Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №203/3318/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/3318/26

Провадження №3/0203/613/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Центрального районного суду міста Дніпра Качаленко Г.В., розглянув матеріали справ про адміністративні правопорушення, що надійшли з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч.5 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 року о 17:30 годині водій ОСОБА_1 , в м. Дніпро по вул.128 Бригади Тероборони, 1, керував транспортним засобом – двоколісним електричним транспортним засобом Sinski з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатора Drager та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Вказане адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року.

Він же, 19.03.2026 року о 17:30 годині в м. Дніпро по вул.128 Бригади Тероборони, 1, керував транспортним засобом – двоколісним електричним транспортним засобом Sinski, будучи позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху. Вказане адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце та час судового засідання за адресою його проживання. Разом з цим, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився з невідомих причин. Судові виклики повернені на адресу суду без вручення адресату, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

ОСОБА_1 , хоча і відмовився від підпису в протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1№ 619158 та серії ЕПР1 №619141 від 19.03.2026, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак мав розуміти, що розгляд справи відбудеться та зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлена належним чином про розгляд справи, не вжила заходів для явки до суду, вважаю, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, тож з огляду на вказане, суд визнає причини неявки особи в судове засідання неповажними, тому справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідив матеріали справи, суддя доходить наступного висновку.

Згідно з пунктом 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі :

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, мала місце. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.

Отже, судом проаналізовано представлені у справі докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП зокрема, протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1№ 619158 та серії ЕПР1 №619141 від 19.03.2026, зауважень до яких ОСОБА_1 не внесено, рапорт поліцейського УПП ДПП в Дніпропетровській області від 19.03.2026, картками обліку адміністративного правопорушення від 10.09.2025 року, згідно яких ОСОБА_1 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра притягнено до адміністративної відповідальності та накладено стягнення за порушення ч.1 ст.130 та ч.3 ст.126 КУпАП; копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до положень п.1.3, п.1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Суд зауважує, що особа, яка отримала право керування транспортним засобом, має необхідні теоретичні знання правил дорожнього руху та володіє практичними навичками управління джерелом підвищеної небезпеки.

З матеріалів відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що ОСОБА_1 керував двоколісним електричним транспортним засобом «Sinski», який припаркував на майданчику для паркування поблизу ТЦ «Слов`янка» у м. Дніпрі. (17:41) Працівники поліції спілкуються з ОСОБА_1 , який перебуває за кермом електроскутера та пояснює, що шукає банківську установу. Співробітники поліції висовують вимогу пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційні документи на вказаний ТЗ. Також водієві роз`яснюється , що на підставі ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» щодо нього та транспортного засобу буде проведено поверхневу перевірку (огляд). Водій висловлює згоду та надає транспортний засіб і особисті речі для огляду. (17:46) Під час перевірки правоохоронці встановлюють, що водій позбавлений права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 заперечує необхідність наявності посвідчення водія для керування цим ТЗ, посилаючись на те, що його технічні характеристики (потужність) цього не передбачають.(17:51) На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager», ОСОБА_1 надає згоду. (17:53) Надалі водій відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, мотивуючи відмову тим, що він нібито не здійснював рух на транспортному засобі та не перебував за його кермом. (17:55) Поліцейський повідомив водія про складання стосовно нього протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, при цьому роз`яснює йому його права. (17:57) ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 63 Конституції України, відмовився від надання будь-яких пояснень чи свідчень. (18:01) Водій відмовився від ознайомлення з протоколами про адміністративні правопорушення. Співробітники поліції повідомили водієві про його відсторонення від керування транспортним засобом.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст. 126; ч.2 ст.130 КУпАП, доведена в повному обсязі, та його дії правильно кваліфіковано.

При застосуванні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також, що він протягом року притягався до адміністративної відповідальності, та вважає, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення з урахуванням ст.36 КУпАП, у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, як більш серйозного правопорушення, за яке передбачено стягнення у виді адміністративного арешту, що буде достатньою мірою відповідальності для досягнення мети адміністративного стягнення, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без номерного знака, а його належність встановити не вдалося, суд дійшов висновку, що адміністративне стягнення у виді вилучення транспортного засобу не може бути застосоване.

Відповідно до ст. 40? КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 36, 126, 130, 283-285 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження адміністративний матеріал №3/0203/613/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП та адміністративний матеріал №3/0203/612/2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, та присвоїти об`єднаному матеріалу про адміністративне правопорушення №3/0203/613/2026 (ЄУН № 203/3318/26).

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. на користь держави.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 10 (десяти) днів з моменту її винесення.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду скарги.

Суддя Г.В. Качаленко