась із заявою про скоєння злочину 08 липня 2019 року, вказавши, що 06 липня 2019 року приблизно о 10 годині невідомий чоловік зайшов до квартири, коли син знаходився вдома та забув зачинити двері, душив сина, забрав телефон та гроші у розмірі 3000 грн. Також у рапорті зазначено, що раніше потерпілі не звертались, оскільки син нічого не розповів.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань також підтверджує послідовність реєстрації відомостей у цьому кримінальному провадженні: заява про крадіжку внесена до ЄРДР 08 липня 2019 року, а заява про зґвалтування 09 липня 2019 року. Такі відомості не спростовують показання потерпілих, а лише відображають послідовність їх звернення до правоохоронних органів та подальше розкриття потерпілим обставин події.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що сам по собі час звернення потерпілих до правоохоронних органів ставить під сумнів достовірність показань ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Навпаки, зміст рапорту узгоджується з показаннями потерпілої про те, що спочатку йшлося про викрадення грошей і телефону, а також про фізичне насильство щодо сина, тоді як відомості про зґвалтування були повідомлені пізніше з огляду на неповнолітній вік потерпілого, характер сексуального насильства, його небажання одразу розголошувати ці обставини та психологічний стан після події. Тому реєстрація відомостей про крадіжку 08 липня 2019 року, а про зґвалтування 09 липня 2019 року не свідчить про недостовірність показань потерпілих, а є логічним поясненням поступового повідомлення потерпілим усіх обставин вчинених щодо нього кримінальних правопорушень.

Також судом апеляційної інстанції згідно клопотання прокурора був досліджений Висновок судово-психіатричної експертизи №730 від 30 липня 2019 року, згідно якого ОСОБА_9 може правильно сприймати явища навколишньої дійсності і давати про них адекватні свідчення, в тому числі й до ситуації, що з ним сталася, він правильно сприймає характер і значення скоєних щодо його дій, може давати про них адекватні відомості.

Апеляційний суд зазначає, що вказаний доказ по справі суд першої інстанції взагалі не надано оцінці у оскаржуваному вироку суду, що вказує про неповноту судового слідства.

Показання свідка ОСОБА_17 згідно яких 06 липня 2019 року якийсь чоловік йшов повз магазину один, спитав, чи є торти, але вони не торгують тортами. Вона в обличчя не бачила того чоловіка. Коли вона вийшла із магазину він вже пройшов. Також він спитав чи є у них вино.

Показання свідка ОСОБА_18 , що добре знає ОСОБА_7 , як чоловіка колеги. ОСОБА_7 приходив на прохідну хлібозаводу, де вона працює з його дружиною, проте приходив з маленьким хлопчиком - внуком дружини. Свідок не бачила ОСОБА_7 з будь яким іншим хлопцем.

На думку апеляційного суду показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , не впливають на доведеність вини ОСОБА_7 в інкримінованих кримінальних правопорушень, показання цих свідків не підтверджують та не спростовують версію фактичних обставин захисту або обвинувачення.

Твердження ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів слідства не знайшли підтвердження. Апеляційним судом було доручено директору Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську, провести перевірку повідомлених обвинуваченим обставин щодо застосування до нього недозволених методів ведення слідства.

Згідно листа ТУ ДБР у м. Краматорську №13-01-20611/25-кр від 11.08.2025 на виконання ухвали апеляційного суду були внесені відомості до ЄРДР за №62025050010008714 від 27.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, однак за результатами досудового розслідування кримінальне провадження було закрито.

Постанова слідчого ТУ ДБР у м. Краматорську від 06.08.2025 про закриття кримінального провадження №62025050010008714 містить висновок про те, що досудовим розслідуванням не встановлено ознак складу кримінального правопорушення у діях працівників Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області або інших співробітників правоохоронних органів. Отже, доводи обвинуваченого про застосування до нього недозволених методів слідства не підтверджені об`єктивними даними та не впливають на допустимість доказів, досліджених судом.

Оцінюючи всі наведені докази у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вони є взаємопов`язаними, послідовними та достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом.

Показання потерпілого ОСОБА_9 про застосування до нього фізичного насильства підтверджені висновком судово-медичної експертизи №20 від 10 липня 2019 року щодо синця на шиї. Його показання про анальне проникнення узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №20/23 від 10 липня 2019 року, який не виключає утворення відповідного стану за описаних потерпілим обставин. Показання потерпілого щодо контакту зі статевим органом обвинуваченого додатково підтверджуються протоколом освідування ОСОБА_7 від 03 жовтня 2019 року. Наявність біологічного матеріалу ОСОБА_7 на кофті потерпілого підтверджена висновком експерта №816 від 13 вересня 2019 року. Обстановка місця події, вилучення одягу та інших речей підтверджені протоколом огляду місця події від 08 липня 2019 року. Факт заволодіння майном підтверджений показаннями потерпілих, поясненнями самого обвинуваченого, протоколом слідчого експерименту від 09 липня 2019 року, протоколами огляду мобільного телефону, довідкою про вартість сім-картки, висновком судово-товарознавчої експертизи №2/20-754 та протоколом пред`явлення особи для впізнання від 07 жовтня 2019 року.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним та встановила, що 06.07.2019 приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , з метою заволодіння матеріальними цінностями, а саме грошовими коштами, скориставшись тим, що двері не були зачинені на ключ, проник до квартири АДРЕСА_3 . Увійшовши до квартири, ОСОБА_7 висловив вимогу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо передачі йому грошових коштів, проте ОСОБА_9 йому не відповів.

В цей час у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), у відношенні неповнолітньої особи, проник через незачинені вхідні двері до приміщення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходився неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Далі, ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні вище вказаної квартири, відразу направився до зальної кімнати де знаходився ОСОБА_9 , та достовірно знаючи про неповнолітній вік останнього, діючи умисно, незаконно, із застосуванням, фізичного насильства, з метою подавити волю до можливого супротиву, двома руками схопив ОСОБА_9 за шию, коли той тільки піднявся з дивану. Після цього, ОСОБА_7 , тримаючи ОСОБА_9 за шию двома руками, проти волі останнього, силою затягнув його до спальної кімнати та посадив на ліжко. У приміщенні спальні на ліжку, ОСОБА_7 , продовжуючи подавляти волю ОСОБА_9 до можливого супротиву, роздягнув його, а саме зняв з нього кофту, джинси та труси, та поклав його животом на ліжко. В цей час, ОСОБА_9 намагався вирватися від ОСОБА_7 , та хотів вдарити його лівою рукою по обличчю, але його спроба була безуспішна у зв`язку з перевагою ОСОБА_7 у фізичній силі. Після цього, ОСОБА_7 , зажавши праву руку ОСОБА_9 між стіною та ліжком, а ліву його руку тримаючи у своїй руці, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, направлених на статеву недоторканість особи, приниження її честі та гідності, а також здоров`я, без добровільної згоди потерпілого, із застосуванням фізичного насильства, вчинив дії сексуального характеру у відношенні неповнолітнього ОСОБА_9 , пов`язаних з анальним, проникнення в тіло із використанням геніталій.

В результаті вище вказаних протиправних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 синець в області шиї з ліва, що відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Також колегія суддів вважає доведеним та встановила, що 06.07.2019 приблизно о 10 годині 45 хвилин, ОСОБА_7 , після вчинення зґвалтування неповнолітнього ОСОБА_9 за вище вказаних обставин, знаходячись у приміщенні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , діючи повторно, маючи умисел на вимагання передачі чужого майна, з корисливих мотивів, пред`явив вимогу неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати йому грошові кошти в сумі 500 гривень, але ОСОБА_9 відмовився надавати ОСОБА_7 вказану ним суму. Після цього, ОСОБА_7 почав чинити відносно ОСОБА_9 моральний тиск, а саме висловив погрозу ОСОБА_9 , що у разі ненадання грошей розголосить відомості щодо факту його зґвалтування, які ОСОБА_9 не бажав розголошувати. Сприймаючи погрозу реальною, ОСОБА_9 був вимушений надати грошові кошти ОСОБА_7 . Попросивши останнього вийти в кухню, ОСОБА_9 взяв грошові кошти, які знаходились під килимом в зальній кімнаті вище вказаної квартири, які на праві приватної власності належать його мамі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та передав ОСОБА_7 , із загальної суми грошових коштів 3000 гривень, одну купюру номіналом 500 гривень.

Після цього ОСОБА_7 розпорядився незаконно отриманими грошовими коштами на власний розсуд, тим самим завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень.

Крім того, колегія суддів вважає доведеним та встановила, що 06.07.2019 приблизно о 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні кухні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до якої він раніше проник з корисливим мотивом за вищевикладених обставин, побачив, що неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сховав грошові кошти на балконі під металевим підвіконником. Реалізуючи свій єдиний раніше виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення матеріальних цінностей з вищевказаної квартири, а саме грошових коштів, діючи умисно, таємно, повторно, із корисливих мотивів, переконавшись, що ОСОБА_9 відволікся та за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 пройшов на балкон вказаної квартири та таємно викрав з підвіконника грошові кошти, загальною сумою 2500 гривень, які на праві приватної власності належать ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та поклав їх до чоловічої сумочки, яка знаходилась при ньому, тим самим спричинивши ОСОБА_11 матеріального збитку на загальну суму 2500 гривень.

Крім цього, 06.07.2019, приблизно o 11 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до якої він раніше проник з корисливим мотивом за вищевикладених обставин, побачив в залі на столі мобільний телефон марки «Sony» модель «ST 26і», що належить неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, ОСОБА_7 , реалізуючи свій єдиний раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) з вищевказаної квартири, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, впевнившись в тому, що його дії є непомітними для сторонніх осіб у тому числі для потерпілого ОСОБА_9 , підійшов до столу у зальній кімнаті вище вказаної квартири та таємно викрав з нього мобільний телефон марки «Sony» модель «ST 26і», ІМЕІ: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 , вартістю 398,33 гривень, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора ТОВ «лайфселл», номер НОМЕР_3 , вартістю 35 гривень, тим самим спричинивши ОСОБА_9 матеріального збитку на загальну суму 433,33 гривень.

Дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 189 КК України, є обґрунтованими. Суд першої інстанції фактично оцінив кожен доказ ізольовано, не перевірив їх взаємозв`язок, надав перевагу версії обвинуваченого, яка не узгоджується з об`єктивними доказами, та безпідставно розцінив окремі неточності у показаннях потерпілого як такі, що виключають доведеність обвинувачення.

Водночас апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 КК України, однак при визначенні остаточного покарання виходить із необхідності призначення покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 65 КК України суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Дотримання вимог ст. 65 КК України з приводу загальних засад призначення покарання необхідно, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання приймає до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 12 КК України, а саме те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 КК України, є особливо тяжким злочином, а кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжкими злочинами, обставини вчинення кримінальних правопорушень, неповнолітній вік потерпілого, застосування фізичного та психологічного насильства, тяжкість наслідків для потерпілого, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий, належних висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки не зробив, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є працездатною за віком особою, одружений, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України судом не виявлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у межах санкцій статей, за якими кваліфіковані його дії, а відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_7 засуджується цим вироком, вчинені 06 липня 2019 року, тобто до постановлення вироку Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року, остаточне покарання йому необхідно визначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Оскільки на час ухвалення апеляційним судом нового вироку ОСОБА_7 повністю відбув покарання, призначене за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року, це покарання відповідно до ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України підлягає зарахуванню у строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень.

Оскаржуваним вироком Дружківського міського суду Донецької області від 18 листопада 2021 року суд, обрав ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв`язку з чим апеляційний суд вважає необхідним відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання день за день час попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 18 листопада 2021 року по 10 травня 2026 року включно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з дати ухвалення даного вироку, а саме 11 травня 2026 року.

Потерпілими цивільний позов не заявлений.

На підставі ст. 124 КПК України, апеляційний суд, вважає за необхідне судові витрати за проведення експертизи № 2/20-754 від 12 серпня 2019 року у розмірі 628,04 грн., які підтвердженні довідкою про витрати на проведення експертизи треба стягнути з ОСОБА_7 .

Постановою старшого слідчого СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області від 08 липня 2019 року ковдра сіро-синього кольору, наволочка та простирадло, труси-шорти чорного кольору, брюки чорного кольору, кофта біло-помаранчевого кольору визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та передано на зберігання до камери схову речових доказів при Торецькому ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області, що підтверджується відповідною квитанцією.

Постановою слідчого СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП України в Донецької області сім-карту з надписом 4G/LTE та цифрами 410705944026, визнано речовим доказом та передано на зберігання до камери схову Торецького П бахмутського ВП ГУНП в Донецької області, що підтверджується квитанцією № 29.

Постановою слідчого СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП України в Донецької області від 10 липня 2019 року мобільний телефон марки "Sоny" модель "ST IМEI: НОМЕР_1 , серійний номер YT90050И5S - визнано речовим доказом, та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_19 , що підтверджується відповідною розпискою.

Постановою старшого слідчого СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області від 10 липня 2019 року бріджи чорного кольору з лампасами сірого кольору, сорочка чоловіча з коротким рукавом бежевого кольору визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та передано на зберігання до камери схову речових доказів при Торецькому ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області, що підтверджується відповідною квитанцією № 30.

Постановою старшого слідчого СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області від 17 липня 2019 року марлеві тампони зі зразками крові ОСОБА_9 , ОСОБА_7 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та передано на зберігання до камери схову речових доказів при Торецькому ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області, що підтверджується відповідною квитанцією № 30.

Постановою старшого слідчого СВ Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області від 23 серпня 2019 року матеріали об`єктів № 15, № 18 (сперма), які були виявлені в ході проведення судово-медичної експертизи визнано речовими доказами по кримінальному провадженню та передано на зберігання до камери схову речових доказів при Торецькому ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецької області, що підтверджується відповідною квитанцією № 37.

На підставі ст. 100 КПК України питання щодо речових доказів треба вирішити наступним чином: ковдру сіро-синього кольору, наволочку та простирадло - повернути потерпілої ОСОБА_11 , труси-шорти чорного кольору, брюки, кофту біло-помаранчевого кольору, мобільний телефон марки "Sоny" модель "ST26і" IМEI: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_5 - повернути потерпілому ОСОБА_9 , бріджи чорного кольору з лампасами сірого кольору, сорочку чоловічу з коротким рукавом бежевого кольору - повернути ОСОБА_7 , сім-карту з надписом 4G/LTE та цифрами 410705944026; марлеві тампони зі зразками крові ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , матеріали об`єктів № 15, № 18 (сперма), які були виявлені в ході проведення судово-медичної експертизи - знищити.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 413, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 18 листопада 2021 року у кримінальному провадженні №12019050220000780 за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 КК України скасувати.

Ухвалити новий вирок.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 152 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі,

-за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі,

-за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень за цим вироком і за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.

ОСОБА_7 у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, повністю відбуте за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року, за правилами ст. 72 КК України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з 11 травня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання день за день час попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 18 листопада 2021 року по 10 травня 2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь держави в особі НДЕКЦ при МВС України в Донецькій області документально підтверджені судові витрати на залучення експерта для проведення експертизи у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп.

Речові докази: ковдру сіро-синього кольору, наволочку та простирадло - повернути потерпілій ОСОБА_11 , труси-шорти чорного кольору, брюки чорного кольору, кофту біло-помаранчевого кольору, мобільний телефон марки "Sony" модель «ST26і» IМEI: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_5 - повернути потерпілому ОСОБА_9 , бріджи чорного кольору з лампасами сірого кольору, сорочку чоловічу з коротким рукавом бежевого кольору - повернути ОСОБА_7 , сім-карту з написом 4G/LTE та цифрами 410705944026; марлеві тампони зі зразками крові ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , матеріали об`єктів № 15, № 18 (сперма), які були виявлені в ході проведення судово-медичної експертизи - знищити.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим у той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Судді