Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №206/2315/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/2315/26

Провадження 2-о/206/105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Надія Олексіївна про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та встановлення факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, яку обґрунтувала тим, що вона на праві спільної сумісної власності є власником частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 07.02.1997 року Придніпровською ГРЕС, згідно розпорядження (наказу) №1446 від 07.02.1997 року. У вказаному документі її прізвище зазначено російською мовою як « ОСОБА_5 ». Окрім того, згідно вищенаведеного свідоцтва про право власності на житло, на праві спільної сумісної власності зазначена квартира належить її батьку « ОСОБА_6 » та членам його родини, заявниці, її матері « ОСОБА_3 » та її рідному брату « ОСОБА_4 ». Усі прізвища у вказаному свідоцтві зазначені російською мовою. Дане свідоцтво про право власності на житло було видано в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Однак, в подальшому, заявниці було видано паспорт з розбіжністю у прізвищі, при перекладі на українську мову букву «е» («Полещук») було перекладено як «і» (« ОСОБА_7 »). При отриманні заявницею паспорту у Самарському РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 12 липня 2005 року, у її паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 прізвище українською мовою вказано як « ОСОБА_7 », не зважаючи на те, що при перекладі власних імен, таких як прізвище, український правопис передбачає збереження оригінального написання, при перекладі з російської на українську мову її прізвище « ОСОБА_5 » повинно було залишитись без змін і бути написано так саме – « ОСОБА_5 », як у її батьків та брата у їх паспортах громадян України. В українській мові це прізвище не підлягає транслітерації чи змінам. Неправильне написання прізвища заявниці українською мовою не є результатом її дій, а є наслідком дій органу, що видав їй паспорт громадянина України та невірно переклав на українську мову моє прізвище.В той же час, при обміні паспортів громадян колишнього СРСР зразка 1974 року, прізвища обох батьків заявниці були перекладені на українську мову як « ОСОБА_5 ».В подальшому, при зверненні до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Плахотньої Надії Олексіївни з метою укладення договору дарування частини вищевказаної квартири її батькам: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заявниці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме у посвідченні договору дарування нерухомого майна.Причиною відмови є розбіжність у написанні прізвища в правовстановлюючому документі та паспорті, що унеможливлює встановлення факту належності їй, як дарувальниці, зазначеного нерухомого майна. Крім того, нотаріусом роз`яснено, що між заявницею, як дарувальницею та її батьками, як обдарованими, не вбачається наявність першого ступеня споріднення на підставі наявних документів. Внаслідок різного перекладу українською мовою прізвища заявниці та прізвищ її батьків, зазначених у документах, що посвідчують особу, а саме у паспортах громадян України, договір дарування, щодо укладення якого заявниця звернулась до нотаріуса, може бути укладений тільки як між сторонніми особами, що унеможливлює звільнення від оподаткування на підставі п. 174.6 ст. 174 та п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).Отже, у зв`язку із розбіжностями у написанні прізвища заявниці та прізвищ її батьків, на теперішній час ОСОБА_1 не може скористатися своїми особистими немайновими та майновими правами.

Позасудовим шляхом виправити розбіжність неможливо, оскільки написання прізвища заявниці російською мовою в Свідоцтві про право власності на житло, виданого 07.02.1997 року Придніпровською ГРЕС згідно розпорядження (наказу) №1446 від 07.02.1997 року та паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.07.2005 року, на другій сторінці співпадають, а розбіжності є лише в написанні її прізвища українською мовою.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 просила суд встановити факт належності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.07.2005 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) правовстановлюючого документу - Свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.02.1997 року Придніпровською ГРЕС згідно розпорядження (наказу) №1446 від 07.02.1997 року, що посвідчує право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , де її прізвище, імя та по-батькові зазначено « ОСОБА_8 »; встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.07.2005 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) є рідною донькою ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 28.10.1997 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 28.10.1997 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

ОСОБА_1 та її представник Трепалюк О.В. в судове засідання не з`явилися, однак від останнього до канцелярії суду 18 травня 2026 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника, вимоги заяви підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, із заявами чи клопотанням щодо розгляду заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та встановлення факту родинних відносин до суду не зверталися.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані письмові докази, надавши їм оцінку в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_8 ((ПІБ зазначені мовою оригіналу), батьками якої зазначені: батько – ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_3 (ПІБ зазначені мовою оригіналу), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 .

07 лютого 1997 року Придніпровською ГРЕС згідно розпорядження (наказу) № 1446 від 07 лютого 1997 року було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_6 та членам його сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 (ПІБ зазначені мовою оригіналу) на квартиру, яка приватизована згідно з Законом України «Про приватного державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 92,0 кв.м.

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 виданого Самарським РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області від 12 липня 2005 року встановлено, що паспорт виданий ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Плахотньою Н.О. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 23/02-31 від 05 березня 2026 року, якою нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії – посвідчення договору дарування нерухомого майна ОСОБА_1 , у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища дарувальниці у правовстановлюючому документі (свідоцтві про право власності на житло виданого 07 лютого 1997 року Придніпровською ГРЕС, згідно розпорядження (наказом) від 07 лютого 1997 року № 1446) та її паспорті, неможливо встановити факт належності дарувальниці зазначеного майна.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення юридичних фактів, які розглядаються судом в порядку окремого провадження, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Ці ж самі положення викладені у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якому зазначено, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 08.11.2019 по справі №161/853/19 визначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, на збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаним у свідоцтві про народження або в паспорті, в тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належності громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі №947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Визнаючи подані позивачем письмові докази достатніми та достовірними доказами, суд надав їм оцінку в їх сукупності, які в своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суди дійшли правильних висновків про доведеність родинних відносин між позивачем та померлою особою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Системний аналіз наданих заявником доказів, дійсно свідчить про те, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 є матір`ю – заявниці ОСОБА_1 .

Отже, виходячи з викладеного, суд вбачає підстави для задоволення вказаної заяви, оскільки встановлення факту належності правовстановлюючого документу та встановлення факту родинних відносин не суперечить чинному законодавству і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів, а його встановлення необхідно заявникові для реалізації її права на реєстрацію її права власності.

Керуючись ст.ст.2,5,10,259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Надія Олексіївна про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та встановлення факту родинних відносин – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.07.2005 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) правовстановлюючого документу - Свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.02.1997 року Придніпровською ГРЕС згідно розпорядження (наказу) №1446 від 07.02.1997 року, що посвідчує право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , де її прізвище, імя та по-батькові зазначено « ОСОБА_8 ».

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.07.2005 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) є рідною донькою ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 28.10.1997 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 28.10.1997 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_3

Повний текст рішення складено 19 травня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук