Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №932/1360/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/932/292/26

Справа № 932/1360/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого - судді – ОСОБА_1

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі – ОСОБА_4

за участю:

прокурора (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_5

захисника (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_6

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №22026050000000030, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя АР Крим, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язались утримуватись від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року № 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2- 3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання, спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису i карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно із статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входить: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів i гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії Російської Федерації на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала в 2014 році анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.

Наведені вище факти розв`язання та ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав.

Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48 - СФ за результатами звернення Президента Російської Федерації, нібито виходячи з інтересів безпеки життя громадян Російської Федерації, особового складу військового контингенту ЗС Російської Федерації, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту Російської Федерації на використання ЗС Російської Федерації на території України.

Надалі, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на тимчасово окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади Російської Федерації, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації та недопущення контролю України над цією територією.

Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207- VIІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VІІ), за яким перебування підрозділів ЗС Російської Федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної України, а також повітряній простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262 «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.

Реакцією на такі дії Російської Федерації стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337 - VIІІ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України – АР Крим - підтверджено невизнання анексії.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

У подальшому Збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і ЗС Російської Федерації, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по цивільному населенню, також військовими формуваннями Російської Федерації здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102—ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статі 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який діє до теперішнього часу.

ОСОБА_7 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих та ідеологічних мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (держави-агресора)— РФ.

11.11.2025 у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.

18.11.2025 ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, перебуваючи у т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах Російської Федерації та в подальшому був зарахований до списків особового складу збройного формування держави-агресора – штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ), отримав військове звання «рядовий», призначений на посаду стрільця, отримав позивний « ОСОБА_9 » та забезпечений вогнепальною зброєю АК-74, військовою формою одягу зразка ЗС РФ, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту, тим самим здійснив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

Того ж дня ОСОБА_7 переміщено на територію військового полігону РФ в районі АДРЕСА_3 (координати 47.986252, 38.583517), де до 13.12.2025 проходив первинну військову підготовку.

13.12.2025 ОСОБА_7 переміщено на територію військового полігону РФ в районі АДРЕСА_3 за координатами 48.316724, 38.358340), де до 25.12.2025 проходив додаткову військову підготовку.

26.12.2025 ОСОБА_7 у складі підрозділу переміщено на територію місця тимчасової дислокації штурмової роти ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_2 ) у АДРЕСА_4 (координати НОМЕР_3 , 37.671883), де до 27.12.2025 останній очікував наказ командування на бойове завдання.

3 27.12.2025 по 12.01.2026 ОСОБА_7 приймав безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України у Краматорському районі Донецької області.

12.01.2026 ОСОБА_7 , приймаючи участь у бойових діях проти Збройних Сил України на боці ворога – Російської Федерації, виконуючи від невстановлених осіб наказ на бойове завдання в районі с. Іллінівка Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області, в ході бойового зіткнення був затриманий військовослужбовцями Збройних Сил України, внаслідок чого його злочинну діяльність було припинено.

Під час проходження військової служби у вищезазначеному збройному формуванні держави-агресора, грошове забезпечення ОСОБА_7 відповідно до штатного розпису за його посадою, складало приблизно 200000 рублів РФ на місяць.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону України №2113-ІХ від 03.03.2022)

Крім того, з 18.11.2025 громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях АР Крим та Донецької області, приймав участь в збройних формуваннях держави-агресора з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, шо були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Так, 18.11.2025, ОСОБА_7 керуючись корисливим мотивом, перебуваючи у т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах Російської Федерації та в подальшому був зарахований до списків особового складу збройного формування держави-агресора — штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ), отримав військове звання «рядовий», призначений на посаду стрільця, отримав позивний « ОСОБА_9 » та забезпечений вогнепальною зброєю АК-74, військовою формою одягу зразка ЗС РФ, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту.

Того ж дня ОСОБА_7 переміщено на територію військового полігону РФ в районі АДРЕСА_3 (координати 47.986252, 38.583517), де до 13.12.2025 проходив первинну військову підготовку.

13.12.2025 ОСОБА_7 переміщено на територію військового полігону РФ в районі АДРЕСА_3 (координати 48.316724, 38.358340), де до 25.12.2025 проходив додаткову військову підготовку.

26.12.2025 ОСОБА_7 у складі підрозділу переміщено на територію місця тимчасової дислокації штурмової роти ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_2 ) у АДРЕСА_4 (координати НОМЕР_3 , 37.671883), де до 27.12.2025 останній очікував наказ командування на бойове завдання.

3 27.12.2025 по 12.01.2026 ОСОБА_7 приймав безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України у Краматорському районі Донецької області.

12.01.2026 ОСОБА_7 , приймаючи участь у бойових діях проти Збройних Сил України на боці ворога – Російської Федерації, виконуючи від невстановлених осіб наказ на бойове завдання в районі с. Іллінівка Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області, в ході бойового зіткнення був затриманий військовослужбовцями Збройних Сил України, внаслідок чого його злочинну діяльність було припинено.

Під час проходження військової служби у вищезазначеному збройному формуванні держави-агресора, грошове забезпечення ОСОБА_7 відповідно до штатного розпису за його посадою, складало приблизно 200000 рублів РФ на місяць.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у колабораційній діяльності, тобто у добровільній участі громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора, кваліфікуються за ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами обвинуваченого ОСОБА_7 , який провину у скоєнні вищевказаних кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Обставини викладені в обвинувальному акті повністю підтвердив.

Так, 18 листопада 2025 року він добровільно підписав контракт із Збройними силами РФ у військовому комісаріаті м. Севастополь АР Крим. Погодився на підписання, бо йому мало бути призначено великий строк позбавлення волі по російському законодавству. У контракті було зазначено про заробітну плату в 400 000 рублів.

Його привезли з ІВС, бо він перебував під вартою, дали підписати контракт, а після того повезли до ОСОБА_10 , куди вони їхали близько доби і там їх військова поліція передала безпосередньо військовим. Після того через день-два його одягли у форму Російської Федерації, дали вогнепальну зброю, присвоїли позивний « ОСОБА_9 ».

13 грудня 2025 року його було переведено на територію військового полігону Російської Федерації у м. Дебальцево. На вказаному полігоні він проходив військову підготовку до 25 грудня 2025 року.

26 грудня 2025 року його відправили в район дислокації у АДРЕСА_4 , а потім направили на бойове завдання, де вони мали прокладати маршрут поміж групами, йти по новим точках, що вони і робили .

Під час виконання бойового завдання мали дійти до м. Костянтинівка, там зайняти позиції і повідомляти про переміщення української армії, чекаючи на інші групи.

12.01.2026 року він потрапив у полон. Вони підірвались на саморобній вибуховій установці. Його побратим був поранений, а його ледь зачепило, проте він мав обморожені кінцівки, тому потрапив в полон.

Повідомив, що він є громадянином України, з 2014 року не звертався до жодних органів для відмови від громадянства України.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

-протоколом огляду інтернет-ресурсу від 12.01.2026, відповідно до якого проведено огляд інтернет – сайту «ВикипедиЯ». У пошукову строку браузера «Chrome» введено наступне посилання:https://uk.wikipedia.org/wiki/4%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B0_(%D0%A0%D0%A4,_%D0%94%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B0%D1%81). На екран виведена інтернет-сторінка «Википедия», а саме розділ « НОМЕР_4 окрема мотострілецька бригада (РФ, Донбас)».

Інтернет ресурс вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (4 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 ) — збройне формування 2-го армійського корпусу окупаційних військ РФ на Донбасі. 3 2014 по 2022 формально знаходилась у підпорядкуванні псевдореспубліки ЛНР.

Формування було утворене на базі батальйонів «Лєший», «Вітязь», «Русь», «Моджахед», «Одесса», ГБР «Бетмен».

У червні 2017 року бере участь у боях за Жолобок, які були частиною спільних боїв за трасу Р-66 Лисичанськ — Луганськ, яку називають місцевими жителями «Бахмуткою». У ході бою за Жолобок, який перебував на лінії розмежування, зведена група НОМЕР_5 ОМБр ЗСУ провела розвідку боєм, яка зіткнулася з силами 4-ї омсбр, окремого розвідбату та спецназу ЛНР. За загоном 93-й омехбр масовано відпрацювала артилерія 122/152 мм з району Кіровська, села Красний Лиман, смт Донецький та смт Фрунзе. Сили ЛНР наступали у бік Жолобка з Донецького та Фрунзе, вийшовши на північ Жолобка та урочище Вовче за підтримки 2 БМП та БТР. 2 танки ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спецназ ЛНР увійшов до Жолобка, у відповідь по ньому завдано удару гаубиць і мінометів 93-й ОМБр. Потім НОМЕР_6 бригада контратакувала Жолобок під прикриттям димів і зробила відволікаючий удар у напрямку Кримське — Сокільники.

Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну в 2022 році 4-та бригада вела бої у Новотошківці та інших населених пунктах на південь від Лисичанська, згодом у районі Кремінної. Потім замінила ОСОБА_11 у районі Кліщіївки. Через погано обладнані позиції ПВК, бригада зазнала значної шкоди від артилерійського вогню ЗСУ. У тому числі загинули командир бригади полковник ОСОБА_12 та начальник штабу бригади.

В кінці 2022 року бригада офіційно увійшла до складу ЗС РФ, номер в/ч НОМЕР_7 змінився на НОМЕР_2 .

Далі здійснено перехід за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 /%D0%92%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8_4%D1%97_%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B8_(%D0%A0%D0%A4,_%D0%94%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B0%D1%81).

Далі здійснено перехід за посиланням https://argumentua.com/stati/boi-za-zhelobok-kak-eto-bylo.

На екран виведено статтю « ІНФОРМАЦІЯ_7 » інтернет видання «Аргумент».

Далі було здійснено перехід за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 .

На екран виведено статтю « ІНФОРМАЦІЯ_9 » інтернет видання «Радио Свобода».

Далі здійснено перехід за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 .

На екран виведено статтю «Структура гибридной армии луганских сепаратистов» інтернет видання «depoдонбасс». (том 1 а.с.15-28).

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.01.2026, відповідно до якого, свідок ОСОБА_13 впізнав особу на фото №1, як стрільця штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ), якого він 12.01.2026 взяв в полон в районі АДРЕСА_5 (том 1 а.с.31-33). Відповідно до довідки (том 1 а.с.34) впізнаною особою є ОСОБА_7

-протоколом огляду інтернет ресурсу від 13.01.2026, відповідно до якого, за участі свідка ОСОБА_13 проведено огляд інтернет ресурсу «Googlemaps». Огляд розпочато із запуску інтернет-браузера «Opera». У пошукову строку браузера введено наступне посилання: https://www.google.com/maps//

На екран виведено супутникову карту України. Свідку запропоновано показати на карті, де саме він 12.01.2026 року затримав стрільця штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Свідок за допомогою курсору миші здійснив пошук і вказав на точку за GPS координатами 48.473757, 37.657365, розташовану в районі с. Іллінівка Краматорського району Донецької області.

Свідок пояснив, що саме за цими координатами ним в ході огляду поля бою було взято в полон вищенаведену особу (том 1 а.с.35-36).

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.01.2026, відповідно до якого, свідок ОСОБА_14 впізнав особу на фото №1, як стрільця штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ), якого він 12.01.2026 взяв у полон в районі АДРЕСА_5 (том 1 а.с.37-39). Відповідно до довідки (том 1 а.с.40) впізнаною особою є ОСОБА_7

-протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 13.01.2026, відповідно до якого, за участі свідка ОСОБА_14 проведено огляд інтернет ресурсу «Googlemaps». Огляд розпочато із запуску інтернет-браузера «Opera». У пошукову строку браузера введено наступне посилання: https://www.google.com/maps//

На екран виведено супутникову карту України. Свідку запропоновано показати на карті де саме він 12.01.2026 року затримав стрільця штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Свідок за допомогою курсору миші здійснив пошук і вказав на точку за GPS координатами 48.473757, 37.657365, розташовану в районі с. Іллінівка Краматорського району Донецької області.

Свідок пояснив, що саме за цими координатами ним в ході огляду поля бою було взято в полон вищенаведену особу (том 1 а.с.41-42).

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.01.2026, відповідно до якого, ОСОБА_7 показав на відкритій Google карті місця нанесення ним військової служби у рядах Збройних сил Російської Федерації у період з 18 жовтня 2025 року по 12 січня 2026 року.

Далі ОСОБА_7 пояснив, що, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах Російської Федерації та в подальшому був зарахований до списків особового складу збройного формування держави-агресора – штурмової роти НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ (в/ч НОМЕР_2 ), отримав військове звання «рядовий», призначений на посаду стрільця, отримав позивний « ОСОБА_9 » та забезпечений вогнепальною зброєю АК-74, військовою формою одягу зразка ЗС РФ, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту.

Далі ОСОБА_7 на електронній карті вказав місце ІНФОРМАЦІЯ_12 , за адресою: АДРЕСА_2 , де він вступив на військову службу.

ОСОБА_7 пояснив, що того ж дня він був переміщений на територію військового полігону РФ в районі АДРЕСА_3 (координати 47.986252, 38.583517), де до 13.12.2025 проходив первинну військову підготовку.

Далі ОСОБА_7 на електронній карті вказав на місце розташування військового полігону ЗС РФ в районі АДРЕСА_3 (координати НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ) де до 13.12.2025 він проходив військову підготовку.

Далі ОСОБА_7 пояснив, що 13.12.2025 його було переміщено на територію військового полігону 3C РФ в районі АДРЕСА_3 (координати 48.316724, 38.358340), де до 25.12.2025 проходив додаткову військову підготовку.

Далі ОСОБА_7 на карті вказав місце розташування військового полігону ЗС РФ в районі АДРЕСА_3 (координати НОМЕР_10 , 38.358340). де до 25.12.2025 він проходив додаткову військову підготовку.

Далі ОСОБА_7 пояснив, що 26.12.2025 його у складі підрозділу переміщено на територію місця тимчасової дислокації штурмової роти ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_2 ) у АДРЕСА_4 (координати НОМЕР_3 , 37.671883), де до 27.12.2025 останній очікував наказ командування на бойове завдання.

Далі ОСОБА_7 на карті вказав місце розташування тимчасової дислокації штурмової роти ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_2 ) у АДРЕСА_4 (координати НОМЕР_3 , 37.671883).

Далі ОСОБА_7 пояснив, що з 27.12.2025 по 12.01.2026 він приймав безпосередню участь у бойових діях проти Сил оборони України у Краматорському районі Донецької області.

В ході виконання бойового завдання в районі с. Іллінівка Краматорського району Донецької області 12.01.2026 взятий у полон військовослужбовцям Збройних Сил України.

Далі ОСОБА_7 на карті вказав орієнтовне місце свого затримання (том 1 а.с.43-47).

Таким чином, суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_7 , оскільки досліджені вищезазначені докази, які є в матеріалах кримінального провадження, отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а його умисні дії, що виразились

у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану,

а також у колабораційній діяльності, тобто у добровільній участі громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора,

вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 111 (в редакції Закону України №2113-ІХ від 03.03.2022), ч. 7 ст. 111-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а також його відношення до скоєного.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд відносить активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому суд відносить вчинення злочину за ч.7 ст.111-1 КК України з використанням умов воєнного стану .

Враховуючи вищенаведені обставини, характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України, з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, що буде в даному випадку законним та справедливим, відповідатиме загальним засадам призначення покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373- 376, 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст. 111-1 КК України.

Призначити ОСОБА_15 покарання:

-за ч.2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна;

-за ч.7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років та з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна.

З урахуванням положень ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_15 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років та з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_15 рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_8 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3