Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №727/528/22 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/528/22

Провадження № 2/727/360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Літвінової О.Г.

за участю секретаря судових засідань: Гавалешко Н.С.

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бартосевич Богдана Васильовича до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу,-

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Бартосевича Б.В., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в якості регресу у розмірі 20 491,41 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до договору добровільного страхування кредитів №18.215040.1601.0286 від 01.12.2018 року, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», останнє приймає на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами Договору страхування, виплатити АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування. Страховим випадком за Договором страхування є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у страхувальника АТ «Ощадбанк» внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальниками понад 60 календарних днів своїх зобов`язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором, з будь-яких причин.

03.10.2017 року між Відповідачем та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено кредитний договір №75-035. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Відповідачеві кредит у сумі 41900,00 грн., зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,99% річних, з кінцевим строком повернення до 02.10.2020, а позичальник, відповідач по справі, зобов`язана належним чином використати та повернути в передбачені Кредитним договором строк кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.

З 25.10.2018 року Відповідач не виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість: по тілу кредиту - в сумі 19660,73 грн., проценти за користування кредитом - в сумі 830,68 грн., всього – 20491,41 грн. У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань перед АТ «Ощадбанк» з повернення кредиту та сплати процентів за календарних днів, настав страховий випадок.

Платіжними дорученнями №11549 від 13.02.2019 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виплатило АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування по зобов`язанням Відповідача в сумі 20535,05 грн.

В подальшому між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (Первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.05.2021, за яким до позивача відійшло право вимоги у тому числі і до відповідача по справі.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу претензію (повідомлення) №10025.12.18.1 від 10.06.2021 року, однак відповідачем заборгованість виплачена не була.

Ухвалою суду від 22 лютого 2022 року по справі відкрито спрощене провадження.

Ухвалою суду від 06 липня 2022 року провадження по справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року провадження у справі відновлено.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, у наданому відзиві просив відмовити у задоволенні позову на підставі застосування троків позовної давності.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 03.10.2017 року між Відповідачем та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено кредитний договір № 75-035 (для придбання енергозберігаючого обладнання та матеріалів). Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Відповідачеві кредит у сумі 41900,00 грн., зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,99% річних, з кінцевим строком повернення до 02.10.2020 року, а позичальник, відповідач по справі, зобов`язана належним чином використати та повернути в передбачені Кредитним договором строк кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі. Згідно з п.7 вказаного договору, банк у встановленому законодавством та цим договором порядку має право без згоди позичальника відступити своє право вимоги за цим договором будь-якій особі (а.с.7-12).

01 грудня 2018 року між АТ «Ощадбанк» (Страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ» (Страховик) укладено договір добровільного страхування кредитів №18.215040.1601-0286 (далі договір страхування) (а.с.17-21).

Відповідно до пункту 2.1. договору страхування, предметом вказаних договорів є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону та пов`язані зі збитками внаслідок неповернення/неповного повернення Позичальниками Кредитів (в тому числі їх частини) та/або несплатою/неповною сплатою нарахованих за ним процентів, що передбачені кредитними договорами. Вигодонабувачем за цим договором є Страхувальник (п.2.3).

Згідно із п. 4.1. договору страхування встановлено, що страховим випадком за договором є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у Страхувальника внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальником понад 60 календарних днів своїх зобов`язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 75-035 з 25.10.2018 року належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.14-16).

Відповідно до п. 8.1. договору страхування Страхувальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дня настання страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, письмово повідомити про це Страховика шляхом надання Страховику Загальної заяви, Реєстру з одночасною передачею копій всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

Згідно із п.8.2.1. договору страхування Страховик зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати отримання вказаних документів з`ясувати обставини страхового випадку, прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті з відповідним обґрунтуванням та скласти відповідний Страховий акт.

У п. 8.6. договору страхування до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за цим Договором, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке Установа Страхувальника має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Керуючись вимогами п. 8.1. договору страхування, АТ «Ощадбанк» направило ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» заяву №122.11-19/1152/2019-25/вих. від 04.01.2019 року про настання страхового випадку внаслідок невиконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором. В подальшому на підставі вищезазначеної заяви та доданих до неї документів, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» складено страховий акт №Чернів10025.12.18-1 від 13.02.2019 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 20491,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11549 від 13.02.2019 (а.с.23 зворот).

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував.

Згідно зі ст. ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та; пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Частиною 1 статті 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, оскільки ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» виплатив страхове відшкодування АТ «Ощадбанк» внаслідок неповернення відповідачем отриманого кредиту, то до нього перейшло право вимоги (суброгація) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування спричинення збитків, на суму 20491,41 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2021 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №01-05, відповідно до якого ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відступило ФОП ОСОБА_1 права вимоги за укладеними договорами страхування, згідно реєстру прав вимоги Додаток №1 до договору (а.с.27-33). У Додатку №1 Реєстру прав вимоги було відступлено у тому числі й право вимоги за страховим актом №Чернів10025.12.18-1, де страхувальником є АТ «Ощадбанк», а боржником ОСОБА_2 (п.7 по реєстру).

Згідно із ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтями 516, 517 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відтак, оскільки до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у межах суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20491,41 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності для пред`явлення до суду даного позову суд вважає недоведеними, належним чином не обґрунтованими та безпідставними.

Так, кредитний договір №75-035 був укладений 03.10.2017 року. З 25.10.2018 року відповідач припинив виконувати свої зобов`язання з кредитним договором , внаслідок чого в нього виникла заборгованість.

При цьому, згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 року.

В подальшому, відповідними постановами Кабінету Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, карантин було продовжено.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, строки визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину,тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

На підставі Закону № 4434-IX відлік строків було відновлено з 04.09.2025 року.

Враховуючи наведені положення Законодавства суд приходить до висновку, що встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності позивачем в будь-якому випадку не пропущений.

Враховуючи, що позивачем при зверненні 24.01.2022 року до суду з даним позовом строк позовної давності не був пропущений, заява відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн., про стягнення яких заявлено позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2021 року між адвокатом Бартосевич Б.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №5, відповідно до умов якого адвокат надає правову допомогу з усіх питань щодо провадження господарської діяльності клієнта. У акті-розрахунку судових витрат з надання професійної правової допомоги від 12.01.2022 №24/01-Б деталізовано вартість наданих послуг на загальну суму 9000 грн. Згідно із платіжним дорученням № 470 від 13.01.2022 ФОП ОСОБА_1 сплатила адвокату Бартосевичу Б.В. 9000 грн., плата згідно акту приймання-передачі послуг професійної правової допомоги № 24/01-Б від 12.01.2022.

Відповідачем не ставилося питання щодо розміру витрат на правову допомогу, не заперечувався такий розмір як надмірний, а тому суд бере до уваги документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу, та вважає за необхідне їх стягнути з відповідача.

На підставі ст. ст. 46, 525, 526, 530, 546, 612, 979, 980, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 352, 354, 355, 435 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бартосевич Богдан Васильович, до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20491 грн. 41 копійку фактичних витрат у порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9992,40 грн. судових витрат, які складаються з судового збору та витрат з надання професійної правничої допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.Г. Літвінова