Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №398/1984/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1984/26

Провадження №: 2-а/398/96/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"15" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 48 від 12 січня 2026 у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувану постанову винесено без його присутності, її копію він отримав у Олександрійському відділі ДВС лише 24.03.2026 після відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на банківські рахунки. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, отже, протокол відносно позивача, який не з`явився за викликом 05.07.2025 (дата вчинення правопорушення) мав бути складений протягом 24 годин з моменту виявлення правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, зазначає, що у постанові міститься лише посилання на номер рекомендованого листа, при цьому відсутні відомості про наявність копії конверту «Укрпошти» з відміткою про відсутність адресата чи вручення або відмову в отриманні листа, отже, відсутній належний доказ про вручення повістки. Враховуючи відсутність інформації про дане поштове відправлення по трекінгу Укрпошти неможливо встановити, чи було забезпечено позивачу право на отримання поштового листа протягом 72 годин, коли, в який саме день повістка виїхала з поштового відділення у м. Олександрії для повернення, у зв`язку з чим неможливо з`ясувати чи мав позивач можливість отримати повістку. Таким чином, позивач вважає, що в його діях відсутня вина щодо порушеннях законодавства стосовно неявки за викликом до РТЦК. Крім вказаного, позивач звертає увагу суду, що у постанові зазначено, що будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.07.2025 року шляхом направлення повістки № 4169541 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.07.2025, не з`явився до територіального центру комплектування у визначений термін та не надав підтверджуючі документи про поважні причини своєї неявки. Отже, датою вчинення правопорушення є 05.07.2025 року, а тому притягнення його до відповідальності поза межами трьохмісячного строку, встановленого ст. 38 КУпАП, з моменту виявлення правопорушення є неправомірним. Також позивач зазначає, що у постанові відповідач вказав на те, що він не надав підтверджуючі документи про поважність причин своєї неявки. Однак він не міг скористатися правом на надання документів, оскільки на момент розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення у період з 11.01.2026 по 26.01.2026 перебував на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній психіатричній лікарні. Посилаючись на зазначене, позивач просить суд скасувати спірну постанову, а провадження у справі – закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.

23 квітня 2026 року ухвалою судді поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив. Витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 30 квітня 2026 року, проте у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав, витребувані матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно з постановою № 48 від 12.01.2026 до суду не надходили, повідомлень про неможливість подати докази, які витребувані судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 не подавав.

При цьому суд зауважує, що в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу було роз`яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За таких обставин, суд, з метою дотримання розумності строків розгляду справи та своєчасного вирішення публічно-правового спору задля ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, відповідно до положень ч. 2 ст. 175 КАС України вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року №3696-IX (далі - Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024 року, стаття 210-1 КУпАП викладена в такій редакції:

«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За положеннями частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

З аналізу зазначеної норми вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

З постанови № 48 від 12 січня 2026 року, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 05.07.2025 року в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», порушив правила військового обліку, передбачені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме в порушення вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.07.2025 року шляхом направлення повістки № 4169541 рекомендованим листом № 0610264167496 через «Укрпошту» за задекларованим місцем проживання АДРЕСА_1 , в подальшому не з`явився до територіального центру комплектування у визначений термін та не надав підтверджуючі документи про поважні причини своєї неявки. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, як вбачається з постанови ОСОБА_1 її копію не отримував, про що свідчить відсутність його підпису у відповідній графі про отримання.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.07.2025 року.

Частиною дев`ятою статті 38 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Приведеним приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За обставинами цієї справи судом встановлено, що згідно повістки № 4169541 позивачу був встановлений термін прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.07.2025 року.

ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на встановлену дату.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, є 05.07.2025 року, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен був вчинити саме цього дня.

При цьому суд зауважує, що явка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 в будь-який інший день після 05.07.2025 року, утворить склад такого правопорушення.

Постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 постанова № 43 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він, будучи оповіщеним про виклик, не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений термін та не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки, винесена 12 січня 2026, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.

Суд не надає оцінку іншим доводам позивача, зважаючи на те, що закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності виключає притягнення позивача до цього виду відповідальності.

Підсумовуючи усе викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 1.1592822355.1 від 27.03.2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17виклала наступну правову позицію: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2026 року, становить 3328,00 грн, отже судовий збір у справі про оскарження постанови по адміністративне правопорушення складає 665,60 грн.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Разом з тим, враховуючи суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1331,20 грн, ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн,

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 38, 210-1, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 48 від 12 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 15 травня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко