Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №632/181/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/181/26

провадження №3/632/81/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м.Златопіль

Суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області Босняк М.М., за участю секретаря Науменко М.О., захисника – адвоката Бреславець М.Г., яка брала участь у режимі відеоконференцзв`язку із власних засобів, розглянувши справу, яка надійшла з ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, який офіційно не працевлаштований, раніше до адмінвідповідальності не притягувався,

за ст. 130 ч. 1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Вночі о 0230 годині 31 січня 2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , біля будинку 2 що в 3 м-ні у м.Златопіль Лозівського району Харківської області у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9(а) ПДР України.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи неодноразово належним чином сповіщеною про день, час та місце розгляду справи, до суду не прибула. Причин неявки суду не повідомила, про відкладення розгляду справи заяви не надавала, натомість скористалася правом на захист.

Захисник Бреславець М.Г. просила справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування свого клопотання зазначила, що зібрані матеріали справи містять низку істотних процесуальних порушень, які свідчать про відсутність належних та допустимих доказів складу адміністративного правопорушення. Разом з цим, аналіз матеріалів справи свідчить про наявність суттєвих процесуальних порушень, які унеможливлюють притягнення особи до відповідальності, що суперечить ст. 62 Конституції України, ч.2 ст.251 КУпАП та ст. 247 КУпАП. Вважає, що провадження у вказаній справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що обґрунтовує наступним:

1. Невстановлений факт керування транспортним засобом.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає лише за умови доведеного факту керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або її відмови від проходження огляду саме як водія, який керує транспортним засобом.

Отже, наявність факту керування транспортним засобом є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення. Якщо цей факт не доведено, то відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно підтверджували, що ОСОБА_1 керував траснпортним засобом, а навпаки відповідно до відеозапису транспортний засіб припаркований та автомобіль перебуває у нерухомому стані. ОСОБА_1 заявляє, що транспортним засобом не керував та йому не належить, автомобіль був припаркований. Інші матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факту руху автомобіля та керування транспортним засобом ОСОБА_1 у момент, який інкримінується у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, долучені до справи, не містять відомості щодо встановленого факту руху автомобіля та керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що є обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на те, що відеозапис повинен здійснюватися безперервно, відповідно до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 №1026.

Національні суди неодноразово наголошували, що для кваліфікації дій особи за ст. 130 КУпАП необхідно довести, що вона фактично здійснювала керування транспортним засобом тобто контролювала його рух, змінювала напрям, швидкість або виконувала інші дії, пов`язані з пересуванням транспортного засобу. Факт керування має бути підтверджений сукупністю об`єктивних доказів: відеофіксацією моменту руху, свідченнями очевидців або працівників поліції, які безпосередньо спостерігали рух транспортного засобу.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами є фактичні дані, що встановлюють наявність чи відсутність правопорушення, отримані у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням суду на основі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відсутність беззаперечних доказів факту керування означає, що об`єктивна сторона правопорушення не доведена.

Таким чином, у сукупності встановлено, що відеозапис не фіксує момент руху транспортного засобу, у матеріалах справи відсутні свідчення очевидців або працівників поліції, які б безпосередньо спостерігали факт керування, у записі боді-камери наявна перерва у фіксації, факт керування та зупинки не доведений обвинуваченням (поліцією), між протоколом і відео розбіжність у часі подій.

За таких обставин факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не доведений належними і допустимими доказами та відсутній один із ключових КУпАП.

2. Відсутність факту зупинки транспортного засобу.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право зупиняти транспортні засоби виключно у випадках, прямо визначених законом.

Частина 2 ст. 35 Закону прямо зобов`язує працівника поліції поінформувати водія про конкретну причину зупинки, із чітким посиланням на одну з підстав, визначених у цій статті.

Ця вимога є імперативною, тобто такою, що не допускає тлумачення чи довільного застосування.

Разом з цим ані матеріали справи, ані долучені відеозаписи не містять взагалі відомостей щодо руху транспортного засобу, зупинки транспортного засобу, яким чином працівниками поліції було зафіксовано правопорушення і з чого вбачається, що автомобіль взагалі рухався, а не як стверджував ОСОБА_1 був припаркований.

Отже, із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його було нібито зупинено.

3. Неповнота відеозапису.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18.12.2018 року № 1026, де п. 4, 5 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення на пристрої дати та часу.

Окрім цього, (п. 5, 6, 9 розділу VIII) контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов`язки. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування З доданого до матеріалів справи відеозапису, не вбачається факту керування та руху автомобіля, мають значну перерву у часі, не фіксує огляду на стан сп`яніння, що свідчить про те, що відеозапис не містить факту руху автомобіля та керування транспортним засобом ОСОБА_1 , як того вимагають положення профільної вищевказаної Інструкції № 1026.

Відеозаписи, які додані до матеріалів справи та матеріали справи в своїй сукупності містять такі відеозаписи, які не містить відображення подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не були зафіксовані важливі процесуальні моменти, які підлягають з`ясуванню та встановленню при розгляді справи.

Таким чином, зважаючи на вказане випливає, що в порушення вимог вищевказаної Інструкції № 1026 відеофіксація поліцейськими здійснювалась не з самого початку виконання ними своїх службових обов`язків та факт скоєння адміністративного правопорушення свого підтвердження не знайшов.

Неповнота відео та відсутність фіксації важливих юридично значущих фактів дають підстави стверджувати про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 , в інкримінованому правопорушенні.

Відсутність на відеозаписі вказаних процесуальних моментів суттєво впливає на повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи про адміністративне правопорушення.

4. Неналежність проведення огляду.

Згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві встановлено, що за результатами перевірки ПКВФ «СОРБПОЛІМЕР» складено Акт перевірки характеристик продукції від 20.02.2025 №232-74/33, відповідно до якого газоаналізатор «АЛКОФОР 507» виробництва «SENTECH KOREA CORP» не відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 №94.

На підставі статей 28–32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 12 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» були прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів — тимчасову заборону надання продукції на ринку та зобов`язання привести її у відповідність до встановлених вимог.

Крім того, відповідно до листа Міністерства економіки України №3422-11/60693-07 від 15.08.2024 декларація про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту №94 від 07.09.2023, складена ПКВФ «СОРБПОЛІМЕР», не відповідає вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та структурі декларації, встановленій додатком 4 до Технічного регламенту №94.

Листом Держлікслужби №2079-001.3/005.0/17-24 від 29.02.2024 повідомлено, що ведеться Реєстр осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг, у Реєстрі відсутня інформація щодо ТОВ «СОРБПОЛІМЕР-АНАЛІТИК» та ПКВФ «СОРБПОЛІМЕР» як осіб, відповідальних за введення відповідних медичних виробів в обіг, у Реєстрі відсутня інформація щодо виробів: «Алкофор 507», «Алкофор 405», Алкофор 307», «Алкофор iBlow 10», «Алкофор 105», «Алкофор 205», «Алкофор s 40», «Алкофор 505».

Таким чином, відсутні підтверджені відомості про належне введення зазначених виробів в обіг відповідно до вимог технічного регламенту щодо медичних виробів (постанова КМУ №753 від 02.10.2013) та законодавства у сфері оцінки відповідності.

Оскільки наявні офіційні відповіді державних органів свідчать про невідповідність продукції вимогам Технічного регламенту №94, порушення щодо декларації відповідності, відсутність даних у Реєстрі осіб, відповідальних за введення виробів в обіг, використання газоаналізатора «Алкофор» для встановлення стану алкогольного сп`яніння не може вважатися таким, що здійснене у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, результати огляду ОСОБА_1 , отримані за допомогою газоаналізатора «Алкофор », є недопустимими доказами у справі. Відсутність належного та допустимого доказу перебування особи у стані алкогольного сп`яніння свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, що відповідно до ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

5. Щодо проведення огляду в лікарні, яка не входить до переліку ДОЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння.

Частиною 3 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а в разі незгоди особи на проведення такого огляду або незгоди з його результатами у закладах охорони здоров`я».

Ключове значення має вимога щодо дотримання встановленого порядку проведення огляду.

Тобто, законодавець прямо встановив, що медичний огляд може проводитися виключно у закладах, визначених уповноваженим органом.

Перелік закладів затверджується відповідним Департаментом охорони здоров`я обласної державної адміністрації - Департаментом охорони здоров`я ХОР ОВА.

Медичний заклад не включений до відповідного переліку, то він не уповноважений проводити огляд у порядку ст. 266 КУпАП.

Якщо медичний огляд проведений неналежним суб`єктом, то такий висновок лікаря не відповідає вимогам ст. 266 КУпАП, не відповідає Інструкції, не може визнаватися належним і допустимим доказом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, огляд ОСОБА_1 було проведено у закладі охорони здоров`я, який не включений до переліку закладів, визначених Департаментом охорони здоров`я для проведення оглядів на стан алкогольного сп`яніння відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння.

Вказане свідчить про істотне порушення встановленої законом процедури проведення огляду.

Отриманий у такий спосіб висновок лікаря є недопустимим доказом та не може бути покладений в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності.

6.Щодо обов`язковості лабораторного дослідження біологічних середовищ під час медичного огляду.

Частина 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а в разі незгоди особи на проведення такого огляду або незгоди з його результатами у закладах охорони здоров`я.

Отже, медичний огляд є самостійною процесуальною дією, яка має здійснюватися відповідно до спеціального порядку.

Порядок проведення огляду детально регламентується Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкістьреакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).

Інструкція передбачає, що огляд у закладах охорони здоров`я проводиться у визначених закладах охорони здоров`я, перелік яких затверджується відповідним органом охорони здоров`я.

Інструкція передбачає, що медичний огляд проводиться лікарем із обов`язковим клінічним обстеженням особи та, у разі наявності підстав, проведенням лабораторних досліджень біологічних середовищ (крові, сечі тощо).

Також передбачено, що для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння обов`язково проводиться лабораторне дослідження біологічного середовища.

Пункт 7 розділу ІІ Інструкції передбачає, що медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Це означає, що огляд є саме медичною процедурою, він проводиться лікарем відповідної кваліфікації, метою є встановлення стану сп`яніння, а не формальне підтвердження показника приладу.

Інструкція передбачає, що медичний огляд включає клінічне обстеження особи, оцінку зовнішніх ознак, фіксацію результатів у відповідному акті, проведення необхідних лабораторних досліджень.

Пункт 12 розділу ІІІ Інструкції визначає, що для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння обов`язково проводиться лабораторне дослідження біологічного середовища (крові, сечі тощо).

Слово «обов`язково» виключає дискрецію лікаря щодо можливості відмови від лабораторного дослідження у відповідних випадках.

Інструкція передбачає, що результати клінічного обстеження та лабораторних досліджень вносяться до акту медичного огляду, висновок лікаря формується з урахуванням усіх проведених досліджень.

Отже, висновок не може ґрунтуватися виключно на показнику технічного засобу, що не відповідає вимогам Інструкції та ст. 266 КУпАП.

Таким чином, медичний огляд ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, оскільки лабораторне дослідження біологічного середовища (крові, сечі тощо) не проводилося.

Висновок лікаря ґрунтується виключно на результатах технічного приладу «Алкофор», що не відповідає змісту та вимогам медичного огляду у розумінні ст. 266 КУпАП.

Порушення встановленого порядку є істотним та тягне недопустимість отриманого доказу.

За відсутності інших належних доказів провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

7.Порушення обов`язкової процедури: відсторонення від керування транспортним засобом, що унеможливлює притягнення до відповідальності.

Частина 1 ст. 266 КУпАП встановлює, що у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, він підлягає відстороненню від керування транспортним засобом.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України зобов`язує водія пройти огляд, але в комплексі з відстороненням, а не замість нього.

Інструкція МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року прямо передбачає у разі виявлення ознак сп`яніння водій обов`язково відсторонюється від керування до завершення всіх процесуальних дій.

Отже, відсторонення- це обов`язок, а не дискреційне право поліцейського.

Так, матеріали справ не містять акт /протокол відсторонення від керування, транспортний засіб не був переданий іншій особі, не евакуйований, ОСОБА_1 не було заборонено продовжувати користування транспортним засобом, у матеріалах справи відсутня будь-яка фіксація виконання вимог ст. 266 КУпАП.

Працівники поліції після складання протоколу не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Це свідчить, що самі працівники поліції не вважали, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння або перебування під дією лікарських препаратів та керував транспортним засобом.

Невідсторонення від керування нівелює саму логіку обвинувачення, робить всі подальші дії (огляд, протокол) процесуально сумнівними, створює непереборні сумніви щодо наявності події правопорушення.

Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд та дотримання принципу правової визначеності.

У рішенні «Bykov v. Russia» (2009) ЄСПЛ наголосив, що використання доказів, отриманих з істотним порушенням процедури, ставить під сумнів справедливість усього провадження.

У справі «Teixeira de Castro v. Portugal» (1998) Суд зазначив, що держава не має права отримувати та використовувати докази, ігноруючи встановлену законом процедуру, навіть якщо це спрощує доведення вини.

У рішенні «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» (1988) ЄСПЛ підкреслив, що будь-які сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого, а припущення не можуть замінювати докази.

8. Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу у справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що складання протоколу про адміністративне правопорушення – це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі не є головним доказом події правопорушення.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення від 31.01.2026 не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі його достовірності.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, звернено увагу на наступне, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ вважаємо, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності

особи у вчиненні правопорушення.

Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі Тейшейра де Кастор проти Португалії від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі Шабельник проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах Гурепка проти України (N2) від 08 квітня 2010 року,

Лучанінов проти України від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Грубі порушення допущені працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не дають уявлення про загальну картину обставин справи від початку до моменту складання протоколу.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява №39598/03).

У зв`язку із чи просила закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення № 632/181/26 відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що точної дати не пам`ятає, лише що о другій половині січня 2026, він та ОСОБА_3 сиділи в останнього вдома, вживали алкоголь. Після опівночі вони спустилися до машини за цигарками, т.я. в них закінчилися. Сіли в машину, закурили, завели двигун щоб грітися ще з вікна - дистанційно, т.я. на вулиці було холодно, розмовляли, коли до них під`їхали патрульна машина. Скиба сидів на водійському сидінні, він на пасажирському, хоча й автомобіль його. Поліцейські пояснили, що приїхали на виклик. Зазначили, що вони порушують комендантську годину. Вони пояснили, що не їхали, а вийшли покурити, пояснили чому ввімкнений двигун, не заперечували що перебували у стані алкогольного сп`яніння. Він також пояснив, що це його автомобіль, і ним керує він, а не Скиба, і це він приїхав до Скиби в гості того дня. Проте, поліцейські продовжили вимагати від Скиби пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Поліцейський СРПП ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , допитаний в судовому засіданні у якості свідка, пояснив, що 31.01.2026 він був на патрулюванні м.Златопіль та району. Близько 230 години біля будинку 2 в 3 м-ні м.Златопіль було виявлено автомобіль, який рухався дворами міста. Він заїхав за будинок та припаркувався біля під`їзду. Вони їхали в тому ж напрямку, коли побачили автомобіль що рухається. Коли підійшли до автомобіля Фолксваген, то виявили в автомобілі двох чоловіків - за кермом був ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Йому про це було зазначено та запропоновано продути алкотестер на місці зупинки, на що він зазначив категоричною відмовою. Погодився проїхати до лікарні. В лікарні було проведено всю процедуру, відповідно до Інструкції, отримано висновок про стан алкогольного сп`яніння та складено протокол, від підписання якого ОСОБА_1 відмовився, вилучено посвідчення водія, тимчасовий дозвіл на право керування знаходиться у справі.

Щодо того, що на відеофайлах з боді-камери немає самого моменту зупинки, а лише фари автомобіля, що повернув, то вони не встигли повернути за ним, т.я. це відбувалося 10-15 секунд, а коли під`їхали, то автомобіль вже стояв з ввімкненим двигуном. Окрім цього, вони дійсно їхали на виклик, і біля під`їзду стояв свідок ОСОБА_5 , який бачив як під`їжджали автомобіль Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , та вони. Тоді свідок погодився підтвердити фак пересування автомобіля Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , та те, що останній тільки припаркувався, проте на виклик суду прибути не побажав.

На запитання адвоката зазначив, що Направлення виписується в одному екземплярі та віддається в лікарі для реєстрації, т.я. на підставі Направлення проводиться процедура медичного огляду. Відсторонення від керування не застосовувалося, т.я. автомобіль був припаркований біля будинку ОСОБА_1 та не заважав іншим учасникам дорожнього руху, тому підстав відсторонювати та евакуювати автмобіль на майданчик до ВП не було, як і шукати тверезого водія о другій ночі. Відеозаписи зроблені не з його камери. Їхали на виклик, та побачили автомобіль, що звернув за будинок 2. Автомобіль рухався в комендантську годину, під`їхав до під`їзду, стояв з ввімкненим двигуном. Боді-камеи не встигли увімкнути. Відеореєстратор не встиг зафіксувати сам факт руху автомобіля. Інших автомобілів з ввімкненим двигуном не було.

Суд, заслухавши позицію сторони захисту, дослідивши протокол та долучені до нього письмові докази, дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами ст.255 КпАП України, та відповідає вимогам ст. 256 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Пункт 1.3. розділу 1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.9. розділу 1 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктами 2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За змістом ст. 266 КУпАП, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок), зазначеної Інструкції - вимога з боку працівника поліції пройти огляд, зокрема, на стан алкогольного сп`яніння, може мати місце лише у випадку, коли є підстави вважити, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ознаки якого перелічені у п. 3 Інструкції.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Із сукупності наведених вище доказів, а також протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту поліцейського вбачається, що підставою для звернення поліцейських до водія, що зупинив транспортний засіб о 0230 годині 31.01.2026 біля будинку 2 що в 3 м-ні у м.Златопіль, стало порушення водієм комендантської години, яка настала з 2300 години під час введеного в країні військового стану.

Після розмови з водієм зазначеного транспортного засобу, поліцейським було встановлено, що водій ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння.

За таких обставин у поліцейського було достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, що давало йому право вимагати від нього як водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що у свою чергу породжувало відповідний обов`язок для останнього, що передбачено пунктом 2.5 розділу 2 Правил дорожнього руху.

Згідно із положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають, окрім іншого, у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, які на даний час визначені наведеною вище Інструкцією.

Згідно із пунктами 3, 4, 6, 13 Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У свою чергу, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП 1 № 579769 від 31.01.2026 від ОСОБА_1 не надійшло жодного пояснення чи зауваження щодо його суті та змісту. Останній не погодився а ні з висновком лікаря, відмовившись віл підпису під відеозапис та у присутності двох свідків, а також отримати його копію, а ні підписати протокол про адміністративне правопорушення та отримати його копію, який останньому поліцейським було зачитано вголос, запитано чи все зрозуміло, на що у останнього питань не виникло, та отримати тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами.

Окрім цього, ОСОБА_1 під час процесуальних дій не заявляв, що йому щось не зрозуміло і він потребує юридичної допомоги. А згодом сам звернувся до адвоката по правову допомогу, а отже право на захист у останнього не порушено, а відсутність підпису в протоколі – особистий вибір водія.

Незважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у цій постанові, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів, які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП 1 № 579769 від 31.01.2026; Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 31.01.2026 № 350, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; копією рапорту поліцейського від 31.01.2026, де зазначено про складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та про наявність свідка ОСОБА_5 , який був присутній під час паркування автомобіля Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , біля під`їзду будинку 2 що в 3 м-ні у м.Златопіль Лозівського району Харківської області, та зазначено його контактний телефон, долученими відеозаписами, наданими працівниками поліції, які виготовлені з нагрудних камер поліцейських.

При перегляді відеозаписів, суд пересвідчився, що ОСОБА_1 виявляв ознаки алкогольного сп`яніння, що вбачалося з його нечіткої мови, поведінки, рухів, а також не заперечувалося і останнім, окрім цього суд пересвідчився і у тому, що процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння було проведено виключно відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, ст. 266 КУпАП, і Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103.

Щодо клопотання захисника про закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, то суд зазначає наступне: щодо невстановлення факту керування транспортним засобом, відсутністі факту зупинки транспортного засобу та неповноти відеозапису – не все можна побачити чи зафіксувати безпосередньо в момент події, але можна довести через логічний ланцюжок, аналіз причинно-наслідкових зв`язків та співставлення відомих деталей. Відтак, з відеозапису вбачається, що о 0230 годині поліцейськими було помічено транспортний засіб, що звернув за будинок, який не встиг зафільмувати відеореєстратор, встановлений на автомобілі. Коли поліцейські повернули вслід за транспортним засобом за будинок, то єдиний транспортний засіб, що стояв із включеним двигуном, це автомобіль Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , в якому перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , власник автомобіля. ОСОБА_1 знаходився на водійському сидінні, двигун автомобіля був увімкнений. Окрім цього, на під`їзді стояв ще чоловік ОСОБА_5 , про якого зазначено в рапорті поліцейського, який бачив прибуття автомобілів в той час. Проте, а ні ОСОБА_1 , а ні ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , які повинні були побачити приїзд автомобіля, про це не зазначено жодним чином, а отже єдиний автомобіль, який перебував із ввімкненим двигуном, це автомобіль Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , а відтак, суд вважає доведеним факт керування останнім транспортним засобом у зазначений у протоколі день та час.

Щодо неналежності проведення огляду приладом «Алкофор 505», то у загальнодоступній інтернет мережі наявні відповідні копії реєстраційних документів алкотестера АлкоФор 505: сертифікат відповідності № UA.TR.001 12 -3-18 від 13.02.2018, Сертифікат перевірки типу№ UA.TR.001 122-17 Rev. 0 від 28.11.2017, висновок СЕС № 602-123-20-3/42759 від 12.10.2018, сертифікат затвердження типу ЗВТ № UA-MI/1-3161-2015 від 30.03.2015. Згідно сертифікату перевірки типу останній чинний до 28.11.2027, знаходиться у загальнодоступному продажу, не знятий з виробництва.

Щодо обов`язковості лабораторного дослідження біологічних середовищ під час медичного огляду, то згідно отриманих на запит суду документів з медичного закладу КНП Златопільська лікарня «Промінь», з довідки ДСУ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» вбачається, що при судово-токсикологічному дослідженні сечі ОСОБА_1 виявлений спирт етиловий в кількості – 2,42 %, а отже, первинний огляд було підтверджено у подальшому судово-токсикологічним дослідженням, отже, посилання захисника на порушення процедури не знайшли свого підтвердження, а тому суд вважає висновок допустимим доказом, навіть при наявності офіційних відповідей державних органів, які свідчать про невідповідність продукції вимогам Технічного регламенту №94, порушення щодо декларації відповідності, відсутність даних у Реєстрі осіб, відповідальних за введення виробів в обіг.

Щодо проведення огляду в лікарні, яка не входить до переліку ДОЗ, то дане питання захисником було зняте, у зв`язку з включенням КНП Златопільська лікарня «Промінь» до переліку закладів з 03.12.2025, згідно Додатку до наказу директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної військової адміністрації № 1198-о.

Щодо порушення обов`язкової процедури: відсторонення від керування транспортним засобом, що унеможливлює притягнення до відповідальності на думку сторони захисту, то суд бере до уваги пояснення поліцейського, що транспортний засіб не заважав учасникам дорожнього руху, був припаркований біля будинку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а отже а ні відсторонення, а ні пошуки особи, яка має право та можливість керувати транспортним засобом, щоб його йому передати, не мали сенсу, як і жвакування для збереження до майданчика поліції.

А щодо протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу у справі, то останній є доказом у справі у розумінні того, що в ньому зафіксовано сам факт порушення. Суть, викладена в протоколі, є формою обвинувачення, від якого має захиститися особа. Викладене в протоколі суд дійсно не має права змінювати, а отже оцінює разом з дослідженими допустимими та достовірними доказами, і у разі підтвердження викладеного – визнає особу винуватою.

Надавши оцінку зазначеним доказам, що покладені в основу постанови, які є достовірними, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, зібрані з дотриманням порядку, встановленого КУпАП, у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_1 о 0230 годині 31 січня 2026 року керував автомобілем Фолксваген Пассат, д.н. НОМЕР_1 , біля будинку 2 що в 3 м-ні у м.Златопіль Лозівського району Харківської області у стані алкогольного сп`яніння, а отже і висновку про винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні стягнення, враховуючи обставини справи, данні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою охорони прав і свобод громадян, запобігання вчинення правопорушенням, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, суд вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 401, 247, 283, 284, 307, 308 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адмінстягнення – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в прибуток Держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665,6 гривень.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу у порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

Суддя: М. М. Босняк