Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №761/38739/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38739/25

Провадження № 3/761/178/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

гр. ОСОБА_1 09.08.2025, приблизно о 04.20 год., рухаючись вулицею Вавилових у м. Києві, керував транспортним засобом «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій гр. ОСОБА_1 відмовився.

Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання гр. ОСОБА_1 викликався шляхом направлення sms-повістки на зазначений у протоколі номер телефону, яка отримана останнім 06.11.2025. Однак ОСОБА_1 до суду не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.

Суддя враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З викладеного витікає, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі гр. ОСОБА_1 у розгляді справи, тому наведені вище обставини дають підстави для висновку про свідоме ухилення гр. ОСОБА_1 від явки до суду.

Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 09.08.2025 серії ЕПР1 417104, який складений уповноваженою особою, відеозапис з нагрудної камери № 477671, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.08.2025, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Реалізація вказаного завдання здійснюється шляхом оцінки судом доказів, якими у силу ст. 251 КУпАП можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.

Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці докази, які містяться у матеріалах справи. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Вказаний пункт ПДР передбачає, що водій повинен на вимогу працівника правоохоронного органу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

У силу п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно з положеннями ст.130 КУпАП відмова водія від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння утворює склад зазначеного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються, у тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків тощо.

Як вбачається з долученого до матеріалів відеозапису з нагрудної камери інспекторів УПП у м. Києві № 477671, під час примусової зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції виникла обґрунтована підозра щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння. Однак нанеодноразову пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився.

Суддя бере до уваги, що з відеозапису вбачається, що гр. ОСОБА_1 не спростовує, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суддя дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя під час накладення стягнення відповідно до положень ч.2 ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, яку особа створює під час керування транспортним засобом у стані сп`яніння, обставини вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

гр. ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з гр. ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником упродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м.Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 307-308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а у разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя В.М. Циктіч