Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №190/352/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/352/26

Провадження №2/190/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 травня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Турлюн О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона з 14.04.2012 року по 19.06.2013 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження відповідач покинув їх та відмовився матеріально утримувати. З того часу ОСОБА_4 долею дитини не цікавився, матеріальної не утримував, жодного разу її не бачив та не спілкувався з нею. 24.11.2017 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 , з яким вони проживають всі разом. Чоловік ставиться до її доньки, як до своєї дитини, у них склалися гарні відносини. Донька проживає з нею та перебуває на її повному утриманні, вона створила належні умови для її розвитку самостійно. Вказані обставини свідчать про свідоме невиконання останнім своїх обов`язків щодо матеріального забезпечення дитини та повне ігнорування інтересів малолітньої доньки.

У зв`язку з вищевикладеним, просить позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив /а.с. 78/.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області Турлюн О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснила, що позивачка є її донькою. Відповідач ОСОБА_4 був чоловіком останньої. Після народження дитини ОСОБА_4 покинув її доньку разом з дитиною. З того часу він дитину не бачив, її долею не цікавився, матеріально не допомагав.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є дідусем неповнолітньої ОСОБА_9 . ОСОБА_10 знає з народження. Відповідач ОСОБА_4 ніколи не виконував своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки, його онуки.

Неповнолітня ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає з матір`ю ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_6 . Про свого біологічного батька ОСОБА_4 вона нічого не знає, так як останнього ніколи не бачила. Де він і що з ним їй невідомо. Проти позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неї не заперечує.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивачив вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши позивача, допиташи свідків, неповнолітню дитину, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до актового запису про шлюб, сформованого через цифрову систему «Дія», 14 квітня 2012 року сторони уклали шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №33. Прізвище нареченої до шлюбу – « ОСОБА_11 ». 19 червня 2013 року шлюб між ними був розірваний на підставі актового запису про розірвання шлюбу № 33 складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області /а.с. 7/.

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , що пітверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 8/.

24 листопада 2017 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після державної реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище – « ОСОБА_13 » /а.с.12/.

Відповідно до довідки виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області №22 від 19.01.2023 року гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім`ї – донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.10/.

Згідно характеристики ліцею «Прометей» П`ятихатської міської ради №17 від 12.02.2026 року ОСОБА_5 навчається в даному ліцею з третього класу. Учбовим матеріалом володіє на достатньому рівні та високому рівнях. Мама постійно цікавиться навчанням доньки, відвідує батьківські збори, приймає активну участь в житті класу. Вдома для ОСОБА_14 створені всі необхідні умови проживання, навчання та відпочинку. Бватько у житті дитини участі не приймає, вихованням не займається, на зв`язок з класним керівником не виходить, батьківські збори не відвідує / а.с. 11/.

29.09.2022 року між ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, відповідно до якого остання придбала житловий будинок загальною площею 38,3 кв.м., житловою площею 23,0 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 13/.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №311249333 від 29.09.2022 року власником житлового будинку загальною площею 38,3 кв.м., житловою площею 23,0 кв.м. з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 /а.с. 14/.

Згідно копії акту обстеження умов проживання від 08.12.2025 року за адресою АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .. Для дитини створені належні умови для проживання та навчання. Стосунки, традиції в сім`ї добрі /а.с. 15/.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області №19 від 28.01.2026 року останні вважають за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с. 16-18/.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першоючетвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Водночас, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

За приписами статейс 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначалося вище позбавлення батьківських прав безвідносно до інших обставин переслідуватиме легітимну мету тільки в тому разі, якщо цього вимагає ситуація у якій батьки (один з батьків) становлять загрозу для дитини і цього вимагає забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

За обставин цієї справи судом не встановлено таких обставин, як і того, що відновлення зв`язку батька із донькою порушуватиме її право на розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також як акцентувалась увагу судом, простої бездіяльності з боку батька, що має місце у цій справі, недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав, особливо не надавши батькові попередню можливість налагодити взаємовідносини із дитиною, або ж достовірно пересвідчитись у невідворотності розриву таких зв`язків.

Окрім цього, за конкретних обставин цієї справи, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23 (провадження № 61-17583св23), від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23 (провадження № 61-17548св23) вкотре наголосив, що дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Позивач звертаючись із цим позовом на захист своїх прав та прав неповнолітньої доньки вказувала на те, що відповідач фактично з 2013 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки.

Разом з цим не надав будь-яких доказів, які б вказували на те, що протягом цього періоду нею вживалися відповідні заходи і вони не дали жодного результату щодо зміни ставлення відповідача до виконання обов`язку з виховання та утримання дитини.

Разом з цим, суд вважає, що не може залишатися поза увагою та обставина, що відповідач має брати більш активну участь у вихованні доньки, в зв`язку з чим наявними є підстави для того, аби попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому слід роз`яснити відповідачу, що він має зважати на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22.

Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, прийшов висновку, що позивачем не доведено обставин свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання у права дитини на зростання в сім`ї, та підтримання зв`язків з батьком, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав та відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.1-12,263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав – відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса