Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №156/1280/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 156/1280/25

Провадження 2/206/725/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Плінської А.В.,

при секретарі Габісонія Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального Міністерства юстиції про визнання батьківства ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просить внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що проживає разом з відповідачкою без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина в селищі Іваничі Володимирського району Волинської області з 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у пари народився син - ОСОБА_3 . Позивач звернувся до органів реєстрації актів цивільного стану щодо реєстрації свого батьківства відносно сина, однак отримав усне роз`яснення, що для цього потрібна заява обох батьків із пред`явленням дійсних паспортних документів. Факт його батьківства щодо дитини підтверджується актом обстеження проживання жителів та рішенням суду щодо визнання батьківства щодо іншої дитини з цієї ж сім`ї.

Ухвалою від 17 грудня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального Міністерства юстиції в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Нововолинськ народився ОСОБА_3 , батьками якого вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Як слідує з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 6 травня 2025 року №00051048644, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до акту обстеження факту проживання жителів Іваничівської ОТГ від 9 жовтня 2025 року, комісією встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебувають в цивільному шлюбі та спільно виховують двоє дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . За вказаною адресою проживають з вересня 2025 року.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 7 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано батьком малолітньої дитини - ОСОБА_6 .

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

За результатами розгляду справи та дослідження доказів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства щодо дитини.

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Також в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між дитиною та позивачем.

Таким доказом може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи. Однак вказана експертиза по даній справі не проводилась та стороною позивача відповідного клопотання не заявлялось. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства стороною позивача не надано.

Так, суду на підтвердження позовних вимог надано лише копію свідоцтва про народження дитини, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 6 травня 2025 року та рішення суду, щодо визнання батьківства позивача щодо іншої дитини.

Заяву відповідача щодо визнання позовних вимог суд критично оцінює, адже в позовній заяві зазначено, що сторони проживають сім`єю за однією адресою, в іншій частині позовної заяви адреси місця проживання сторін інші, однак відомості про батька не внесено в позасудовому порядку, що є простішою процедурою, адже потрібні заяви лиш батьків та їх паспортні документи, в чому ж таки полягають труднощі та через що виникла необхідність визнання батьківства в судовому порядку є незрозумілою.

Суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо визнання батьківства через органи реєстрації актів цивільного стану, для чого батьки мають подати спільну заяву.

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального Міністерства юстиції про визнання батьківства - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Плінська