Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №283/2242/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/2242/25 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/2242/25 за позовом акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Гладиш Ярослава Миколайовича на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хомич В.М. у м. Малині,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося до суду з даним позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого майна заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11180750000 від 11.07.2007 у розмірі 7623,72 франків, 3012,3 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 309,31 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» (з 26.11.2018 АТ «УкрСиббанк») договір поруки №11180750000/п1 від 11.07.2007 та як поручитель зобов`язався перед кредитором АТ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_3 (позичальником) усіх його зобов`язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11180750000 від 11.07.2007, у тому числі зобов`язань щодо щомісячного погашення кредиту та сплати процентів у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором та сплати пені у разі невиконання та/або несвоєчасного виконання вказаних обов`язків. Також в забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника ОСОБА_3 по вказаному кредитному договору, між банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 11.07.2007, відповідно до якого, банку в іпотеку передана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на праві власності. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 10.06.2015 по справі №283/2984/14-ц позов банку задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11180750000 від 11 липня 2007 року, яка утворилась станом на 25 липня 2014 року в розмірі 8209,00 швейцарських франків та 3321,61 грн, що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7641,15 шв. франків; заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 568,09 швейцарських франків; пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 3012,30 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 309,31 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 вересня 2015 року рішення від 10.06.2015 по справі №283/2984/14-ц залишено без змін. Станом на 21.08.2025 заборгованість за рішенням суду залишається непогашеною у повному обсязі. Виконання рішення суду триває. Так, 29.08.2014 сплачено 330,00 шв. франків заборгованості за процентами, з 03.02.2025 по 13.08.2025 сплачено 238,09 шв. франків за процентами, 13.08.2025 сплачено 17,43 шв. франків заборгованість за кредитом. Станом на 19.08.2025 залишаються не погашеними 7623,72 шв. франків заборгованості за кредитом, 3012,30 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати кредиту, 309,31 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати відсотків. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З інформаційної довідки 440200724 від 20.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 та перебуває під забороною відчуження та в іпотеці АТ «УкрСиббанк». ОСОБА_1 , є належним відповідачем, як спадкоємець померлого ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , як до спадкоємця, перейшла квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 7623,72 шв. франків заборгованості за кредитом, 3012,30 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати кредиту, 309,31 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року в задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ «УкрСиббанк» – Гладиш Я.М. подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача, посилаючись на наявність судового рішення про відмову у стягненні заборгованості з померлого поручителя у зв`язку із припиненням договору поруки №11180750000/п1. Водночас суд не врахував, що припинення поруки як виду особистого забезпечення виконання зобов`язання не припиняє зобов`язання, забезпеченого іпотекою та не впливає на існування обтяження щодо предмету іпотеки. Померлий виступав не лише фінансовим поручителем, але й іпотекодавцем, передавши належне йому майно в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором. Іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання та має речово-правовий характер, тому її дія не залежить від припинення поруки. Померлий ОСОБА_2 мав перед Банком два різні типи зобов`язання: особисте (як поручитель за договором поруки) та майнове (як іпотекодавець за договором іпотеки). Після смерті іпотекодавця право власності на предмет іпотеки перейшло до його спадкоємця – відповідача, яка прийняла спадщину та набула у власність відповідне майно. Отже висновок суду першої інстанції про неможливість пред`явлення вимог до відповідача у зв`язку з припиненням поруки її чоловіка є помилковим, оскільки позовні вимоги ґрунтуються не на договорі поруки, а на правовідносинах іпотеки та спадкового правонаступництва.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено судом, що 11 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11180750000, згідно умов якого, банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 17640 швейцарських франків строком на 10 років – з 11.07.2007 по 11.07.2017 із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,99% річних.

Забезпеченням виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором виступала порука ОСОБА_2 , яка була встановлена на підставі договору поруки № 11180750000/п1 від 11 липня 2007 року, за умовами якої, ОСОБА_2 поручився перед позивачем відповідати в повному обсязі за невиконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором.

11 липня 2007 року в забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника ОСОБА_3 по вказаному кредитному договору, між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, банку в іпотеку передана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 10.06.2015 у справі №283/2984/14-ц, яке набрало законної сили згідно з ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02.09.2015, позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11180750000 від 11.07.2007, яка утворилась станом на 25.07.2014 в розмірі 8209,24 швейцарських франків та 3321 гривня 61 копійка пені.

З матеріалів спадкової справи № 39/2024 встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його спадкоємцем є ОСОБА_1 , якій 17.10.2024 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. До складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_2 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тп Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.08.2025 успадкована ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_2 перебуває в іпотеці, іпотекодержатель АКІБ «УкрСиббанк».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням суду першої інстанції договір поруки № 11180750000/п1 від 11 липня 2007 року припинено, відповідно до якого, поручителем виступав померлий ОСОБА_2 , відтак відсутні підстави для пред`явлення вимог до ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Вирішуючи спір, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Звертаючись до суду з позовною заявою, АТ «УкрСиббанк» просило на підставі ст.ст.1281, 1282 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємиці ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого майна заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11180750000 від 11.07.2007 у розмірі 7623,72 франків, 3012,3 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту та 309,31 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах. На підтвердження позовних вимог банк надав копію договору іпотеки, укладеного 11.07.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .

З копії рішення Малинського районного суду Житомирської області від 10 червня 2015 року вбачається, що 11.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке в подальшому було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11180750000. За умовами цього договору (розділ 1 договору) банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 17640 швейцарських франків строком на 10 років з 11.07.2007 року по 11.07.2017 року із сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 9,99% річних. Така процентна ставка діє протягом 30 календарних днів з дня видачі кредиту. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов пункту 9.2. кредитного договору. Якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому пунктом 9.2. кредитного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за договором в попередньому місяці.

З копії іпотечного договору вбачається, що 11 липня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за зазначеним кредитним договором, ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» нотаріально посвідчений іпотечний договір.

За цим договором ОСОБА_2 передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому підставі договору купівлі -продажу, посвідченого Малинською державною нотаріальною конторою 02 липня 2004 року.

Відповідно до пункту 5.1. договору іпотеки, Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений в п.1.3 цього договору, яке виникає в Іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Іпотекодавцем чи ОСОБА_3 своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору. Задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється:

шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя;

шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса, після невиконання іпотекодавцем у 30 денний строк вимоги, згідно до повідомлення надісланого у порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

17 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_2 , яке складається з квартири АДРЕСА_2 .

ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора у разі невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов`язання.

Одним із таких видів забезпечення виконання зобов`язання є застава (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (частина шоста статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Стаття 11 Закону України «Про іпотеку» визначає, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2025 року у справі №761/382/21 вказала, що обов`язки іпотекодавця, коли він є третьою особою в основному правовідношенні, мають виключно майновий характер, а не особистий. Саме майно, а не іпотекодавець (який цілеспрямовано визначив таку форму зобов`язання та конкретне майно) є гарантом виконання основного зобов`язання.

Наведене співвідноситься з нормами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», за якими, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Зі змісту статей 1281, 1282 ЦК України можна зробити висновок, що вони стосуються правовідносин, за яких сторона основного зобов`язання помирає, а її майно переходить до інших осіб – спадкоємців, які разом із цим майном набувають невиконане особисте боргове (грошове) зобов`язання спадкодавця, що обмежується вартістю успадкованого майна.

Отже, положення статей 1281, 1282 ЦК України (як щодо строків пред`явлення вимог, так і щодо порядку виконання зобов`язань спадкоємцями) не поширюються на правовідносини, пов`язані з переходом у спадщину майна, переданого в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання третьої особи. Такі правовідносини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», які є спеціальними та підлягають застосуванню в цих правовідносинах.

Встановлено, що договір іпотеки від 11 липня 2007 року містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимог банку до ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на підставі ст.ст.1281,1282 ЦК України.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотиви відмови у задоволенні позову, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Укрсиббанк» - Гладиш Ярослава Миколайовича задовольнити частково.

Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді Р.М. Борисюк

О.М. Галацевич