Рішення від 13 жовтня 2025 р. у справі №752/23575/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/23575/24

Провадження №2/752/1494/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності на квартиру та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності на квартиру та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.1996 №1401-А/639 та його дублікату від 22.05.2001 №Б/41 ОСОБА_3 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є рідним братом ОСОБА_3 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла вказана квартира. Водночас 10.12.2021 ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла усе майно позивачу. Вказаний заповіт не змінювався та не відмінявся. Отже, позивач є єдиним законним спадкоємцем за вказаним заповітом після померлої, в тому числі на вказану квартиру. З метою оформлення спадщини він звернувся до нотаріуса. Проте, вчинити вказані нотаріальні дії виявилося неможливим, оскільки в реєстрі на вказану квартиру право власності зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.01.2024 реєстр.№99. Отже, на момент смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем за заповітом є позивач, оскільки вона не мала інших родичів. Враховуючи вказані обставини, відповідач ніколи не був та не міг бути спадкоємцем ОСОБА_3 . На думку позивача, вказане свідоцтво про право на спадщину видане на ім`я відповідача є недійсним на підставі ст. 1301 ЦК України, оскільки відповідач не мав право на спадкування. Крім того, враховуючи час відкриття спадщини з 19.06.2023 строк звернення до нотаріуса для прийняття спадщини закінчився 19.12.2023. Проте, позивач постійно проживає у м. Сміла Черкаської області, є людиною похилого віку, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також позивач перебував у період з 03.12.2023 по 23.05.2024 на тривалому лікуванні за межами України. Позивач вважає, що вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин.

Позивач просив:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 18.01.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., реєстр.№99, на ім`я ОСОБА_2 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру;

- визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 4 місяці.

05.02.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.02.2025 судом постановлена ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

24.06.2025 судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.10.2025 судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Стратілатов К.Г. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позов у повному обсязі та просив задовольнити заявлені позовні вимоги, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 09.10.2024 серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ.

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 08.04.1949 серії НОМЕР_2 та копії витягу із реєстру від 08.10.2024 №00047363082 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Згідно з копією паспорта громадянина України НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії заповіту від 10.12.2021 реєстр.№1266, посвідченого нотаріально, ОСОБА_3 заповіла все її майно та майнові права, з чого б вони не складалися та де вони не знаходились, все, що буде їй належати на день її смерті, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 10.12.2021 №67716598 вказаний заповіт був зареєстрований за №68821398.

Відповідно до копії витягу зі спадкового реєстру від 15.10.2024 №78737550 вбачається, що наявні відомості про вищевказаний заповіт.

Згідно з копією інформаційної довідки з реєстрів від 24.09.2024 №396225676 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 18.01.2024 за ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бондар Т.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.01.2024 реєстр№99.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 , копії посвідчення серії НОМЕР_5 та копії довідки №530275, №252476 ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особа, яка постраждала внаслідок Чорнобольської катастрофи.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має 2 групу інвалідності з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до копії медичної документації, зокрема висновку спеціаліста, виписки із історії хвороби, виписки із медичної карти, ОСОБА_1 проходив періодичне лікування 24.06.2016, 26.01.2012, з 22.03.2001 по 13.04.2001, з 14.06.2016 по 23.06.2016, 03.06.2016, з 14.08.2001 по 23.08.2001, з 28.02.2012 по 07.03.2012.

Згідно з копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , останній виїхав з України за кордон 03.12.2023 та повернувся 23.05.2024.

Згідно з копією заяви від 02.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до копії повідомлення від 27.12.2024 та копії витягу з ЄРДР від 27.12.2024 за заявою ОСОБА_1 від 17.10.2024 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України щодо вчинення шахрайських дій ОСОБА_2 .

Згідно з копією висновку експерта від 09.05.2025 №СЕ-19/111-25/20267-ДД, складеного у кримінальному провадженні, у заповіті від 10.12.2021 реєстр№1266 були внесені зміни шляхом видалення попереднього тексту з подальшим нанесенням електрографічним способом друку видимого тексту в частині тексту « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Згідно з копією спадкової справи №20/2023, заведеної 12.07.2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини звертався 12.07.2023 та 18.01.2024 ОСОБА_2 .

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.01.2024 реєстр№99 ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина складається із квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 18.01.2024 №75485009 була зареєстрована видача вказаного свідоцтва.

Відповідно до копії реєстраційного посвідчення від 07.06.2001, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації, та копії договору купівлі-продажу від 29.02.1996 №1401-А/639 ОСОБА_3 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.02.1996 №1401-А/639.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за заповітом після смерті його сестри, у зв`язку з пропуском ним строку для прийняття спадщини та враховуючи обставини щодо реєстрації права власності на спадкове майно за іншою особою. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №385/321/20.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23.01.2013 у справі №6-164цс12).

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 в справі №742/740/17 свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018року в справі №2-1316/2227/11 і від 14 травня 2018 року в справі №296/10637/15-ц. У постанові від 11.12.2019 у справі №414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про наступне: у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон).

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону державній реєстрації підлягає право власності.

Згідно пп. 3 п.9 ч.1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Також у постанові від 11.12.2019 у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивач як спадкоємець за заповітом, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання про визначення додаткового строку, судом досліджується поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 23.08.2017 у справі №6-1320цс17, від 17.10.2019 у справі №766/14595/16, від 30.01.2020 у справі №487/2375/18, від 31.01.2020 у справі №450/1383/18.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на вказану квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідач не мав права на спадкування після смерті померлої ОСОБА_3 на підставі підробленого заповіту.

З вказаних вище підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність законних підстав для визнання недійсним вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом та припинення права власності відповідача на вказану квартиру.

Також, оцінюючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 , суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня смерті його сестри ОСОБА_3 , оскільки сестра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до нотаріуса після того моменту, коли фактично повернувся із-за кордону. Крім того, судом встановлено, що позивач є пенсіонером та людиною із інвалідністю 2 групи, проходив періодичне медичне лікування через хворобу.

Зазначені вище обставини, на думку суду, перешкоджали позивачу звернутись в установлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті його сестри. Суд вважає, що зазначена причина є поважною та пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення вказаних дій.

Отже, оскільки причина пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважною, суд вважає за можливе визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у 4 місяці з дня набрання цим рішенням законної сили.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності на квартиру та визначення додаткового строку для прийняття спадщини підлягають задоволенню

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн, у зв`язку з звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141-142, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, припинення права власності на квартиру та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 18.01.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., реєстр.№99, на ім`я ОСОБА_2 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 4 (чотири) місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , місце знаходження майна: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Заочне рішення складене 14.10.2025.

Суддя О. Б. Кокошко