Вирок від 17 травня 2026 р. у справі №695/3295/24 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3295/24

18 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255320000407 від 08.08.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коврай Золотоніського р-ну Черкаської обл., громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого 25.10.2022 вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим згідно вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки, судимість за яке не знята та не погашена, у період іспитового строку, 06.08.2024 близько 23.00 год., перебуваючи біля піцерії «Ріо» по вул. Шевченка 159 в м. Золотоноша Черкаської обл., помітивши біля східців чорну сумку, в якій знаходився гаманець, з якого здійснив крадіжку банківської картки АТ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що вказана картка є чужою власністю та на ній наявні грошові кошти, діючи умисно, маючи прямий умисел, спрямований на викрадення офіційного документа, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше заволодіння грошовими коштами, поклав до своєї кишені вищезазначену банківську карту, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_6 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно викрав вказаний офіційний документ.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, зрозумів всю протиправність своєї поведінки.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася. Подала до суду заяву про проведення судового розгляду справи без її участі.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінального правопорушення і приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документа.

У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України: викрадення офіційного документа.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке в силу вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, його відношення до вчиненого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Частиною 3 статті 78 КК України визначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71,72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У разі вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання, що має приєднуватися до покарання за новим вироком.

25 жовтня 2022 року вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до п`яти років позбавлення волі, на підставі статті 75,76 КК України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком три роки.

У даному провадженні відповідно до встановлених судом фактичних обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення 06.08.2024, тобто після постановлення вироку Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 25.10.2022, в період іспитового строку, а тому йому слід призначити покарання із застосуванням ст.ст. 71,72 КК України.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднати до покарання визначеного за даним вироком покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2022 та призначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі.

Строк покарання обчислювати з дати приведення вироку до виконання та затримання засудженого ОСОБА_4 .

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: банківську картку «Приват Банк» Універсальна № НОМЕР_1 , яку передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 – залишити ОСОБА_6 за належністю; копії чотирьох чеків на одному аркуші формату А4, один DVD-R диск з відеофайлами, які приєднано до матеріалів кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1