Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №705/5066/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5066/25

1-кп/705/573/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255360000470 від 17.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, який офіційно не працевлаштований, на утриманні має малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) 18.07.2007 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ст. 304 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, до 4 років 2 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 2) 21.05.2010 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 11.09.2015 Комсомольським районним судом м. Херсона за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 4) 10.09.2018 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, вирок змінений ухвалами Апеляційного суду Черкаської області від 21.11.2018 та від 26.11.2018, до 4 років 2 місяців позбавлення волі, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 126 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 16.06.2025 близько 21 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово-виниклого конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою спричинення фізичного болю, взявши рукою за волосся, розпочав головою останньої бити об земельне покриття, в ході чого ОСОБА_4 підставила руки під голову, щоб зменшити силу ударів, чим завдав їй фізичного болю, не причинивши при цьому тілесних ушкоджень. Тим самим ОСОБА_5 вчинив діяння, що має ознаки фізичного насильства, як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Він же, 16.06.2025 близько 23 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово-виниклого конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою спричинення фізичного болю, взявши до рук уламок цегли, завдав два удари по правій руці ОСОБА_4 , чим завдав їй фізичного болю, не причинивши при цьому тілесних ушкоджень. Тим самим ОСОБА_5 вчинив діяння, що має ознаки фізичного насильства, як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях за обставин, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Показав, що дійсно 16.07.2025 у вечірню пору доби під час сварок з дружиною двічі її бив, один раз головою об земельне покриття, інший - цеглиною по руці. При цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зазначив, що більше таке не повторювалося.

Покази обвинуваченого є послідовними й логічними, відповідають фактичним обставинам справи, тому не викликають у суду сумніву.

Оскільки ОСОБА_5 повністю визнав свою вину за ч. 1 ст. 126 КК України та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлена правильність розуміння ним змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз`яснивши їм положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими частиною третьою статті 349 КПК України.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 в умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тому засуджує його за ч. 1 ст. 126 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є кримінальними проступками; конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень; відомості про особу винного, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, де характеризується неінформативно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставинами, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд вбачає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, та особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням наведеного суд вважає, що покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

З приводу думки прокурора щодо застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки, зокрема відповідно до п. 5 - направлення для проходження програми для кривдників.

Метою застосування обмежувальних заходів є захист прав і свобод потерпілої особи від злочину.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діянні ОСОБА_5 ознак, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Таким чином, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, суд вважає необхідним в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, обмежувальний захід строком на 1 (один) місяць, відповідно до якого направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників.

Суд уважає цей строк достатнім для зміни насильницької поведінки ОСОБА_5 , формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.

Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не застосовувався, суд не вбачає підстав для застосування такого на період до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід строком на 1 (один) місяць, відповідно до якого направити його для проходження програми для кривдників.

Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_5 програми для кривдників та контроль за її виконанням останнім покласти на Паланську сільську раду Уманського району Черкаської області.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним у порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1