Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №199/8982/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/8982/24

(2/199/362/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 та представника позивача адвоката Індюкової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дошлюбне прізвище позивача було змінено на ОСОБА_4 у зв`язку з укладенням шлюбу 15.08.1998 р. За життя ОСОБА_2 був власником 36/200 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0711 га, розташованої за цією з адресою, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Позивач є власником частки у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку та на частину будинку в розмірі 36/200 частин. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. На підставі поданої позивачем заяви 20.01.2024 р. державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. було зведено спадкову справу №71877427 та було з`ясовано, що 08 вересня 2018 р. ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. (реєстр № 1- 956), відповідно до якого все належне йому майно, де воно б не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому б належало на день смерті і на що за законом він матиме право, він заповів ОСОБА_5 (рідній сестрі позивача), яка не прийняла спадщину після смерті батька.

Як зазначається позивачем при звернені до суду, 02 березня 2024 р. державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не було подано заяву про прийняття спадщини, оформлену належним чином, у строк до 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця – гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 : згідно довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №14/5-1223 від 01.02.24 р. гр. ОСОБА_1 не була зареєстрована разом з померлим на день його смерті, тобто фактично спадщину не прийняла.

Позивачем зазначається, що вона вважала, що оскільки постійно проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, тому вона фактично прийняла спадщину після його смерті, тому і не звернулася в 6-ти місячний термін до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини після свого померлого батька.

Позивач та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд задовольнити поданий позов.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Судом були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які дали майже аналогічні показання та свідчили суду про те, що приблизно у 2018 році стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився, у нього не працювала одна рука та одна нога, він не міг тримати в руках тарілку, лежав, тому ОСОБА_1 переїхала до нього жити аби постійно доглядати за ним, окрім неї цим ніхто не займався. Коли ОСОБА_2 помер, ОСОБА_1 його поховала.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2024 р. відкрито провадження у справі;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2024 р. витребувані докази;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2025 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, позивач є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом народження (а.с. 25).

Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 28 звор.).

Суду наданий акт про фактичне проживання від 02.06.2024 р., згідно з яким сусіди власними підписами підтвердили, що ОСОБА_1 з 18.01.2018 р. по цей час (тобто час складання акту) фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).

Дошлюбне прізвище позивача було змінено на ОСОБА_4 у зв`язку з укладенням шлюбу 15.08.1998 р. з ОСОБА_8 , про що суду надано свідоцтво про одруження (а.с. 26) .

За життя ОСОБА_2 був власником 36/200 частин житлового будинку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0711 га, розташованої за цією з адресою, цільове призначення якої обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 133498601), та державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯД №940342 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 260131868 (а.с. 29-31 ).

Місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що суду надано довідку адміністратора відділу ЦНАП про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 29.05.2024 р. (а.с. 48).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано Соборним відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.07.23 р., серії НОМЕР_1 (а.с. 44).

Витрати на поховання склали 14 000,00 грн., що про суду надано накладну №105 від 10.07.2023 р., в якій зазначено, що дана сума одержана від ОСОБА_1 (а.с. 54).

Позивач є власником земельної ділянки та 36/200 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними договорами дарування (а.с. 32 – 35).

На підставі матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , судом встановлено, що позивач 20.01.2024 р. подала суду заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. було зведено спадкову справу №71877427.

Матеріали спадкової справи містять також заповіт, на підставі якого судом встановлено, що 08 вересня 2018 р. ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І.В. (реєстр № 1- 956), відповідно до якого все належне йому майно, де воно б не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому б належало на день смерті і на що за законом він матиме право, він заповів ОСОБА_5 (рідній сестрі позивача), яка не прийняла спадщину після смерті батька, оскільки матеріали спадкової справи не містять відповідної заяви.

02 березня 2024 р. державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не було подано заяву про прийняття спадщини, оформлену належним чином, у строк до 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця – гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 : згідно довідки відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №14/5-1223 від 01.02.24 р. гр. ОСОБА_1 не була зареєстрована разом з померлим на день його смерті, тобто фактично спадщину не прийняла (а.с. 46).

Позивачем суду надані особисті документи померлого батька (свідоцтво про народження батька, його паспорт, пенсійне посвідчення, РНОКПП, трудова книжка, військовий квиток та інші (а.с. 21, 22, 61 - 72) та письмові докази про сплату позивачем комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 та придбання певних побутових речей (а.с. 49 – 60).

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту майнових прав позивача на спадкове майно.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ст. 1270 ЦК України.

Частинами 1, 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

У ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановленню підлягають обставини щодо спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем (що розуміється як наявність взаємних прав та обов`язків по відношенню один до одного, спільне утримання майна, ведення спільного господарства та інше) на час смерті останнього.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Отже, суд погоджується зі слушністю доводів позивача щодо того, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , має для неї юридичне значення, оскільки надає право на оформлення права на спадщину, як спадкоємцю.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 у справі №484/747/17. від 07.06.2022 у справі №175/4514/20.

З наданих суду доказів судом встановлено, що позивач постійно проживала разом зі спадкодавцем до дня його смерті, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є підставою для визнання позивача спадкоємцем, яка прийняла спадщину належним чином.

Позивач не має можливості оформити спадкові права в позасудовому порядку.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб.

Для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); сімейних відносин; відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, по господарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

У рішенні від 23 серпня 2016 р. у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Достовірність як змістова характеристика доказу свідчить про можливість на підставі такого доказу встановити дійсні обставини справи.

Допустимість доказів характеризується як дотриманням порядку збирання, подання та дослідження таких доказів, так і обов`язковістю підтвердження певних обставин справи визначеними законом засобами доказування.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною, сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення " поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.

Підсумовуючи наведене, суд погоджується зі слушністю доводів позивача щодо того, що позивач (донька померлого), починаючи 18.01.2018 р., та на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживала однією сім`єю зі спадкодавцем (батьком), тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.ч. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 9, 10, 12, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 – 80, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ч.ч. 1, 6 та 8 ст. 259, ст.ст. 264 - 265, ч. 4 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період, починаючи з 18.01.2018 р., та на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Дата складення повного судового рішення 18.05.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї