Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №695/233/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/233/26

номер провадження 2/695/1348/26

19 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (далі – позивач) з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.10.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір № F-00132108 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор зобов`язується надати Відповідачу кредит у сумі 3 000 грн 00 коп. строком на 14 днів зі сплатою 1 % на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором. Виконання Первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 3 000 грн 00 коп. Відповідачеві підтверджується інформаційною довідкою підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-249 від 12.10.2021. 25 березня 2025 року між Первісним кредитором (ТОВ «ФК «ГВАДІАНА») та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 25/03/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог від 25.03.2025, який є невід`ємною частиною договору факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025 до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № F-00132108 від 09.10.2024 у сумі 8 520 грн 00 коп., з яких: 3 000 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 420 грн 00 коп. – заборгованість по відсоткам та 5 100 грн 00 коп. – заборгованість по пені. Враховуючи встановлені договором умови загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № F-00132108 від 09.10.2024, становить 8 520 грн 00 коп. Проте, позивач вважає за необхідне звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 920 грн 00 коп., яка складається з: 3 000 грн 00 коп. – заборгованість по кредиту; 420 грн 00 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом за період 09.10.2024 по 22.10.2024 та 1 500 грн 00 коп. – заборгованість по пені за період 23.10.2024 по 26.10.2024.

Одночасно з позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів у АТ «СЕНС БАНК».

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.01.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника про витребування доказів від АТ «СЕНС БАНК».

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Згідно із прохальною частиною позовної заяви, представник позивача просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи, призначене на 09 год 25 хв. 05.03.2026 не прибув, надавши перед початком судового засідання заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на службі.

Судове засідання з розгляду справи було відкладено до 09 год 10 хв. 22.04.2026.

У судове засідання 22.04.2026 відповідач не прибув, надавши клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на роботі.

Судове засідання з розгляду справи було відкладено до 09 год 10 хв. 19.05.2026.

У судове засідання 19.05.2026 відповідач не прибув, надавши клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням на роботі.

Відповідач відзив на позов не надав.

Частиною третьою ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, у судові засідання з розгляду справи 05.03.2026, 22.04.2026 та 19.05.2026, не прибув, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча йому достеменно відомо про розгляд даної справи.

Належних доказів поважності причин відкладення розгляду справи відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною третьою ст.131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки або не надання належних доказів неявки, вважається, що учасники судового процесу не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Суд також зауважує, що відповідно дост.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви), що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

З системного аналізу положень цивільно-процесуального законодавства, вбачається, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до положеньст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі – Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Будь-яких заяв від відповідача по суті спору не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, у силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи суд встановив, що 09.10.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір №F-00132108 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі – договір), відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит (тип кредиту - кредит) на засадах строковості, зворотності та платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,00% на добу на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.2 договору, кредит надається Позичальнику в загальному розмірі 3000,00 грн. (три тисячi гривень, нуль копiйок) з метою задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредит надається Позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 , вказаної Позичальником (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору, кредит надається строком на 14 (чотирнадцять) днів від дати надання Кредиту та підлягає поверненню до 22.10.2024 (дата повернення Кредиту).

Відповідно до пункту 5.1 договору, плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і не може бути збільшена без письмової згоди Позичальника. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом включаючи день отримання та день його повернення та/або дати пролонгацій. Денна процентна ставка за цим Договором становить 1,00% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У пункті 10.1 договору сторони погодили, що кредитодавець, новий кредитор має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою, а також залучати колекторську компанію до Кредитодавець електронний цифровий підпис врегулювання простроченої заборгованості без окремої згоди Позичальника.

Згідно з пунктами 14.1, 14.3 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України. Сторони зобов`язуються відшкодувати одна одній збитки завдані невиконанням та/або неналежним виконанням цього Договору. Позичальник, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати Кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 14.5 договору, якщо загальний розмір кредиту, зазначений в п.3.2 цього Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення цього Договору, за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та/або процентів за ним Кредитодавець має право застосувати пеню, яка нараховується у наступних розмірах: 10% від розміру кредиту за кожен день прострочення виконання зобов`язання, якщо строк прострочення складає до трьох днів (включно); 20 % від розміру кредиту за кожен день прострочення виконання зобов`язання, якщо строк прострочення складає чотири та більше днів.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора F434652, а також Додаток №1 до Договору №F-00132108 від 09.10.2024, що є графіком платежів за кредитним договором та паспорт споживчого кредиту.

Договір №F-00132108 від 09.10.2024 та паспорт споживчого кредиту містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, спосіб та строк надання кредиту.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало ОСОБА_1 3 000 грн 00 коп. що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід», про перерахунок коштів на рахунок № НОМЕР_1 , призначення переказу: «Виплата кредиту за договором №F-00132108 ОСОБА_1 3463800353».

Листом АТ «СЕНС БАНК» від 02.05.2026 №6974-БТ-32.3/2026 суду на виконання ухвали суду від 26.01.2026 надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_1 та надано виписку по даній картці за період з 09.10.2024 по 11.10.2024, з якої вбачається зарахування платежу у сумі 3 000 грн 00 коп. 09.10.2024.

25 березня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 25/03/25-01.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1 (надалі Боржники). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Перехід прав вимоги від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за договором факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025 стверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 25.03.2025 до Договору Факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025, актом приймання-передачі прав вимоги до Договору Факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025 та платіжними інструкціями № SUD182 від 26.03.2025, №D2503 від 31.03.2025, № SUD246 від 10.04.2025.

Згідно з реєстром прав вимоги від 25.03.2025, від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №F-00132108 від 09.10.2024 на загальну суму 8 520 грн 00 коп., з яких: 3 000 грн 00 коп. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 420 грн 00 коп. – заборгованість по відсоткам та 5 100 грн 00 коп. – заборгованість по пені.

Проте, позивач вважає за необхідне просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4 920 грн 00 коп., яка складається з наступного: 3 000 грн 00 коп. – заборгованість по кредиту; 420 грн 00 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом за період 09.10.2024 по 22.10.2024; 1 500 грн 00 коп. – заборгованість по пені за період 23.10.2024 по 26.10.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, суд встановив, що договір про надання коштів у позику №F-00132108 від 09.10.2024, укладений у формі електронного документа з електронними підписами сторін між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та позичальником ОСОБА_1 , є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини 1 статті 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Перехід прав вимоги від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» стверджується № 25/03/25-01 від 25.03.2025, Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 25.03.2025 до Договору Факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025, актом приймання-передачі прав вимоги до Договору Факторингу № 25/03/25-01 від 25.03.2025 та платіжними інструкціями № SUD182 від 26.03.2025, №D2503 від 31.03.2025, № SUD246 від 10.04.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Усупереч умовам договору про надання коштів у позику №F-00132108 від 09.10.2024 відповідач свої зобов`язання не виконав. Після відступлення позивачу права грошових вимог до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів у позику №F-00132108 від 09.10.2024 у сумі 3 420 грн 00 коп., з яких 3 000 грн 00 коп. –тіло та 420 грн 00 коп. –відсотки.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої за договором №F-00132108 від 09.10.2024 заборгованості по пені за період 23.10.2024 по 26.10.2024 у сумі 1 500 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 14.1, 14.3 договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України. Сторони зобов`язуються відшкодувати одна одній збитки завдані невиконанням та/або неналежним виконанням цього Договору. Позичальник, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати Кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 14.5 договору, якщо загальний розмір кредиту, зазначений в п.3.2 цього Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення цього Договору, за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та/або процентів за ним Кредитодавець має право застосувати пеню, яка нараховується у наступних розмірах: 10% від розміру кредиту за кожен день прострочення виконання зобов`язання, якщо строк прострочення складає до трьох днів (включно); 20 % від розміру кредиту за кожен день прострочення виконання зобов`язання, якщо строк прострочення складає чотири та більше днів.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Згідно з ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що п. 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Проте, суд наголошує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, ОСОБА_1 укладав договір про надання коштів у позику №F-00132108 з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА » 09.10.2024, тобто, у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, неустойка у сумі 1 500 грн 00 коп., не повинна стягуватись з відповідача, а підлягає списанню позивачем.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Таким чином, на підставі викладеного вище, з урахуванням норм цивільного законодавства України, суд дійшов висновку задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів у позику №F-00132108 від 09.10.2024 у сумі 3 420 грн 00 коп., з яких 3 000 грн 00 коп. –заборгованість по кредиту та 420 грн 00 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам.

При цьому суд виходить з приписів частин 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 5 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.

На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 12/01/26 від 12.01.2026; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги №12/01/26 від 12.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг; платіжну інструкцію № AODI016 від 15.01.2026 на суму 5 000 грн 00 коп., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000117 на ім`я Юхименко Юрій Юрійович, згідно з якими вартість наданих послуг адвокатом Юхименком Юрієм Юрійовичем становить 5 000 грн 00 коп.

Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 зазначила, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що понесені позивачами витрати на професійну правничу допомогу підлягають також частковому задоволенню на суму 3 475 грн 60 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 1 850 грн 69 коп.

Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 43453613) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання коштів у позику №F-00132108 від 09.10.2024 у сумі 3 420 (три тисячі чотириста двадцять) грн 00 коп., з яких 3 000 (три тисячі )грн 00 коп. –заборгованість по кредиту та 420 (чотириста двадцять ) грн 00 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у сумі 1 850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) грн 69 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати на правову допомогу у сумі 3 475 (три тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська