Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №176/1532/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1532/26

провадження №2-о/176/72/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Жовті Води, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою заяву заявниця обґрунтовує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Жовті Води Дніпропетровської області.

Заявниця вказує, що її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Вказує, що 11 червня 1994 року вона уклала шлюб та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

30 травня 1979 року після розірвання шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Окрім того, заявниця вказує, що її рідним братом є ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Жовті Води Дніпропетровської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 роки померла їх матір – ОСОБА_3 , яка на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що її брат ОСОБА_2 із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері у передбачений законом шестимісячний строк не звертався.

Заявниця,будучи спадкоємцем першої черги після смерті матері — ОСОБА_3 , у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , була пов`язана з нею спільним побутом та вела спільне господарство.

Наголошує, що у квітні 2017 року її мати внаслідок перенесеного інсульту була паралізована, після чого заявниця переїхала проживати до неї та здійснювала постійний догляд за матір`ю, яка внаслідок перенесеного захворювання була паралізована, прикута до ліжка та потребувала постійного стороннього догляду й допомоги.

Заявниця купувала ліки та продукти харчування, готувала їжу, підтримувала квартиру в належному стані, здійснювала гігієнічні та лікувальні процедури, а після смерті матері займалася організацією її поховання.

У зв`язку з викладеним вважала себе такою, що фактично прийняла спадщину, оскільки від її прийняття не відмовлялася, вступила в управління та володіння спадковим майном та по теперішній час користується цією квартирою.

27 березня 2026 року, будучи єдиним спадкоємцем, який бажав прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , заявниця звернулась до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. з питання отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, отримала відмову, оскільки не була зареєстрована разом зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, не подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини в передбачений законом шестимісячний строк та не надала документи про підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою на момент його смерті.

Отже, встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно їй для подальшого проведення нотаріальних дій та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, що змусило заявницю звернутись до суду.

Ухвалою судді від 15 квітня 2026 року відкрито провадження по справі.

У судове засідання заявниця не з`явилася. При цьому, представник заявниці – адвокат Черниш Т.І. надала клопотання, в якому просить розглянути справу без участі заявника та її представника. Заяву підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшла заява, де він погоджується з обставинами викладеними заявницею у своїй заяві. Щодо задоволення заяви не заперечую.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками заявниці є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

11 червня 1994 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 роки померла їх матір – ОСОБА_3 , що свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим Жовтоводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 03.03.2022 року.

Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.09.2006 року (реєстровий № 17354), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11994191 від 29.09.2006 року, виданим Жовтоводським міжміським БТІ, Технічним паспортом на квартиру від 22.08.2006 року.

Як спадкоємець за законом першої черги, який бажав прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , заявниця звернулась до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. з питання отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, отримала відмову, оскільки не була зареєстрована разом зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, не подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини в передбачений законом шестимісячний строк та не надала документи про підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем за однією адресою на момент його смерті.

На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із Актом про проживання від 27 березня 2026 року, який підписали сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які проживають по АДРЕСА_2 , останні підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_12 , на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що засвідчений Головним спеціалістом ВВРТГ Ситник В.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення позивача до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

В судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Згідно положень ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином, оскільки заявник, як спадкоємець за законом постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про свою відмову від спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину.

Під час судового розгляду з письмових доказів встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини постійно спільно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини,за місцем реєстрації останньої: АДРЕСА_1 , однак факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку, що зокрема підтверджено роз`ясненням нотаріуса.

Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 обґрунтована, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 259, 264, 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщинизадовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА