Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №645/8108/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/8108/25

Провадження № 2/645/717/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 травня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Карпунець Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/8108/25 за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року в загальному розмірі 19950,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 4950,00 грн. заборгованість за відсотками та 10000,00 грн. штраф.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918, відповідно якого відповідачці надано грошові кошти в кредит в сумі 50000,00 грн на строк 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі від 355,41% до 361,35% від суми кредиту (0,693% в день перші 20 днів, 0,99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Дата повернення кредиту 02.08.2025 року або достроково.

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 грошові кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 19950,00 грн, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.12.2025 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідачки адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Так, представником зазначено, що ТОВ «ФК «Віва Капітал» відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №17425 від 06.11.2025 року, долученого до матеріалів справи, було видано кредитні кошти ніби то на рахунок Відповідача. Однак, з наданого листа не можливо встановити кому саме було зроблено переказ коштів, адже по-перше, не зазначено кому належить вказаний банківський рахунок № НОМЕР_1 . Лист № НОМЕР_2 датований 06.11.2025 року, в той час як сам кредитний договір №1509369023918 був укладений 04.04.2025 року. З урахуванням викладеного позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника). Також, зазначено, що позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором зобов`язання з погашення заборгованості. Номер банківської картки також прихований, хоча сам по собі номер карти не є конфіденційною інформацією. Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору позивачем не надано. Отже, в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №1509369023918 від 04.04.2025 року. Крім того, стороною відповідача зазначено, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1509369023918 від 04.04.2025 року в сумі 19 950 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту: 5000 грн; заборгованість за відсотками: 4950 грн; штраф: 10 000 грн. На підтвердження своїх розрахунків позивач надає розрахунок заборгованості у вигляді Word файлу, який не містить дати складання, підпису та печатки відповідальної особи. Отже, Позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором №1509369023918, в якому буде міститись дати складання, відсоткова ставка, за якою відбувалось нарахування, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, представник відповідача вказує, що вимоги ст. 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини. Вказує, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-IX від 15.03.2022 року набрав законної сили 17.03.2022 року, відтак з 17.03.2022 року позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати штрафу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року задоволено клопотання представника відповідачки та витребувано необхідні для розгляду справи документи.

23.12.2025 року від ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ" на виконання ухвали суду надійшов детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №1509369023918 від 04.04.2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. В позовній заяві представник позивача Грушевий Ю.В. просив суд розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами. Інших заяв та клопотань від представника позивача не надходило.

Відповідачка ОСОБА_1 та її уповноважений представник адвокат Скользнєва В.В. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, будь-яких заяв та клопотань від сторони відповідача до матеріалів справи не надходило.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 04.04.2025 року між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 /а.с. 7 (зворот) – 15/.

Відповідно до договору відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 361,35% (0,99% в день) річних від суми кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 2159,51%. Строк, на який надається кредит 120 днів з 04.04.2025 року по 02.08.2025 року або достроково.

Відповідно до умов до п. 1.3.1. договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору.

Згідно п. 3.3. договору у разі несплати позичальником платежу у рекомендовану дату оплати, згідно п.1.3.1. даного договору, за дисконтною процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за базовою процентною ставкою, встановленою п.1.4.2. договору.

Кредит надається шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок клієнта, за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), кредитодавець відповідальності не несе.

ТОВ «ФК «Віва капітал» свої зобов`язання за даним договором виконало, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, переказ коштів здійснено 04.04.2025, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а також довідкою про ідентифікацію /а.с. 19, 20/.

Позивач посилався на те, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за Договором про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року становить 19950,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 4950,00 грн. заборгованість за відсотками та 10000,00 грн. штраф.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Віва капітал» було укладено Договір про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Так, згідно матеріалів справи встановлено, Договір про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора G5H2H7 з дотриманням ч.ч. 6,8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що Договір про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року був підписаний позичальницею ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.11.2025 за вих. №17425, згідно якого, до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 04.04.2025 о 10:24 год на суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 1584804095 /а.с. 19/.

Також, із матеріалів справи вбачається, що саме рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 вказала в підписаній нею електронним підписом Анкеті-заяві від 04.04.2025 року на отримання кредиту /а.с. 7/.

ОСОБА_1 вказані обставини не спростовані і не надано жодних доказів на підтвердження доводів викладених у відзиві, зокрема, виписки з карткового рахунку відповідачки про не отримання нею зазначених коштів, або доказів не належності відповідачу карки із зазначеним банківським рахунком.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Віва капітал», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідачки, вказаний нею при укладенні договору.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредитів та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачкою матеріали справи не містять.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх договірних зобов`язань, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості Договором про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року в розмірі 50000,00 грн. законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, а також наданий на виконання ухвали суду детальний розрахунок та проаналізувавши умови договору про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року, суд приходить до висновку, що заборгованість за відсотками в сумі 4950,00 грн підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно до принципу обов`язковості договору, закріпленого у статті 629 ЦК України, сторони зобов`язані виконувати взяті на себе договірні зобов`язання. З урахуванням стандарту доказування «баланс ймовірностей», застосованого у практиці Верховного Суду, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують як отримання відповідачкою кредитних коштів, так і існування у неї заборгованості за кредитним договором.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафом, то суд погоджується з запереченнями представника відповідачки та вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з таких підстав.

У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення 10000,00 грн заборгованості за штрафом за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону стягнення штрафу у розмірі 10000,00 грн. за Договором про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертиз.

За правилами ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позов ТОВ «ФК "ВІВА КАПІТАЛ" задоволено на 49,87% , а тому з відповідачки на користь ТОВ «ФК "ВІВА КАПІТАЛ" підлягає стягненню судовий збір в сумі 1208,55 грн (9950,00 грн. х 2422,40 грн.:19950,00 грн.).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

В позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача, крім судового збору, 10600 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надавши відповідні докази таких витрат, зокрема: договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025 року /а.с. 28-30/, акт виконаних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025 /а.с. 31/, платіжною інструкцією №LK988/17 від 27.10.2025 на суму 10 600 грн /а.с. 33/.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК "ВІВА КАПІТАЛ" понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст.10,12,76,77,81, 89, 141, 265,273, 274-279,354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" заборгованості за Договором про надання грошових коштів продукту «СТАРТ» №1509369023918 від 04.04.2025 року в розмірі 9950,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом та 4950,00 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1208,55 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ВІВА КАПІТАЛ", місце знаходження: вул. Таранця, буд. 20, м. Шпола, Черкаська область, 20600, код ЄДРПОУ 40860735;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 19.05.2026 року.

Суддя О.В. Федорова