Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №278/3516/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3516/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Номер провадження №33/4805/869/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді Зав`язуна С.М.,

за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д.,

захисника Налапко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Житомирі, справу про адміністративне правопорушення №278/3516/25 за апеляційною скаргою адвоката Налапка Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року,

Житомирської області від 30 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

зазначеною постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно оскарженої постанови суд першої інстанції встановив, що 13.07.2025 близько 01:39 у с-щі Озерне по вул. Авіаційна, 75, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» з д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме: нагрудний персональний відеореєстратор «Mototola VB400».

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Налапко М.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити. Зазначив, що суд не дав оцінки показанням ОСОБА_1 про те, що він не вживав алкогольні напої та перебував у тверезому стані під час зупинки його працівниками поліції. Жодних підстав для зупинки керованого ним транспортного засобу у працівників поліції не було. Суд, будучи упередженим, відмовив у клопотанні сторони захисту викликати та допитати у судовому засіданні працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зупинили керований ОСОБА_1 транспортний засіб та склали відносно нього протокол про адміністративного правопорушення. Відмовився суд задовольнити клопотання захисту про виклик і допит у судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували поруч з ОСОБА_1 під час зупинки керованого ним транспортного засобу та зразу після цього, які могли б показати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у тверезому стані та не вживав алкогольні напої. Будь-якої законної підстави вимагати проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, у працівників поліції не було. У зв`язку із цим, всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 , як водій, не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Про те, що ОСОБА_1 був тверезий, свідчить також те, що працівники поліції його від керування транспортним засобом не відсторонили, автомобіль на штрафний майданчик не етапували.

Заслухавши пояснення захисника Налапко М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Нормами ст.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).

Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Згідно п.4 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

За ч.2 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.3 цієї статті, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції вище наведених вимог закону та нормативних актів - дотримався.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вони є правильні і підтверджуються дослідженими судом доказами.

Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

В судовому засіданні захисник Налапко М.М. підтримав викладені апеляційні доводи. Суд апеляційної інстанції критично оцінює пояснення адвоката Налапка М.М., щодо невинуватості ОСОБА_1 , оскільки ці пояснення спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення №278/3516/25.

Як вважає апеляційний суд, винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними доказами наявними в матеріалах справи, зокрема: протоколом про вчинене адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389933 від 13.07.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституцією України та ст.268 КУпАП; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/5823; відеозаписом.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

Апеляційні доводи захисника Налапка М.М. щодо проведення розгляду справи 25.03.2026 без його участі та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є безпідставними, оскільки згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що останні були присутні у судовому засіданні, надавали пояснення з приводу обставин справи та заперечували вину вчинення правопорушення, просивши закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також в апеляційній скарзі захисник посилається на показання ОСОБА_1 , надані ним в суді першої інстанції, яким в оскарженій постанові не було надано належної оцінки, що в свою чергу заперечує апеляційне ствердження захисника про відсутність у судовому засіданні ОСОБА_1 .

Твердження апелянта про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та проведення подальшої перевірки у нього документів як підставу для скасування постанови, апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 було проінформовано про причину зупинки транспортного засобу – а саме рух у комендантську годину. Також згідно відеозапису та пояснень у суді першої інстанції ОСОБА_1 підтверджував факт керування та не зазначав, що зупинка була безпідставною, оскільки це стало наслідком його неправомірних дій.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що такий доказ є неналежним та недопустимим є безпідставними, оскільки матеріали відеозапису долучені до протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою, про що свідчить відповідна відмітка, та містяться у матеріалах справи, які направлені суду.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов`язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.

На думку суду, долучені до протоколу файли відеозаписів, на яких зафіксовані події зупинки транспортного засобу та спілкування із водієм ОСОБА_1 , відмова останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські, об`єктивно доводять факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та невиконання вимог пункту 2.5 ПДР.

Довід захисника Налапко М.М., що ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої, спростовуються відеозаписом, в якому останній чітко зазначив, що напередодні вживав алкогольні напої, а саме «випив 2 чарки», згідно цього відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також вбачається, що ОСОБА_1 без зауважень підписав усі складені адміністративні матеріали відносно нього, в тому числі, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім цього, згідно з матеріалів відеозапису встановлено, що водію роз`яснили порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння – за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу чи в найближчому медичному закладі, після його відмови працівники поліції роз`яснили наслідки такої відмови та повідомили про складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Стосовно висловлених заперечень щодо ознак алкогольного сп`яніння, виявлених у ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП повинен містити ознаки сп`яніння, які поліцейський виявив у водія транспортного засобу, які стали підставою вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. При відсутності вказаних ознак сп`яніння відсутні правові підстави для огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння.

На виконання вказаних вимог Інструкції працівником поліції були виявлені у водія ОСОБА_1 , оголошені йому та зазначені в протоколі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Озвучені ознаки алкогольного сп`яніння не повинні підтверджуватися або доводитися окремими матеріалами справи, оскільки за пунктом 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають ті водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами підтверджувати ці ознаки не потрібно. Працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі візуальні ознаки сп`яніння у водія та пред`являти вимогу виконання пункту 2.5 ПДР – пройти огляд.

Єдиним можливим способом спростування виявлених у водія ознак сп`яніння та висловлених підозр працівника поліції про перебування особи у стані сп`яніння є проходження цією особою такого огляду у встановленому законодавством порядку. Інших дієвих механізмів опротестування та доведення своєї позиції про повну тверезість водія правила дорожнього руху та діючий КУпАП не передбачають. Натомість пасивна відмова водія або ухилення від проходження медичного огляду з посиланням на відсутність дійсних ознак сп`яніння, буде становити невиконання пункту 2.5 ПДР та утворювати склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про допит працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки обставини події, у тому числі поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, зафіксована на відеозаписі, дослідженому судом, якому надано належну оцінку.

Наведені захисником доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Налапка М.М. залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: