Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №727/2622/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2622/26

Провадження № 2/727/1441/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 29.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2334691 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у сумі 5000 гривень на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплати комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором.

Відповідно до п. 9.2 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Згідно п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки, реквізити якої надані мпоживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 1.5 договору, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання споживачем умов п. 1.5.1 кредитного договору.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1. договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач не виконала умови кредитного договору. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість.

08.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021.

Згідно договору відступлення прав вимоги та ст.512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року.

Станом на дату подання позовної заяви (23.02.2026 року) заборгованість відповідача становить 16400 грн. 00 коп., в тому числі: 5000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11400 гривень - заборгованість за процентами.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року в розмірі16400 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, за клопотання позивача було витребувано докази.

27.03.2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження відмовлено. Також, вказаною ухвалою, за клопотанням відповідача було витребувано докази.

У подальшому, ухвалою суду від 29.04.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з`являвся. 19.05.2026 року на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява, в якій просить не розглядати справу у його відсутності. Будь-яких поважних причин неявки у судове засідання не зазначено.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.183 ЦПК України, письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч.8 ст.43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з відміткою канцелярії Шевченківського районного суду м.Чернівці заява, яка надійшла на електронну пошту суду 19.05.2026 року від ОСОБА_1 та зареєстрована за вх. № ЕП2398/26вх не скріплена електронним підписом.

Статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Оскільки заява була подана ОСОБА_1 через електронну пошту суду та не скріплена електронним цифровим підписом відповідача, то вказана заява не вважається такою, що підписана відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що порушення відповідачем вимог щодо форми заяви з процесуальних питань та порядку її подання, у тому числі подання її шляхом надсилання на електронну пошту суду без накладання електронного підпису є підставою для повернення її без розгляду відповідачу.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 п.1 статті).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд у відсутності сторін.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах цивільної справи, суд приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що 29.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2334691 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5000 гривень, тип кредиту - кредит (п.1.3 договору) строком на 30 днів (п.1.4 договору) (а.с.8-10).

Згідно п.1.5 кредитного договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка - 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п.п.1.5.1).

Стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п.1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбуорся продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору (п.п.1.5.2 кредитного договору).

Згідно п.1.6 договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 кредитного договору).

У розділі 4 кредитного договору сторони дійшли згоди, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнуто домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2-4.5 договору.

Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору.

Згідно п.4.3 пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуютьсся за стандартною процентною ставкою (п.4.5 договору).

Відповідно до п.5.4 кредитного договору, споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Згідно п. 9.2 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту - 5000 гривень, проценти за користування кредитом - 15 гривень (а.с.11).

Згідно довідки про ідентифікацію, ТОВ «Авентус Україна» підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким було укладено договір про надання споживчого кредиту №2334691 від 29.04.2020 року, ідентифікований товариством. Договір зі сторони товариства було підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобом копіювання зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, та накладено на договір кваліфіковану електронну печатку товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу. Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на веб-сайті товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в договорі: одноразовий ідентифікатор - М4007494, час відправки - 15 год. 06 хв. 29.04.2020 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_2 (а.с.13зв.).

Згідно довідки ТОВ ФК «Вей Фор Пей» №6516-ВП від 16.12.2025 року, між ТОВ ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено угоду на переказ коштів №ВП-2000417-1 від 20.04.17. Відповідно до вказаного договору було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, зокрема: 29.04.2020 року на суму 5000 гривень, маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 407118, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-7128584 (а.с.14).

Крім того, з наданої АТ «Приват Банк» інформації на виконання ухвали суду від 05.03.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_4 . Також, з наданої виписки за договором вбачається, що 29.04.2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 5000 гривень (а.с.60-61).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання у повному обсязі не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із дослідженого судом договору про споживчий кредит №2334691 від 29.04.2020 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про споживчий кредит №2334691 від 29.04.2020 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (М400749), та за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного уписьмовій формі.

Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронну пошту).

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

08.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» (кредитор) та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимог №ККАУ-08022021 (а.с.21-24).

Згідно п.1.1 договору факторингу, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року на суму 16400 гривень (а.с.25).

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Щодо строку кредитування.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Факт одержання коштів ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ ФК «Вей ФорПей від 16.12.2025 року та наданою АТ «Приват Банк» інформацією, на виконання ухвали суду про витребування доказів.

За положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5. Договору.

Пунктами 4.2., 4.3. договору передбачено, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3. договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року, 25.05.2020 року ОСОБА_1 було здійснено платіж у розмірі 13 грн. 50 коп., що продовжило строк кредиту ще на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Також, в п. 3.1 договору сторони погодили що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Після продовження строку кредитування 25.05.2020 року первісний кредитор ТОВ «Авентус Україна», з моменту виникнення прострочення (24.06.2020 року, на який продовжено строк дії договору (25 днів + 30 днів)) мало право з урахуванням п.3.1 договору нараховувати проценти за стандартною процентною ставкою (1,90%) ще протягом 90 днів.

З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили у розділі 4 договору умову про продовження строку користування кредитом на 30 днів з ініціативи позичальника шляхом сплати суми нарахованих на дату платежу процентів, а також передбачили право кредитора нарахувати відсотки за стандартною процентною ставкою 1,9 % (пункт 3.1 Договору) після закінчення 30 днів користування кредитом протягом 90 днів прострочення повернення кредиту.

Підписавши договір відповідач погодився на зазначені умови.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року, нарахування відсотків було здійснено за період з 29.04.2020 року по 22.09.2020 року, тобто 25 днів (відповідачем було здійснено дії щодо пролонгації строку дії договору) + 30 днів (продовжено строк дії договору згідно розділу 4 договору) + 90 днів (нарахування відсотків згідно п.3.1 договору).

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено первісним кредитором у межах дії строку договору.

Зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилявся від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року у загальному розмірі 16400 гривень.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Так, представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви було долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер від 02.07.2025 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Усенко М.І. є керівником АО «Апологет», акт №586 наданих послуг від 13.02.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №586 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, від 13.02.2026 року.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, Усенко М.І. отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 29.09.2012 року.

Відповідно до вказаного детального опису адвокатським об`єднанням були надані послуги адвоката у вигляді: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 02 год.; погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 03 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 штука. Кількість потраченого часу 06 год. 30 хв.

Згідно акту №586 наданих послуг від 13.02.2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським обєднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року. Виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничрої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2334691. Сума наданих послуг 8000 гривень.

Будь-яких клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.

Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236), яке розташоване в м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, заборгованість за кредитним договором №2334691 від 29.04.2020 року у розмірі 16400 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.