Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №644/1168/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/1168/25

Провадження № 2/644/810/26

20.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі в особі представника звернулись до суду з позовом, в якому просять встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , право користування за набувальною давністю та за ОСОБА_2 , право користування, як особи з інвалідністю І групи, яка потребує окремого приміщення для проживання та як спадкоємця четвертої черги після смерті квартиронаймача ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 на 43/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_2 , змінивши договір найму 43/100 часток комунальної квартири, визнавши наймачем ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що ОСОБА_1 , проживав в комунальній квартирі АДРЕСА_2 з січня 2013 р., орендував там кімнату у попередньої власниці ОСОБА_4 . Разом з ним в квартирі в іншій кімнаті проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Кімната, в якій він проживав не була приватизована, основним квартиро найманцем цієї кімнати була бабуся ОСОБА_3 – ОСОБА_5 , якій 27.11.1987 року було видано ордер (обмінний) на житлове приміщення серії К №792, загальна площа якої складала 13 кв.м., на підставі рішення виконавчого наймодавця Алма-Атинської Ради народних депутатів від 13.11.1987 року. В 1988 році ОСОБА_3 здійснив обмін з бабусею, переїхав проживати в кімнату та був зареєстрований в квартирі. Проживав в квартирі один, сильно хворів, оскільки зловживав спиртними напоями, через що страждав на ряд супутніх захворювань. Оскільки вони з ОСОБА_3 проживали в одній квартирі та він був одинокою людиною, він почав допомагати йому та згодом вони стали проживати однією сім`єю, вели спільний бюджет. Він допомагав ОСОБА_6 , купував йому продукти харчування, прибирав в квартирі, зробив косметичний ремонт в його кімнаті, сплачував комунальні послуги за його частку квартири, де він зареєстрований. За життя ОСОБА_3 багато років говорив про те, що збере документи, приватизує кімнату та подарує йому, оскільки він доглядав за ним, але так і не зробив цього. В 2017 році за попередньою домовленістю з власницею 57/100 часток квартири ОСОБА_4 , у якої він орендував кімнату, був укладений договір купівлі-продажу від 16.06.2017 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кішкіною О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2539, на підставі якого він став власником 57/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з двох кімнат, житловою площею 29,8 кв.м., загальною площею 48,3 кв.м. Вказані 57/100 часток квартири складаються з приміщення №9, житловою площею 17, 0 кв.м., з відповідною часткою місця спільного користування, загальною площею 27,5 кв.м. В листопаді 2017 р. до нього в кімнату переїхала майбутня дружина ОСОБА_7 та вони почали проживати як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, та доглядати за ОСОБА_3 , оскільки він хворів та потребував догляду, а вони вважали його за батька. 14.12.2019 року вони зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , у відділі ДРАЦС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові головного територіального управління юстиції у Харківській області та їй після реєстрації шлюбу присвоєне прізвище ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_5 в них народилася донька ОСОБА_9 . З 18.10.2020 року донька зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 являється особою з інвалідністю І-в групи загального захворювання. Вони з дружиною і донькою проживають в кімнаті в комунальній квартирі та займають дуже маленьку площу на трьох, тобто потребують поліпшення житлових умов. 24.02.2022 року в Україні оголошено військовий стан через агресивні дії з боку рф. Під час обстрілів вони допомагали сусіду переміщатися в безпечні місця, укриття. 23.03.2024 р. коли вони прийшли додому, побачили, що ОСОБА_3 не виходить та не відкликається. Коли вони зайшли до нього в кімнату, виявили, що він мертвий. Оскільки в них не було достатньо коштів, щоб поховати сусіда, вони зібрали гроші у мешканців сусідніх по будинку квартир та поховали його. Таким чином, зазначає, що особи, які спільно проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років відносяться законом до четвертої черги спадкоємців. Він ОСОБА_1 та співпозивач ОСОБА_2 , мають законне право на визнання права користування спірною часткою квартири, як спадкоємці після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , такі, що проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Він, ОСОБА_1 продовжує відкрито, безперервно володіти квартирою, в тому числі спірною її часткою більше ніж протягом десяти років, маю законне право для набуття права власності на 43/100 спірної квартири за набувальною давністю. Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини необхідно для оформлення спадкових прав, встановлених законом, після смерті спадкодавця. Вони фактично набули право користування спірним майном, оскільки проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та вели спірне господарство з померлим. Крім того, співпозивач ОСОБА_2 , має переважне право на набуття права власності, як особа з інвалідністю І групи, яка потребує поліпшення умов проживання, тобто окреме приміщення для проживання.

Представник Харківської міської ради подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права користування житловим приміщенням. Посилався на те, що заявнику, який просить суд встановити факт проживання однією сім`єю, необхідно надати докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім`ї. Проте позивачами не надано жодного обґрунтованого підтвердження спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім`ї. Позивачі вважають, що існують підстави віднести їх до спадкоємців четвертої черги за законом, відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України, а також, що вони мають право на спадкування 43/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_2 , право користування на яку, згідно позовної заяви, належить ОСОБА_3 . Листом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Позивачами не доведена відсутність інших спадкоємців ОСОБА_3 , на права яких може вплинути розгляд даної справи, зокрема даними розширеного пошуку системи Державний реєстр актів цивільного стану громадян по Харківській області, а також відповідною спадковою справою до майна спадкодавця. Крім того, вказує, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Позивачі не надають інформації щодо взяття їх на облік як потребуючих поліпшення житлових умов. Також позивачі не надають інформації кому саме на сьогодні належить право користування або власності на 43/100 частки комунальної квартири АДРЕСА_2 . Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права користування 43/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_2 за набувальною давністю зазначає наступне. Позивачі вказують, що мешкали окремо від ОСОБА_3 , тобто в різних з ним кімнатах комунальної квартири АДРЕСА_2 . Таким чином набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом певного строку. Позивач не надає суду жодного підтвердження відкритого, безперервного володіння 43/100 частками комунальної квартири АДРЕСА_2 .

Позивачі в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином та своєчасно.

Представник позивачів в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином та своєчасно. Представник позивачів є зареєстрованим користувачем у системі «Електронний суд». Згідно з довідками про доставку електронного листа судові повістки було доставлено до електронного кабінету користувача ОСОБА_10 , проте жодного разу в судові засідання представник не прибув. Позивачі повідомлялися належним чином та своєчасно шляхом надсилання судових повісток на поштову адресу позивачів, SMS повідомлень, жодного разу в судові засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

В судове засідання представник Харківської міської ради не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстави передбачені ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи судом не встановлені.

Частино 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, стосовно яких наявні відомості повідомлення про явку в суд, не є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06). Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (пункти 135-139).

Таким чином, суд вважає можливим провести судовий розгляд за відсутності сторін у справі.

Ухвалою суду від 04.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

На підставі наданих представником позивачів документів судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником 57/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Кішкіною О.О. та зареєстрований в реєстрі за №2539.

З наданої копії паспорту вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 07.10.2020 року.

З наданої копії свідоцтва про шлюб, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 14.12.2019 року відділом ДРАЦС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові головного територіального управління юстиції у Харківській області.

З довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №470946-2020 від 11.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 01.09.1994 року.

В шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітню дитину- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно копії паспорту на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З медичних документів на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Положеннями абзацу 1 ч. 2 ст. 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В порядку ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 21постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц, від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц, від 25 листопада 2019 року в справі №711/348/17, від 03 лютого 2021 року в справі №127/25053/17.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 також зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи будь-яких клопотань про витребування доказів, про допит свідків, стороною позивачів не заявлялося. На підтвердження своїх позовних вимог позивачі будь-яких доказів не надали. Більш того, позивачами зазначається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а отже є спадкодавцем, проте доказів цьому не надали. Ні копії свідоцтва про смерть ні відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Позивачами не доведена відсутність інших спадкоємців ОСОБА_3 , на права яких може вплинути розгляд даної справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі в позовній заяві зазначають, що оскільки вони з ОСОБА_3 проживали в одній квартирі та ОСОБА_3 був одинокою людиною, ОСОБА_1 почав допомагати йому та згодом вони стали проживати однією сім`єю, вели спільний бюджет. ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_6 , купував йому продукти харчування, прибирав в квартирі, зробив косметичний ремонт в його кімнаті, сплачував комунальні послуги за його частку квартири, де він зареєстрований. ОСОБА_1 та співпозивач ОСОБА_2 , мають законне право на визнання права користування спірною часткою квартири, як спадкоємці після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , такі, що проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Самі лише посилання позивачів на проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не є підтвердженням сумісного проживання та ведення сумісного господарства між позивачами та спадкодавцем.

Таким чином, позивачами не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналізуючи подані до суду та досліджені докази, суд приходить до висновку, що стороною позивача не було надано достатньо доказів, які б свідчили, що позивачі дійсно постійно проживали однією сім`єю разом із ОСОБА_3 , а тому в частині позовних вимог про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права користування за набувальною давністю та за ОСОБА_2 , право користування, як особи з інвалідністю І групи, яка потребує окремого приміщення для проживання та як спадкоємця четвертої черги після смерті квартиронаймача ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , то в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від первісних, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання права користування житловим приміщенням, -ВІДМОВИТИ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. С. Зайцева